Рішення

від 24.12.2024 по справі 581/947/24

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/947/24

Провадження № 2/581/457/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2024 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В., за участю секретаря судового засідання Мазур О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колядинець» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

4 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до відповідача та просила ухвалити рішення про

усунення перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою загальною площею 3,2216 га (кадастровий номер 5923282600:02:002:0160) з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Синівської сільської ради Роменського району Сумської області, шляхом витребування і повернення її власнику із незаконного користування відповідача;

скасування державної реєстрації речового права - права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5923282600:02:002:0160, що вчинена на підставі додаткової угоди, укладеної між СВК «Колядинець» та ОСОБА_1 16 листопада 2020 року.

Позов мотивований тим, що вона є власником земельної ділянки площею 3,221 га з кадастровим номером 5923282600:02:002:0160, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Синівської сільської ради (колишньої Колядинецької сільської ради Липоводолинського району) Роменського району Сумської області.

3 березня 2020 року вона уклала із СВК «Колядинець» договір оренди вказаної земельної ділянки на строк 12 років, який було зареєстровано у Державному реєстрі земель 24 червня 2010 року.

Термін дії договору з урахуванням автоматичної пролонгації на один календарний рік закінчився 24 червня 2023 року, тому маючи бажання самостійно обробляти належну їй земельну ділянку, вона 5 вересня 2023 року направила відповідачу листа, яким повідомила про свій намір, вказавши про закінчення терміну дії договору оренди землі. 11 вересня 2023 року позивач отримала лист відповідача, у якому зазначалося, що 16 листопада 2020 року між ними, як орендарем та орендодавцем, нібито було укладено додаткову угоду до основного договору оренди землі, за умовами якої строк дії договору оренди продовжено до 24 червня 2032 року. На підтвердження наведених обставин їй було надано примірник додаткової угоди та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Зазначає, що жодних додаткових угод із відповідачем вона не укладала, будь-яких доручень на укладення таких угод від її імені нікому не давала, не приймала результатів такої угоди та не бажала їх настання, підпис у цьому документі їй не належить. Вважає дії відповідача щодо самовільного використання її земельної ділянки незаконними та такими, що створюють їй суттєві перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, оскільки вказаний правочин нею не вчинявся, не приймався та не відповідав її волі.

Посилається на позицію Великої Палати Верховного суду, викладену у постанові від 16 червня 2020 року по справі № 145/2047/16-ц, згідно із якою, у тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Крім того, у вказаній постанові було зроблено відступ від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Позивач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у своїй заяві позов підтримала, просила розглянути справу без її присутності.

Представник СВК «Колядинець» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Від відповідача надійшла заява за підписом голови СВК «Колядинець» Сліпченка А., скріплена печаткою кооперативу, у якій зазначено, що керівництвом СВК «Колядинець» проведено службову перевірку щодо обставин, викладених у позовній заяві. За її результатами встановлено, що у відповідний період часу в СВК «Колядинець» на посаді фахівця з договірної роботи відділу земельних ресурсів працювала особа, яка під час виконання своїх посадових обов`язків допускала грубі порушення порядку укладення договорів оренди земельних ділянок та додаткових угод до них, самостійно власноручно підписуючи вказані договори від імені власників земельних ділянок, як орендодавців. Враховуючи викладене та з метою недопущення стягнення судових витрат у справі, що становлять близько 25000 грн., СВК «Колядинець» підтверджує викладені у позовній заяві обставини, визнає пред`явлений позов у повному обсязі та не заперечує проти його задоволення. Розгляд справи просить провести без присутності представника відповідача.

Ухвалою суду від 9 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Неявка учасників справи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,2216 га, кадастровий номер 5923282600:02:002:0160 (а.с. 7).

3 березня 2010 року між СВК «Колядинець» та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який у Державному реєстрі земель зареєстровано 24 червня 2010 року. Відповідно до пункту 8 вказаного договору, його укладено на 12 років, відповідно до пункту 43 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (а.с. 8-9).

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 24 червня 2010 року та акту визначення меж земельної ділянки в натурі від 3 березня 2010 року орендодавцем передано зазначену земельну ділянку орендарю в строкове платне користування (а.с. 11).

У матеріалах справи мається примірник додаткової угоди до договору оренди землі від 3 березня 2010 року, який датовано 16 листопада 2020 року, сторонами зазначено позивача та відповідача. Зазначений правочин викладає основний договір оренди у новій редакції, у пункті 8 якого встановлено новий строк дії договору оренди 22 роки. Додаткова угода має розділ реквізити сторін та підписи (а.с. 14-18).

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 4 листопада 2024 року вбачається, що 25 серпня 2017 року державним реєстратором філії КП «Реєстраційно-інвентаризаційна служба» В`язівської сільської ради за СВК «Колядинець» зареєстровано право оренди на земельну ділянку площею 3,221 га кадастровий номер 5923282600:02:002:0160, номер запису про інше речове право: 22049767, індексний номер: 36791589, підстава: договір оренди землі від 3 березня 2010 року; додаткова угода від 16 листопада 2020 рік, строк: 22 р., дата закінчення дії: 24 червня 2032 року (а.с. 19).

5 вересня 2023 року позивач звернулася до СВК «Колядинець» із заявою про повернення належної їй земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі (а.с. 12).

11 вересня 2023 року відповідач надав їй письмову відповідь про те, що 16 листопада 2020 року між ними було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 3 березня 2010 року, якою строк дії договору продовжено до 24 червня 2032 року, а тому відсутні підстави для повернення вказаної земельної ділянки (а.с. 13).

При вирішенні справи суд застосовує такі норми права.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частина 1 статті 202 ЦК України вказує, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У тому випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Згідно з частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України встановлено загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з статтею 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» вказує, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частинами 1, 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 4 статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Висновки суду по суті спору.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказувала, що додаткова угода від 16 листопада 2020 року до договору оренди землі від 3 березня 2010 року із відповідачем нею не укладалася, підпис, який міститься у цій додатковій угоді їй не належить, а тому вказаний правочин не відповідав її волі.

Відповідач у свою чергу не спростовує викладені у позовній заяві обставини та визнає позов у повному обсязі і таке визнання позову не лише не суперечить закону та не порушує прав та інтересів орендодавця, а й сприяє їх відновленню.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Відповідач не був позбавлений можливості надати суду докази виконання вказаного договору оренди, у разі їх наявності. Оцінка відповідності дій голови СВК «Колядинець» ОСОБА_2 інтересам кооперативу, що виявились у наданні заяви про визнання позову із відповідним її обґрунтуванням, знаходиться поза межами предмету дослідження у даній справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 227/3760/19-ц (провадження №14-79цс21) вказано, що укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Отже, судом встановлено, що волевиявлення позивача на укладення додаткової угоди до договору оренди землі у встановлений законом спосіб не відбулося, оскільки правочин не був ним підписаний, тобто є неукладеним, і відповідач не спростував цієї обставини, а навпаки визнав цей факт.

Згідно із частиною 1 статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки в межах негаторного позову впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц провадження №14-499цс19), яка застосована і в постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 385/290/23, провадження № 61-16488св23).

Із матеріалів справи вбачається, що договір оренди земельної ділянки від 3 березня 2010 року був зареєстрований у Державному реєстрі земель 24 червня 2010 року та мав строк дії 12 років із дати його реєстрації. Оскільки строк дії договору оренди землі мав закінчитися 24 червня 2022 року, тобто в період із 24 лютого 2022 року (введення воєнного стану) до 19 листопада 2022 року (набрання чинності Законом № 2698-IX), тому він був продовжений ще на один рік, тобто до 24 червня 2023 року. На час розгляду цієї справи дія вказаного договору оренди землі припинена.

Враховуючи викладене, суд вважає, що усунення перешкод у користуванні належною позивачу земельною ділянкою шляхом повернення її власнику відповідачем, з огляду на те, що права та обов`язки сторін за додатковою угодою не виникли через її неукладеність, є ефективним способом захисту порушеного права власника, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Реєстрація неукладеної сторонами договору оренди додаткової угоди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди за відповідачем на земельну ділянку, у той час коли додаткову угоду, якою змінено термін дії основного договору оренди, позивач не підписував, не відповідає вимогам закону.

Відповідно до положення статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту та таким, що забезпечує реальне відновлення порушеного права у випадку реєстрації неукладеного між сторонами договору оренди (додаткової угоди), є усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом його повернення власнику та скасування державної реєстрації права оренди.

Судові витрати слід залишити за позивачем, оскільки вимоги про їх відшкодування не заявлені.

Керуючись статтями 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Усунути перешкоди для ОСОБА_1 у користуванні належною їй на праві приватної власності земельною ділянкою площею 3,2216 га (кадастровий номер: 5923282600:02:002:0160), призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Колядинецької сільської ради Роменського (колишнього - Липоводолинського) району Сумської області, шляхом її повернення із незаконного користування Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колядинець».

Скасувати державну реєстрацію права оренди Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Колядинець» земельної ділянки площею 3,2216 га з кадастровим номером 5923282600:02:002:0160, індексний номер рішення 36791589, вчинений на підставі додаткової угоди, укладеної між Сільськогосподарським виробничим кооперативом «Колядинець» та ОСОБА_1 16 листопада 2020 рік.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Сільськогосподарський виробничий кооператив «Колядинець» (с. Колядинець Роменського району Сумської області, вул. Щастя, 23, код ЄДРПОУ 31622896).

Суддя О. В. Кузьмінський