Постанова

від 05.12.2024 по справі 503/2059/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7595/24

Справа № 503/2059/24

Головуючий у першій інстанції Калашнікова Т.О.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 503/2059/24

Провадження номер: 22-ц/813/7595/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

- скаржник ОСОБА_1 ,

- особа, дії, бездіяльність або рішення якої оскаржуються державний виконавець Кодимського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса) в особі в.о. начальника ВДВС у Подільському районі ПМУМЮ (м. Одеса) Євтодій Сніжана Олександрівна,

- заінтересовані особи 1) Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), 2) ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Кодимського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в особі в.о. начальника ВДВС у Подільському районі ПМУМЮ (м. Одеса) Євтодій Сніжани Олександрівни, заінтересовані особи - Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кодимського районного суду Одеської області, постановлену у складі судді Калашнікової Т.О. 09 жовтня 2024 року, про закриття провадження у справі,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст скарги

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеною скаргою, в якій просить: 1) визнати протиправною та скасувати постанову в.о. начальника Кодимського ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Євтодій Сніжани Олександрівни про відкриття виконавчого провадження №75930113 від 29.08.2024 року; 2) зобов`язати в.о. начальника відділу Кодимського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі ПМУМЮ (м. Одеса) Євтодій Сніжану Олександрівну в рамках виконавчого провадження № 75930113 зупинити вчинення виконавчих дій на підставі пункту 5 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", про що винести відповідну постанову; 3) зняти арешт, накладений на все майно та грошові кошти ОСОБА_1 постановою в.о. начальника відділу Кодимського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі ПМУМЮ (м. Одеса) Євтодій Сніжани Олександрівни в рамках виконавчого провадження № 75930113 та скасувати інші заходи примусового виконання рішення, відповідно до постанови від 28.06.2023 року в рамках виконавчого провадження № 71455590; 4) зобов`язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції(м. Одеса), повернути транспортний засіб (автомобіль) SSANG YONG KYRON M200XFI, рік випуску - 2007, державний номерний знак- НОМЕР_1 .

У подальшому ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення, в яких просить суд врахувати зміст цих пояснень при прийнятті судового рішення за результатами розгляду поданої скарги. Просить: 1) визнати постанову в.о. начальника Кодимського ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Євтодій Сніжани Олександрівни про відкриття виконавчого провадження №75930113 від 29.08.2024 року протиправною та скасувати; 2) зобов`язати в.о. начальника Кодимського ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Євтодій Сніжану Олександрівну зняти арешт з усього майна та скасувати інші заходи примусового виконання рішення суду відповідно до постанови від 28.06.2023 року в рамках виконавчого провадження № 71455590; 3) зобов`язати Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції(м. Одеса), повернути транспортний засіб (автомобіль) SSANG YONG KYRON M200XFI, рік випуску - 2007, державний номерний знак- НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 обґрунтовує вимоги скарги тим, що 29.08.2024 року він отримав від в.о. начальника Кодимського ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Євтодій Сніжани Олександрівни лист разом із постановою про відкриття виконавчого провадження №75930113 від 29.08.2024 року, прийняту за результатом розгляду державним виконавцем постанови від 04.04.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 22233,87 грн., в рамках виконавчого провадження №71455590. Разом з тим, виконавчий документ в рамках виконавчого провадження №71455590 постановою в.о. начальника Кодимського ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Євтодій С.О. від 28.06.2023 року був повернутий стягувачу за його заявою та відповідно у вказаній постанові було зазначено припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення. Натомість, державний виконавець у встановлені ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» строки, а саме - не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа, вищевказаних дій не вчинила. Навпаки після спливу 1 року та 3 місяців відкрила виконавче провадження про стягнення виконавчого збору, який не підлягає стягненню, враховуючи, що виконавчий лист про стягнення з нього боргу за кредитним договором був переданий стягувачем до приватного виконавця.

Крім того, всі права вимоги за кредитним договором №3299-018/07Р від 05.04.2007 року, первісно укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Правекс банк», перейшли до нового кредитора - ОСОБА_3 за договором цесії №02-11 від 02.11.2023 року.

Також ОСОБА_1 зазначає, що державний виконавець не проводив жодних дій щодо розшуку предмета застави - вищевказаного транспортного засобу, який у 2013 році був вилучений органами ДВС та після того не повертався йому. Жодних коштів в рахунок погашення кредиту зараховано не було (а. с. 2 12).

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Мотивування його висновків

Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2024 року закрито провадження у справі за вищевказаною скаргою ОСОБА_1 ..

Ухвала суду мотивована тим, що скарга підлягаєрозгляду впорядку адміністративного,а нецивільного судочинства(а. с. 133 137).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було враховано, що скарга подається до суду, який видав виконавчий лист, тобто - Кодимського районного суду Одеської області (а. с. 141 - 148).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кодимського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2024 року (а. с. 160 161).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15.11.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено справу до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін в приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 167).

26.11.2024 року від Кодимського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3.Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження».

Установлено, що боржник ОСОБА_1 не погоджується із постановою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення державним виконавцем виконавчого збору.

Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Спеціальним нормативним актом з питань виконання судового рішення є Закон України «Про виконавче провадження», яким врегульовані питання щодо порядку, умов та підстав здійснення виконавчого провадження з примусового виконання рішень.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження», постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.

Відповідно до частин першої та другоїстатті 27 ЗУ «Про виконавче провадження»виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем.

За змістом пункту 7 частини другоїстатті 17 ЗУ «Про виконавче провадження»постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Згідно із частиною другоюстатті 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою -частиною другоюстатті 74 ЗУ «Про виконавче провадження»закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведеннямвиконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року в справі №2-1409/11(провадження № 14-137цс19).

Таким чином, вірними є вищевказані висновки суду першої інстанції, оскільки Сендик О.О. оскаржує дії державного виконавця Кодимського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м. Одеса) в особі в.о. начальника ВДВС у Подільському районі ПМУМЮ (м. Одеса) Євтодій Сніжани Олександрівни щодо винесення останньою постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору та просить її скасувати, а також арешт на майно боржника, накладений в рамках виконавчого провадження №75930113 про стягнення виконавчого збору. Тому скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі та роз`яснив скаржнику до юрисдикції якого суду віднесено розгляд цієї справи.

При таких обставинахколегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, які є доведеними та узгоджуються із матеріалами справи. При встановленні вищезазначених фактів судом не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.

Висновки зарезультатами розглядуапеляційної скарги,з посиланнямна нормиправа,якими керувавсясуд апеляційноїінстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладенихобставин колегіясуддів вважає,що ухваласуду першоїінстанції прозакриття провадженняу справіє законноюта обґрунтованою.Підстави дляскасування,зміни ухвалисуду першоїінстанції вмежах доводівапеляційної скаргиОСОБА_1 у суду апеляційної інстанції відсутні.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 353, п. 2 ч. 1 ст. 389 ЦПК України ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі після її перегляду в апеляційному порядку може бути оскаржена в касаційному порядку.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Кодимського районного суду Одеської області від 09 жовтня 2024 року про закриття провадження у справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 23 грудня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе