Постанова

від 05.12.2024 по справі 523/6286/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7342/24

Справа № 523/6286/24

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 523/6286/24

Провадження номер: 22-ц/813/7342/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

-скаржник (боржник) ОСОБА_1 ,

- особа, дії, бездіяльність або рішення якої оскаржуються державний виконавець Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Стоніс Юрій Вікторович,

- заінтересована особа ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Стоніса Юрія Вікторовича, заінтересована особа - ОСОБА_2 , за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси, постановлену у складі судді Аліної С.С. 11 вересня 2024 року, повний текст ухвали складений 16 вересня 2024 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст скарги

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеною уточненою у подальшому скаргою на дії державного виконавця, в якій остаточно просить: 1) визнати неправомірними дії головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Стоніса Юрія Вікторовича у виконавчому провадженні № 740770032 щодо неналежної перевірки причини невиконання виконавчого документу 07 квітня 2024 року за адресою - АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 обґрунтовує вимоги скарги тим, що на виконанні Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) знаходиться виконавчий лист, виданий Суворовським районним судом м. Одеси 22.01.2024 року у справі № 752/7784/19 ( ВП № 74077032) про зобов`язання ОСОБА_1 забезпечувати побачення ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної першої неділі місяця з 12:00 години до 18:00 години поблизу місця проживання/знаходження матері, зареєстрованого у встановленому законом порядку, та/або за місцем проживання/знаходження дитини, зареєстрованого у встановленому законом порядку, в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля до досягнення дитиною десятирічного віку.

07.04.2024 року державний виконавець Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Стоніс Юрій Вікторович під час виходу за адресою проживання неповнолітньої ОСОБА_3 , за адресою - АДРЕСА_1 , та перевірки виконання виконавчого документу склав акт від 07.04.2024 року, в якому зазначив, що боржник - ОСОБА_1 не виконує рішення суду № 752/7784/19 від 26.06.2023р., а саме - відсутня за місцем реєстрації - АДРЕСА_1 , о 12:00 год. ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Боржник не забезпечив явку дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Не погоджуючись з діями державного виконавця, ОСОБА_1 зазначає, що присутній під час проведення виконавчий дій представник ОСОБА_1 повідомив державному виконавцю про те, що дитина відмовляється виходити з будинку для зустрічей з бабусею через те, що у проведенні виконавчих дій приймає участь батько дитини - ОСОБА_4 , який на підставі довіреності представляє бабу - ОСОБА_5 . Зазначає, що дитина боїться батька, побоюючись її викрадення останнім. Зазначає, що вказані обставини відображено її представником в акті державного виконавця від 07.04.2024.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11.09.2024 року задоволено вищевказанускаргу ОСОБА_1 ..

Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Стоніса Юрія Вікторовича у виконавчому провадженні № 740770032 щодо неналежної перевірки причини невиконання виконавчого документу 07 квітня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Стоніс Юрій Вікторович, складаючи акт за результатами проведення виконавчих дій, належним чином не перевірив причини невиконання виконавчого документу.

Отримавши повідомлення від представника боржника про те, що дитина боїться приймати участь у проведенні виконавчих дій у присутності батька, з урахуванням повідомлених представником боржника фактів про особливості відносин між батьками дитини та ставлення дитини до батька, державний виконавець не вжив заходів для перевірки причини невиконання виконавчого документу, шляхом проведення виконавчих дій у присутності лише стягувача - ОСОБА_5 за відсутності батька - ОСОБА_4 . У зв`язку з вказаним, державний виконавець дійшов передчасних і таких, що ґрунтуються на припущеннях висновків про те, що боржник не забезпечила явку дитини.

Короткий зміствимог апеляційноїскарги

ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 11.09.2024 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ухвалу постановлено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує, на те що в рамках ВП № 74077032 ОСОБА_6 не є представником ОСОБА_1 .. Станом на 08.04.2024 в матеріалах виконавчого провадження ордера на представництво або договору не існує , так само і 07.04.2024 року ордер на представництво особа не показала ні виконавцю, ні стягувачу під час здійснення виконавчих дій.

Крім цього, не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 та малолітня дитина перебувала за адресою виконання - АДРЕСА_1 , 07.04.2024 року. Боржник ОСОБА_1 , як і дитина, була відсутня за адресою місця побачення.

В рішенні Одеського апеляційного суду (справа 752/7784/19) не зазначено, що ОСОБА_2 позбавлена або їй заборонено мати представника у виконавчому провадженні. Суд першої інстанції, роблячи доводи про те, що виконавчі дії мають відбуватися без представника, втручається у право ОСОБА_2 на представництво, що є неприпустимим.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.10.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 11 вересня 2024 рок залишено без руху (а. с. 126 126 зворотна сторона).

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом було подано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.10.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 11 вересня 2024 року (а. с. 133 133 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.10.2024 року закінчено підготовку справи до розгляду. Призначено розгляд справи в приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 137).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 , діючого від імені ОСОБА_2 , про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Учасники справи у судове засідання не з`явились. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 липня 2021 року у справі № 752/7784/19 частково задоволено позов ОСОБА_2 про визначення способу її участі у вихованні онуки.

26 червня 2023 року постановою Одеського апеляційного суду рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 липня 2021 року змінено в частині участі у вихованні онуки, а саме: - визначено ОСОБА_2 спосіб її участі у особистому вихованні онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом особистих зустрічей (побачень) кожної першої неділі місяця з 12:00 години до 18:00 години поблизу місця проживання/знаходження матері, зареєстрованого у встановленому законом порядку, та/або за місцем проживання/ знаходження дитини, зареєстрованого у встановленому законом порядку, в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля у присутності матері ОСОБА_1 до досягнення дитиною десятирічного віку. Встановлено порядок виконання рішення суду шляхом зобов`язання ОСОБА_1 забезпечувати побачення ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної першої неділі місяця з 12:00 години до 18:00 години поблизу місця проживання/знаходження матері, зареєстрованого у встановленому законом порядку, та/або за місцем проживання/знаходження дитини, зареєстрованого у встановленому законом порядку, в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля до досягнення дитиною десятирічного віку.

На виконання вказаних рішень 22.01.2024 року Суворовський районний суд м. Одеси видав виконавчий лист у справі № 752/7784/19. Виконавчий лист № 752/7784/19 перебуває на примусовому виконанні Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (виконавче провадження № 74077032).

07 лютого 2024 року було відкрито виконавче провадження головним державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Серебряковою Г.В..

В акті державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Стоніса Юрія Вікторовича від 07.04.2024 зазначається, що виходом за адресою - АДРЕСА_1 , боржник ОСОБА_1 не виконує рішення суду № 752/7784/19 від 26.06.2023 року, а саме - відсутня за місцем реєстрації АДРЕСА_2 :00 07.04.2024. Боржник не забезпечив явку дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також із вказаного акту вбачається, що представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Голосов Ю.В. приймав участь у проведенні виконавчих дітей. Під час складання акту зазначив у акті від 07.04.2024 року про те, що дитина дізнавшись про присутність батька, категорично відмовилась виходити з домоволодіння для зустрічі з бабусею, про що повідомила учасників виконавчих дій за допомогою відеозв`язку.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про доведеність незаконних дій державного виконавця.

Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Пунктом 20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» передбачено, що у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 ст. 18Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, у тому числіп.1 проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, п. 14. викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 64-1Закону України «Про виконавче провадження»виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Частиною 2 даної статі передбачено, що державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно вимог виконавчого документу, встановленопорядок виконання рішення суду шляхом зобов`язання ОСОБА_1 забезпечувати побачення ОСОБА_2 з онукою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної першої неділі місяця з 12:00 години до 18:00 години поблизу місця проживання/знаходження матері, зареєстрованого у встановленому законом порядку, та/або за місцем проживання/знаходження дитини, зареєстрованого у встановленому законом порядку, в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля до досягнення дитиною десятирічного віку.

Отже місцем виконання рішення є - місце реєстрації боржника ОСОБА_1 , а саме - АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, щопід час проведення виконавчий дій 07.04.2024 року за адресою - АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не з`явилась. Під час проведення виконавчий дій був присутній її представник - адвокат Голосов Ю.А., який пояснював, що дитина не бажає бачити батька, а тому не вийде на зустріч з бабусею ОСОБА_2 ..

Отже встановлено, що під час виконання рішення виникли певні обставини, пов`язані саме з поведінкою малолітньої дитини, а саме - її особистими взаємовідносинами з батьком, який був присутнім під час здійснення виконавчих дій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку державний виконавець мав право впевнитись, що боржник ОСОБА_1 перебуває за місцем виконання рішення, а також особисто переконатись, що дитина не бажає виходити на зустріч зі стягувачем ОСОБА_2 ..

В той же час, державному виконавцю не надали можливість перевірити присутність боржниці ОСОБА_1 та малолітньої ОСОБА_3 за місцем виконання рішення.

Колегія суддів, вважає що доводи, викладені у скарзі на дії державного виконавця, не підтвердженні жодними доказами, оскільки 07.04.2024 року (у першу неділю місяця)у державного виконавця була відсутня можливість встановити місце знаходження дитини за допомогою відеозв`язку, оскільки у даному випадку неможливо встановити місце перебування особи.

Отже відомості, які зазначені у акті державного виконавця від 07.04.2024 відповідають дійсності.

Крім того, матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_1 та дитини - ОСОБА_3 за місцем виконання рішення на час проведення виконавчих дій, а саме - 07.04.2024 року. Самі лише пояснення адвоката Голосова Ю.В. в акті державного виконавця без підтвердження вказаних обставин не можуть свідчити про перебування ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_3 за місцем виконання рішення.

Твердження скаржниці про те, що ОСОБА_3 відмовилася зустрічатися з бабусею ОСОБА_2 через присутність на зустрічі батька дитини не можуть бути взяті до уваги, оскільки державний виконавець не мав можливості побачити дитину особисто та впевнитись у дійсності бажання дитини.

Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пунктам 3, 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладений у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 за вищевказаного обґрунтування.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Суворовського районного суду міста Одеси від 11 вересня 2024 року про задоволення скарги скасувати. Ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Стоніса Юрія Вікторовича, заінтересована особа - ОСОБА_2 , відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 23 грудня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе