Рішення

від 11.12.2024 по справі 521/18014/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа №521/18014/24

Пр. №2/521/639/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Сегеди О.М.,

при секретарі - Ткач А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту державної реєстрації розірвання шлюбу, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

встановив:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Горлівка Донецької області.

Зазначив, що до 09 вересня 2015 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

21 вересня 2005 року у міському відділі ЗАГС м. Горлівка, Донецької області він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №1219, яка після реєстраціъ шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 .

Вказував, що 22 жовтня 2007 року у міському відділі РАЦС Горлівського міського управління юстиції Донецької області було зареєстровано припинення шлюбу між ним та ОСОБА_2 , актовий запис №615.

09 вересня 2015 року після розірвання шлюбу він знявся з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України та введенням Указом Президента України №64/2022 воєнного стану, який неодноразово продовжується Указами Президента України, він переїхав їз м. Маріуполя, Донецької області в м. Одеса, та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Заявник зазначив, що 25 вересня 2024 року йому стало відомо, що актовий запис про розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_5 не було внесено до Державного реєстру актів цивільного стану, у зв`язку з чим, він звернувся з заявою до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо внесення вищевказаних відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану.

Документи, які підтверджують реєстрацію шлюбу між ним та ОСОБА_2 та розірвання шлюбу між ними, не збериглися.

Факт реєстрації шлюбу між ним та ОСОБА_2 та розірвання шлюбу між ними, підтверджується відмітками (штампами) у його паспорті громадянина України.

З метою надання витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб та свідоцтва про розірвання шлюбу від 22 жовтня 2007 року він з відповідною заявою звернувся до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) але листом від 25 вересня 2024 року №3960/24-23-18 йому було відмовлено у зв`язку з тим, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актового запису про шлюб та розірвання шлюбу відносно нього, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявлено, та рекомендовано звернутися до суду.

Згідно п.3.17 Правил внесення змін до актових записів, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції 12 січня 2011 року №96/5 рішення суду про встановлення факту державної реєстрації акту цивільного стану є підставою для поновлення актового запису цивільного стану у відділі державної реєстрації актів цивільного стану за місцем його первинного складання, крім випадку зберігання запису на тимчасово окупованій території України.

За таких обставин, виникла необхідність встановлення факту державної реєстрацію шлюбу та державної реєстрації розірвання шлюбу.

Встановлення факту державної реєстрацію шлюбу та державної реєстрації розірвання шлюбу, необхідно йому для реєстрації шлюбу з іншою жінкою.

Посилаючись на порушення своїх прав, заявник з метою отримання свідоцтва про розірвання шлюбу, оскільки захистити своє право в інший спосіб у нього не має можливості, просив суд встановити факт державної реєстрації розірвання шлюбу між ним, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем м. Горлівка, Донецької області, громадянином України та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, яке було зареєстроване Горлівським міським управлінням юстиції у Донецькій області, 22 жовтня 2007 року, про що в книзі реєстрації актів цивільного стану 2007 року складено актовий запис за №615.

Ухвалою суду від 04 листопада 2024 року було відкрито провадження у справі, призначено судове засідання (а.с. 15).

Заявник в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про підтримання заяви про встановлення факту державної реєстрації розірвання шлюбу, просив суд її задовольнити та розглянути справу за його відсутності.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом відповідно до ст. 128 ЦПК України, надав заперечння на заяву ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України» № 16652/04).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).

У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відомості про розгляд справ (залишення позову без руху, повернення позовної заяви, дані про відкриття провадження та дати призначення справи до розгляду) публікуються на офіційному веб-сайті Малиновського районного суду м. Одеси у відповідності до Рішення ради суддів загальних судів № 12 від 28 лютого 2013 року «Про організацію роботи з інформаційного наповнення і функціонування офіційних веб-сайтів загальних судів на офіційному веб-порталі судової влади України» та відправлено до ЄДРСР.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до постанови Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 10 травня 2023 року № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Горлівка Донецької області і до 09 вересня 2015 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України ОСОБА_1 (а.с. 6-10).

З матеріалів справи вбачається, що 21 вересня 2005 року ОСОБА_1 у міському відділі ЗАГС м. Горлівка, Донецької області зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис №1219, яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на ОСОБА_2 , що підтверджується відмікою у паспорті.

Крім того, 22 жовтня 2007 року у міському відділі РАЦС Горлівського міського управління юстиції Донецької області було зареєстровано припинення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , актовий запис №615, що також підтверджується відмікою у паспорті (а.с. 9).

Встановлено, що 09 вересня 2015 року після розірвання шлюбу заявник знявся з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 та зареєструвався за адресою: АДРЕСА_2 .

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України та введенням Указом Президента України №64/2022 воєнного стану, який неодноразово продовжується Указами Президента України, ОСОБА_1 переїхав їз м. Маріуполя, Донецької області в м. Одеса, та проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Місто Маріуполь є тимчасово окупованою територією відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Документи, які підтверджують державну реєстрацію шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також державну реєстрацію розірвання шлюбу між ними, не збериглися.

Факт державної реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та факт державної реєстрації розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підтверджується відмітками (штампами) у його паспорті громадянина України (а.с. 9).

З матеріалів справи вбачачається, що 25 вересня 2024 року заявник ОСОБА_1 звернувся до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою щодо надання витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб та свідоцтва про розірвання шлюбу від 22 жовтня 2007 року.

Листом відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25 вересня 2024 року №3960/24-23-18 заявнику було відмовлено у видачі вищевказаних документів у зв`язку з тим, що за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, актового запису про шлюб та розірвання шлюбу відносно нього, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не виявлено, та рекомендовано звернутися до суду (а.с. 12, 20).

Встановлення факту державної реєстрацію шлюбу та державної реєстрації розірвання шлюбу, необхідно заявнику для реєстрації шлюбу.

Факт державної реєстрації шлюбу та державної реєстрації розірвання шлюбу між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підтверджується відмітками у паспорті заявника.

Суд вважає, що обставини викладені у заяві, відповідають і не суперечать зібраним у справі доказам.

Враховуючи викладене, до даних правовідносин також підлягають застосуванню положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території (ст. ст.1,4 ч.2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).

Відповідно до статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Положення ч 2 ст. 315 ЦПК України наголошує на те, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відносини, пов`язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначає засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану регулює Закон України від 01.07.2010 № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» (далі - Закон № 2398-VІ).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст. 3 Закону № 2398-VI передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов`язковою.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 6 Закону № 2398-VI відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.

Приписами статті 9 Закону № 2398 визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Згідно ч.7 ст.15 Закону України № 2398-VІ про державну реєстрацію розірвання шлюбу та про розірвання шлюбу, здійснене в судовому порядку, робиться відмітка в актовому записі про шлюб.

У разі необхідності внесення змін до актового запису, що зберігається на тимчасово окупованій території України, цей запис поновлюється.

Відповідно до ст. 23 Закону № 2398 поновлення актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану у разі його відсутності, що підтверджується документально.

Право на подання заяви про поновлення актового запису цивільного стану мають особи, зазначені в частині другій статті 22 цього Закону (зокрема, особи, щодо якої складено актовий запис).

Поновлення актового запису цивільного стану проводиться за місцем його первинного складення.

У разі якщо витребувати документи про державну реєстрацію актів цивільного стану від компетентних органів іноземної держави неможливо, поновлення актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника.

На підставі поновленого актового запису цивільного стану повторно видається свідоцтво про державну реєстрацію акта цивільного стану.

Порядок поновлення актових записів цивільного стану регулюється Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.01.2011 року за № 55/18793 (далі - Правила).

Відповідно до п. 1.2. Правил поновлення актових записів цивільного стану, складених органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану в разі втрати цих записів.

Відповідно до п.1.8. Правил поновлення актового запису цивільного стану проводиться за місцем його первинного складення, за винятком випадків, встановлених в абзацах третьому - п`ятому пункту 3.13 розділу III цих Правил.

Згідно з п. 3.9 Правил для правильного написання відомостей у поновлених актових записах цивільного стану здійснюється необхідна перевірка, під час якої з`ясовуються число, місяць і рік народження заявника, а також ті відомості про його батьків, які істотно впливають на цивільно-правові відносини.

У разі якщо неможливо витребувати копії актових записів цивільного стану або підтвердження відповідності відомостей у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян даним паперового носія актового запису цивільного стану у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, державна реєстрація актів цивільного стану підтверджується відповідними свідоцтвами про державну реєстрацію актів цивільного стану, витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, якщо вони не містять незастережених виправлень, дописок чи явних ознак підробки.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у листі Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Виходячи зі встановлених обставин у справі, досліджених у сукупності на підставі їх аналізу, суд вважає, що заявник позбавлений можливості довести певний юридичний факт у досудовому порядку.

З огляду на це, заявник є вільним у виборі способу та порядку захисту свого порушеного права та законного інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ із метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правовими нормами ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення» роз`яснено про те, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Із цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

При цьому, за жодних умов становище позивача за наслідками судового розгляду не може бути погіршене порівняно з тим, яким воно було до звернення до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, дотримуючись правових норм процесуального законодавства України, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для виходу за межі заявлених вимог із метою повного та ефективного захисту прав і законних інтересів заявника, який просить встановити факт державної реєстрації розірвання шлюбу але при цьому необхідно встановити не тільки вказаний факт, але встановити факт реєстрації шлюбу та поновити актові записи про державну реєстрацію шлюбу та про державну реєстрацію розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За таких обставин, суд вважає, що заява ОСОБА_1 , про встановлення факту державної реєстрації розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Судовий збір по справі складає 605,60 грн., який був сплачений заявником при зверненні до суду (а.с. 1, 2).

Керуючись ст. ст.264-268,293-294,315-319 ЦПК України, суд,

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити.

Встановити факт державної реєстрації шлюбу між чоловіком прізвище: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Горлівка, Донецької області, громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Центрально-Міським РВ УМВС України у м. Горлівці 18 червня 1997 року, місце реєстрації: АДРЕСА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 та жінкою прізвище до реєстрації шлюбу: ОСОБА_2 , після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Горлівка, Донецької області, громадянка України, місце реєстрації та проживання невідомі, який був зареєстрований Міським відділом запису актів громадянського стану м. Горлівка, Донецької області 21 вересня 2005 року, актовий запис - №1219.

Встановити факт державної реєстрації розірвання шлюбу між чоловіком прізвище: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Горлівка, Донецької області, громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Центрально - Міським РВ УМВС України у м. Горлівці 18 червня 1997 року, місце реєстрації: АДРЕСА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 та жінкою прізвище ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Горлівка, Донецької області, громадянка України, місце реєстрації та проживання невідомі, яке було зареєстроване Горлівським міським управлінням юстиції у Донецькій області, 22 жовтня 2007 року, про що в книзі реєстрації актів цивільного стану 2007 року складено актовий запис за №615.

Поновити актовий запис про шлюб №1219, зареєстрований Міським відділом запису актів громадянського стану м. Горлівка, Донецької області 21 вересня 2005 року, зазначивши відомості про чоловіка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженец м. Горлівка, Донецької області, громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Центрально - Міським РІ УМВС України у м. Горлівці 18 червня 1997 року, місце реєстрації: АДРЕСА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 та відомості про жінку: прізвище до реєстрації шлюбу: ОСОБА_2 , після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Горлівка, Донецької області, громадянка України, місце реєстрації та проживання невідомі.

Поновити актовий запис про розірвання шлюбу за №615 від 22 жовтня 2007 року зазначивши відомості про чоловіка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженец м. Горлівка, Донецької області, громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Центрально - Міським РІ УМВС України у м. Горлівці 18 червня 1997 року, місце реєстрації: АДРЕСА_4 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 та відомості про жінку: прізвище ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Горлівка, Донецької області, громадянка України, місце реєстрації та проживання невідомі, які перебували у шлюбі зареєстрованому Міським відділом запису актів громадянського стану м. Горлівка, Донецької області 21 вересня 2005 року, актовий запис №1219 з проставленням в актовому записі про шлюб відмітки про розірвання шлюбу.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 20 грудня 2024 року

Суддя: О.М. Сегеда