Рішення

від 07.11.2024 по справі 522/6781/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/6781/24

Провадження № 2/522/4625/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 листопада 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Федчишеної Т. Ю.,

за участі секретаря судового засідання Глущенко Т. О.,

представника позивача адвоката Желдакова Я. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомонтаж» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомонтаж» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 03.11.2018 по 12.09.2022 перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював на посаді машиніста екскаватора одноковшового. Наказом відповідача від 12.09.2022 його було звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, проте розрахунок з ним проведено не було.

Указує, що у період з грудня 2021 року по лютий 2022 року заробітна плата йому нараховувалась у розмірі: за грудень 2021 року 8604,15 грн, за січень 2022 року 8599,94 грн, за лютий 2022 року 8599,93 грн. Однак, фактично виплата заробітної плати не здійснювалась.

Заробітна плата була йому виплачена лише після звернення його до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати, а саме 28.12.2023. У зв`язку з цим позов про стягнення заборгованості за його заявою залишено без розгляду.

Посилаючись на положення ст.117КЗпП України позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців, а саме з 13 вересня 2022 року по 13 березня 2023 року, в сумі 55898,70 гривень (з розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 429,99 грн х 130 днів), а також понесені ним судові витрати.

В обґрунтування строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України, позивач зазначає, що він не отримував письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, про фактичне перерахування відповідачем коштів на його картковий рахунок, яке здійснено 28.12.2023, він дізнався лише у березні 2024 року.

Представник позивача адвокат Желдаков Я. П. у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи зворотне поштове повідомлення про отримання відповідачем судової повістки, про причини неявки суду не повідомив. Відзиву на позовну заяву від нього до суду не надходило.

Оскільки відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не подав, а також ураховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, постановлено провести заочний розгляд справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

03.11.2018 ОСОБА_1 було прийнято до ТОВ «Союзенергомонтаж» на посаду машиніста екскаватора одноковшового.

12.09.2022 ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно з наказом № 45 від 12.09.2022, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 та наказом № 00000000045-0000000638 (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту) від 12.09.2022.

Згідно з випискою за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 за період з 28.12.2023 28.12.2023 на його картковий рахунок 28.12.2023 від ТОВ «Союзенергомонтаж» надійшли кошти в розмірі 25158,47 грн.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Частиною 1 статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Отже, за загальним правилом, у зв`язку з несвоєчасним розрахунком із звільненим працівником, роботодавець повинен виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Як слідує з матеріалів справи, відповідач провів остаточний розрахунок з позивачем 28.12.2023, що підтверджується випискою АТ КБ «Приватбанк».

При визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають застосуванню положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100 визначено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час (абзац 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100).

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку (абзац 4 пункту 2 розділу ІІ Порядку № 100).

Відповідно до пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як слідує з наданого позивачем розрахунку, розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку за шість місяців з 13.09.2022 по 13.03.2024 становить 55 898,70 грн (429, 99 грн. х 130).

Указаного розрахунку відповідач не спростував, власного розрахунку також не надав.

З огляду на викладене з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомонтаж» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 55898,70 грн.

Також суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, визначений ч. 2 ст. 233 КЗпП України, оскільки матеріали справи не містять доказів одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

За таких обставин, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача підлягає судовий збір на користь позивача в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомонтаж» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомонтаж» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 55898 (п`ятдесят п`ять тисяч вісімсот дев`яносто вісім) гривень 70 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзенергомонтаж» на користь ОСОБА_1 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзенергомонтаж», код ЄДРПОУ: 36109963, адреса: м. Одеса, вул. Розкидайлівська, 13.

Повне судове рішення складено 24.12.2024.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА