Рішення

від 18.12.2024 по справі 511/2039/24

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/2039/24

Номер провадження: 2/511/564/24

18 грудня 2024 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Ільяшук А. В.,

помічника судді Явдощук Р.В., який здійснює повноваження секретаря судового засідання за дорученням судді,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, про стягнення моральної шкоди

Учасники справи:

позивачка ОСОБА_1

представник відповідачів адвокат Теренчук Євген Миколайович

ВСТАНОВИВ:

На адресу Роздільнянського районного суду Одеської області 22 травня 2024 року надійшов вищевказаний позов, згідно якого позивачка просила стягнути з відповідачів по 10000,00 гривень з кожного моральної шкоди.

Стислий виклад позиції позивачки.

Позивачка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Її сусідами є відповідачі по справі, які проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та постійно створюють конфліктні ситуації, необгрунтовано подають на позивачку скарги в різні інстанції.

Так, 30 жовтня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Лиманської селищної ради з заявою про те, що сім`я позивачки є неблагополучною та її слід взяти на контроль.

При цьому, у вказаній заяві зазначено, що в сім`ї позивачки проживає новонароджена дитина, мати якої ОСОБА_4 , однак позивачка належним чином не здійснює за нею догляд.

Поряд з цим, доводи у заяві не відповідають дійсності.

Позивачка за місцем проживання характеризується з позитивної сторони, а дитина має своє спальне місце, іграшки, створені всі умови для її розвитку та виховання.

В результаті необгрунтованих скарг, у позивачки погіршився стан здоров`я, вона змушена проходити медичні обстеження та курси лікування, докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, а тому оцінює свої моральні страждання у розмірі 10000,00 гривень з кожного відповідача.

Стислий виклад заперечень відповідачів.

Представник відповідачів у встановлений судом строк подав відзиви, згідно яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дійсно, ОСОБА_2 зверталась з заявою до служби у справах дітей, оскільки хвилювалась за стан здоров`я новонародженої дитини та спроможністю сім`єю позивачів в повній мірі виховувати та наглядати за дитиною, враховуючи їх похилий вік та ряд хронічних захворювань.

При цьому, позов містить ряд неточностей, які грунтуються на припущеннях, оскільки у заяві ОСОБА_2 відсутні вислови «неблагополучна», «позивачка належним чином не здійснює догляд за дитиною».

Документів, що підтверджували у позивачки нервових та психологічних захворювань матеріали позовної заяви не містять, а наявні захворювання (гінекологічні, цукровий діабет, гіпертонія) незрозуміло як могли виникнути в результаті душевних страждань.

Пред`явлення даної позовної заяви є наслідком постійних неприязливих відносин та черговою спробою погіршити життя відповідачів.

Водночас заяву до служби у справах дітей складала та подавала особисто ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_3 , який не приймав участі у її складанні та взагалі не знав про її існування, а тому є незрозумілим підстави та докази його неправомірних дій, що призвели до моральних страждань позивачки.

Стислий виклад позиції третьої особи.

Лиманський селищний голова Віктор Бакланов надіслав на адресу суду лист, згідно якого просив розгляд справи проводити без представника служби у справах дітей (а.с. 141 142).

Стислий виклад позиції позивачки на заперечення відповідачів.

ОСОБА_1 просила відхилити аргументи відповідачів, які викладені у відзиві, оскільки останні постійно втручаються у її приватне життя, ведуть відеонагляд, розповсюджують неправдиві свідчення (а.с. 87 90).

Стислий виклад позиції відповідачів на заперечення позивачки.

Представник відповідачів адвокат Теренчук Євген Миколайович зазначив, що аргументи позивачки щодо заперечення на відзив, грунтуються лише на припущеннях, а інші документи та факти, на які посилається позивачка, взагалі не мають відношення до вказаної справи (а.с. 114 120).

Процесуальні дії у справі (крім протокольних).

27 травня 2024 року позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 27 28).

19 серпня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 41 42).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

ОСОБА_1 проживає зі своїм чоловіком ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , 2023 року народження, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5 8).

30 жовтня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до Лиманської об`єднаної територіальної громади з заявою, згідно якої довела до відома, що за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає сім`я ОСОБА_7 , була залишена новонароджена дитина.

ОСОБА_1 неодноразово скаржилась на хронічні захворювання та часто перебуває у місті Роздільна, залишаючи дитину на чоловіка, а також невідомо, чи стоїть дитина на обліку, в літку чутно було плач дитини, коли були відкриті вікна, а тому просила прийняти відповідні заходи (а.с. 11).

Позивачка на підтвердження погіршення стану свого здоров`я надала виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого з зазначенням повного діагнозу (а.с. 12) та результат аналізу на вміст глюкози натщесерце (а.с. 92).

Згідно виписки із карти розвитку новонародженого, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 народила хлопчика, стан дитини після народження задовільний (а.с. 13).

На підтвердження аргументів позивачки відносно своєчасного щеплення дитини надано карту профілактичних щеплень ОСОБА_6 (а.с. 14).

За адресою: АДРЕСА_1 , станом на 2 листопада 2023 року, зареєстровані наступні особи: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 (а.с. 15).

Відомості про батька ОСОБА_6 згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження внесені відповідно до частини першої статті 135 СК України (а.с. 16).

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 1 листопада 2023 року, за адресою: АДРЕСА_1 , проживають та мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , для виховання та розвитку дитини створено такі умови: є окрема дитяча кімната, дитина має своє спальне місце, сезонний одяг, іграшки, створено всі умови для її розвитку та виховання (а.с. 17).

Згідно наказу служби у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області № 047/23 від 8 листопада 2023 року, встановлено тимчасове місце проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18).

На підтвердження довготривалих конфліктних відносин між сторонами по справі, адвокат Теренчук Євген Миколайович надав постанову від 17 червня 2009 року Роздільнянського районного суду Одеської області по справі № 2-а-1425/2009 (а.с. 63 65), ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2013 року по справі № К/9991/42605/12 (а.с. 66), рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 23 лютого 2015 року по справі № 511/927/14-ц (а.с. 67), ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 липня 2015 року (а.с. 68), постанову Одеського апеляційного суду від 27 грудня 2022 року по справі № 511/2795/21 (а.с. 63).

Під час розгляду справи судом були допитані свідки з боку позивачки, зокрема, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які підтвердили, що у ОСОБА_1 дома прибрано, зроблено ремонт, та її сім`я є порядними людьми (а.с. 134 137).

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що через відповідачів його онука ОСОБА_11 не бажає проживати за місцем їх проживання, у свою чергу ОСОБА_3 погрожував йому, відповідачі втручаються у їх життя, всі пункти у заяві є неправдиві, а конфлікт є тривалим (а.с. 145 - 147).

На підтвердження постійного втручання відповідачів у приватне життя, позивачка надала суду вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 24 лютого 2015 року відносно ОСОБА_5 (а.с. 102 104), листи (акт) щодо роботи майстерні відповідачів (а.с. 93 96), матеріали з кримінальної справи (протокол допиту потерпілої), скаргу ОСОБА_3 та інші матеріали (а.с. 98 101).

В той самий час, статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, та норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Стаття 2 ЦПК України визначає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини зауважує, термін «приватне життя» є широким поняттям, що не має вичерпного визначення, і поширюється на безліч аспектів самоідентифікації людини, наприклад, на ім`я особи та зображення, і включає в себе її фізичну та психологічну цілісність. Репутація і честь людини є частиною її самоідентифікації і психологічної цілісності, а тому також охоплюються поняттям приватне життя (BOGOMOLOVA v. RUSSIA, № 13812/09, § 51, ЄСПЛ, 20 червня 2017 року).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другоїстатті 11 ЦК України).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другоїстатті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, визначені у статті 1167 ЦК України.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

ЄСПЛ вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Верховний Суд в постанові від 5 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20, зазначив, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов:

-наявність моральної шкоди;

-протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди;

-наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою;

-вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Поряд з цим, дійсно, твердження представника відповідачів є слушними в частині, що заява ОСОБА_2 не містить відомостей, що сім`я позивачки є неблагополучною та вона належним чином не здійснює догляд за дитиною.

Вказані твердження жодним належним та допустимим доказом не підтверджено.

При цьому, заяву до служби у справах дітей, яка згідно позовної заяви стала підставою для настання моральних страждань, підписано та подано ОСОБА_2 , а припущення позивачки, що ОСОБА_3 , її чоловік, знав про її існування, не є обставиною, що може призвести до моральних страждань.

Разом з цим, позивачкою не доведено протиправність поведінки ОСОБА_2 , яка лише звернулась із заявою через хвилювання за новонароджену дитину, а також те, що вказана обставина призвела до завдання їй моральних страждань, оскільки в ході розгляд справи було встановлено, що викладені у заяві факти, зокрема, про стан здоров`я позивачки, та те, що мати дитини перебуває за кордоном та залишила її на утримання сім`ї позивачів, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Водночас суд критично ставиться до тверджень позивачки, викладених у позовній заяві, що вона не отримала жодної матеріальної допомоги від відповідачів, що змушує її хвилюватись з цього приводу.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позивачка не довела належними та допустимими доказами те, що неправомірними діями відповідачів їй завдана моральна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідачів та вини відповідачів в заподіянні моральної шкоди, а тому суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відносно інших аргументів, якнеодноразово відзначав Європейський суд з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 2930 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Ruiz Torija v. Spain», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 81, 141, 178, 200, 259, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, про стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області, адреса: вулиця Центральна, 79, селище Лиманське Роздільнянського району Одеської області, код ЄДРПОУ 44300597.

Повний текст рішення виготовлено - 23 грудня 2024 року.

Суддя А. В. Ільяшук