Рішення

від 23.12.2024 по справі 523/20866/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/20866/24

Провадження №2-о/523/696/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участі секретаря судового засідання - Дмітрієвої В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одесі, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Суворовський відділ державноїреєстрації актівцивільного стануу містіОдесі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)про встановленняфакту смерті,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Суворовського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).Поданою заявою ОСОБА_1 просить встановити факт смерті його матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України, місце смерті: смт Любимівка, Каховського району, Херсонської області.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт Любимівка, Каховського району, Херсонської області померла його мати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заявник не може зареєструвати факт смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що пред`явлені для реєстрації смерті документи не відповідають умовам діючого законодавства, оскільки видані на окупованій території. Встановлення факту смерті ОСОБА_1 необхідно для реєстрації смерті в єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян України та оформлення спадкових прав у подальшому.

В судове засідання, заявник не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином. Представник заявника ОСОБА_3 надав до суду клопотання про розгляд справи у їх із заявником відсутність, просив задовольнити подану заяву.

Представник заінтересована особа Суворовського відділудержавної реєстраціїактів цивільногостану умісті ОдесіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса) будучи належним чином повідомлений про місце, дату та час слухання справи не з`явився в судове засідання.

Враховуючи невідкладний розгляд заяви, згідно ч.2 ст. 317 ЦПК України, суд вважає що неявка учасників справи не є перешкодою для її розгляду.

Фіксування судового засідання не здійснювалось технічним записом, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст.315,317 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Статтею 317 ЦПК Українипередбачені особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України. Заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхнім представником до суду за межами такої території.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 являється матір`ю ОСОБА_1 ,що підтверджується свідоцтвомпро народженнясерії НОМЕР_1 ,видане Любимівськимсоветом Каховськогора-нуХерсонської області,актовий запис№ 80.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується:

-медичним свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_2 від 12.12.2023, виданого державною бюджетною установою охорони здоров`я Херсонської області «Каховська Центральна районна лікарня» місто Каховка Херсонська область;

-Довідкою про смерть № С-10695, виданої 23 грудня 2024 року Сімферопольським районним відділом запису актів цивільного стану №2 Департаменту (ЗАГС) Міністерства юстиції Республіки Крим;

-Копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 23 грудня 2023 року Сімферопільським районним відділом ЗАГС № 2 Департаменту ЗАГС Міністерства юстиції Республіки Крим, актовий запис № 170239910003006061007.

Смт Любимівка, Каховського району, Херсонської області визначено тимчасово окупованою територією відповідно до п.1 ч.1 ст.3 «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», та в порядку ст.1 цього Закону є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється діяКонституціїта законів України.

Відповідно до ч.3ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до положень ч.2ст.49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи. А згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно з положеннями п.2 ч.1ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно п.8 ч.1ст.315 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п.18постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Якщо документи про смерть особи відсутні, то державна реєстрація її смерті проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту смерті.

Також, під-час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимогстатті 263 ЦПК Українищодо повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядкустатті 317 ЦПК України.

За викладених обставин, свідоцтво про смерть, довідку про причини смерті, видані стосовно ОСОБА_2 , із урахуванням інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо окремих питань застосування ЗУ від 04.02.2016 року «Про внесення змін до ЦПК України щодо встановлення факту народження або смерті на тимчасово окупованій території», наведеної вище практики ЄСПЛ, як виняток, беруться судом до уваги під-час розгляду даної справи.

У абзаці першому п.13Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

Разом з тим, згідно з роз`ясненнями голови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, наданими Віце-прем`єр-міністру України Міністру з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (на лист від 07.04.2021 № 22/4/-1801-21) під-час розгляду судами справ про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, вимога щодо отримання письмової відповіді органів реєстрації актів цивільного стану у здійсненні реєстрації таких фактів не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Судом встановлено, що проведення державної реєстрації смерті матері заявника не вбачається за можливе в будь-якому органі РАЦС на території, підконтрольній українській владі, оскільки відсутній належний документ, який відповідно до законодавства, підтверджує факт смерті ОСОБА_2 .

Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявнику для реєстрації смерті в єдиному державному реєстрі актів цивільного стану громадян України. Наявні у заявника документи не створюють правових наслідків та не дозволяють безпосередньо вчинити державну реєстрацію смерті органом РАЦС.

З урахуванням вищевикладеного, з метою захисту прав заявника, суд вважає, що заяву про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України слід задовольнити, оскільки лише такий спосіб забезпечити можливість отримати заявнику свідоцтво про смерть особи, видане державним органом України.

Згідно пункту 8 частини першоїстатті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Керуючись ст.ст.12,13,81,89,263-265,293,294,315-319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Суворовський відділ державноїреєстраціїактівцивільного стануумістіОдесі ПівденногоміжрегіональногоуправлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)провстановленняфакту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території України, місце смерті: смт Любимівка, Каховського району, Херсонської області.

Допустити негайне виконання рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 24 грудня 2024 року.

Суддя:К.О. Далеко