Рішення

від 23.12.2024 по справі 299/8145/24

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2024 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Леньо В.В., при секретарі Казимірська Н.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Виноградів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Королівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори, про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Королівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори, про визнання права власності.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 .

Згідно положень ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Покійна залишила заповіт на користь позивача, який 17.07.2015 року було посвідчено секретарем Сасівської сільської ради за реєстровим №86.

Відповідно до положень ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Окрім раніше успадкованого позивачем майна (рішення Виноградівського районного суду від 18.04.2024 року у справі №299/7167/23), покійній ОСОБА_2 на праві приватної власності також належали три земельні ділянки загальною площею 0,53 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства; дві земельні ділянки загальною площею 2,15 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради.

За оформленням спадкових прав позивач звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак у зв`язку з відсутністю оригіналів документів, що посвідчують право власності спадкодавця на нерухоме майно, які є необхідними для вчинення нотаріальної дії, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за заповітом. Оригінали таких правовстановлюючих документів були втрачені ще за життя спадкодавця, а їх відсутність позбавляє позивача як спадкоємця за заповітом отримати у спадщину спадкове нерухоме майно.

Згідно положень ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

За запитом позивача в архівних матеріалах Відділу №4 у Берегівському районі ҐУ Держгеокадастру у Закарпатській області вдалося віднайти копії державних актів на право приватної власності на землю серії IV-3K №011199 від 17.01.2002 року (підтверджує належність покійній ОСОБА_2 трьох земельних ділянок загальною площею 0,53 га) та серії IV-3K №035893 від 15.11.2002 року (підтверджує належність покійній ОСОБА_2 двох земельних ділянок загальною площею 2,15 га). Вказані документовані матеріали безпосередньо вказують на належність речових прав спадкодавцю.

Відповідно до п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Так як відсутні оригінали правовстановлюючого документу на зазначений об`єкт нерухомого майна то в нотаріуса позивач не може оформити свої спадкові права на право на земельну частку (пай).

При зверненні до Виноградівської державної нотаріальної контори, нотаріусом було надано письмовий лист-відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право власності на спадщину за законом) від 10.10.2024 р. №332/01-16, згідно якої відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу щодо належності спадкового майна спадкодавцеві і було рекомендовано звернутися до суду.

Таким чином через відсутність необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно позивач позбавлена можливості оформити прийняття спадщини у регламентованому порядку.

Сторони у судове засідання не з`явилися, подали зави про розгляд справи без їх участі.

Обстеживши матеріали справи та клопотання сторін, відповідно до ч.4 ст. 200 ЦПК України судом у підготовчому судовому засіданні ухвалюється рішення.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимог та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані ЦК України.

У судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 від 12.07.2023 року (а.с.6).

Рішенням Виноградівського районного суду Закарпатської області від 18.04.2024 року (справа №299/7167/23) за позовом ОСОБА_1 до Королівської селищної ради; третя особа державний нотаріус Виноградівської державної нотаріальної контори про визнання права власності в порядку спадкування позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок (загальна площа 57,3 кв.м., житлова площа 43,2 кв.м., підвальні приміщення 57,8 кв.м.), літню кухню, сарай, сарай, вбиральню, сарай, ворота та огорожу, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які оцінені на загальну суму 264609 грн., що належали ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; та право власності в порядку спадкування за заповітом на майновий пай на суму 1320 грн. в КСП «Україна», ПСП «Україна», що розташоване по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП Серії ЗК № НОМЕР_3 від 29.06.2004 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаним рішенням суду встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть, видане 12.07.2023 року виконавчим комітетом Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області та про що зроблений запис в Книзі реєстрації смертей за №124 (а.с.5). Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить:

- житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.03.2004 року (а.с.7). До складу домоволодіння, згідно технічного паспорту, входить житловий будинок, літня кухня, сарай, сарай, сарай, вбиральня, сарай, ворота та огорожа (а.с.20-22), які оцінені КП «Виноградівське РБТІ» на загальну суму 264 609 грн. а.с.18);

- майновий пай на суму 1320 грн. в КСП «Україна», ПСП «Україна», що розташоване по АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП Серії ЗК № НОМЕР_3 від 29.06.2004 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 .

Оригінал свідоцтва на майновий пай відсутній.

17.07.2015 року ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого заповідала все належне їй на день смерті майно своїй доньці - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.6).

Згідно відповіді на запит Виноградівського районного суду Закарпатської області, надісланого державним нотаріусом Виноградівського районного нотаріального округу Боричок К.В. №93/01-16 від 29.02.2024 року, встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа станом на 29.02.2024 року не заводилась.

По справі інші спадкоємці відсутні.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка звернулася до органів нотаріату із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у оформленні спадщини, у зв`язку з чим вона не може успадкувати спадкове майно, й отримати свідоцтво про право на спадкування за заповітом.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд констатує, що обставини, встановлені у рішенні суду від 18.04.2024 року у справі №299/7167/23 щодо спадкування ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_2 мають приюдиційне значення для розгляду даної справи і додаткового доказування не потребують.

Згідно копії державних актів на право приватної власності на землю серії IV-3K №011199 від 17.01.2002 року (підтверджує належність покійній ОСОБА_2 трьох земельних ділянок загальною площею 0,53 га) та серії IV-3K №035893 від 15.11.2002 року (підтверджує належність покійній ОСОБА_2 двох земельних ділянок загальною площею 2,15 га). Вказані документовані матеріали безпосередньо вказують на належність речових прав спадкодавцю (а.с.7-7 зв., 8-8 зв.).

Так як відсутні оригінали правовстановлюючого документу на зазначений об`єкт нерухомого майна то в нотаріуса позивач не може оформити свої спадкові права на право на земельну частку (пай).

Пунктом 1 ч.2 ст.16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права. Відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав).

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.

Відповідно до ч.5 ст.1268 Цивільного кодексу України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Виходячи з вимог ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до приписів ст.41 Конституції України та п.2 ч.1 ст.3, ст.321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Згідно положень п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності може бути проведена на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, а також якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою (ст.344, ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Відповідно до п.37 постанови № 5 від 07.02.2014 року пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» з урахуванням положень частини першої статті 15 статті 392 ЦК власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, до це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним Документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем за заповітом. Спадщину прийняла. Інші спадкоємці претензій до спадкового майна не мають.

Належність спадкодавцю спадкового майна доведено належними та допустимими доказами.

За вказаних обставин позивачем на законних підставах набуто право власності на спадкове майно, тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності в порядку спадкування за заповітом на :

- земельну ділянку площею 0,18 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель на території Сасівської сільської ради;

- земельну ділянку площею 0,25 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства на території Сасівської сільської ради;

- земельну ділянку площею 0,10 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства на території Сасівської сільської ради;

- земельну ділянку площею 1,48 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради;

57 22

- земельну ділянку площею 0,67 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сасівської сільської ради.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його прийняття безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

ГоловуючийВ. В. Леньо