Рішення

від 19.12.2024 по справі 332/3740/23

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/3740/23

Провадження №: 2/332/122/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючої судді Ретинської Ю.І., за участю секретаря судового засідання Карліної А.М., позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , представника відповідача - Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради Білецької Н.О., представника третьої особи - Органу опіки та піклування районної адміністрації по Заводському району Салати Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до Територіальної громади м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» та Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про визнання права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Підстави заявлених позовних вимог.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 звернулися із позовом до Територіальної громади м.Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, третя особа: Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» та Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про визнання права користування житловим приміщенням. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачки посилаються на наступні обставини.

ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 , а також її малолітній онук проживають у кімнаті 10 квартири АДРЕСА_1 з серпня 2015 року. Вони заселилися у вказану квартиру за згоди її наймача ОСОБА_4 , яка була її далекою родичкою. Весь цей час вони користувалися зазначеним житловим приміщенням, оплачували послуги, робили поточні ремонти. З ОСОБА_4 вони проживали однією сім`єю, вели спільне господарство, спільно утримували та дбали про квартиру. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Після смерті останньої, вони залишилися проживати та користуватися зазначеним житловим приміщенням. Іншого житла у власності або користуванні вони не мають. Останнім їхнім місцем проживання було: АДРЕСА_2 , де вони проживали до літа 2015 року, однак, рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 27.11.2018 року вони визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняті з реєстрації. АДРЕСА_3 не приватизована та знаходиться в комунальній власності. Позивачі вселилися до вказаного жила за згоди наймача та протягом майже восьми років добросовісно, відкрито користувалися житловим приміщенням, у зв`язку із чим просять визнати за ними право користування вказаною кімнатою з серпня 2015 року.

Згідно відзиву представник відповідача за довіреністю Різник Ю.М. заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачі не надали доказів, що підтверджують факт родинних відносин з померлою квартиронаймачкою ОСОБА_4 . За тривалий час ніхто не був зареєстрований в кімнаті квартиронаймача, а отже квартиронаймач за життя не бажав реєструвати Позивачів з невідомих підстав.

У судовому засіданні позивачі підтримали позовні вимоги у повному обсязі, а також підтвердили обставини, які викладені в позовній заяві. У судовому засіданні пояснили, що так склалося, що у них немає власного жила, до 2015 року вони також проживали у родичів. Однак, останні продали житло і їм довелося шукати інше житло. Сестра чоловіка ОСОБА_1 у 2015 році запропонувала переїхати до неї. Вона проживала в одній кімнаті, а вони в другій. Згодом чоловік помер. ОСОБА_4 почала хворіти на цукровий діабет, вони їй допомагали, доглядали за нею.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала у повному обсязі, посилаючись обставини, викладені у відзиві.

Представник органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району Салата Н.Т. просила позов задовольнити, посилаючись на те, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , що підтверджується письмовими доказами та показами свідків. Відсутність реєстрації місця проживання дитини порушує її інтереси, суттєво обмежує реалізацію його прав, гарантованих Конституцією.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засідання пояснила, що вона з 1951 року проживає за адресою: АДРЕСА_5 . У квартирі АДРЕСА_6 за цією ж адресою проживала ОСОБА_4 та її донька ОСОБА_6 . Але ОСОБА_6 померла. З 2015 року до ОСОБА_4 переїхали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_7 проживала в одній кімнаті, а позивачі в другій. З часом ОСОБА_7 почала хворіти, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 їй допомагали, доглядали за нею. ОСОБА_4 померла приблизно рік тому. У ОСОБА_4 був чоловік, який також помер. Одну кімнату отримував за ордером він.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що проживає за адресою: АДРЕСА_7 з 1974 року. У квартирі АДРЕСА_6 за цією ж адресою проживала до моменту смерті наймач квартири ОСОБА_4 . Приблизно у 2015 році до неї переїхали родичі - позивачі у справі.

Судом встановлені наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Основним квартиронаймачем кімнати АДРЕСА_3 була ОСОБА_4 . Даний факт не було спростовано відповідачем.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтвердили свідки у справі.

Факт проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підтверджується наступними письмовими доказами:

- згідно довідки № 1491 про реєстрацію місця проживання від 29.11.2018 року ОСОБА_2 з 05 грудня 2012 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 19);

- листом начальника відділу по Заводський району служби (управління) у справах дітей ЗМР № П-61 від 12.04.2023, з якого вбачається, що родина ОСОБА_2 , 1979 р.н., в якій виховується малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які мешкають за адресою: АДРЕСА_4 , перебувала на обліку у відділі по Заводському району служби (управління) у справах дітей ЗМР з 30.10.2018 по 04.01.2023, як така, що опинилась у складних життєвих обставинах. Спеціалістами відділу по Заводському району було обстежено умови проживання родини за вищевказаною адресою (а.с. 20);

- з акту обстеження умов проживання від 11.04.2023 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_4 проживає: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , 1979 р.н. мати та ОСОБА_1 , 1955 р.н. - бабуся. Житлове приміщення складається з 1 кімнати, кухні та туалету загального користування. В кімнаті наявні два великих дивани, меблева стінка, телевізор, стіл, холодильник, санітарний стан помешкання добрий, в кімнаті чисто та прибрано (21-22);

- актом від 02 травня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 проживає з 04.08.2015 по АДРЕСА_8 (а.с. 26-27);

- 01.10.2021 ОСОБА_1 , уклала декларацію із лікарем загальної практики сімейним лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4», де місце фактичного проживання зазначено: АДРЕСА_4 (а.с. 28);

- з довідки Директора Запорізької гімназії № 47 Департаменту освіти і науки Територіального відділу освіти Заводського району ЗМР вбачається, що ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_9 працює прибиральником службових приміщень Запорізькій гімназії № 47 ЗМР з 16.05.2016 року на умовах повного робочого часу (а.с. 29);

- 25.10.2021 ОСОБА_2 , уклала декларацію із лікарем загальної практики сімейним лікарем КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 4», де місце фактичного проживання зазначено: АДРЕСА_4 (а.с. 30);

- з довідки директора Запорізької початкової школи «Барвінок» ЗМР вбачається, що ОСОБА_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_4 , навчався в Запорізькому навчально-виховному комплексі «Барвінок» ЗМР з 1 по 4 клас (зарахований 01.06.2018 та закінчив школу 1 ступеню 30.05.2022 року) (а.с. 31);

- з Довідки директора Запорізької гімназії ЗМР № 47 вбачається, що учень 5-В гласу, ОСОБА_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_4 , навчається в Запорізькій гімназії ЗМР № 47 (а.с. 32);

- з відповіді на звернення директора департаменту з управління житлово-комунальним господарством ЗМР № П-1995 від 14.05.2021 вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у наданні вивільненої квартири з тих підстав, що родина не зареєстрована у м.Запоріжжі (а.с. 33);

- із заочного рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 27.11.2018 року вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2 , було визнано такими, що втратили право користування вказаним приміщенням (а.с. 34-36).

Окрім того, в матеріалах справи наявні копії квитанцій про сплату комунальних послуг за 2023 рік по квартирі адресою: АДРЕСА_4 , які були надані позивачами (а.с. 37-43).

Правові підстави ухваленого рішення.

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 01 Документ сформований в системі «Електронний суд» 25.02.2024 3 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім`ї наймача приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Частиною 2 ст. 64 ЖК України встановлено, що до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ст.65 Житлового кодексу України наймач вправі в установленому порядку, за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Згідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Частиною 1 ст. 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Згідно правової позиції, що висловлена у постанові Верховного Суду України №6-60 цс12 від 11 липня 2012 року - у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача. Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року в справі № 755/16392/17 (провадження № 61-310св19), від 15 квітня 2020 року в справі № 466/5057/17 (провадження № 61-42617св18).

Постановою Пленуму Верховного суду України №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (п.9 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 15 від 25.05.98) роз`яснено судам, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати,чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи булла письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні,чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Пленум Верховного Суду України у п.15 постанови від 01.11.1996 №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз`яснив, що при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає,що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`їнаймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення саме по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Отже на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки з 2015 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали в квартирі за адресою: АДРЕСА_10 , з дозволу ОСОБА_4 , яка була квартиронаймачем по дату смерті останньої, вони вели спільне господарство, останні допомагали ОСОБА_4 під час її хвороби, доглядали за нею, то за ними, в порядку ч. 1 ст. 106 ЖК України можливо визнати право користування вказаною квартирою, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Що стосується часу, з якого позивачі просять визнати право користування спірною квартирою, то в цій частині слід відмовити, адже окремих позовних вимог про встановлення факту проживання у певний період за певною адресою заявлено не було.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право користування кімнатою 10 квартири АДРЕСА_1 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення судового рішення.

Повне найменування або ім`я сторін та інших учасників справи:

Позивачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ЄДРПОУ 04053915.

Повний текст рішення виготовлено 24 грудня 2024 року.

Суддя: Ю.І. Ретинська