Ухвала

від 04.11.2024 по справі 450/1762/24

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1762/24 Провадження № 1-кп/450/372/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :

головуючого-судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12024141430000121 від 09.02.2024 року щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Збараж, Тернопільської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, яка не працює, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України-

в с т а н о в и в :

в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 12024141430000121 від 09.02.2024 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена заявила клопотання про закриття кримінального провадження, оскільки вона вчинила крадіжку на суму 2485,8 грн, а 09.08.2024 року набрав чинності Закон України, відповідно до якого встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Судом обвинуваченому роз`яснено, що вказана підстава для закриття провадження у справі є нереабілітуючою, тому обвинувачений має право на продовження судового розгляду у загальному порядку.

Обвинувачений в судовому засіданні зазначив, що не бажає продовжувати судовий розгляд справи та просив закрити провадження із зазначених підстав.

Прокурор в судовому засіданні не заперечив проти задоволення клопотання.

Представник потерпілого ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутності.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Вирішуючи питання про закриття провадження, суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

За загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Європейський суд з прав людини вважає, що ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Ніякого покарання без закону» є важливою складовою принципу верховенства права. Він також підтвердив, що зазначена стаття Конвенції допускає принцип ретроспективності більш м`якого кримінального закону. На цьому принципі ґрунтується правило, згідно з яким за наявності відмінностей між чинним на час вчинення злочину кримінальним законом та законом, який набрав чинності перед винесенням остаточного судового рішення, суди мають застосовувати той із них, положення якого є більш сприятливими для обвинуваченого (рішення у справі Скоппола проти Італії).

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Зміст цієї конституційно-правової норми деталізовано у статті 5 КК України. Так ч. 1 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що частково пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Тому наведені зміни в законодавстві, які пом`якшують кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.

Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Відповідно до підпункту 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2024 року встановлено в сумі 3028 грн., відтак податкова соціальна пільга у 2024 році складала 1514, 00 грн.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року №3886-IX (далі Закон №3886-ІХ), який набрав чинності 09.08.2024року, встановлено, що дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Тобто, з 09.08.2024 року змінився «розмір крадіжки», який визначає кримінальну відповідальність за такі дії, та у 2024 році становив 3028, 00 грн. (1514 х 2).

Тоді, як розмір викраденого обвинуваченою 08.02.2024 року майна Благодійної організації фонд «ВАМ» та завдання матеріальної шкоди на загальну суму 2485,8 грн., що станом на день розгляду провадження судом може бути лише підставою для адміністративної відповідальності.

Таким чином, внесені законодавцем зміни, призвели до декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Згідно із п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо: 4-1) втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Частиною 4 ст.284 КПК України визначено, що закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1частини першої цієї статті, здійснюється прокурором, якщо підозрюваний проти цього не заперечує. За відсутності згоди підозрюваного кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених главою 36-1цього Кодексу.

Ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу, якою в ч.3 визначено таке:«3. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує».

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що кримінальне провадження № 12024141430000121 від 09.02.2024 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно якого остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України на загальну суму 2485,8 грн., слід закрити згідно п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Представником потерпілого цивільного позову у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись Законом України від 18 липня 2024 року №3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст. 5 КК України, п. 4-1 ч.1 ст.284,ч.2 ст.284, 372, 479-2 КПК України, суд,-

п о с т а н о в и в :

кримінальне провадження за № 12024141430000121 від 09.02.2024 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно якого останній обвинувачується за ч. 4 ст. 185 КК України закрити згідно п. 4-1 ч. 1ст. 284 КПК Україниу зв`язку з втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Арешт, накладений на майно, ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 12.02.2024 року, скасувати.

Речові докази, а саме:

прозору скриньку розмірами 15 на 15 см, верх якої знімається, та має отвір, збоку якої приклеєно паперову смужку із написом «ЗБІР КОШТІВ НА ПАРАФІН (ОКОПНІ СВІЧКИ) ДЛЯ ЗСУ; пластикову стрічку голубого кольору ,яка слугувала пломбою для вказаної скриньки; грошові кошти, загальною сумою 2175,3 грн., повернути потерпілому;

куртку жіночу білу, шапку сірого кольору, пакет поліетиленовий із пластиковими ручками чорного кольору малюнком «квіти», - повернути ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

СуддяОСОБА_1