Рішення

від 24.12.2024 по справі 465/3594/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/3594/24

2-а/465/225/24

РІШЕННЯ

Іменем України

24.12.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Ванівського Ю. М.,

секретаря судових засідань Лозинського Т.-Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, в якому просить скасувати постанову від 27 квітня 2024 року серії ЕНА №2010308 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, щодо порушення ОСОБА_1 п. 9.2.6 Правил дорожнього руху України порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом за яке передбачена адміністративна відповідальність за ч.2. ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн., а провадження по справі - закрити.

Свої вимоги мотивує тим, що 27 квітня 2024 року, перебуваючи за адресою вул. Тракт Глинянського у м. Львові, отримав чергове замовлення на перевезення пасажирів за адресою: м. Львів вул. Тарасівська, 14. Ввівши дані вказаної адреси у навігатор, було прокладено маршрут через ґрунтову дорогу за яким останній попрямував. Під час руху ґрунтовою дорогою, ні дорожніх знаків, ні дорожньої розмітки не було, Коли Позивач проїжджав поблизу вул. Самокиша у м. Львові, в тому місці напрямок руху був зміщений приблизно на 150° вправо, однак повороту не було. В той час, назустріч ОСОБА_1 рухалося авто патрульної поліції. Після цього, він помітив, що зі сторони водія працівник поліції рукою показав жест зупинитися, на який Позивач припаркував своє авто на правій стороні дороги. До нього підійшли двоє працівників поліції, один з яких представився, однак причини зупинки не повідомив. Інспектор поліції запитав, куди Позивач направляється, на що останній повідомив, що їде на виклик по роботі відносно прокладеного маршруту навігатором. Також, інспектором запропоновано пред`явити посвідчення водія, на що, пояснивши вищевказані обставини, Позивач показав тимчасове посвідчення про право керування транспортними засобами серії НОМЕР_1 від 27.03.2024. Інспектор поліції, з незрозумілих причин повідомив, що він немає законних підстав керування транспортним засобом за пред`явленим посвідченням. Також, Позивачу повідомлено, що він схожий на особу, яка може розповсюджувати наркотичні засоби, через що, запропоновано відкрити багажне відділення автомобіля, речовий ящик в салоні автомобіля та його сумку з особистими речами. Оглянувши їхній вміст, заборонених речей, знайдено не було. Далі працівники поліції сіли в патрульне авто і попросили Позивача зачекати на вулиці. Перебуваючи на вулиці, мій довіритель почув, їхню розмову про те як один запитував в іншого, що йому пред`явити. Через деякий час працівник поліції без належного роз`яснення та представлення доказів адміністративного правопорушення повідомив, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме відсутність ввімкнення повороту перед поворотом праворуч за ч.2. ст. 122 КУпАП та накладено штраф в сумі 510 грн., а також повторно склав протокол за ч.3 ст. 126 КУпАП.

Вважає, що притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2. ст. 122 КУпАП є надуманим, оскільки Позивач рухався ґрунтовою дорогою, якою жодним чином не може бути створено будь-яких перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. Крім, цього будь-яких дорожніх знаків чи дорожньої розмітки, на вказаній ділянці дороги, якими Позивач міг керуватися та враховувати під час руху транспортним засобом, не встановлено. З огляду на це, у Позивача відсутній обов`язок на вказаній ділянці дороги вмикати попереджувальні знаки зміни напрямку руху транспортного засобу. Вищевказану постанову позивач вважає незаконною, необґрунтованою, протиправною, а дії інспектора патрульної поліції при винесення постанови були протиправними, безпідставними та невмотивованими.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 10.05.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21.06.2024 року представник відповідача для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому перераховує норми чинного законодавства, якими керується посадова особа при винесенні постанови про адміністративне правопорушення, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2010308 від 27 квітня 2024 року, винесеною інспектором 2 взводу 1 роти 3 батальйону УПП у Львівські області старшим лейтенантом поліції Герчаківським Ігорем Васильовичем, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч.2ст.122КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 грн.

За змістом даної постанови 27.04.2024 р. о 10:30:44 год. у м. Львові, по вул. Самокиша водій керуючи т.з перед поворотом праворуч не ввімкнув світловий покажчик поворот у відповідного напрямку, чим порушив п.9.2.б.ПДР.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 не були роз`яснені його права, передбачені ст. 268 КУпАП та строк оскарження, про що свідчить постанова серії ЕНА №2010308, де в зазначеній графі відсутній підпис позивача або зафіксована його відмова.

Згідно з ч. 1ст.2КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Предметом оскарження у даній справі є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України "Про дорожній рух", встановлюютьПравила дорожнього руху, які затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 N 1306.

Відповідно доп. 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно доЗакону України "Про дорожній рух"встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух"визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 9.2.бПравил дорожнього рухуУкраїни визначено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Частиною другоюстатті122КУПАПпередбачена відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди

Згідно з п. 2,3статті 23 Закону України "Про Національну поліцію"визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Відповідно дост. 222КУпАПоргани Національної поліції розглядають справи про порушенняПДР, зокрема правопорушення передбачені ч.2ст.122КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно дост. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 7КУпАПпровадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Стаття 9КУпАПвизначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно дост. 245КУпАПзавданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до закріпленого вст. 62 Конституції Українипринципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ч.2ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо заперечує проти адміністративного позову.

За приписамист. 251КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі "Дактарас проти Литви" від 24.11.2000 року).

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Салабіаку проти Франції" від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі "Надточій проти України" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характерКодексу України про адміністративні правопорушення(п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації N R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Крім того, згідно вимог ч.2ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Візуальне спостереження за дотриманнямправил дорожнього рухупрацівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Відповідно достатті 283КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтями31,40 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 N 580-VІІІвизначено, що поліція може застосовувати як превентивний захід застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису для забезпечення публічної безпеки і порядку з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Таким чином, положенняЗакону N 580-VIIIнадають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Водночас, будь-яких інших доказів, окрім постанови від 27.04.2024 року щодо того, що позивач порушив вимоги п. 9.2.бПравил дорожнього руху, а саме не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху, та які б спростовували твердження позивача, що він ці правила не порушував, зокрема, пояснень свідків, речових доказів, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - кінозйомки, відеозапису, тощо відповідачем не надано. Про їх відсутність також свідчить не заповнена в оскаржуваній постанові графа "До постанови додаються".

Відповідно дост. 7КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Докази надані суду, які стали підставою для винесення постанови не фіксують, що позивач порушив п. 9.2.бПравил дорожнього руху, а відтак не підтверджують факт вчинення позивачем зазначеного правопорушення.

Відповідач доказів щодо обставин справи не подав, таким чином покладений на нього обов`язок щодо доказування суду правомірності своїх дій, не виконав і не спростував доводи позивача.

За даних обставин, відповідачем при винесені постанови не дотримано вимогКУпАПта Інструкції, та не надано суду належних та допустимих доказів, які б у встановленому законом порядку підтверджували, що позивач порушивПравила дорожнього руху, та відповідно, в його діях міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена нормами ч.2ст.122КУпАПУкраїни, що є його обов`язком відповідно до ч.2ст. 71 КАС України.

Враховуючи, що позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, суд вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в не автоматичному режимі серії від 27 квітня 2024 року серії ЕНА №2010308 винесена інспектором без додержання вимог законності, а відтак підлягає скасуванню.

За правилами ч. 3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що доводи позивача щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам закону, відсутність посилання у ній на докази, які були предметом дослідження свідчать про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою. Оскільки в ході розгляду справи встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, як і не встановлено можливості отримання доказів протилежного, зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно позивача закриттю.

Згідно з ч. 5ст. 139 КАС України, судові витрати по справі в розмірі 605,60 грн. необхідно стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції України у Львівській області на користь позивача.

Керуючись ст.2,77,205,241-246,255,295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.251,288,289,293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.

Скасувати постанову від 27 квітня 2024 року серії ЕНА №2010308 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі, щодо порушення ОСОБА_1 п. 9.2.б Правил дорожнього руху України порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом за яке передбачена адміністративна відповідальність за ч.2. ст. 122 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

На підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративногосудочинства України справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області, місце знаходження: 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19, ЄРДПОУ 39962825.

Суддя Ванівський Ю. М.