Ухвала

від 21.12.2024 по справі 595/2002/24

БУЧАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 595/2002/24

Провадження № 1-кс/595/583/2024

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2024 року м. Бучач

Бучацький районний суд Тернопільської області

у складі:слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бучач клопотання заступника начальника начальника СВ ВП № 2 (м.Бучач) Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджене зпрокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , в кримінальному провадженні №12024211130000317, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19 грудня 2024 року за ч. 1 ст. 263 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2024 року заступник начальника начальник СВ ВП № 2 (м.Бучач) Чортківського РВП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням погодженим з прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , в якому просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 .

Клопотання мотивує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат на початку грудня 2024 року після бойового завдання в районі відповідальності військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_1 (точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено), діючи умисно, в порушення вимог п. п. 1, 2 Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2471-XII від 17.06.1992 р. «Про право власності на окремі види майна», з подальшими змінами та доповненнями, згідно з якими зброя, боєприпаси, вибухові речовини й засоби вибуху віднесені до майна, яке не може перебувати у власності громадян, Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою КМУ № 576 від 17.10.1992, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом МВС України №622 від 21.08.1998, не використавши надану йому військовою частиною наступальну осколкову ручну гранату РГН у конструктивному поєднанні із запалом УЗРГМ з полімерним перехідником, яка відповідно до висновку експерта є вибуховим пристроєм, а саме саморобним вибуховим пристроєм на основі корпусу гранати РГН та запалу УЗРГМ з полімерним перехідником поклав її у свій рюкзак, після цього почав носити та зберігати дану гранату при собі з моменту повернення із бойового завдання.

Після чого, реалізуючи злочинний умисел направлений на зміну місця зберігання зазначеної осколкової ручної гранати РГН у конструктивному поєднанні із запалом УЗРГМ з полімерним перехідником 18 грудня 2024 року прибув за місцем проживання, а саме АДРЕСА_2 . Тим самим продовжив зберігати раніше отриману осколкову ручну гранату РГН у конструктивному поєднанні із запалом УЗРГМ з полімерним перехідником до моменту її вилучення працівниками поліції 19.12.2024 року.

Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, а саме у незаконному носінні, зберіганні вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.

20 грудня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Підставами для підозри ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаного злочину стали докази, зібрані під час досудового розслідування кримінального провадження, які містяться у матеріалах кримінального провадження, процесуальним джерелами яких є показання свідків, протоколи слідчих дій, висновки експерта, зокрема: - протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 19.12.2024; - протокол огляду місця події від 13.12.2024; - протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 19.12.2024; - протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 19.12.2024; - протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 19.12.2024 - протокол затримання особи підозрюваної у вчиненні злочину від 19.12.2024; - протокол допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 19.12.2024; - висновок судової вибухо-технічної експертизи від 20.12.2024; - повідомлення про підозру ОСОБА_5 .

Оцінивши в сукупності вагомість наявних у провадженні доказів встановлено, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Метою застосування запобіжного заходу стосовно ОСОБА_5 згідно ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним (обвинуваченим) покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватись від органів досудового розслідування, прокуратури та суду; 2) незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підставою обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також встановлено обставини, які виправдовують даний запобіжний захід та підтверджують наявність зазначених ризиків.

Ризиками згідно ст.177 КПК України є: 1. Підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України). Вказаний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_5 не має стійких соціальних зв`язків та обізнаний про правові наслідки та особливості призначення покарання у разі визнання його винуватим та засудження за інкримінований йому злочин, а тому не виключений ризик переховування ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду, у зв`язку з усвідомленням неминучості призначення покарання за вчинений злочин. 2. Підозрюваний може незаконно впливати на свідків в цьому кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України). Так, у даному кримінальному провадженні наявний ризик незаконного впливу підозрюваним ОСОБА_5 на свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , із якими підозрюваний спільно проживає, та які побоюються за своє життя та здоров`я, що підтверджується поданою заявою про вчинене кримінальне правопорушення та допитами даних осіб, а тому ОСОБА_5 може здійснювати незаконний вплив на даних осіб з метою зміни їхніх показів, також підозрюваний може здійснювати вплив на свідка ОСОБА_10 , з метою схилення її до зміни або відмови від своїх показів по даному кримінальному провадженні, оскільки вона є його родичкою та проживає у одному населеному пункті із підозрюваним. Також з даного приводу слід зазначити, що судовий розгляд у даному кримінальному провадженні не розпочатий, учасники процесу не допитані безпосередньо в суді. 3. Підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому він підозрюється (п.5 ч.1 ст.177 КПК України). Висновок про наявність вказаного ризику зроблено на основі аналізу фактичної поведінки ОСОБА_5 , оскільки, не має стійких соціальних зв`язків, негативно характеризується за місцем проживання, може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому він підозрюється, оскільки на даний час досудовим розслідуванням не встановлено джерело постачання та отримання вилученого боєприпасу, а тому більш м`які запобіжні заходи, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, а саме: особисте зобов`язання, особи порука, застава, домашній арешт, ураховуючи їхню правову сутність та специфіку застосування із урахуванням фактичних обставин вчинення злочину, особи ОСОБА_5 не можуть запобігти зазначеним у клопотанні ризикам.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити його з підстав наведених у ньому.

Захисник в судовому засіданні проти клопотання заперечив, вважає, що тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом, заявив клопотання про обрання стосовно підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію захисника.

Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024211130000317 від 19.12.2024 року за ознаками злочину передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

19 грудня 2024 року о 15 год. 04 хв. ОСОБА_5 в порядку ст.208 КПК України було затримано та 20 грудня 2024 року повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення.

Дії ОСОБА_5 органом досудовогорозслідування кваліфікованоза ч.1ст.263КК України, як носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, що згідно ст.12 КК України є тяжким злочином.

Згідно ст.194Кримінального процесуальногокодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно дост. 178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

При вирішенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, суд враховує вимогист.29 Конституції Українист.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод іст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

В судовому засіданні достовірно встановлено наявність ризиків, передбачених у п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інший злочин.

Зокрема, суд вважає, що ОСОБА_5 не має стійких соціальних зв`язків та обізнаний про правові наслідки та особливості призначення покарання, за вчинення злочину в якому підозрюється, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, це на думку суду беззаперечно свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КК України.

Щодо зазначеного слідчим та прокурором ризику , передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КК України, а саме, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, оскільки він разом з ними проживає, та вони побоюються за своє життя та здоров`я, суд вважає що це свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КК України.

Також щодо ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід зазначити, що оскільки до матеріалів справи долучено витяг з ЄРДР від 20.12.2024 року про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_5 погрожував вбивством шляхом підриву бойової гранати під час сімейного конфлікту із дружиною, суд вважає, що наявні ризики, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Щодо клопотання сторони захисту, про необхідність обрання більш м`якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту, слідчий суддя оцінює таке критично, оскільки на думку суду жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатен запобігти ризикам, а саме, що підозрюваний, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні чи вчинити інший злочин.

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає доцільним застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.

Відповідно доч.4ст.183КПК Українислідчий суддяможе невизначати розмірзастави лишев кримінальномупровадженні щодозлочину,вчиненого іззастосуванням насильстваабо погрозоюйого застосування; щодо злочину,який спричинивзагибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.

Відповідно до ч.5ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму.

За таких обставин слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, що дорівнює 80 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, оскільки такий розмір застави зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178,193,194,196,197,205,209, 309 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні сторони захисту про застосування запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою відмовити.

Клопотання заступника начальника начальника СВ ВП № 2 (м.Бучач) Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 , яке погоджене зпрокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити.

Застосувативідносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Заривинці, Бучацького району, Тернопільської області, жителя АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, з середньою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 перебуваючого на посаді 2-го десантно-штурмового відділення 3-го десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 1-го батальйону морської піхоти, не депутата, раніше не судимого, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуваючого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком шістдесят діб.

Визначити ОСОБА_5 заставу врозмірі 80(вісімдесят)розмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,що становить242240(двістісорок двітисячі двістісорок)гривень для внесення на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA358201720355219001000003454; призначення платежу: застава за ОСОБА_5 справі №595/2002/24 згідно ухвали слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 21 грудня 2024 року.

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У випадку внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- з`являтися за першою вимогою до слідчого, прокурора та суду;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора чи суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання;

Роз`яснити ОСОБА_5 , що якщо він порушить покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала діє до 12 год. 00 хв. 18.02.2025 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на заступника начальника начальника СВ ВП № 2 (м.Бучач) Чортківського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_6 .

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали проголошено 24.12.2024 о 10 год. 00 хв.

Слідчий суддя ОСОБА_1