Рішення
від 12.12.2024 по справі 608/244/24
ЧОРТКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Копія:

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" грудня 2024 р. Справа № 608/244/24

Номер провадження2/608/241/2024

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Запорожець Л. М.

за участю секретаря судового засідання Фаштиковської М. І.,

прокурора Ярошинської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 міста Чорткова справу цивільного судочинства за позовом керівника Чортківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Державного агентства меліорації та рибного господарства України в особі: Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Тернопільській області до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Нагірянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 783360 гривень,

В С Т А Н О В И В :

Керівник Чортківської окружної прокуратури звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі: Державного агентства меліорації та рибного господарства України в особі: Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Тернопільській області до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Нагірянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 783360 гривень.

В заяві посилається на обставини та факти, що в ній викладені, та вказує, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , із ставка № 5, який розташований за межами села Мухавка Чортківського району Тернопільської області, в порушення ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», п.3.15 Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства, затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства Україин № 19 від 15.02.1999 року, 23 травня 2014 року незаконно, умисно, займався рибним промислом, зокрема без наявності відповідних дозвільних документів, здійснив вилов риби із вищезгаданої водойми.

В результаті чого, згідно із розрахунку матеріальної шкоди управління охорони, використання відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Тернопільській області спричинив істотну шкоду на загальну суму 783360 гривень.

Так,згідно розрахунку управління охорони з використання та відтворення водних біоресурсів та врегулювання рибальства у Тернопільській області, здійсненого на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 року №1209 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів, додатку №1 «Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування ( збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України», розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вилову риби жителем м. Чортків ОСОБА_1 становить 783360 гривень.

Прокурор вказав, що на підготовчому засіданні, у розгляді кримінального провадження 13.05.2017, прокурором було заявлено позовну заяву про стягнення з винної особи шкоди на суму 783360 гривень.

Ухвалою Чортківського районного суду від 23.11.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.249 КК України на підставі ст. 49 КК України з закінчення строків давності, та кримінальне провадження закрито.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288КПК якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст.49КК підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.

У зв`язку з тим, що у резолютивної частині ухвали не було зазначено про залишення позовної заяви прокурора без розгляду, хоча в ході судового розгляду прокурор про це заявляв, 20.10.2023 прокурор звернувся до суду із заявою про виправлення описки.

Ухвалою суду від 26.10.2023 заяву задоволено та виправлено допущену описку в ухвалі Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених за ч. 2 ст. 146, ч.1 ст.249 КК України, а саме: доповнено резолютивну частину ухвали абзацом:

«Позовну заяву прокурора про відшкодування шкоди (збитків) завданої внаслідок зайняття рибним добувним промислом залишити без розгляду».

Як вбачається з позиції викладеної в постанові Верховного Суду від 15.01.2019 № 185/442/16-к за змістом ст. 129 КПК України, суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Тому, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, натомість може бути переданий для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Дана позиція також викладена у постановах від 24.05.2018 у справі №531/2332/14-к, від 16.08.2021 у справі № 644/7193/17, від 10.01.2022 у справі №661/2681/18.

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року за №6 (з наступними змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок, та є вина зазначеної особи.

Таким чином, в діях ОСОБА_1 наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, між його діями і спричиненою шкодою існує взаємозв`язок, а також наявна вина, що є підставою для цивільних правовідносин.

Пункт 6.3 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України №19 від 15.02.1999, передбачає, що застосування заходів адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних осіб від відшкодування у повному обсязі збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення цих Правил рибальства.

Відповідно до статті 66 Конституції України - кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі та відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно із ч. 1 ст. 69 зазначеного Закону, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації у повному обсязі.

Частиною 2 статті 10 Закону України «Про тваринний світ» передбачено, що громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Згідно ч. 4 ст. 63 Закону України «Про тваринний світ» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу. Розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного світу, а також за знищення чи погіршення середовища їх існування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим охоронюваним правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, позов прокурора є підставним та обгрунтованим та заподіяна шкода підлягає до стягнення з винної особи відповідача ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1, п. «б» ч. 2 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Одним з джерел формування таких місцевих фондів є частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Статтею 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Відповідно до ст. 10 вищевказаного Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 33 даного Закону передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 №724-р затверджено територію територіальних громад Тернопільської області. Згідно додатку до даного розпорядження Мухавська сільська рада увійшла до Нагірянської територіальної громади Чортківського району Тернопільської області.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об`єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України. Зазначені положення закону кореспондуються із ст. 13 Конституції України.

Кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_1 на території с. Мухавка Чортківського району тернопільської області, на даний час Нагірянська об`єднана територіальна громада, а тому сума збитку, завданого відповідачем ОСОБА_1 , навколишньому природному середовищу, підлягає сплаті на спеціальний рахунок місцевого бюджету Нагірянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

Водночас несплата вказаних збитків в умовах дефіциту бюджетних коштів негативно впливає на поповнення місцевого бюджету й може призвести до невиконання економічних програм, передбачених його витратною частиною, а тому є необхідність для звернення прокурором із позовною заявою до суду.

Відповідно до ст. 16 Цивільного процесуального кодексу України сторони вживають заходів для судового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.

Прокурор посилається на практику ЄСПЛ та Конвенцію, а також правові позиції Верховного та Конституційного Судів.

В судовому засіданні прокурор Ярошинська Л.В. позовну заяву підтримує, просить задоволити в повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи в заочному провадженні.

Представники держави в особі: Державного агентства меліорації та рибного господарства України в особі: Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Тернопільській області в судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені про день та час розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день та час розгляду справи шляхом розміщення оголошення на веб порталі Судова влада України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Нагірянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду повідомлений належним чином.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює у справі заочне рішення.

Суд, вислухавши прокурора, дослідивши позовну заяву та додані до неї письмові докази, приходить до наступного:

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За ч. 4 ст. 56 ЦПК України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Як вбачається з огляду судової практики Європейського суду з прав людини, який опубліковано на сайті ЄСПЛ: «Роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права» - ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у провадженні по звичайних цивільних справах. Розглядаючи кожен випадок індивідуально, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципам статті 6 Конвенції про право на справедливий розгляд справи незалежним та неупередженим судом, дотримання змагальності процесу, рівноправності сторін, права на доступ до суду, принципу правової певності, внаслідок чого в окремих випадках, зокрема у справі «Менчинська проти Російської Федерації» 15.01.2009, суд дійшов висновку, що за певних обставин (для захисту прав безпомічних груп населення (дітей, інвалідів), у випадках, коли таке порушення стосується інтересів великої кількості громадян або коли вимагається захистити інтереси держави, виступ прокурора на боці однієї з сторін може бути виправданим.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Відповідно до вимог ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України таким органом може бути орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно ст. 5 Закону України «Про тваринний світ» об`єкти тваринного світу, які перебувають у стані природної волі і знаходяться в межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, є об`єктами права власності Українського народу. Об`єкти тваринного світу в Україні знаходяться під охороною держави незалежно від права власності на них.

В Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

Інтереси держави у сфері бюджетного відшкодування полягають у забезпеченні стягнення заборгованості перед бюджетом, своєчасного наповнення фіскальних рахунків, перешкоджанні дефіциту бюджетних коштів та запобіганні неплатоспроможності бюджетних установ.

Непогашення заборгованості перед бюджетом та невідшкодування заподіяної шкоди створює загрозу економічним інтересам держави, порушує порядок надходження, акумулювання та використання коштів державного або місцевого бюджету, що може призвести до неможливості фінансування видатків бюджетів, у т.ч. захищених (заробітна плата працівників бюджетних установ, фінансування закладів охорони здоров`я, тощо).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про тваринний світ» державне управління та регулювання у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, уповноважені центральні органи виконавчої влади у галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, до яких належать центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства, інші уповноважені органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

Згідно Положення про Державне агентство меліорації та рибного господарства України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України 30.09.2015 №895, Державне агентство меліорації та рибного господарства України (Держрибагентство)є центральниморганом виконавчоївлади,діяльність якогоспрямовується ікоординується КабінетомМіністрів Україничерез Міністрааграрної політикита продовольстваі якийреалізує державнуполітику усфері рибногогосподарства тарибної промисловості,охорони,використання тавідтворення воднихбіоресурсів,регулювання рибальства,меліорації земельта експлуатаціїдержавних водогосподарськихоб`єктів комплексногопризначення,міжгосподарських зрошувальнихі осушувальнихсистем.

Відповідно до Положення про Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Тернопільській області, затвердженого наказом Державного агентства рибного господарства України від 15.07.2016 №229, зі змінами, внесеними наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства № 412 від 24.09.2021 «Про внесення змін до наказу Державного агентства рибного господарства України від 15 липня 2016 року № 229», Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Тернопільській області (далі - Тернопільський рибоохоронний патруль) є територіальним органом Державного агентства меліорації та рибного господарства України, діє у складі Держрибагентства, як відокремлений структурний підрозділ і йому підпорядковується, основним завданням, якого є реалізація повноважень Держрибагентства у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в районі діяльності.

Згідно п. 7.4 вищезазначеного Положення Тернопільському рибоохоронному патрулю надано право подавати позови про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктами господарювання та громадянами, внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення водних біоресурсів.

Як передбачено п. 11 згаданого Положення Тернопільський рибоохоронний патруль здійснює свої повноваження безпосередньо.

З метою з`ясування інформації щодо вжиття заходів щодо стягнення з ОСОБА_1 шкоди, внаслідок незаконноговилову воднихбіоресурсів Чортківськоюокружною прокуратурою18.01.2024за №55-301ВИХ-24,скеровано листна адресуДержавного агентствамеліорації тарибного господарствата продоволльчихпрограм України,а також22.01.2024направлено листза №55-347ВИХ-24на адресуУправління Державногоагентства меліораціїта рибногогосподарства уТернопільській області.

Відповідно до інформації Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Тернопільській області № 1-4-9/53-24 від 26.01.2024, повідомило про відсутність асигнувань із державного бюджету на сплату судового збору, а відтак відсутністю можливості самостійно заявити позов до для стягнення завданих державі збитків внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно листа Державного агентства меліорації та рибного господарства та продовольчих програм від 22.01.2024 №3-8.2-9/421-24 останнє не зверталося до суду із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства, у зв`язку із відсутністю асигнувань із державного бюджету на сплату судового збору, а відтак відсутністю можливості самостійно заявити позов для стягнення завданих державі збитків.

Згідно з п.26 Рішення Європейського суду України з прав людини «Кечко проти України» від 08.11.2005, суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, тому що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Як випливає зі змісту постанови Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи, яка фінансується з бюджету.

Згідно інформації Нагірянської сільської ради від 24.01.2024 № 94 сільська рада не планує звертатися до суду, у зв`язку із чим, останні повідомили реквізити для зарахування коштів завданої шкоди в результаті порушення вимог природоохоронного законодавства.

Таким чином, Управління, будучи органом, уповноваженим на виконання функцій держави у спірних правовідносинах, не звернулось до суду із відповідною позовною заявою з метою стягнення шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, хоча і має на це відповідні повноваження, мотивуючи свою бездіяльність відсутністю коштів на сплату судового збору, що спричинило нанесення збитків державі, які станом на сьогодні не відшкодовані, а отже здійснює захист інтересів держави неналежним чином.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №4/166 «б».

Аналогічні правові позиції Верховного суду щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі № 922/1361/17, від 13.03.2018 у справі №911/620/17, від 25.09.2018 у справі №804/2244/18, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17, від 05.02.2019 у справі № 910/7813/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 25.03.2019 у справі №469/580/16-ц.

Аналіз позицій Верховного Суду вказує на те, що лише звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи (зокрема, листування) не відповідають вимогам чинного законодавства, зазначеним позиціям.

Відтак, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з позовом, уповноважений орган надані йому повноваження належним чином не використовує.

Вказане свідчить про неналежне здійснення повноважень та вжиття заходів щодо захисту економічних інтересів держави, що проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. Вказана позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у справі №822/1169/17 від 19.07.2018.

Враховуючи вищезазначене, підставою для здійснення представництва в суді інтересів держави є наявність порушень економічних інтересів держави внаслідок невжиття органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, заходів до відшкодування збитків, спричинених протиправними діями особи, внаслідок грубого порушення правил рибальства та недоотримання зазначених коштів місцевим бюджетом.

Не здійснення Позивачем протягом тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом дають підстави для представництва в суді інтересів держави відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

У п. 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт не звернення до суду органу місцевого самоврядування з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

З наведених вище положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідна правова позиція викладена в пункті 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 910/3486/18.

Про те,що уповноважениморганом у справі не здійснюється захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, свідчить той факт, що Управлінням Державного агентства рибного господарства у Тернопільській області до сьогодні не вжито заходів щодо стягнення із ОСОБА_1 шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в сумі 783360 гривень.

Відповідно до преамбули Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. Тому збитки, завдані порушенням природоохоронного законодавства, а саме лову риби забороненим знаряддям лову, завдають шкоди інтересам держави.

Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно з ст. ст. 1, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», є збереження природних ресурсів, у тому числі тваринного світу.

Також варто зауважити, що Стокгольмська Декларація, прийнята у 1972 році на Конференції Організації Об`єднаних Націй з навколишнього довкілля, сформулювала принцип про те, що «Людина [повинна мати] має основне право на свободу, рівність і сприятливі умови життя в довкіллі, якість якого дозволяє вести гідне і процвітаюче життя, вона несе головну відповідальність за охорону і поліпшення довкілля на благо нинішнього і майбутніх поколінь». «Збереження і покращення якості оточуючого людину середовища є важливою проблемою, яка впливає на добробут народів та економічний розвиток усіх держав світу; це - вираз волі народів усього світу і обов`язок урядів усіх держав».

Орхуська Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, була погоджена Європейською економічною комісією ООН у 1998 році.

Конвенція ратифікована у 40 країнах та Євросоюзом. Цей міжнародний договір визнає право «кожної людини нинішнього та прийдешніх поколінь на життя в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту».

Наприкінці 2009 року Всесвітня народна конференція з питань кліматичних змін та прав Матері Землі, в Болівії, направила на розгляд в ООН Універсальну Декларацію Матері Землі (2010). Стаття 2 проголошує, що «Мати Земля має право на існування, продовження циклу життя, збереження своєї самобутності структур, функцій та процесів, які підтримують всі форми життя».

Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950) не містить екологічних прав. Проте, рішення Європейського суду формують судову практику, відповідно до якої визнається, що забруднення навколишнього середовища є причиною порушення основних прав громадян, як права на життя, на повагу до приватного та сімейного життя.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 у справі «Хаммер проти Бельгії» Суд вирішив, що, незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть права на власність не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов`язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.

Оскільки тваринний світ є невід`ємним елементом екосистеми, лов риби забороненим знаряддям лову призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.

З цього випливає, що збереження тваринного світу становить особливий державний інтерес.

Статтею 13 Конституції України, статтями 3-5 Закону України «Про тваринний світ» та статтею 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що об`єкти тваринного світу (в тому числі риби, ссавці, членистоногі, молюски та інші) знаходяться під охороною держави та належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Відповідно до ст. ст. 27, 34 Закону України «Про тваринний світ», користувачі об`єктів тваринного світу зобов`язані використовувати тваринний світ у способи, що не допускають порушення цілісності природних угрупувань.

У порядку загального використання об`єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об`єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування.

В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюються на праві спеціального використання об`єктів тваринного світу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів.

Відповідно до п. 9 Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.1998 №1126, вимоги щодо здійснення любительського і спортивного рибальства та застосування знарядь і способів лову (добування), норми, заборонені місця і його терміни встановлюються правилами любительського і спортивного рибальства за басейно-територіальним принципом (далі - правила рибальства), які затверджуються Мінекоенерго за поданням Держрибагентства.

Відповідно до п. 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України №19 від 15.02.99 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 за № 269/3562), які діяли на момент вчинення правопорушення, забороняється лов водних живих ресурсів: із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм.

Окрім того, згідно з п. 2 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 33 від 18.03.99, сітки відносяться до промислових знарядь лову.

Судом встановлено, що Чортківською місцевою прокуратурою 05 травня 2017 року для розгляду в Чортківський районний суд Тернопільської області було надіслано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42014210190000043 від 30.07.2014 року, відносно ОСОБА_1 , за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 249 КК України.

Так, досудовим розслідуванням було встановлено, що: « ОСОБА_1 , із ставка № 5, який розташований за межами села Мухавка Чортківського району Тернопільської області, в порушення ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», п.3.15 Правил любительського і спортивного рибальства та Інструкції про порядок обчислення та внесення платежів за спеціальне використання водних живих ресурсів при здійсненні любительського і спортивного рибальства затверджених Наказом Державного комітету рибного господарства Україин № 19 від 15.02.1999 року, 23 травня 2014 року незаконно, умисно, займався рибним промислом, зокрема без наявності відповідних дозвільних документів, здійснив вилов риби із вищезгаданої водойми».

В результаті чого, згідно із розрахунку матеріальної шкоди управління охорони, використання відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Тернопільській області спричинив істотну шкоду на загальну суму 783360 гривень.

Так,згідно розрахунку управління охорони з використання та відтворення водних біоресурсів та врегулювання рибальства у Тернопільській області, здійсненого на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2011 року №1209 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів, додатку №1 «Такса для обчислення розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування ( збирання) або знищення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах України», розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вилову риби жителем м. Чортків ОСОБА_1 становить 783360 гривень.

На підготовчому засіданні у розгляді кримінального провадження 13.05.2017, прокурором було заявлено позовну заяву про стягнення з винної особи шкоди на суму 783360 гривень.

Ухвалою Чортківського районного суду від 23.11.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.249 КК України на підставі ст. 49 КК України з закінчення строків давності, та кримінальне провадження закрито.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288КПК якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст.49КК підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Відповідне рішення судом приймається у формі ухвали.

У зв`язку з тим, що у резолютивної частині ухвали не було зазначено про залишення позовної заяви прокурора без розгляду, хоча в ході судового розгляду прокурор про це заявляв, 20.10.2023 прокурор звернувся до суду із заявою про виправлення описки.

Ухвалою суду від 26.10.2023 заяву задоволено та виправлено допущену описку в ухвалі Чортківського районного суду Тернопільської області від 23 листопада 2022 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів передбачених за ч. 2 ст. 146, ч.1 ст.249 КК України, а саме: доповнено резолютивну частину ухвали абзацом:

«Позовну заяву прокурора про відшкодування шкоди (збитків) завданої внаслідок зайняття рибним добувним промислом залишити без розгляду».

Як вбачається з позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 15.01.2019 № 185/442/16-к за змістом ст. 129 КПК України, суд наділений правом вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні лише при ухваленні вироку або постановленні ухвали про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.

Тому, у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, натомість може бути переданий для розгляду в порядку цивільного судочинства.