Рішення

від 12.12.2024 по справі 199/10021/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/10021/24

(2-о/199/383/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

12.12.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засідання Кузема О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Добропільський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська через свого представника звернувся заявник із вищевказаною заявою окремого провадження, в якій просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасово окупованій території України в м. Луганськ Луганської області. В обґрунтування своєї заяви заявник послався на те, що встановлення юридичного факту в судовому порядку необхідно для реєстрації смерті померлої особи відповідним державним органом України. Однак, зробити це в позасудовому порядку заявник наразі не має можливості, оскільки органи ДРАЦС України не можуть здійснити належне юридичне оформлення смерті його батька за законами України з огляду на подання заявником документів, що мають підтверджувати факт смерті, виданих на тимчасово окупованій території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2024 року заяву окремого провадження було залишено без руху із наданням заявнику строку для усунення недоліків поданої заяви. 06 грудня 2024 року від представника заявника до суду надійшла уточнена заява окремого провадження.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2024 року заяву окремого провадження прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку призначено до судового розгляду з повідомленням учасників справи.

В судове засідання заявник, заінтересована особа не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. За таких обставин суд у відповідності до ст.ст.10, 211, 223, 294, 317 ЦПК України вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи за відсутності учасників її розгляду, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи окремого провадження, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, в судовому засіданні встановлено, що заявник є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження та паспорту громадянина України на ім`я заявника.

ІНФОРМАЦІЯ_1 батько заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер на тимчасово окупованій території України в м. Луганськ Луганської області, про що свідчить копія свідоцтва про смерть.

Правовідносини з приводу встановлення факту, що має юридичне значення, факту смерті особи на тимчасово окупованій території України врегульовані положеннями Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про державну реєстрації актів цивільного стану», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», Постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» від 17 березня 2015 року №252-VIII, Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року №254-VIII, Переліком населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р (далі Перелік №1085-р), Переліком територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 липня 2022 року, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 (далі Перелік №75) (був чинним на момент виникнення правовідносин), Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 (далі Перелік №309), Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 (далі Правила).

Так, згідно до ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ст.293 ч.2 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Нормою ст.315 ЦПК України закріплено перелік таких юридичних фактів, що підлягають встановленню в порядку окремого провадження, де серед іншого зазначено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст.317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

За змістом ст.ст.1, 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст.1, 2 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», п.1 Постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» від 17 березня 2015 року №252-VIII, п.1 Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року №254-VIII, Додатку №1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», Перелік №75, Переліку №309 тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. Тимчасово окупованоютериторією визнаєтьсяі м.Луганськ Луганської області.

За змістом ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Глави 5 Розділу ІІІ Правил державна реєстрація смерті в позасудовому порядку проводиться за заявою родичів померлого органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою. Даним медичним документом є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о); фельдшерська довідкапро смерть(форма№106-1/о); або лікарське свідоцтво про перинатальну смерть.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Зі змісту норм ст.17 Закону України «Про державну реєстрації актів цивільного стану», Глави 5 Розділу ІІІ Правил слідує, що за відсутності документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою, державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Нормою ст.3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість поданої заяви і необхідність її задоволення. Правова позиція суду та прийняте на її підставі рішення ґрунтуються на тому, що згідно норм Конституції України та наведених положень законів забезпечення можливості реалізації та захист прав, свобод та інтересів громадян є одним із головних обов`язків держави, виконання якого не може бути вибірковим. Отже, держава повинна захищати та сприяти реалізації законних прав, свобод та інтересів всіх своїх громадян, в тому числі права на проведення державної реєстрації актів цивільного стану як офіційного визнання і підтвердження державою фактів, з якими пов`язується подальше виникнення в громадян певних цивільних прав і обов`язків, реалізація яких залежить від можливості прийняття до уваги фактичних даних, викладених в документах, складених та виданих органами, що діють на тимчасово окупованій території України.

Стосовно даної цивільної справи, то правом, яке держава має захищати та забезпечувати можливість для реалізації, є право заявника, як громадянина України та сина, на державну реєстрацію смерті свого батька, що, в свою чергу, є підставою для реалізації заявником інших своїх прав, пов`язаних зі смертю батька, зокрема права на спадкування після батька, отримання допомоги на його поховання тощо. Натомість, реалізація вказаних прав в позасудовому порядку наразі неможлива з об`єктивних причин неможливості прийняття у відповідності до ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державними органами України, в тому числі органами ДРАЦС України, документів, якими посвідчується факт, дата, місце смерті батька заявника.

Разом з тим, згідно практики ЄСПЛ, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні, а саме висновків ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), а також згідно Консультативного висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case) (так званий «намібійський виняток») не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій окупованій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Схожі правові висновки містить постанова Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі №759/1443/22.

Отже, керуючись наведеними вище нормами законодавства та спираючись на вищезазначені правові висновки, приймаючи до уваги значення, яке має встановлення факту смерті батька заявника для реалізації прав та інтересів заявника, враховуючи, що викладені в наданих стороною заявника документах, виданих на тимчасово окупованій території України, де органи державної влади України тимчасово не діють, фактичні дані не суперечать і повністю узгоджуються з іншими доказами у справі, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи і досліджені судом докази в своїй сукупності дозволяють суду в повній мірі переконатись в дійсності заявленого для встановлення юридичного факту, а саме смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасово окупованій території України в м. Луганськ Луганської області.

У відповідності до ст.ст.317, 430 ЦПК України дане рішення суду має бути допущене до негайного виконання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 124 Конституції України, ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст.ст.1, 3, 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», ст.ст.1, 2 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», п.1 Постанови Верховної Ради України «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування» від 17 березня 2015 року №252-VIII, п.1 Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17 березня 2015 року №254-VIII, Глави 5 Розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, Додатком №1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», Перелік №75, Переліку №309, ст.ст.2,4,7,19,23,76-81,211,247,258,259,263-265,268,273,293,294,315-319,352,354,355,430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву окремого провадження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Добропільський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) (код ЄДРПОУ: 25336362; адреса місцезнаходження: 85000, Донецька обл., м.Добропілля, пров.Європейський, 6), про встановлення факту смерті, задовольнити.

Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасово окупованій території України в м. Луганськ Луганської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.

Суддя А.М. Авраменко