Рішення

від 23.12.2024 по справі 932/1323/24

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/1323/24

Провадження № 2/932/752/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровськау складі суддіКудрявцевої Т.О., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пімахової Діни Вікторівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 в якій він просить суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 03.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №1728; стягнути з ТОВ «Платінум Фінанс» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти, які були стягнуті на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. за №1728 від 03.02.2021 у сумі 2344,30 грн.; стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.; стягнути з відповідачів витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено з порушенням вимог закону, про що, між іншим вказує те, що заборгованість на момент вчинення виконавчого напису не була безспірною та його вчинено з порушенням приписів матеріального права, які регулюють порядок вчинення нотаріальних дій, у зв`язку з чим він є таким, що не підлягає виконанню, а кошти, стягнуті приватним виконавцем в межах виконавчого провадження, відкритого на його виконання, підлягають поверненню з підстав визначених ст.1212 ЦК України.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, справу №932/1323/24, розподілено судді Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевої Т.О. від 15.02.2024, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю приписам ЦПК України.

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Кудрявцевої Т.О. від 27.02.2024, у зв`язку з усуненням недоліків зазначених в ухвалі від 15.02.2024, провадження у справі відкрито та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачами відзиву не надано.

Розглянувши справу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до копії постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пімахової Д.В. від 27.09.2023 (виконавче провадження №66916458), звернуто стягнення з доходів ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за виконавчим написом нотаріуса №1728, виданим 03.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буджиганчук Є.Ю. З зазначеної постанови вбачається, що заборгованість у ОСОБА_1 виникла у звязку з невиконанням кредитного договору №400166817 від 17.11.2006, сторонами якого є: ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , сторонами за виконавчим провадженням є: ОСОБА_1 боржник, ТОВ «Платинум Фінанс» - стягувач.

Згідно копії звіту про здійсненні відрахування та виплати від 26.12.2023, за постановою від 27.09.2023 у ВП №66916458 здійснено відрахування із заробітної плати ОСОБА_1 за жовтень 2023 року у розмірі 1173,30 грн. та за листопад 2023 року у розмірі 1171,00 грн.

За загальними положеннями, визначеними ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу кожна особа має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес особи в один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

29 червня 1999 року на виконання вимогст.87 Закону №3425-ХІІКабінет Міністрів України ухвалив постанову №1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік).

Постановою КМУ №662 від 26.11.2014, було доповнено вказаний Порядок розділом -«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Згідно зіст.88 Закону №3425-ХІІ, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

За правилами, встановленимистаттею 5 Закону №3425-ХІІ, нотаріус зобов`язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Пунктом 1 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогонаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5(далі - Порядок),встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

З аналізу приведених норм вбачається, що виконавчий напис - є одним з інститутів правового регулювання відносин між кредитором і боржником, який обумовлюється відсутністю у сторін таких правовідносин спору по суті вимог.

При цьому законодавство покладає на нотаріусів не тільки формальну роль із вчинення виконавчих написів, але й функції з оцінки документів, що надаються кредиторами на предмет наявності або відсутності спірних правовідносин, періоду формування заборгованості, відповідності вимог кредитора чинному законодавству тощо.

Згідно з висновком до якого дійшла колегія суддів ВП/ВС у постанові від 21.09.2021 прийнятій за результатами розгляду справи №910/10374/17, оскільки у судовому порядку постанову №662 від 26.11.2014 у частині доповнення Переліку розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» визнано незаконною та не чинною, кредитний договір який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів за яким може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, вбачається, що нотаріус не має законних підстав для вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитними договорами, які не є нотаріально посвідченими та за наявності підстав вважати відсутнім факт безспірності заборгованості.

Згідно з частинами 14статті 12 ЦПКцивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами, встановленими частинами 1, 3статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Аналіз приведених норм процесуального права дає підстави дійти висновку про те, що до суду за захистом порушеного права може звернутися будь-яка особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено.

При цьому процес такого захисту у суді обмежено законодавцем принципами змагальності та диспозитивності.

Принцип змагальності, закріплений устатті 12 ЦПК, визначає для сторін ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій. Такий принцип, зокрема, полягає у покладанні на позивача (його представника) обов`язку з доведення обставин, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог. Невиконання такого обов`язку несе процесуально негативні наслідки у вигляді настання ризиків, визначених процесуальним законом (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, повна або часткова відмова у позові тощо).

В той же час, згідно з процесуальним законом, на відповідача, на підставі принципу змагальності цивільних процесуальних відносин, покладено обов`язок наспростування доводів позивача щодо порушення його прав.

Оскільки позивачем зазначається про те, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог Закону, на відповідача покладено обов`язок по спростуванню вказаного доводу шляхом надання доказів щодо нотаріального посвідчення договору у зв`язку з невиконанням якого було нараховано заборгованість.

Виходячи з того, що позивачем було здійснено всіх можливих дій для здобуття доказів на підтвердження доводів викладених у позові, а відповідачем проігноровано виниклий спір, що знайшло своє відображення у не наданні відзиву та доказів на спростування доводів останнього, заявлені позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису нотаріуса №1728 таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до висновку викладеного колегією суддів ВС/КЦС у постанові від 08.09.2021 прийнятій за результатами розгляду справи №201/6498/20, судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Згідно ч.ч.3,7 ЗУ «Про виконавче провадження», стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки. У разі якщо стягнуті з боржника грошові кошти не витребувані стягувачем протягом одного року з дня їх зарахування на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за умови повідомлення виконавцем стягувача про наявність стягнутих на його користь грошових коштів.

З огляду на те, що матеріали справи не містять даних, які б свідчили про знаходження коштів у розмірі 2344,30 грн. на рахунку ТОВ «Платинум Фінанс», а не на депозитному рахунку приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пімахової Д.В., заявлена вимога в частині стягнення вказаної суми не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимогст. 23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз`яснення, що містяться впостанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Відповідно до вимог п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності.

При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою.

З огляду на те, що позовна заява не містить обґрунтування розміру моральної шкоди, а також позивачем не зазначено взаємозв`язок між оскаржуваним виконавчим написом нотаріуса і станом його здоров`я, заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди, не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Так, позивачем на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу надано: копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копію посвідчення адвоката.

З огляду на те, що позивачем не надано даних, які б дозволяли визначити обсяг виконаних адвокатом робіт, як-то: акт виконаних робіт; договір про надання правової допомоги б/н від 05.01.2024 й враховуючи відсутність обґрунтування суми у розмірі 7000,00 грн., витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, суд вважає за неохідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс» на користь держави судовий збір в розмірі 1009,30 грн., стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни на користь держави судовий збір в розмірі 1009,30 грн., стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пімахової Діни Вікторівни на користь держави судовий збір в розмірі 1009,30 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 76-81, 83, 258, 259, 265, 268, 272-273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пімахової Діни Вікторівни, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.

Виконавчий напис №1728, виданий 03.02.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс» заборгованості, визнати таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Платінум Фінанс» на користь держави судовий збір в розмірі 1009,30 грн.

Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни на користь держави судовий збір в розмірі 1009,30 грн.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пімахової Діни Вікторівни на користь держави судовий збір в розмірі 1009,30 грн.

В задоволенні іншій частині позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.О.Кудрявцева