Ухвала

від 16.12.2024 по справі 216/8668/24

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/8668/24

провадження 2/216/3217/24

УХВАЛА

іменем України

16 грудня 2024 року місто Кривий Ріг

Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Кузнецов Р.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Криворізького міського управління міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

14 грудня 2024 року до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Криворізького міського управління міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Дніпропетровській області №485 о/с від 06.11.2015 року, яким було звільнено старшого сержанта міліції ОСОБА_2 з посади інспектора патрульної служби взводу №5 батальйону патрульної служби Криворізького міського управління на підставі п.63 з Положення Про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів). Поновлено Гукова Вадима позивача на посаді інспектора патрульної служби взводу №5 батальйону патрульної служби Криворізького міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області з 07.11.2015 року. Стягнуто з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Дніпропетровській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу без урахування утримання податків та інших обов`язкових платежів у сумі 67767,20 грн. (шістдесят сім тисяч сімсот шістдесят сім гривень двадцять копійок). Рішення в частині поновлення позивача на посаді інспектора патрульної служби взводу №5 батальйону патрульної служби Криворізького міського управління Головного управління МВС України в Дніпропетровській області з 07.11.2015 року та стягнення з Ліквідаційної комісії Головного управління МВС у Дніпропетровській грошове забезпечення в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 2283,46 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят три гривні сорок шість копійки) без урахування утримання податків та обов`язкових платежів звернути до негайного виконання. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Виходячи з наведеного позивач вважає що його дитині було спричинена моральна шкода.

Ознайомившись з вказаною заявою, суддя приходить до таких висновків.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII«Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1 частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Відповідно до роз`яснень, наданих судам у п. 3 Постанови пленуму ВАСУ від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Предметом спору по даній справі є дії Ліквідаційної комісії щодо звільнення старшого сержанта поліції, що спричинили моральні страждання йог дитини.

Як вбачається з правової позиції, викладеної Верховним Судом України в постанові №21-3197а16 від 25 квітня 2017 року, за відсутності спору про право та необхідності дослідження виключно владних, управлінських рішень та дій суб`єкта, який у межах спірних правовідносин діє як суб`єкт владних повноважень, відповідний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Лео Цанд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Враховуючи наведене та характер спірних правовідносин, який пов`язаний із оскарженням рішення суб`єкта владних повноважень, суддя вважає, що вимоги позивача та обґрунтування позову виключають розгляд справи в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі не може бути відкрито, оскільки захист прав свобод та інтересів фізичних осіб в сфері публічно-правових відносин здійснюється в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 186 ЦПК України про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.

Роз`яснити право позивача на звернення до окружного адміністративного суду в порядку та спосіб, встановлений нормами КАС України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя -

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Криворізького міського управління міністерства внутрішніх справ в Дніпропетровській області про стягнення моральної шкоди.

Роз`яснити позивачу, що заявлені вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства та за предметною підсудністю відноситься до компетенції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ