Рішення

від 12.12.2024 по справі 357/13715/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/13715/24

Провадження № 2/357/5166/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В.П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Біла Церква Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа ОСОБА_2 про скасування арешту на нерухоме майно та виключення запису про арешт нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог. Рух справи.

У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі «Позивач») звернувся до суду з позовом до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі «Відповідач») про скасування арешту на нерухоме майно та виключення запису про арешт нерухомого майна, третя особа - ОСОБА_2 (далі «Третя особа»).

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на наступні обставини.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 було зареєстровано обтяження, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер: 13285378, об`єкт обтяження: квартира, 1/1 частина, адреса: АДРЕСА_1 , підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП №14863821, 23.11.2012 року, міський відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції (головний державний виконавець Москальчук Т.С.).

Позивач звернувся до Відповідача із заявою про зняття з указаного майна арешту.

Відповідно до листа Відповідача від 22.08.2024 року №165305 відповідно до даних спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження у період з 22.09.2009 року по 29.12.2016 року на примусовому виконанні у Міському відділі державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції перебувало виконавче провадження №14863821 з примусового виконання виконавчого листа №2-12013 від 11.10.2002 року, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 04.10.2002 року і до досягнення дитиною повноліття. Зазначене виконавче провадження завершено на підставі п.6 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв до 05.10.2016 року №1404-VІІІ (закінчення передбаченого законом строку для подальшого виду стягнення). Виконавче провадження №14863821 знищено за терміном зберігання, відповідно до п.9.9-9.15 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Мінюсту №2274/5 від 25.12.2008 року, встановити наявність підстав для вжиття заходів щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не має можливості.

Аналогічний за змістом лист Відповідача №160702 від 14.08.2024 року надійшов представнику Позивача.

За таких обставин, Позивач просив суд звільнити з-під арешту нерухоме майно, квартиру, АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеному на підставі обтяження Постанова про арешт, згідно постанови ВП №14863821, 23.11.2012 року, винесеної Білоцерківським міськрайонним управлінням юстиції (головний державний виконавець Москальчук Т.С.), реєстраційний номер обтяження 13285378.

30.09.2024 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 25).

05.12.2024 року до канцелярії суду Позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, у якій останній просив суд скасувати арешт на нерухоме майно, квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , накладений на підставі обтяження постанова про арешт, згідно з постановою ВП №14863821, 23.11.2012 року, винесеної Білоцерківським міськрайонним управлінням юстиції (головний державний виконавець Москальчук Т.С.), та виключити запис про арешт нерухомого майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 13285378.

12.12.2024 року у судове засідання Позивач не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До канцелярії суду подав заяву про розгляд даної справи без його участі (а.с. 33).

12.12.2024 року у судове засідання представник Відповідача не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзиву, будь-яких заяв чи клопотань від нього на адресу суду не надходило (а.с. 32).

12.12.2024 року у судове засідання Третя особа не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До канцелярії суду подала заяву про розгляд даної справи без її участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечувала (а.с. 34).

Згідно з ст. ст. 280-282 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно з ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 було зареєстровано обтяження, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер: 13285378, об`єкт обтяження: квартира, 1/1 частина, адреса: АДРЕСА_1 , підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП №14863821, 23.11.2012 року, міський відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції (головний державний виконавець Москальчук Т.С.) (а.с. 18).

Позивач звернувся до Відповідача із заявою про зняття з указаного майна арешту (а.с. 17).

Відповідно до листа Відповідача від 22.08.2024 року №165305 відповідно до даних спецрозділу Автоматизованої системи виконавчого провадження у період з 22.09.2009 року по 29.12.2016 року на примусовому виконанні у Міському відділі державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції перебувало виконавче провадження №14863821 з примусового виконання виконавчого листа №2-12013 від 11.10.2002 року, виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 04.10.2002 року і до досягнення дитиною повноліття. Зазначене виконавче провадження завершено на підставі п.6 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв до 05.10.2016 року №1404-VІІІ (закінчення передбаченого законом строку для подальшого виду стягнення). Виконавче провадження №14863821 знищено за терміном зберігання, відповідно до п.9.9-9.15 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Мінюсту №2274/5 від 25.12.2008 року, встановити наявність підстав для вжиття заходів щодо зняття арешту з майна ОСОБА_1 Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не має можливості (а.с. 12-14).

Аналогічний за змістом лист Відповідача №160702 від 14.08.2024 року надійшов представнику Позивача (а.с. 10-11).

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.

Згідно зі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Частина 1 ст.52 Закону України від 21.04.1999 року № 606 «Про виконавче провадження» (в редакції на час накладення арешту) визначає, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Вищенаведені правові норми свідчать, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови.

Як встановлено ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, що діяла на момент існування виконавчого провадження до 2016 року, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Частиною 5 статті 28 Закону передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір повертається боржникові.

Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону України від 02.06.2016 року №1404 «Про виконавче провадження».

Положеннями ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 року (в редакції, що діяла на той час) встановлено строк пред`явлення до виконання виконавчого документу протягом одного року.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення прав мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст.13 цього міжнародно-правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у ст.41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Арешт майна боржника та заборона його відчуження під час здійснення виконавчого провадження мають тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками триваючого (чинного) виконавчого провадження.

Нормативна неврегульованість порядку захисту права, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Перекладення тягаря такого недоліку законодавства на особу, котра потерпає від втручання у право власності, гарантоване Конвенцією і Конституцією України, є неприпустимим. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища особи, котра зазнає негативних наслідків від перешкод у отриманні реальної можливості її виправлення, і перебуває у стані невизначеності непередбачувано тривалий час.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених позовних вимог з урахуванням обраного Позивачем способу захисту права.

При цьому суд враховує, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 3, 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Висновки суду.

Матеріали справи не містять доказів щодо наявності відкритого виконавчого провадження, у межах якого було накладено арешт на нерухоме майно, яке належить Позивачу.

Таким чином, наявність арешту майна за умови відсутності виконавчого провадження в межах якого вони накладені та будь-якого іншого виконавчого провадження на забезпечення виконання рішення суду, безперечно порушують права Позивача щодо вільного розпорядження майном, передбачені ст.ст.317, 319 ЦК України. Можливість розпорядження власним майном є одним із складових елементів права власності.

Тому аналізуючи зібрані докази в їх сукупності у даній справі та дослідивши матеріали даної справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем указаних висновків суду не спростовано.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати у вигляді судового збору у даній справі необхідно залишити за Позивачем згідно з його заявою.

На підставі викладеного та керуючись ст. 46 ЦК України, ст. ст. 10, 57- 60, 209, 212-215, 218, 248, 249 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у м.Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа ОСОБА_2 про скасування арешту на нерухоме майно та виключення запису про арешт нерухомого майна задовольнити.

Скасувати арешт на нерухоме майно квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , який накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП №14863821 від 23.11.2012 року та виключити запис про арешт нерухомого майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 13285378.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Відділ державної виконавчої служби у м.Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ), місцезнаходження: 09100, Київська область, місто Біла Церква, бульвар Олександрійський, будинок 94, ЄДРПОУ: 34846021.

Третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 24.12.2024 року.

Суддя В. П. Цукуров