Рішення

від 12.12.2024 по справі 357/14253/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/14253/24

Провадження № 2/357/5311/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В.П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №1 в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог. Рух справи.

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 (далі «Позивач») звернувся ОСОБА_2 (далі «Відповідач») про стягнення боргу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач посилається на наступні обставини.

17.02.2022 року Позивач та Відповідач, засновник ТОВ «БІЛА ВЕЖА БУД», уклали Договір про спільну діяльність №170222 від 17.02.2022 року, змішаний договір, який містить елементи інвестиційного договору та договору підряду на будівництво ЖК «Горизонт», на загальну суму 740250,00 гривень.

У той же день Позивач сплатив перший внесок у сумі 222075,00 гривень. У Додатку №2, зазначеного Договору, передбачалася попередня оплата 90% від загальної суми, рівними частинами, по 44415,00 гривень на місяць у строк до 17.12.2022 року, але в зв`язку із вторгненням в лютому 2022 року в Україну російської федерації, графік платежів було припинено за рекомендацією з боку ТОВ «БІЛА ВЕЖА БУД» за телефоном. Таким чином, подальші платежі за вищевказаним Договором №170222 не проводилися.

Протягом 2022 року і до травня 2023 року Відповідач обіцяв, що почнуться роботи з будівництва будинку в ЖК «Горизонт». Внаслідок тривалих переговорів із Відповідачем Позивач зрозумів, що будинок будуватися не буде і в травні 2023 року написав Заяву щодо розриву Договору та виплати мені суми внесених коштів, а саме 222075,00 гривень.

Договір було розірвано і Позивачу було частково виплачено суму 110000,00 гривень 16.06.2023 року, 23.08.2023 року, 22.12.2023 року та 04.04.2024 року, про що свідчать копії відповідних видаткових касових ордерів.

Оскільки подальші виплати припинилися, Позивач повідомив Відповідача у заяви від 25.09.2024 року, що він змушений подати позов до суду.

Таким чином станом на 01.10.2024 року основний борг за Договором №170222 від 17.02.2022 року становить 112075,00 гривень, а також згідно з п.5.6 та п. 4.1 вищезазначеного Договору, сума штрафу у розмірі 0,5% від невиплаченої суми за кожен прострочений місяць, з моменту порушення умов Договору, становить 5043,38 гривень за дев`ять місяців.

Таким чином загальний борг Відповідача перед Позивачем становить 117118,38 гривень.

З огляду на викладене Позивач просив суд стягнути з Відповідача на його користь борг в сумі 117118,38 гривень та судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

07.10.2024 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 25).

12.12.2024 року у судовому засіданні Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. Наполягав, що належним Відповідачем по даній справі є саме ОСОБА_2 , а не ТОВ «БІЛА ВЕЖА БУД», а також на завершенні розгляду справи саме в даному судовому засіданні. Не заперечував проти заочного розгляду справи.

У всі призначені по справі судові засідання Відповідач/його представник не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи вважається повідомленим належним чином. Причини неявки суду не повідомив. Відзиву, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду від нього не надходило (а.с. 31, 32).

Суд зробив правильний висновок, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими відправленнями, які повернулися до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням учасника справи. Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 року №755/4829/23.

Згідно з ст.ст.280-282 ЦПК України, беручи до уваги шістдесятиденний строк розгляду справи відповідної категорії, встановлений ст.275 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено наступні фактичні обставини.

17.02.2022 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЛА ВЕЖА БУД» було підписано договір про спільну діяльність №170222. Як вбачається зі змісту указаного договору стороною в ньому разом із Позивачем вказано саме ТОВ «БІЛА ВЕЖА БУД» як юридичну особу, які присвоєно код ЄДРПОУ 42037881, місцезнаходження якої: 09106, Україна, Київська область, вулиця Таращанська, будинок 191А (а.с. 3-6).

Аналогічним чином між Позивачем та ТОВ «БІЛА ВЕЖА БУД» було підписано Додатки №1-№3 до указаного договору (а.с. 7, 8-9, 10).

Відповідач ОСОБА_2 , підписуючи указані документи, діяв від імені ТОВ «БІЛА ВЕЖА БУД», будучи його засновником, на підставі статуту товариства.

Як вбачається зі змісту позовної зави, підставою для звернення із нею до суду стало неналежне виконання, на думку Позивача, стороною договору про спільну діяльність №170222 від 17.02.2022 року взятих на себе зобов`язань по ньому.

На думку Позивача такою стороною є саме Відповідач ОСОБА_2 , а не ТОВ «БІЛА ВЕЖА БУД».

Норми матеріального та процесуального права України, якими керується суд.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Стаття 13 Конвенції гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі. А статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, до якого згідно з практикою Суду відносяться й грошові кошти.

У пункті 36 рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає не тільки право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама правова позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 рішення від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» та інших рішення Суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до правил ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з приписами ч.1, ч.3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до приписів ст.48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно зі ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. До таких правових висновків дійшов Верховний Суд і у постанові від 30.01.2020 року у справі № 761/30025/16-ц. При цьому Суд зазначив, що при зверненні з позовом позивач вказав відповідачем певну особу, клопотань заміну відповідача чи залучення співвідповідачів позивач не заявляв. За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.

До таких самих правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року у справі №705/3876/18, де, зокрема зазначив, що неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Висновки суду.

Як вже зазначалося, цивільний процесуальний закон встановлює, що відповідачем може бути фізична або юридична особа. Проте, Відповідач у даній справі засновник ТОВ «БІЛА ВЕЖА БУД», не є юридичною особою, а як фізична особа не має відповідати за таким позовом, оскільки у спірних договірних правовідносинах він у якості окремої сторони не виступав.

Як убачається із тексту позовної заяви, Позивач, при подачі позову, був обізнаний про наведені приписи законодавства, проте клопотання про залучення до участі у справі у якості належного відповідача юридичної особи ТОВ «БІЛА ВЕЖА БУД» не заявив. Окрім цього у судовому засіданні Позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у викладеній редакції позову.

Правом замінювати відповідача за власною ініціативою суд не наділений. Така процесуальна дія означала би порушення судом вищенаведених принципів змагальності та диспозитивності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, оскільки вони помилково пред`явлені до неналежного відповідача засновника ТОВ «БІЛА ВЕЖА БУД», замість юридичної особи ТОВ «БІЛА ВЕЖА БУД».

Висновки суду у даній справі узгоджуються із указаними правовими висновками Верховного Суду, а також правовими висновками, викладеними Київським апеляційним судом при розгляді подібних справ (постанова від 06.12.2022 року по справі №357/14705/21).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених Позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі поданих доказів.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд ухвалив у позові відмовити повністю, то витрати по сплаті судового збору покладаються на Позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 24.12.2024 року.

Суддя В. П. Цукуров