Рішення

від 21.11.2024 по справі 367/3107/24

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/3107/24

Провадження № 2/369/5635/24

РІШЕННЯ

Іменем України

21.11.2024 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.

при секретарі Липченко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області в порядку загального позовного провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Гостомельської селищної військової адміністрації про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина у вигляді частини квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . У листопаді 2023 року вона звернулася до приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Клімішина М.І. з заявою про прийняття спадщини, однак постановою від 03.11.2023 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що вона пропустила строк для прийняття спадщини. Зважаючи на військовий стан, тривале перебування за кордоном, неможливість повернутись є поважними причинами пропуску строку прийняття спадщини.

Просила суд визначити ОСОБА_1 додатковий строк - три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Колін Чеської Республіки.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 травня 2024 року провадження в справі було відкрито в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 жовтня 2024 року підготовче провадження в справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилися, позивач на адресу суду направила клопотання про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд задовольнити в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Інші учасники у судове засідання не з`явилися, повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідно Постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року № 761/38266/14 (61-1091св21) якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, Якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При розгляді справи судом встановлено, що 28 лютого 1978 був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб в Ольгопольській сільській раді Вінницької області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданого адміністрацією міста Коліна Чеської Республіки.

ОСОБА_2 з 11 грудня 2020 року був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . На час смерті за даною адресою інших осіб зареєстровано не було, що підтверджено листом №05-22/939 від 06 березня 2024 року Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області.

Постановою приватного нотаріуса Бучанського районного нотаріального округу Київської області Клімішиної М.І. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 пропустила строк для прийняття спадщини.

Відповідно до ст.15,16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Статтею 11ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1217ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

За приписами ст.1223ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені уст. 1261-1265 цього Кодексу.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.1220,1222,1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ч. 1ст. 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1ст. 1272 ЦК України).

Як роз`яснено Верховним Судом України у п. 26 постанови Пленуму від 30.05.2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" суди відкривають провадження у справі за позовом особи про визначення додаткового строку для прийняття спадщини у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 3ст.1272ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила ч. 3ст.1272ЦК України про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку та з урахуванням усіх обставин справи.

Тобто суд, розглядаючи такі позови встановлює саму по собі наявність причин, що унеможливили своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини, та оцінює їх з точки зору поважності.

Дослідивши надані позивачем докази, виходячи із встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність об`єктивних труднощів для подання позивачем заяви про прийняття спадщини у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку, зокрема те, що позивачка проживала з чоловіком за кордоном через військовий стану у країні та вважала, що може звернутися з заявою про прийняття спадщини у будь-який час.

Положеннями ст.17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

Відповідно до ст.6Європейської конвенціїз правлюдини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції визнається право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Виходячи з рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979 року, ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що причини пропуску позивачем строку для своєчасного подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини поважними.

Враховуючи, що позивач в інший спосіб, крім як звернутися з позовом до суду про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, захистити своє порушене право не може, а також той факт, що інших спадкоємців судом не встановлено, заявником не повідомлено та у відповідача відсутні заперечення з приводу заявлених позивачем позовних вимог, тому суд дійшов висновку, про можливість надати позивачу додатковий строк для прийняття спадщини.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява від 10 лютого 2010 року № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v.), серія A,303-A, п. 29).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.15,16, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1261-1265, 1269, 1270, 1272, ст.11,81,141,200,206,247,263-265,268,280 ЦПК,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 13 Конвенції з основоположних прав та свобод людини України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Гостомельської селищної військової адміністрації про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Колін Чеської Республіки а саме, три місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Інформація про позивача

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 21 листопада 2024 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ