Рішення від 13.12.2024 по справі 564/3524/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/3524/24

13 грудня 2024 року

Костопільський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Снітчук Р.М.

за участі секретаря Зберун К.Ф.

заявників ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Костопіль цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_2 , Головне управління Пенсійного фонду України, Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні зниклих безвісти військовослужбовців,

в с т а н о в и в:

У зазначеній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покликаються на те, що їх племінники ОСОБА_3 , 1979 року народження та ОСОБА_4 , 1981 року народження одруженими не були, власні сім`ї не мали, їх матір ОСОБА_5 , яка є рідною сестрою заявника ОСОБА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після смерті своїх батьків племінники опікувалися ними, допомагали матеріально, їх допомога була основним джерелом засобів до існування, оскільки розмір їх пенсії незначний, вони потребували коштів на лікування.

Коли ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були мобілізовані до лав Збройних Сил України, їх допомога була постійною та регулярною.

ОСОБА_4 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та 27 листопада 2023 року зник безвісти під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Терни Донецької області.

ОСОБА_3 проходив військову службу в частині НОМЕР_1 та 25 березня 2024 року в наслідок бойових дій поблизу населеного пункту Водяне Покровського району Донецької області зник безвісти.

Відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вони, як особи, які перебували на утриманні зниклих безвісти військовослужбовців, мають право на отримання грошової допомоги та пенсії.

Вказали, що у позасудовому порядку довести факт їхнього перебування на утриманні племінників неможливо.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала, покликаючись на обставини, викладені у заяві та просила їх задовольнити. Крім того, пояснила, що вона є інвалідом третьої групи, її чоловік ОСОБА_2 інвалід другої групи. Вони проживали лише вдвох, їх діти не мають змоги їм матеріально допомагати, оскільки мають свої сім`ї, постійного місця роботи та стабільних доходів не мають. Ними опікувалися їх племінники ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які були неодружені, працювали, пізніше проходили військову службу та мали досить високі доходи. Вони часто переказували грошові кошти, необхідні на їх лікування, розмір цієї допомоги значно перевищував їх доходи та вона була основним джерелом для існування.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримав, покликаючись на обставини, викладені у заяві та просив їх задовольнити. Крім того, пояснив, що племінники його дружини ОСОБА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , після смерті їх батьків, у період 2019 2023 року допомагали їм матеріально, часто переказували грошові кошти на картковий рахунок їх сина, передавали гроші через знайомих. Ця допомога була основним джерелом для їх існування, оскільки за станом здоров`я вони, будучи інвалідами другої та третьої групи, потребували значних коштів на лікування та розмір їх пенсії вказаних витрат не покривав.

Представник заінтересованої особи Міністерства Оборони України у судове засідання не з`явився, подав письмові пояснення в яких вказав, що обов`язок утримувати непрацездатних батьків покладається на їх повнолітніх дітей. Розгляд справи просив проводити їх відсутності.

Представники заінтересованих осіб військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, ро місце, дату та час розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином.

Заслухавши пояснення заявників, свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги такими, що підлягають до задоволення частково.

Згідно зіст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

Згідно положень ч.1ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до п .2 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17, постанові Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №210/2422/16-ц, повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Таким чином, у спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні померлого необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від померлого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

При вирішенні питання щодо встановлення вищевказаного факту суд приймає до уваги п.8постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. №5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідно до якого встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. Видана відповідним органом довідка про те, що за його даними особа не перебувала на утриманні померлого, не виключає можливості встановлення у судовому порядку факту перебування на утриманні. Така довідка оцінюється судом за правиламист.62 ЦПК України.

Відповідно дост.16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 рокуу випадках, зазначених упідпунктах 1-3пункту 2статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України«Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Згідно із ч.1ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 рокуодноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядженняпризначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання,за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Згідно ізст.29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 рокупенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби.

Відповідно дост.30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 рокуправо на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Разом із тим, згідно із ч.1ст.31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 рокучлени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до п.6 ч.1, ч.4 ст.10-1 Закону України України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ від 22.10.1993 року до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать сім`ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. До членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать, зокрема, утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У частині першійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є племінниками заявника ОСОБА_1 , синами її рідної сестри ОСОБА_5 , родинність їх стосунків доводиться наявними в матеріалах справи свідоцтвами про народження, свідоцтвами про укладення шлюбу.

Батько їх племінників ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Матір їх племінників ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 12.09.2016 р.

Також встановлено, що заявник ОСОБА_1 є інвалідом третьої групи, що підтверджується виданим на її ім`я 14.07.2022 року пенсійним посвідченням Серії НОМЕР_5 .

Заявник ОСОБА_2 є інвалідом другої групи, що підтверджується довідкою МСЕК від 16.06.2015 року.

Із довідок про доходи заявників вбачається, що розмір пенсії ОСОБА_1 5000 грн. на місяць, ОСОБА_2 3670 грн. на місяць.

Їх діти ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 мають свої сім`ї, проживають окремо, стабільних доходів не мають.

Із сповіщення Рівненського РТЦКСП від 15.12.2023 р., наказу командира військової частини НОМЕР_6 від 16.02.2024 року про результати службового розслідування, акту службового розслідування вбачається, що племінник заявників старший солдат ОСОБА_4 27 листопада 2023 року зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Терни Донецької області.

Із сповіщення військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2024 року, повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.04.2024 р. вбачається, що племінник заявників старший солдат ОСОБА_3 25 березня 2024 року зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Водяне Покровського району Донецької області.

Наданими суду платіжними інструкціями від 28.12.2018 р., 29.12.2018 р. 08.02.2019 р., 05.04.2020 року доводиться та обставина, що племінник заявників ОСОБА_4 здійснював грошові перекази у сумі 870 грн., 15000 грн., 14000 грн., 29000 грн. на картковий рахунок ОСОБА_11 , сина заявників.

З епікризів заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що вони у період 2022 2024 років неодноразово перебували на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, потребували коштів на лікування

Свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у судовому засіданні показали, що загиблих військовослужбовців ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знали, оскільки проживали з ними по сусідству. Їх батьки померли в 2016 році. Рідна тітка по лінії матері ОСОБА_1 допомагала їм вести домашнє господарство, піклувалася про них. ОСОБА_4 часто говорив про те, що надавав матеріальну допомогу своїй тітці, переказував та передавав через знайомих їй гроші, оскільки вона потребувала лікування. ОСОБА_14 допомагав більше, бо був призваний на військову службу раніше.

Оцінивши наведені докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність заявлених ОСОБА_1 вимог в частині перебування її на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 . Разом із цим факт перебування її на утриманні загиблого військоовслужбовця ОСОБА_3 свого підтвердження в ході судового розгляду не знайшов.

Суд також вважає, що заявником ОСОБА_2 не надано достатніх і переконливих доказів того, що він перебував на повному утриманні племінників його дружини ОСОБА_1 , загиблих військовослужбовців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також матеріальна допомога останніх була основним, єдиним і постійним джерелом засобів для його існування.

При цьому суд враховує положення ч. 1 ст. 202 СК України, що повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

За наведених обставин суд вважає за вірне відмовити заявнику ОСОБА_2 у задоволенні заявлених ним вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 16, 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 2, 11, 13, 19, 258, 259, 264, 265, 268, 272, 293, 294, 315, 352, 354 ЦПК України,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 військова частина НОМЕР_2 , Головне управління Пенсійного фонду України, Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні зниклих безвісти військовослужбовців - задовольнити частково.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні зниклого безвісти під час виконання бойового завдання 27 листопада 2023 року військовослужбовця ОСОБА_4 .

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні зниклого безвісти 25 березня 2024 року військовослужбовця ОСОБА_3 відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи військова частина НОМЕР_1 , військова частина НОМЕР_2 , Головне управління Пенсійного фонду України, Міністерство оборони України про встановлення факту перебування на утриманні зниклих безвісти військовослужбовців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 грудня 2024 року

Суддя: Снітчук Р.М.