Рішення

від 02.12.2024 по справі 570/2802/24

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/2802/24

Номер провадження 2/570/1028/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2024 року Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської районної державної адміністрації, третя особа:Городоцька сільськарада Рівненськогорайону Рівненськоїобласті про визнання права власності на земельну частку (пай), -

в с т а н о в и в :

В обгрунтування позовних вимог позивачка ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до розпорядження Рівненської РДА №448 від 25.06.1996 року їй була виділена земельна частка (пай), розміром 3,03 умовних кадастрових гектари, розташована в КСП "Нива", що в с.Городок, Рівненського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано належний сертифікат на право на земельну частку (пай) серія РВ № 014795.

Згідно довідки ПСП "Нива" від 31.05.2024 №26 ОСОБА_1 , 1946 р.н., працювала в господарстві з січня місяця 1991 року по червень 1998 року і на момент розпаювання земель була членом господарства.

Як вбачається з Державного акту на право колективної власності на землю РВ 00001 від 13.01.1994 року, вказані землі рішенням Городоцької сільської ради народних депутатів від 17.12.1993 року було передано КСП "Нива", ОСОБА_1 було внесено в списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), прізвище останньої і номер сертифікату зазначено в Списку громадян, яким передаються у власність земельні ділянки (паї) на території Городоцької сільської ради Рівненського району згідно розпорядження голови РДА від 06.03.2008 року № 188, в якому позивач зазначена під порядковим номером 326 і де вказаний номер виданого сертифікату - 14795.

Однак станом на сьогодні вищевказаний оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) було втрачено, про що в газеті "Рівне вечірнє" за №18 (2696) від 01.05.2024 року було опубліковано відповідне оголошення про те, що загублений сертифікат на земельну частку (пай) серії РВ № 014795 від 20.06.1996 на ім`я ОСОБА_1 вважати недійсним.

Після усного звернення до Рівненської РДА, позивачці було повідомлено, що вона може звернутися до суду, оскільки видати дублікат документа на сьогодні не є можливим.

Листом ГУДержгеокадастру уРівненській області за № 619/0/6-4 від 25.04.2024 року підтверджується той факт, що реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб, державних актів на право постійною користування, договорів оренди землі за позивачкою не здійснювалася, інформація про наявність зареєстрованого державного акту на вищевказану земельну ділянку (пай) - відсутня.

Таким чином, на ім`я позивачки дійсно було оформлено в установленому законом порядку сертифікат на земельну частку (пай), оригінал якого втрачено, державний акт на право власності па земельну ділянку на ім`я позивачки не виготовлявся, отримати дублікат сертифікату вона не має можливості.

Ухвалою суду від 10.06.2024 р. відкрито загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 29.07.2024 р. відкладено розгляд справи та визнано потрібним, щоб представник відповідача Рівненської РДА з`явився в судове засідання та надав особисті пояснення.

Ухвалою суду від 30.10.2024 р. зобов`язано відповдіача Рівненську РДА подати до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 22.11.2024 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Від позивача ОСОБА_1 в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за її відсутності, в якій позов підтримує.

Від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, в якій відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Від третьої особи - сільського голови С. Поліщука до суду надійшли письмові пояснення, в яких представник третьої особи не заперечує щодо задоволення позовних вимог та просить суд про розгляд справи за відсутності третьої особи. Крім того, у письмовому поясненні представник третьої особи С. Поліщук вказує, що задля підтвердження викладених в матеріалах справи обставин, було встановлено, що відповідно до Додатку до Розпорядження голови Рівненської РДА від 06.03.2008 р. №188 "Про внесення змін в додаток до розпорядження голови районної державної адміністрації від 29.12.2007 р. №1009 "Про виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам на території Городоцької сільської ради" у Списку громадян, яким передаються у власність земельні ділянки (паї) на території Городоцької сільської ради зазначено: що під номером 326 за ОСОБА_1 закріплено земельну ділянку загальною площею 2,15 га, а саме: 1,57 га в масиві № НОМЕР_1 - рілля та 0,58 га у масиві № НОМЕР_2 ділянка №7 - пасовища. Таким чином, вищевикладені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 належало право на земельну частку (пай).

Згідно з ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Рівненської РДА №448 від 25.06.1996 року ОСОБА_1 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) від 20.06.1996 серії РВ №014795, що підтверджується відповіддю в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області М. Шустова №619/0/6-24 від 25.04.2024 р.

Згідно довідки ПСП "Нива" від 31.05.2024 №26 ОСОБА_1 , 1946 р.н., працювала в господарстві з січня місяця 1991 року по червень 1998 року і на момент розпаювання земель була членом господарства.

Як вбачається з Державного акту на право колективної власності на землю РВ 00001 від 13.01.1994 року, вказані землі рішенням Городоцької сільської ради народних депутатів від 17.12.1993 року було передано КСП "Нива", ОСОБА_1 було внесено в списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), прізвище останньої і номер сертифікату зазначено в Списку громадян, яким передаються у власність земельні ділянки (паї) на території Городоцької сільської ради Рівненського району згідно розпорядження голови РДА від 06.03.2008 року № 188, в якому позивач зазначена під порядковим номером 326 і де вказаний номер виданого сертифікату - 14795.

Однак станом на сьогодні вищевказаний оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) було втрачено, про що в газеті "Рівне вечірнє" за №18 (2696) від 01.05.2024 року було опубліковано відповідне оголошення про те, що загублений сертифікат на земельну частку (пай) серії РВ № 014795 від 20.06.1996 на ім`я ОСОБА_1 вважати недійсним.

Листом ГУДержгеокадастру уРівненській області за № 619/0/6-4 від 25.04.2024 року підтверджується той факт, що реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб, державних актів на право постійною користування, договорів оренди землі за позивачкою не здійснювалася, інформація про наявність зареєстрованого державного акту на вищевказану земельну ділянку (пай) - відсутня.

При прийнятті рішення суд зважає на наступні положення законодавства.

Пунктом 1 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Відповідно до п.2 Указу Президента України №720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією (п.5 Закону України). Аналогічні положення в подальшому були затверджені в Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) зазначено, що згідно зі статтею 25 Земельного кодексу України при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі(на місцевості).

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Згідно ст.6 ЗК України (редакція від 22.06.1993 р.) право на земельну частку (пай) мають особи, які працюють у сільському господарстві, а саме усі працівники колективних сільськогосподарських підприємств, селянських господарств інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, які проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. До числа осіб, зайнятих у соціальній сфері, належать працівники освіти, охорони здоров`я, культури, побутового обслуговування населення, зв`язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, а також пенсіонери з їх числа.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції та ч.2 ст.1 Земельного кодексу право власності на землю є гарантованим, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно згідно із законом.

За ст.373 ЦК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Відповідно до ч.2 ст.5 Земельного кодексу України суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства. Постановою Верховної Ради України «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» від 13.03.1992 року № 2201 затверджена форма державного акта на право колективної власності на землю до якого додається за встановленою формою список громадян-співвласників цієї власності.

При розгляді справ про визнання права особи на земельну частку (пай) судам необхідно з`ясовувати:

- наявність підстав для набуття такою особою членства в колективному сільськогосподарському підприємстві (кооперативі, акціонерному товаристві), чи відбулося таке набуття фактично з врахуванням того, що перебування особи в трудових відносинах з підприємством не означає автоматичного набуття членства в ньому;

- наявність передбачених законом підстав для набуття особою права на земельну частку (пай), зокрема факт членства особи в колективному підприємстві на момент отримання ним правовстановлюючого документа на землю;

- дату видачі колективному сільськогосподарському підприємству (кооперативу, акціонерному товариству) акта на право колективної власності на землю, оскільки член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту (п. 6 листа Верховного Суду України №19-3767/0/8-08 від 29 жовтня 2018 року «Щодо розгляду земельних спорів»).

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до п.7 Указу Президента України від 08.08.1995 року за №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою.

Ураховуючи зміни, які відбудились в законодавстві в сфері регулювання питання щодо виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, пріоритетне застосування мають саме відповідні норми, які діють з 01 січня 2019 року. Натомість, визначені у наведеній постанові Пленуму Верховного Суду України роз`яснення (рекомендації) не в повній мірі відповідають діючому (оновленому) законодавству України.

Внесеним до списку особам, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, видаються сертифікати на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка і проводиться їх реєстрація районною державною адміністрацією. Тобто, для набуття права на земельну частку (пай), відповідно до п.2 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720, необхідна наявність двох обставин: членство у колективному сільськогосподарському підприємстві та внесення до списку осіб, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до пункту "м" частини першої статті 77 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медичні і фармацевтичні працівники мають право на безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, розташованих на території відповідної ради, із земель сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарської установи та організації, що приватизуються, або земель запасу чи резервного фонду, але не більше норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.

Згідно ст.25 Земельного кодексу України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд).

Особи, зазначені у частині першій статті 25 ЗК України, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

При обчисленні розміру земельної частки (паю) враховуються сільськогосподарські угіддя, які перебували у постійному користуванні державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, за винятком земель, що залишаються у державній та комунальній власності. Загальний розмір обчисленої для приватизації площі сільськогосподарських угідь поділяється на загальну кількість осіб, зазначених у частині першій цієї статті.

Вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) працівників відповідних підприємств, установ і організацій та пенсіонерів з їх числа є рівними.

Розміри земельних ділянок, що виділяються для працівників державних та комунальних закладів, підприємств і організацій культури, освіти та охорони здоров`я та пенсіонерів з їх числа, які проживають у сільській місцевості або селищах міського типу, не можуть перевищувати норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановлених законом для ведення особистого селянського господарства.

Внутрігосподарські шляхи, господарські двори, полезахисні лісосмуги та інші захисні насадження, гідротехнічні споруди, водойми тощо можуть бути відповідно до цього Кодексу передані у власність громадян, сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, що створені колишніми працівниками державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.

Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Необхідність визнання прав на землю виникає тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо наявності у особи певного суб`єктивного земельного права, суб`єктивне право заперечується чи створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності на земельну ділянку чи права користування нею через наявність таких сумнівів чи відсутність або втрату належних правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) визначає Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено перелік осіб, які мають право на земельну частку (пай).

Згідно ст.3 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), зокрема:

- приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

- укладають із землевпорядними організаціями договори на виконання робіт із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі (на місцевості) та виготовлення технічної документації, яка необхідна для складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, якщо роботи виконуються за рахунок місцевого бюджету;

- приймають рішення про видачу документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, власникам земельних часток (паїв).

Згідно п.7 Указу Президента України "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствами і організаціям" від 8 серпня 1995 р., створений під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі земель у колективну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятих у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких прийнято у члени сільськогосподарських підприємств.

При неможливості надання такій особі земельної частки (паю) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі, остання відповідно до п.7 Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 №720/95 має бути виділена із земель запасу, створеного місцевою радою. (п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ").

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів (п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ").

Разом з тим, згідно постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.10.2020 р. справа № 383/993/18 (провадження № 61-5798св20), право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності, оскільки порушення прав позивача є триваючим.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 27 серпня 2014 року по справі № 6-12823св14 зазначено, що право особи на майно і земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на майно і земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 179/363/21 (провадження № 61-5464св22) зазначено, що: «у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. […]».

Отже, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі власності на землю конкретному КСП, членом якого вони є.

У даному випадку встановлено, що позивачка перебувала у трудових відносинах та є членом ПСП «Нива», доказів про виключення її з членів ПСП «Нива» немає. Позивачка набула право на земельну частку (пай), адже відповідно до розпорядження Рівненської РДА №448 від 25.06.1996 року їй була виділена земельна частка (пай), розміром 3,03 умовних кадастрових гектари, розташована в КСП "Нива", що в с.Городок, Рівненського району, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та видано належний сертифікат на право на земельну частку (пай) серія РВ № 014795.

Як вбачається з Державного акту на право колективної власності на землю РВ 00001 від 13.01.1994 року, вказані землі рішенням Городоцької сільської ради народних депутатів від 17.12.1993 року було передано КСП "Нива", ОСОБА_1 було внесено в списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), прізвище останньої і номер сертифікату зазначено в Списку громадян, яким передаються у власність земельні ділянки (паї) на території Городоцької сільської ради Рівненського району згідно розпорядження голови РДА від 06.03.2008 року № 188, в якому позивач зазначена під порядковим номером 326 і де вказаний номер виданого сертифікату - 14795.

З цього часу право позивачки не оспорювалося та припинено не було.

Зважаючи на вищезазначене, позивачка ОСОБА_1 є такою, що набула право власності на земельну частку (пай) з дня видачі державного акта на право колективної власності на землю, про що пізніше отримала сертифікат, проте через втрату останнього обмежена у праві розпорядження таким майном.

Щодо судових витрат.

Позивачка не заявила про те, щоб понесені нею судові витрати були стягнуті з відповідача на її користь. Таким чином понесені позивачкою судові витрати залишаються покладеними на неї.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Рівненської районної державної адміністрації, третя особа:Городоцька сільськарада Рівненськогорайону Рівненськоїобласті про визнання права власності на земельну частку (пай) - задоволити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою с.Витків Гощанського району Рівненської області, мешканкою АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 право на земельну частку (пай) розміром 3,03 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж внатурі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в ПСП "Нива" на території Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області на підставі сертифікату серія РВ № 014795 від 20.06.1996 року, виданого Рівненською РДА Рівненської області на підставі рішення від 25.06.1996 р. № 448.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач Рівненська районна державна адміністрація, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: вул. Соборна, буд. 195, м. Рівне.

Третя особа: Городоцька сільськарада Рівненськогорайону Рівненськоїобласті,адреса:с.Городок,вул.Шевченка,4 Рівненський район Рівненська область.

Суддя Гнатущенко Ю.В.