Ухвала

від 20.12.2024 по справі 638/20416/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/20416/24

н/п 2/953/4645/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2024 р. м. Харків

Суддя Київського районного суду м. Харкова Дяченко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного-міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

Представниця позивачки ОСОБА_1 адвокат Світлична Я.О. звернулась до суду з позовною заявою до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного-міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13.11.2024 справу передано за підсудністю до Київського районного суду м. Хаоква.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Дяченку .О.М.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач, ОСОБА_1 ,у 2017році маввиконавче провадженняпро стягненняз ньогокоштів №49947045.В межахцього виконавчогопровадження булонакладено обтяженняза номеромзапису вреєстрі 20808081про накладенняарешту навсе майно.Цей записміститься успеціальному реєстріта висвічуєтьсяпри перевірцісаме данихфізичної особи.Вищевказане виконавчепровадження вжедавно завершене,але арештДержавна виконавчаслужба такі незняла.Державний виконавець,який накладаварешт,вже звільнивсязі служби,тому мине можемозвернутися нез позовом,а зіскаргою тазобов`язаннямсаме цьоговиконавця здійснитизняття арешту.

Розглянувши питання можливості відкриття провадження у вказаній справі, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» - у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Пункт 2 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» зазначає, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

За приписами ч. 1ст. 59 Закону "Про виконавче провадження" передбачено: особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. Тобто мається на увазі особа, яка не є стороною виконавчого провадження, саме вона має право звернутися до цивільного суду з позовною заявою про зняття арешту зі свого майна. У випадку ж, коли особа мала статус боржника у виконавчому провадженні, їй слід звертатись до суду, який видав виконавчий документ, зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця в порядку, передбаченому розділом X Закону та відповідними розділами Цивільного процесуального кодексу або Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові у справі № 725/3352/23 від 06 травня 2024 року, який суд в порядку ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як вбачається із змісту позовної заяви, арешт на майно позивача було накладено постановою державного виконавця в межах виконавчого провадження.

Позивач ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, оскільки являється боржником.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Підстави зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини визначено ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону України «Про виконавче провадження», в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, а інша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в своїх постановах від 02.06.2020 р. у справі №201/10187/18, від 20.06.2018 р. у справі №210/1072/15-ц, №712/12136/18 від 24.05.2021 року.

У справі № 577/4541/20 від 19.01.2022 року Верховний Суд зауважив, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він мав закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Аналізуючи наведені норми та висновки Верховного Суду, слідує, що боржник, на майно якого державним виконавцем накладено арешт, не може звертатися до суду з позовом про зняття арешту з майна, оскільки у судовому процесі він є боржником та законом для нього встановлений інший порядок вирішення даного питання (шляхом звернення до суду зі скаргою відповідно до розділу VII ЦПК України).

У цій справі арешт на майно було накладено державним виконавцем в порядку виконання рішення суду в межах виконавчого провадження, про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , отже позовна заява не підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а питання про зняття арешту з майна повинно вирішуватись за скаргою, поданою у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки вказана позовна заява про зняття арешту з майна підлягає розгляду в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, слід відмовити у відкритті позовного провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1-19, 186, 354, 447, 448 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження за позовною ОСОБА_1 доШевченківського відділудержавної виконавчоїслужби ум.Харкові Східного-міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції прозняття арештуз майна відмовити.

Роз`яснити позивачу, що він в праві звернутися до суду зі скаргою на дії державного виконавця в порядку визначеному Розділом VII ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Текст ухвали складено 20.12.2024.

Суддя О.М. Дяченко