Рішення

від 23.12.2024 по справі 953/9347/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/9347/24

н/п 2-а/953/150/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого суддіДяченка О.М.,

за участю секретаря судових засідань Гавриленко К.О.,

представника позивача адвокат Лаєвської М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Київського районного суду м. Харкова за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про скасування постанови №835 по справі про адміністративне правопорушення від 14.08.2024, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лаєвська М.Л. звернулася до Київського районного суду м. Харкова через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з позовною заявою до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 № 835 від 14 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 484,48 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 гривень.

Аргументи позивача:

- постанова винесена за відсутності позивача;

- копія постанови направлялася позивачу за адресою: АДРЕСА_1 , а не за адресою реєстрації позивача: АДРЕСА_1 ;

- несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення;

- позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу;

- норми чинного законодавства не містять обов`язку громадян України отримувати повістки територіального центру комплектування та соціальної підтримки або направлення на медичний огляд. Сам лише факт відмови від отримання направлення на медичний огляд та проходження ВЛК не створює склад правопорушення.

Стислий викладзаперечень відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач-1):

- ІНФОРМАЦІЯ_4 є неналежним відповідачем;

- в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю.

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 правом надання відзиву на позов не скористався (далі відповідач-2).

Рух справи, заяви, клопотання учасників справи

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського районного суду м. Харкова від 09.10.2024 справу передано для розгляду судді Дяченку О.М.

Ухвалою Київськогорайонного судум.Харкова від11.10.2024провадження усправі відкритота справупризначено дорозгляду заправилами,визначеними ст.286КАС України- спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16.10.2024 відповідач-1 подав до суду заяву, відповідно до якої просив надіслати позовні матеріали для надання відзиву (а.с. 34-35).

17.10.2024 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Лаєвська М.Л. подала заяву, в якій просила відкласти розгляд справи. (а.с. 38-42). Судове засідання було відкладено на 13.11.2024 о 15:00.

25.10.2024 відповідач-1 подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 44-50).

28.10.2024 відповідач-1 подав до суду клопотання про проведення судового засіданняв режимівідеоконференції (а.с. 56-59).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2024 клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено (а.с. 60-61).

13.11.2024 до суду від представник позивача ОСОБА_1 адвоката Лаєвської М.Л. надійшло клопотання про витребування доказів (а.с. 66-68).

Судове засідання призначене на 13.11.2024 у зв`язку з неявкою відповідача відкладено на 27.11.2024 о 16.00 год.

19.11.2024 до суду від адвоката Лаєвської М.Л. через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи надійшли клопотання про залучення співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_5 , долучення до матеріалів справи доказів та залишення клопотання від 13.11.2024 про витребування доказів без розгляду (а.с. 73-93).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 27.11.2024 залучено співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 ; клопотання адвоката Лаєвської М.Л. від 13.11.2024 про витребування доказів залишено без розгляду (а.с. 107-109).

Представник позивача адвокат Лаєвська М.Л. у судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримала повністю, та просила його задовольнити. Також зазначила, що позивач дійсно відмовився від отримання направлення на медичний огляд № 1469 від 03.08.2024 року, а тому подальше проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби є теж незаконною, та не створює складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідач-1 та відповідач-2 у судове засідання (23.11.2024) не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення усіх учасників справи, відсутність клопотань щодо відкладення розгляду справи або неможливості розгляду справи, строки розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Позивач є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 88).

Згідно постанови ІНФОРМАЦІЯ_7 від 14.08.2024 року № 835, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , 03.08.2024 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_9 відмовився від отримання направлення на медичний огляд № 1469 від 03.08.2024 року та проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації, тобто порушив правила військового обліку в особливий період. Своїми протиправними діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п 3.1, 3.2 глави 3 розділу ІІ наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», що призвело до порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.

Спір виник між позивачем та відповідачами щодо законності накладеного адміністративного стягнення за відмову позивача отримати направлення на медичний огляд № 1469 від 03.08.2024 та проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Щодо складу адміністративного правопорушення.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст. 9 КУпАП).

Для кваліфікації діяння як адміністративного правопорушення необхідна сукупність чотирьох елементів його складу: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Види правопорушень та процедура притягнення до адміністративної відповідальності визначені в Особливій частині Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Чи доведено склад адміністративного правопорушення, передбаченого третьою статті 210-1 КУпАП?

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 3 ст. 210-1 КУпАП).

Абзацом 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

Абзац 4ч.1ст.22Закону України«Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» передбачає,що громадянизобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Пунктами 3.1та 3.2глави 3розділу ІІнаказу Міністерстваоборони України№ 402від 14.08.2008«Про затвердженняПоложення провійськово-лікарськуекспертизу вЗбройних СилахУкраїни» (вредакції намомент виникненняспірних правовідносин),медичний оглядвійськовозобов`язаних проводитьсяза рішеннямкерівників ТЦКта СПВЛК ТЦКта СПна збірнихпунктах районних(міських)ТЦК таСП абоза місцемпровадження медичноїпрактики узакладах охорониздоров`я комунальноїабо державноїформи власностілікарями,які включаютьсядо складуВЛК ТЦКта СП. Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення. Кожний військовозобов`язанийоглядається хірургом,терапевтом,невропатологом,психіатром,офтальмологом,оториноларингологом,стоматологом,дерматологом,а замедичними показаннями-і лікарямиінших спеціальностей. Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Наявність складу адміністративного правопорушення підтверджується такими елементами:

Позивач, як громадянин України - військовозобов`язаний є суб`єктом цього правопорушення.

Об`єктомправопорушення є встановлений порядок мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період.

Об`єктивнасторона правопорушення: позивач зобов`язаний пройти медичний огляд для визначення придатності до військової служби, однак останній відмовився від отримання направлення на медичний огляд № 1469 від 03.08.2024 року та проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, що прямо передбачено як протиправна дія в ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України від 21.10.1993 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суб`єктивна сторона правопорушення

Позивач, оскаржуючи постанову про накладення адміністративного стягнення, серед іншого стверджує, що він відмовився від отримання направлення на медичний огляд № 1469 від 03.08.2024 року, адже сам лише факт відмови від отримання направлення на медичний огляд та проходження ВЛК не створює склад правопорушення.

Суд відхиляє ці аргументи, виходячи з такого.

Позивач ОСОБА_1 в своїй заяві від 03.08.2024 (а.с. 85) не заперечує, що він відмовився від проходження військово-лікарської комісії з причин, що він мав пройти обстеження, зібрати довідки про свою хворобу та передати до свого ТЦК та СП.

З матеріалів вбачається, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_3 підписав направлення від 03.08.2024 №1469 на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою визначення ступеня придатності військовозобов`язаного до військової служби солдата запасу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с. 84).

Суд в системному зв`язку з абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пунків 3.1, 3.2 глави 3 розділу ІІ наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визнає направлення від 03.08.2024 №1469 рішенням відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Адвокат Лаєвська М.Н. в судовому засіданні підтвердила, що позивач дійсно відмовився від отримання направлення на медичний огляд № 1469 від 03.08.2024 та проходження військово-лікарської комісії.

Також суд враховує, що в постанові ІНФОРМАЦІЯ_7 від 14.08.2024 року № 835, зазначено, що позивач відмовився не тільки від отримання направлення на медичний огляд № 1469 від 03.08.2024 року, а й від проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби під час мобілізації.

На підставі наведених фактів, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є доведеним.

Вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення визначенні у статті 283 КУпАП. Зокрема, постанова повинна містити: опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

Суд бере до уваги, що норма статті 210-1 КУпАП є бланкетною, що потребує обов`язкового зазначення у протоколі й постанові по справі про адміністративне правопорушення посилання конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

У постанові ТЦК правильно визначено суть порушення та є правильне посилання на норми абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пунків 3.1, 3.2 глави 3 розділу ІІ наказу МОУ № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», що встановлює такий обов`язок і регулює спірні правовідносини.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); та пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункти 3, 8 частини другої статті 2 КАС України).

За Конституцією України «в Україні визнається і діє принцип верховенства права» (частина перша статті 8); «юридична відповідальність особи має індивідуальний характер» (частина друга статті 61).

Важливим складником правовладдя (верховенства права) є принцип співмірності.

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип домірності застосовують, зокрема, й під час визначення відповідності заходу юридичної відповідальності, що його покладають на особу, характеру та змісту вчиненого нею правопорушення.

Тому реалізація конституційної вимоги щодо індивідуалізації юридичної відповідальності можлива в разі додержання у процедурі притягнення порушника до юридичної відповідальності принципу домірності (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 листопада 2023 року № 9-р(ІІ)/2023).

Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена частиною другою статті 33 КУпАП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (абзац перший пункт 4 мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010).

Конституційний Суд України також зазначив, що принцип індивідуалізації у процедурі притягнення особи до юридичної відповідальності має бути додержаний під час визначення правопорушникові виду та міри його юридичної відповідальності з обов`язковим урахуванням змісту та характеристики вчиненої протиправної дії або бездіяльності, виду та/ форми вини правопорушника, його майнового стану, факту відшкодування завданої правопорушенням шкоди, інших значущих обставин (абзац п`ятий підпункту 4.6 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 1 листопада 2023 року № 9-р(ІІ)/2023).

З огляду на вказане суд зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності у процедурі притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставістатті 210-1КУпАП має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, наявності обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність.

Беручи до уваги надання частиною третьою статті 210-1КУпАП уповноваженому суб`єктові притягнення особи до юридичної відповідальності варіативності в питанні обрання розміру штрафу, начальник ТЦК, як посадова уповноваженого органу, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, під час визначення правопорушникові виду та міри його юридичної відповідальності, зобов`язаний врахувати індивідуальні обставини в кожному конкретному випадку порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що відповідатиме принципу домірності та індивідуалізації юридичної відповідальності, і мотивувати своє рішення у постанові (обґрунтувати визначений розмір штрафу), що відповідатиме принципу верховенства права, оскільки інше не виключає необмеженості трактування норми у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі.

У постанові, що оскаржується, щодо позивача застосоване адміністративне стягнення - штраф у мінімальному розмірі, тому суд вважає, що відповідач-2, як суб`єкт накладання адміністративного стягнення, дотримався принципу індивідуалізації юридичної відповідальності та співмірності.

За висновком суду штраф у розмірі 17 000,00 грн, що є мінімальним можливим відповідно до санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є співмірним заходом адміністративної відповідальності.

Щодо доводів позивача про те, що копія постанови направлялася ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а не за адресою реєстрації позивача: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до відповіді № 838972 від 10.10.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення Харківської міської ради № 12/15 від 20.11.2015 вулицю Революції перейменовано на узвіз Куликівський

Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 22.05.2020 у справі №825/2328/16 адміністративне провадження №К/9901/23055/18 сформульовано наступний висновок:

«…Верховний Суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18».

З огляду на зазначене, суд погоджується з позицією суду та зазначає, що формальна неточність щодо назви адреси позивача не свідчить що відсутня подія правопорушення.

Щодо доводів позивача про те, що постанова винесена за відсутності позивача, несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Позивач ОСОБА_1 в своїй заяві від 03.08.2024 (а.с. 85) не заперечує, що він відмовився від проходження військово-лікарської комісії.

У зв`язку цим, 03.08.2024 уповноважена особа відповідача-2 склала протокол №835 про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП (а.с. 80). З протоколу вбачається, що факт відмови від отримання направлення на медичний огляд № 1469 від 03.08.2024 року та проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки зафіксовано в присутності двох свідків; в протоколі також зазначено, що позивачу роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, його процесуальні права, проте ОСОБА_1 відмовився від підпису в зв`язку з чим така відмова зафіксована підписами свідків; крім цього, в протоколі зазначено дату розгляду цієї адміністративної справи 14.08.2024 о 11:30 год, проте ОСОБА_1 відмовився від підпису в зв`язку з чим така відмова зафіксована підписами свідків (а.с. 80-82).

Крім цього, у зв`язку з відмовою позивачем отримати 2-й примірник протоколу, відповідач-2 склав акт відмови від підписання та отримання другого примірника протоколу від 03.08.2024.

Отже, суд не встановив порушень вимог ст. 254, 255, 256 КУпАП при складанні протоколу, та вважає, позивач був повідомлений про час розгляду справи, та мав можливість подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Крім цього, в судовому засіданні було з`ясовано, що ОСОБА_1 дії відповідача-2 з цих фактів не оскаржував, а тому суд вважає, що позивач умисно не скористався своїми процесуальними правами.

За таких обставин, суд доходить висновку, що аргументи позивача про те, що постанова винесена за відсутності позивача, несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу безпідставні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що уповноважена особа суб`єкта владних повноважень, притягуючи позивача до відповідальності за вчинене адміністративного правопорушення, діяв на підставі та в межах вимог чинного законодавства, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови немає, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки у позові відмовлено, витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу залишаються за позивачем.

Керуючись нормами ст. 122, 152-1, 255, 258, 279-1, 288, 289 КУпАП, ст. 2, 72-77, 79, 241-244, 246, 268, 269, 272,286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови №835 по справі про адміністративне правопорушення від 14.08.2024.

Залишити без змін постанову №835 по справі про адміністративне правопорушення від 14.08.2024 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач-1: ІНФОРМАЦІЯ_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 .

Відповідач-2: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_4

Повне судове рішення складено 23.12.2024.

Суддя О. М. Дяченко