Ухвала

від 23.12.2024 по справі 634/1333/24

САХНОВЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 634/1333/24

Провадження № 2/634/380/24

"23" грудня 2024 р. сел. Сахновщина Харківської області

Суддя Сахновщинськогорайонного судуХарківської областіЗимовський О.С.,розглянувши матеріали позовноїзаяви ОСОБА_1 поданої представником ОСОБА_2 до Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління

Міністерства юстиції, про звільнення майна з-під арешту -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернулася до Сахновщинського районного суду Харківської області з позовом, в якому просить суд: скасувати арешт накладений на все нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі постанови АА № 085781 від 16.08.2005 року начальника відділу державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції, реєстратором Сахновщинська державна нотаріальна контора.

В обґрунтуванняпозову представникпозивача зазначає,що 10.10.2002 року Сахновщинським районним судом Харківської області було видано виконавчий лист № 22-199 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП ДАК «Хліб України» «Сахновщинський елеватор» заборгованості в сумі 8 619,36 грн. На підставі вищевказаного виконавчого листа Відділом державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження №085781. В межах вказаного виконавчого провадження начальником відділу державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції було винесено постанову АА № 085781 від 16.08.2005 року про арешт на все майно боржника ОСОБА_1 . При зверненні до нотаріуса, з метою відчуження нерухомого майна позивач отримала відмову у вчиненні нотаріальних дій, у зв`язку з наявністю арешту всього нерухомого майна. На звернення до Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови державного виконавця про накладення арешту було отримано відповідь про те, що арешт може бути знято лише за рішенням суду тому було запропоновано звернутись до суду з метою скасування арешту на підставі ч.5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши подану позовну заяву з доданими до неї матеріалами, приходжу висновку про відмову у відкритті провадження у справі з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, арешт на майно ОСОБА_1 було накладено в рамках здійснення виконавчого провадження ВП № 085781, відкритого на підставі виконавчого листа Сахновщинського районного суду Харківської області № 22-199 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП ДАК «Хліб України» «Сахновщинський елеватор» заборгованості в сумі 8 619,36 грн.

Позивач посилається на те, що борг перед вказаною юридичною особою було погашено в повному обсязі, про що відповідача Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Берестинському районі Харківської області було повідомлено листом №1 від 12.11.2024 року ДП ДАК «Хліб України» «Сахновщинський елеватор».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим, зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно із пунктом 1 частини 1статті 10 Закону України "Про виконавче провадження"заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Підстави зняття арешту з майна у виконавчому провадженні визначені статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Публічно-правовими є спори між особою, на майно якої накладено арешт у виконавчому провадженні і яка не є боржником у цьому провадженні, та органом державної виконавчої служби - суб`єктом владних повноважень з приводу рішень, дій чи бездіяльності, прийнятих (вчинених) під час проведення опису та арешту майна, що не пов`язані з визнанням права власності на арештоване майно.

Таким чином, за змістом наведених положень Закону України "Про виконавче провадження", в судовому порядку може бути ухвалено рішення про зняття арешту з майна у випадку незавершеного виконавчого провадження або у випадку, коли особа вважає себе власником майна, на яке накладено арешт, та одночасно звертається з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

За змістом статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття арешту з нього може звернутись особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові.

Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року N 6 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" роз`яснено, що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов`язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії).

Таким чином, арешт майна, який не пов`язаний зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами розділу VII ЦПК України.

Тобто, у разі, якщо арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Позивач ОСОБА_1 була боржником у виконавчому провадженні, тому вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.186ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вимоги ОСОБА_1 про зняття арешту з майна підлягають розгляду в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України, тому у відкритті позовного провадження слід відмовити.

Керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя,

постановив:

У відкриттіпровадження усправі запозовною заявою ОСОБА_1 поданоїпредставником ОСОБА_2 до Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Берестинському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про звільнення майна з-під арешту - відмовити.

Роз`яснити про право на оскарження дій державного виконавця у порядку ст.ст.447-453 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Суддя