Рішення

від 24.12.2024 по справі 646/2049/24

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/2049/24

№ провадження 2/646/1630/2024

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.12.24 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Сіренко Ю.Ю.,

за участю секретаря Шарашидзе М.Г.,

розглянувшиу відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовомкерівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа Фермерське господарство «Клепки», про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації,

в с т а н о в и в :

До Червонозаводського районного суду м. Харкова надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд: припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 , третя особа Фермерське господарство «Клепки», (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина рф, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 01.07.2003, видавник: Радянський РВВС міста Воронеж, код підрозділу: 362-006) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6323785000:05:000:0026, площею 5,32 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Осинівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.02.2018 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 39930668 від 01.03.2018), шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, стягнути з відповідача судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, щощо ОСОБА_1 ., яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1-966 від 14.02.2008, набула право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із кадастровим номером 6323785000:05:000:0026, площею 5,32 га, яка розташована на території Осинівської (колишньої Петрівської) сільської ради Куп`янського району.

23.02.2018 ОСОБА_1 зареєструвала право власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 1497790963237 від 23.02.2018, індексний номер рішення 39930668).

В подальшому, ОСОБА_1 , за договором оренди землі від 15.12.2017, передала у користування земельну ділянку, з кадастровим номером 6323785000:05:000:0026, Фермерському господарству "Клепки" терміном на 20 років (Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.02.2018, номер запису про інше речове право: 25073614, індексний номер рішення 39930668 від 01.03.2018).

Таким чином, громадянка російської федерації ОСОБА_1 у лютому 2018 року набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Осинівської сільської ради Куп`янського району Харківської області (на теперішній час Куп`янська міська територіальна громада Харківської області) та протягом року не виконала покладений на неї, у зв`язку із цим, обов`язок, а саме: не відчужила земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи те, що отримана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6323785000:05:000:0026, площею 5,32 га, нею добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 23.02.2019), право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Поряд із цим, згідно ч.ч. 1, 3 ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.

У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України) відповідно до вимог, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 зареєструвала 23.02.2018 та, враховуючи положення 145 Земельного кодексу України, у строк до 23.02.2019 вона повинна була здійснити відчуження набутої нею земельної ділянки, у зв`язку з чим така земельна ділянка з кадастровим номером 6323785000:05:000:0026 підлягає конфіскації за рішенням суду.

Згідно з п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України № 15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Підпунктами 42 пункту 4 вищевказаного Положення, передбачено, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Держгеокадастр реалізує надані йому повноваження самостійно та через територіальні органи. Таким органом на території Харківської області є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Враховуючи вказане, 28.02.2023 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області було скеровано запит №15/1-218вих- 23 з метою встановлення вжитих вказаним органом заходів з метою конфіскації, в т.ч. у ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка не була відчужена нею протягом року.

Згідно листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №10-20-14-1114/0/19-23 від 13.03.2023 вказаний орган до суду не звертався та в найближчий час не планує звертатися до суду з позовом про конфіскацію спірних земельних ділянок, проти звернення до суду з вказаним позовом органами прокуратури не заперечує.

Таким чином, звернення прокурора в даному випадку з позовом до суду спрямоване на відновлення законності при вирішенні суспільно значимого питання, а саме: недопущення володіння громадянином російської федерації земельною ділянкою сільськогосподарського призначення на території України без належних на те правових підстав.

Ухвалою суду від 01 березня 2024 року по справі відкрито провадження, сторонам роз`яснено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Представник позивачапрокурор Штефан Є.О., в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою, в якій позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Головний спеціаліст ГУ Держгеокадастру у Харківській області Остапчук Г.М., з використанням особистого кабінету електронного сервісу «Електронний суд» направила письмові пояснення, відповідно до яких позов підтримав в повному обсязі, справу просила розглянути за письмовими доказами та поясненнями, без участі представника ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Відповідач до суду не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, правом передбаченим ст. 178 ЦПК України, не скористався, відзиву, заперечень або інших заяв по суті спору не подав.

Представник третьої особи Фермерське господарство «Клепки» про дату, час та місце розгляду повідомлений своєчасно та належним чином, до суду не прибув, письмових пояснень не надав.

При одночасному існуванні умов, передбачених ч.1ст. 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, врахувавши позиції учасників, дійшов таких висновків.

ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом № 1-966 від 14.02.2008, набула право власності на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, із кадастровим номером 6323785000:05:000:0026, площею 5,32 га, яка розташована на території Осинівської (колишньої Петрівської) сільської ради Куп`янського району.

Відповідач 23.02.2018 зареєструвала право власності на дану земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 1497790963237 від 23.02.2018, індексний номер рішення 39930668).

ОСОБА_1 , за договором оренди землі від 15.12.2017, передала у користування земельну ділянку, з кадастровим номером 6323785000:05:000:0026, Фермерському господарству "Клепки" терміном на 20 років (Договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.02.2018, номер запису про інше речове право: 25073614, індексний номер рішення 39930668 від 01.03.2018).

Вказана вище земельні ділянки спадкодавцем ОСОБА_1 , за договором оренди землі від 15.12.2017 передано у користування Фермерському господарству «Клепки» терміном до 31.12.2037 (п. 7 Договору).

Громадянка російської федерації ОСОБА_1 у лютому 2018 року набула право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Осинівської сільської ради Куп`янського району Харківської області (на теперішній час Куп`янська міська територіальна громада Харківської області).

Позивач вказує, що протягом року відповідачка не виконала покладений на неї, у зв`язку із цим, обов`язок, а саме: не відчужила земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.Враховуючи те, що отримана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6323785000:05:000:0026, площею 5,32 га, нею добровільно не відчужена упродовж встановленого законодавством України річного строку (кінцевий строк сплив 23.02.2019), право власності на таку земельну ділянку підлягає припиненню, шляхом її конфіскації за рішенням суду.

З матеріалів справи суд вбачає, що окружною прокуратурою виявлено порушення відповідачем вимог законодавства, передбаченого ст.ст. 13.14 Конституції України, ст.ст.81,145 Земельного кодексу України, при використанні зазначеної вище земельної ділянки.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначеноЗемельним кодексом України(ЗК України). У відповідності до ч.ч. 1-3ст. 1 ЗК Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з ч.ч. 1, 2ст. 22 ЗК Україниземлями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). Набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог цьогоКодексу(ч.5ст. 22 ЗК України).

Відповідно до ч. ч. 3-4ст. 81 ЗК Україниіноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі прийняття спадщини.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У відповідності до ч.ч. 1, 3ст. 145 ЗК Україниякщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 16 Цивільного кодексу Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Згідно з п. в абз. 1ст. 143 ЗК Українипримусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Чинним законодавством передбачено порядок відшкодування колишньому власнику земельної ділянки її вартості, внаслідок конфіскації та відчуження її уповноваженим органом.

Суд зазначає, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ (зокрема, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави у право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої Пропорційності) між метою,щопередбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Згідно зіст. 13 Конституції Україниземля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об єктами права власності Українського народу.

В даному випадку наявна «справедлива рівновага» між державним (суспільним) інтересом та приватним інтересом власника оспорюваних земельних ділянок, оскільки відповідач мав достатньо часу та засобів для реалізації свого права та виконання свого обов язку, однак до цього часу земельні ділянки не відчужив, що порушує вимоги земельного законодавства та потребує невідкладного втручання уповноваженого органу. Вказане узгоджується і з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі № 513/444/15-ц від 23.01.2018 року.

Про відсутність у відповідача наміру виконати обов`язок щодо відчуження оспорюваних земельних ділянок також свідчить факт дії на час розгляду справи, договору оренди, укладеного з ФГ «Клепки».

Суд зазначає, що відповідно до ст. 41 Конституції України, ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод(1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР(надаліКонвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на Умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Суд акцентує увагу, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), rin. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), n. 50, Series A № 98).

Дослідивши вимогу прокурора в частині конфіскації спірних земельних ділянок на користь держави, крізь призму приписів національного законодавства, сталої практики ЄСПЛ, правової природи спору та принципу балансу суспільного та приватного інтересу, суд зазначає, що звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора вданому разі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яке відбувається з грубим порушенням вимог національного законодавства.

Крім того, втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Новоселицький проти України» від 11.03.2003 року, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 року).

Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при використанні іноземним громадянином земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яку не відчужив упродовж року після набуття права власності на неї шляхом спадкування. Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4ст. 81 Земельного кодексу України), норма є імперативною та не передбачає винятків.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ. Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами. Зазначений спосіб захисту чітко визначений ч. 4ст. 81 Земельного кодексу України.

Також, згідно з правовою позицією у справі № 6-2776цс16 Верховним Судом України спростовано тривалі суперечності щодо застосування практики Європейського суду з прав людини на предмет наявності підстав втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема й позбавлення особи права власності (користування) на майно шляхом його повернення (витребування) на користь держави. Вказана позиція також відображена у правових висновках, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі № 488/5027/14-ц та у справі № 488/6211/14-ц, від 12.06.2019 року по справі №487/10128/14-ц.

Враховуючи викладене, з урахуванням обставин справи та практики ЄСПЛ, необхідно зазначити, що втручання держави з метою повернення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державі у порядку конфіскації є законним та пропорційним.

Згідно зі ст.ст.12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст.76, ч. 1, 2 ст.77, ч. 1 ст.95ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтею 89ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене вище, розглядаючи спір в межах позовних вимог, враховуючи відсутність відзиву відповідача на позовну заяву, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено та обґрунтовано підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі шляхом припинення громадянці російської федерації ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку з кадастровими номерами 6323785000:05:000:0026, площею 5,32 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Осинівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.02.2018 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 39930668 від 01.03.2018), шляхом їх конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

У відповідності до вимог ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір, пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру, ст.ст. 1, 22, 81, 143, 145Земельного кодексу України, ст.ст.2, 4, 11, 13, 19, 56, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа Фермерське господарство «Клепки», про припинення права власності на земельну ділянку, шляхом її конфіскації -задовольнити.

Припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина рф, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 01.07.2003, видавник: Радянський РВВС міста Воронеж, код підрозділу: 362-006) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 6323785000:05:000:0026, площею 5,32 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,яка знаходиться на території Осинівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.02.2018 (індексний номер рішення про державну реєстрацію 39930668 від 01.03.2018) шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина рф, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 01.07.2003, видавник: Радянський РВВС міста Воронеж, код підрозділу: 362-006) на користь Харківської обласної прокуратури (Харківська обласна прокуратура, код: 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код: 820172, рахунок: UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету: 0901010) суму сплаченого, відповідно до платіжної інструкції № 137 від 30.01.2024 та №200 від 07.02.2024, судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1ст.284ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя - Ю.Ю. Сіренко