Рішення

від 24.12.2024 по справі 711/827/24

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/827/24

Провадження № 2/711/3071/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого - судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Кофанової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядкуспрощеного позовногопровадження зповідомленням (викликом)сторін цивільнусправуза позовом Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів,-

в с т а н о в и в :

31.01.2024 міський голова м. Черкаси Бондаренко А.В. звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету м. Черкаси безпідставно утримані кошти у розмірі 27710,65 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги мотивував тим, що Черкаська міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 0,0727 га, кадастровий номер: 7110136400:02:003:0038, що знаходиться у АДРЕСА_1 . Відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 12.07.2016 є власником 11/50 частини нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа приміщень 930,8 кв.м., площа приміщень у власності відповідача 245,1 кв.м. Вищевказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,0727 га, кадастровий номер: 7110136400:02:003:0038. З моменту набуття права власності на нерухоме майно відповідач здійснював фактичне користування земельною ділянкою під нерухомим майном без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування. Згідно розрахунку частки та площі для нарахування плати за земельну ділянку по АДРЕСА_1 для відповідача, частка землекористування (площа для нарахування плати за землю) в залежності від площі нежитлових приміщень, що перебуває у власності відповідача становить: 49 кв.м. Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.10.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7110136400:01:003:0038 у 2023 році становить 2 260 497 грн., при цьому розмір НГО 1 кв.м. становить 3 109,35 грн., а розмір НГО відповідно до площі для нарахування плати (49 кв.м.) становить 152 358,15 грн. З врахуванням коефіцієнтів індексації нормативно-грошова оцінка за 2022 відповідно до площі для нарахування плати у цей рік (49 кв.м.) становить 132 485,35 грн. (152 358,15/1,15), а за 2017-2021 відповідно до площі для нарахування плати (49 кв.м.) становить 120 441,23 грн. (132 485,35/1,1). Згідно інформаційної довідки з ДЗК від 26.12.2023 земельна ділянка загальною площею 0,0727 га, кадастровий номер: 7110136400:01:003:0038, зареєстрована з цільовим призначенням: 03.10 Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку). Рішеннями Черкаської міської ради №2-1312 від 25.06.2015, №2-2219 від 27.06.2017 та №2-4690 від 27.06.2019 затверджено Положення про встановлення плати за землю на території міста Черкаси. У Положеннях наявна таблиця, з якої вбачається, що за земельні ділянки яким КВЦПЗ присвоєно 03.10 належать до «Інші землі», ставка орендної плати за користування такими земельними ділянками становить 3% від їх нормативно-грошової оцінки. Згідно розрахунку, за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 02.04.2017 по 31.12.2023, розмір заборгованості відповідача становить 25 710,65 грн. За таких обставин, у зв`язку з фактичним користуванням відповідачем земельною ділянкою у вказаний період та ухиленням від сплати безпідставно збереженої за рахунок Черкаської міської ради орендної плати, порушенням прав територіальної громади м. Черкаси через ненадходження грошових коштів до місцевого бюджету, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно утримувані грошові кошти за фактичне користування земельною ділянкою.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.04.2024 позов Черкаської міської ради задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 безпідставно утримувані кошти у розмірі 25710,65 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.11.2024 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.04.2024 скасовано та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

26.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволені позову в частині стягнення заборгованості за період з 02.04.2017 по 31.12.2023, у зв`язку зі спливом позовної давності, та в частині позовних вимог, які перевищують розрахунок плати за фактичну площу для нарахування плати за землю. Зазначив, що при визначенні частки землекористування позивачем не було враховано, що 21.01.2019 він продав частину нежитлових приміщень площею 40,3 кв.м., внаслідок чого у його власності з 21.01.2019 перебувають нежитлові приміщення загальною площею 204,8 кв.м. Таким чином, частка землекористування (площа для нарахування плати за землю) становить 40,9 кв.м., а загальна сума очікуваної плати за землю, яка об`єктивно відповідає площі належних йому на праві власності приміщень та щодо якої строк позовної давності не сплив на момент подання позову, становить 9900,77 грн.

27.11.2024 від представника позивача секретаря Черкаської міської ради Тренкіна Ю.В. надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету м. Черкаси безпідставно утримані кошти за фактичне користування земельною ділянкою у період з 02.04.2017 по 15.11.2024 у розмірі 26044,69 грн.

02.12.2024 від представника позивача - за довіреністю ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що при визначені частки для визначення площі для нарахування плати за землю дійсно не було враховано відчуження відповідачем частини нежитлових приміщень, оскільки вказана інформація не була відображена у ДРРП. Вказані обставини було враховано при подачі заяви про збільшення розміру позовних вимог та здійснено перерахунок заборгованості. Щодо строку позовної давності, то з 02.04.2020 строк позовної давності зупинився. Станом на 02.04.2020 строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за період з 02.04.2017 по 02.04.2020 не сплинув та продовжив строк своєї дії на весь період карантину, а після припинення карантину на період дії воєнного стану, тому строк позовної давності не пропущений.

У судове засідання представник позивача - за довіреністю Слинько М.Г. не з`явився, подав заяву, в якій підтримав позовні вимоги та просив проводити розгляд справи без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання, проте поштові відправлення були повернуті на адресу суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Клопотань про відкладення або про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Статтею 55 Конституції України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства та змагальності сторін (статті 12, 13 ЦПК України), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна від 12.07.2016 був власником 11/50 частин нежитлового приміщення загальною площею 245,1 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 .

Згодом, 21.01.2019 ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, продав ОСОБА_3 1/25 частину нежитлового приміщення загальною площею 40,3 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 .

Вказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,0727 га, кадастровий номер: 7110136400:01:003:0038, яка перебуває у комунальній власності та відноситься до категорії земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0002238102023 від 23.10.2023.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 , будучи власником об`єкту нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної форми власності, здійснював фактичне користування земельною ділянкою під нерухомим майном без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування, внаслідок чого територіальна громада міста Черкаси в особі Черкаської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у вигляді орендної плати за землю.

Таким чином, предметом позову в даній справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Згідно частини 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі статтею 80 ЗК України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Загальне правило щодо підстав та порядку набуття права на землю із земель комунальної власності визначено статтею 116 ЗК України, згідно з частинами 1, 2 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Особливості набуття права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначені статтею 120 ЗК України та статтею 377 ЦК України.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини 1 статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Згідно статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 ПК України визначеного, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідач не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1). Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем та визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п. 288.4, п. 288.5).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Оскільки відповідач, будучи власником об`єкта нерухомого майна, у період з 02.04.2017 по 15.11.2024 здійснював фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт нерухомості розміщений та не звертався за оформленням права оренди на земельну ділянку, останній не набув належних прав користування щодо земельної ділянки, а тому використовує земельну ділянку без достатніх правових підстав.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладання договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Для кондиційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, провадження №14-77цс18 та постанові Верховного суду від 05.08.2022 в справі № 922/2060/20.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_1 використовував земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 без достатніх правових підстав, у період з 02.04.2017 по 15.11.2024 не сплачував за користування земельною ділянкою орендну плату у встановленому законодавчими актами розмірі, у результаті чого безоплатно користувався цією земельною ділянкою, тобто безпідставно набув дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, у Черкаської міської ради правомірно виникло право на стягнення коштів, отриманих безпідставно, як суми, яку мав би отримати місцевий бюджет.

Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог відповідач посилалася на пропуск позивачем строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 256, 257 ЦК України).

Згідно статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частинами 1, 5 статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до частини 1, 3 статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником, або з його згоди іншою особою, основного боргу та/або сум санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно утримані кошти за фактичне користування земельною ділянкою у період з 02.04.2017 по 15.11.2024, а вказаний позов поданий до суду 31.01.2024, тобто більш ніж через 3 роки від моменту порушення відповідачем права позивача на отримання плати за землю.

Водночас, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому, термін дії карантину неодноразово продовжувався та тривав до 30.06.2023.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім того, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 740/2024 від 28.10.2024 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 08.02.2025.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 наступного змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (у редакції від 08.11.2023) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено у наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Тобто, з огляду на наведені положення законодавства, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 02.04.2017. Строк позовної давності за всіма вимоги, що виникли після 02.04.2017, та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, не сплив, оскільки був продовжений на строк дії карантину, а пізніше зупинений на строк дії воєнного стану.

Таким чином, враховуючи наведеніобставини,позивач звернувся до суду із даним позовом у межах строку позовної давності.

Згідно розрахунку заборгованості за період з 02.04.2017 по 20.01.2019 заборгованість ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , площею 0,0727 га, кадастровий номер 7110136400:01:003:0038, з якої площа для нарахування плати складає 49,0 кв.м., становить 6523,62 грн., а за період з 21.01.2019 по 15.11.2024 за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , площею 0,0727 га, кадастровий номер 7110136400:01:003:0038, з якої площа для нарахування плати складає 40,9 кв.м., становить 19521,07 грн. Загальна сума заборгованості становить 26044,69 грн.

Суд погоджується з вказаним розрахунком, оскільки він здійснений на підставі норм діючого законодавства, у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, згідно рішень Черкаської міської ради № 2-1312 від 25.06.2015, № 2-2219 від 27.06.2017 та № 2-4690 від 27.06.2019 «Про затвердження Положень та ставок місцевих податків і зборів на території міста Черкаси».

Таким чином, враховуючи встановлені у ході розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету м. Черкаси безпідставно утриманих коштів за фактичне користування земельною ділянкою у період з 02.04.2017 по 15.11.2024 у розмірі 26044,69 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, то із відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 120, 123, 124 ЗК України, ст.ст. 256, 257, 261, 264, 1212, 1214 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов Черкаської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно утримуваних грошових коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь місцевого бюджету м. Черкаси (рахунок № UA608999980314000611000023759, банк: Казначейство України (ЕАП), одержувач платежу: ГУК у Черк.обл/тг м. Черкаси, код ЄДРПОУ 37930566, код бюджетної класифікації: 24062200) безпідставно утримувані кошти у розмірі 26044,69 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради (код ЄДРПОУ 38715770, місцезнаходження: вул. Байди Вишневецького буд. 36, м. Черкаси) судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: Г. В. Булгакова