Рішення

від 24.12.2024 по справі 705/3646/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/3646/24

2/705/1931/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Годік Л.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кіндрась Катерини Вікторівни до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «ЕКО МАШРУМС» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кіндрась К.В. звернулася до суду з позовом до ТОВ «ЕКО МАШРУМС» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України. В обґрунтування позову зазначила, що постановою Черкаського апеляційного суду від 14.06.2023 р. у справі № 705/3491/22 (провадження № 22-ц/821/558/23) позовні вимоги позивача задоволено повністю: стягнуто з відповідача заборгованість в розмірі 385 000 гривень 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 76 589 гривень 51 копійка, 3% річних в розмірі 9145 гривень 07 коп., що були нараховані за період з 02.11.2021 року по 17.08.2022 р. та судові витрати.

Постанова набрала законної сили та була виконана в примусовому порядку 07.07.2023 року, що підтверджується банківською випискою ПУМБ від 07.07.2023 р. та постановою від 07.07.2023 р. про закінчення виконавчого провадження № 72201705.

Однак, інфляційні втрати та 3% річних підлягають нарахуванню за увесь період прострочення повернення безпідставно набутих грошових коштів.

За увесь період прострочення з 02.11.2021 р. по 06.07.2023 р. (до моменту сплати боргу) сума інфляційних втрат становить 131 909,41 грн., 3% річних становить 19 366,03 грн.

Частину інфляційних втрат та 3% річних в сумі, відповідно, 76 589,51 грн. та 9 145,07 грн. за період з 02.11.2021 р. по 17.08.2022 р. відповідач сплатив в примусовому порядку на підставі постанови Черкаського апеляційного суду від 14.06.2023 р. Тому, до сплати відповідачем залишається 55 319,90 грн. інфляційних втрат та 10 220,96 грн. 3% річних, разом 65 540,86 грн. за залишковий період з 18.08.2022 р. по 06.07.2023 р., які позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати.

Ухвалою судді у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Позивачу направлено копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу копію ухвали та копію позову з додатками рекомендованими повідомленнями.

Станом на дату розгляду справи відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено,що постановою Черкаського апеляційного суду від 14.06.2023 р. у справі № 705/3491/22 (провадження № 22-ц/821/558/23) позовні вимоги позивача задоволено повністю: стягнуто з відповідача заборгованість в розмірі 385 000 гривень 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 76 589 гривень 51 копійка, 3% річних в розмірі 9145 гривень 07 коп., що були нараховані за період з 02.11.2021 року по 17.08.2022 р. та судові витрати.

Постанова набрала законної сили та була виконана в примусовому порядку 07.07.2023 року, що підтверджується банківською випискою ПУМБ від 07.07.2023 р. та постановою від 07.07.2023 р. про закінчення виконавчого провадження № 72201705.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Апеляційний суд у справі № 705/3491/22 встановив виникнення у відповідача обов`язку повернути грошові кошти в сумі 385 000 грн. з моменту їх безпідставного отримання за Вимогою позивача, яка, як було встановлено, була надіслана позивачем 25.10.2021 р., отримана відповідачем 29.10.2021 р., строк повернення коштів сплинув 01.11.2021 р.

Як вбачається із постанови Черкаського апеляційного суду з відповідача було стягнуто інфляційні втрати в сумі 76 589,51 грн. та 3% річних в сумі 9 145,07 грн., які були нараховані на суму заборгованості 385000 грн. за період з 02.11.2021 року (з моменту надіслання Вимоги від 25.10.2021 р.) по 17.08.2022 (до подання позову до суду).

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Постановою від 10.04.2018 № 910/10156/17 та від 01 червня 2016 року у справі N 910/22034/15 Верховний Суд наголосив, що ст. 625 ЦК щодо нарахування інфляційних та 3% річних поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, в тому числі на порушення позадоговірного грошового зобов`язання. У разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні.

Відповідно до постанов Верховного Суду від 11 травня 2018 року в справі N 914/1487/17, від 20 червня 2018 року у справі N 905/2135/17 кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання. При цьому, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

У кредитора є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2020 р. у справі № 905/21/19).

Як вбачається із банківської виписки ПУМБ від 07.07.2023 р., постанови приватного виконавця Крайчинського С.С. від 07.07.2023 р. про закінчення виконавчого провадження № 72201705, прінт-скріну додатку ПУМБ про зарахування коштів, відповідач 07.07.2023 р. виконав зобов`язання по поверненню коштів в сумі 385000 грн. в порядку примусового виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 14.06.2023 р. Того ж дня, позивачу були відшкодовані інфляційні втрати в сумі 76 589,51 грн. та 3% річних в сумі 9 145,07 грн., які були нараховані за період з 02.11.2021 р. по 17.08.2022 р.

Інфляційні втрати та 3% річних підлягають нарахуванню за увесь період прострочення повернення безпідставно набутих грошових коштів.

За увесь період прострочення з 02.11.2021 р. по 06.07.2023 р. (до моменту сплати боргу) сума інфляційних втрат становить 131 909,41 грн., 3% річних становить 19 366,03 грн.

Частину інфляційних втрат та 3% річних в сумі, відповідно, 76 589,51 грн. та 9 145,07 грн. за період з 02.11.2021 р. по 17.08.2022 р. відповідач сплатив в примусовому порядку на підставі Постанови Черкаського апеляційного суду від 14.06.2023 р. Тому, до сплати відповідачем залишається 55 319,90 грн. інфляційних втрат та 10 220,96 грн. 3% річних, разом 65 540,86 грн. за залишковий період з 18.08.2022 р. по 06.07.2023 р.

Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суд приходить до переконання, що вимоги позивача є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню повністю.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в 1211,20 грн.

Пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України вирішує питання про стягнення з відповідача на користь позивача також понесених позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 8 700 грн., що підтверджуються договором № 31/05 про надання правової допомоги від 31 травня 2024 року, який укладений між АБ «Катерини Кіндрась» та ОСОБА_1 ; актом надання послуг до договору № 31/05 від 31.05.2024 року, яким визначено загальну вартість виконаної роботи адвоката на загальну суму 8700 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 8700 грн. не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат, оскільки з матеріалів справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи. Крім того справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, сторони до суду не з`являлися, а отже не відноситься до складних справ.

Однак, враховуючи, що рішенням суду позов задоволено, що дає суду підстави зазначити про здійснення адвокатом належного захисту позивача, але судом враховується недотримання співмірності затрат на правничу допомогу і тому необхідно зменшити розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до суми 3000,00 грн., що відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 599, 530, 610, 612, 625, 626 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 141, 258-259, 264, 265, 274, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов представникапозивача ОСОБА_1 адвокатаКіндрась КатериниВікторівни доТовариства зобмеженою відповідальністю«ЕКО МАШРУМС»про стягненняінфляційних втратта 3%річних напідставі ст.625ЦК України - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО МАШРУМС» (ідентифікаційний код юридичної особи 41724764) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 55 319,90 грн. інфляційних втрат, 10 220,96 грн. 3% річних.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«ЕКО МАШРУМС»на користь ОСОБА_1 витратипо сплатісудового зборуу розмірі1211грн.20коп.та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Копію рішення направити сторонам.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Cуддя Л.С. Годік