Рішення

від 24.12.2024 по справі 755/6215/24

ХРИСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 755/6215/24

2-а/706/16/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2024 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Орендарчука М.П., за участю секретаря судових засідань Пізняк Т.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції МВС України в м.Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління патрульної поліції МВС України в м.Києві про скасування постанови серії ЕНА № 1778479 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 30 березня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30 березня 2024 року, о 09 годині 13 хвилин працівником Управління патрульної поліції у місті Києві, старшим лейтенантом поліції Палюк Антоном Сергійовичем було складено Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, здійсненого не в автоматичному режимі.

Таким чином оскаржуваною постановою на нього накладено штраф у розмірі 340 грн. за порушення норм статті 122 частини 1 КУпАП (зупинка т/з ближче 30 м до посадкового майданчика).

Так, 30 березня 2024 року близько в 9 годині ранку, я здійснив зупинку по проспекту Воскресенському що в місті Києві. Після чого до мене під`їхали працівники поліції і повідомили, що я здійснив зупинку 30 березня 2024 року близько в 9 годині ранку, я здійснив зупинку по проспекту Воскресенському що в місті Києві. Проте я заперечив, сказавши, що зупинився більше ніж за 30 метрів від посадкового майданчика та попросив здійснити заміри, задля підтвердження моїх слів, але працівники поліції сказали, що їм і так все видно. Отже, мої пояснення не були взяті до уваги, внаслідок чогобуло винесено постанову, відповідно до якої на мене накладено стягнення у вигляді штрафу.

Але притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Представник відповідача Управління патрульної поліції в м.Києві надіслав до суду відзив, у якому зазначив про правомірність прийнятої поліцейським постанови та відсутність підстав для її скасування.

Судом, на підставі доказів, що містяться в матеріалах справи та пояснень сторін, встановлено наступні фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, встановив наступні фактичні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2024 року, о 09 годині 13 хвилин працівником Управління патрульної поліції у місті Києві, старшим лейтенантом поліції Палюк Антоном Сергійовичем було складено постанову ЕНА № 1778479 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, здійсненого не в автоматичному режимі відповідно до якої водій ОСОБА_1 0 9 год. 05 хв. 30 березня 2024 року, керуючи автомобілем Мітсубісі Ланцер номерний знак НОМЕР_1 по проспекту Воскресенському, що в місті Києві здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 метрів від посадкового майданчика маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.15.9.е ПДР України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими устатті 2 КАС України, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Так, порядок дорожнього руху на території України, відповідно доЗакону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлюютьПравила дорожнього руху, затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306(із змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 5ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цьогоЗакону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до пп. «е»п. 15.9 ПДРУкраїни зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

При цьому, адміністративним правопорушенням (проступком) за визначенням, наведеним йстатті 9 КУпАП, визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини 1статті122КУпАПвідповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

За приписамистатті251КУпАПдоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З аналізу наведених приписів законодавства у їх сукупності висновується, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема, за ч. 1ст. 122 КУпАП, необхідно встановити у її діях склад адміністративного правопорушення, зокрема, визначити його об`єктивну сторону, яка повинна відповідати ознакам одного з діянь, наведених у диспозиції цієї норми закону. Як вбачається з диспозиції наведеної норми, зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків, є кваліфікуючою ознакою порушення, та, як наслідок, - обов`язковою до встановлення умовою притягнення винної особи до визначеної цією нормою міри відповідальності. При цьому посадова особа, що фіксує таке правопорушення, перш, ніж остаточно визначитися із юридичною кваліфікацією діяння та притягти особу до відповідальності, має не лише пересвідчитись в тому, що порушення правил зупинки особою потягло за собою створення реальних перешкод дорожньому руху чи створило можливу загрозу його безпеці, а й належно довести це у визначений законом спосіб.

Ще однією обов`язково умовою притягнення особи до відповідальності саме за частиною 1статті 122 КУпАПє певне значення відстані від автомобіля до посадкових майданчиків або відповідного дорожнього знака, яке має складати менше 30 метрів. Оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, шукане значення слід належним чином встановлювати шляхом проведення відповідних замірів, результати яких - документувати у визначений законом спосіб. Отже, належним доказом правопорушення, визначеного цією нормою, виходячи з його природи, є документально підтверджений факт порушення мінімально допустимої межі визначеної законом відстані, зафіксований на місці правопорушення в момент його вчинення.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2018 року у справі 760/3696/16-а.

Так, з наданої до матеріалів справи Доказової бази по вказаному адміністративному правопорушенню відсутні будь які докази, відео докази, пояснення свідків будь що, а тому, неможливо встановити, що транспортний засіб позивача здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 метрів від посадкового майданчика маршрутних транспортних засобів.

Крім того, відсутні в матеріалах справи та Доказовій базі по адміністративному правопорушенню відомості про те, що відповідачем здійснювались будь-які вимірювання, які б дозволили достеменно встановити відстань від місця зупинки автомобіля позивача до зупинки громадського транспорту.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимогст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушеннящодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, згідно п. 1ст. 247 КУпАПобов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно дост. 72 КАС Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 2ст. 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

Відповідно дост. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним та обґрунтованим і не може базуватися на припущеннях та неперевірених фактах. Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Згідно зіст. 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже відповідач, як суб`єкт владних повноважень, відзив до суду не надав, зазначені в позові обставини належними та допустимими доказами не спростував. Згідно ч.2ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на зазначене, позовні вимоги в частині скасування постанови від 30.03.2024 серії ЕНА № 1778479 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, зафіксоване в режимі фотозйомки, є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Між тим, зі змісту ч. 3 ст. 286 КАС України вбачається, що за результатами розгляду адміністративного позову в межах даної категорії справ суд може 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З наведеного нормативного припису слідує, що за результатами розгляду адміністративних позов на рішення суб`єкта владних повноважень у справах про адміністративне правопорушення суд може ухвалити лише одне з рішень, передбачених ч. 3 ст. 286 КАС України. Це у свою чергу свідчить не тільки про вичерпний перелік правового результату розгляду адміністративної справи, але і про вичерпний перелік способів захисту порушеного права в межах даної категорії справи.

Оскільки зі змісту ч. 3 ст. 286 КАС України не вбачається наявність в адміністративного суду в межах даної категорії справ повноважень щодо визнання недійсним рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення особи до відповідальності, то суд приходить до висновку, що скасування спірної постанови разом із закриттям провадження по справі є достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача, що свідчить про відсутність необхідності в застосуванні додаткових способів захисту порушеного права.

Керуючись ст.2,5-10,72-77,90,132,139,241-246,250,255,272,286,293,295,297 КАС України, суд,- В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції МВС України в м.Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задовольнити частково.

Скасувати постанову серії ЕНА № 1778479 від 30.03.2024 винесену працівником Управління патрульної поліції у місті Києві, старшим лейтенантом поліції Палюк Антоном Сергійовичем про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1ст.122КУпАП - закрити.

В решті вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через Христинівський районний суд Черкаської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: М.П. Орендарчук