Рішення

від 29.10.2024 по справі 752/17252/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/17252/24

Провадження №2/752/6544/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кокошка О.Б.,

за участю секретаря Матяш В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою адвоката Чекменьова Дениса Миколайовича, поданою в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод» про розірвання безстрокового трудового договору,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Чекменьов Денис Миколайович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод» про розірвання безстрокового трудового договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 1979 року уклав трудовий договір з відповідачем, за період роботи у якого його неодноразово переводив на різні посади. З 25.02.2011 по теперішній час він перебував на посаді директора-комерційного. У зв`язку з веденням бойових дій на території Херсонської області через військову агресію Російської Федерації проти України він був змушений виїхати з м. Херсон. Він з 02.05.2024 переїхав у м. Київ. На підставі наказу відповідача від 01.04.2022 №80 підприємство призупинило з 01.04.2022 свою діяльність та призупинило трудові відносини з працівниками на період воєнного стану. Він фактично перебуває у трудових відносинах з відповідачем, але з 01.04.2022 не виконує трудових обов`язків через неможливість прибути на робоче місце у м. Херсон через ведення бойових дій. Він є пенсіонером та не бажає перебувати у трудових відносинах з відповідачем, у зв`язку з чим у нього виник намір розірвати трудовий договір з відповідачем з метою перерахунку пенсійних виплат. З 11.02.2022 по 11.11.2022 територія Херсонської міської територіальної громади була тимчасово окупованою територією України, а з 01.05.2023 є зоною активних бойових дій. Він неодноразово намагався зв`язатися із відповідачем, у червні 2024 року направив йому лист із заявою про звільнення. Однак він не отримав відповідь від відповідача, а вказаний лист повернувся.

Позивач просив безстроковий трудовий договір, укладений 27.08.1979 між ним та відповідачем розірвати у відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з 17.06.2022, а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн.

12.09.2024 судом постановлена ухвала про відкриття провадження у справі, якою справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися.

Позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій підтримав позов у повному обсязі та просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини, внаслідок чого позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України НОМЕР_1 .

Згідно з копією довідки від 02.05.2024 №30001-7002026782 ОСОБА_1 був взятий на облік внутрішньо переміщеної особи з 02.05.2024 за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення від 15.11.2012 серії НОМЕР_2 .

На підставі рішення від 24.05.2024 №965230196876 ОСОБА_1 було відмовлено в перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю підтверджуючих документів про його звільнення.

Згідно з копією трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 з 28.08.1979 перебуває у трудових відносинах з Товариством з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод», оскільки на підставі наказу від 27.08.1979 №27-Ок був прийнятий на посаду майстра в насосний цех, а з 25.02.2011 в подальшому був переведений на посаду директора комерційного.

З 01.04.2022 було призупинено роботу Товариства з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод» через неможливість здійснювати виробничу діяльність та призупинено трудові відносини з працівниками на період введення воєнного стану та до закінчення воєнного стану, що підтверджується копією наказу від 01.04.2022 №80.

17.06.2024 ОСОБА_1 склав письмову заяву про звільненні з 17.06.2024 на підставі п. 4 закону №2136 від 15.03.2022. Вказана заява була направлена на адресу Товариства з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод».

Як вбачається із матеріалів справи, відсутні відомості про вчинення Товариством з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод» дій щодо звільнення ОСОБА_1 на підставі його заяви від 17.06.2024.

Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням цієї норми, Конституційний Суд України у своїх Рішеннях від 07.07.2004 у справі № 1-14/2004, від 16.10.2007 у справі № 1- 16/2007 та від 29.01.2008 у справі № 1-5/2008 зауважив, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядається як природна потреба людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Стаття 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.

Трудові відносини всіх працівників регулюються Кодексом законів про працю України (далі -КЗпП України).

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (ст. 1 КЗпП України).

Згідно з ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП України).

Частиною першою ст. 38 КЗпП України встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання: переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною-до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Частина 1 ст. 47 КЗпП України передбачає обов`язок роботодавця у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і до теперішнього часу.

15.03.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ від 15.03.2022 визначено крім іншого - особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану»(ч. 1 ст. 1).

За змістом частини третьої цієї статті у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", «Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Стаття 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлює особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а саме у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника, який може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури).

Отже, у зв`язку із веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство та через загрозу для життя й здоров`я працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку попередження, як це передбачено статтею 38 КЗпП.

Враховуючи зазначені норми закону, суд вважає, що позивач належним чином, у визначеному законом порядку повідомив відповідача про намір розірвати трудовий договір, припинивши трудові відносини та звільнитися з роботи за власним бажанням.

Проте, керівництво Товариства з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод», на якому працював позивач, проігнорувало його повідомлення про бажання звільнитися і не розглянуло по суті заяву про звільнення, не вчинило передбачених чинним законодавство дій про надання інформації про звільнення позивача до відповідних органів.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між сторонами фактично припинені, позивач, на виконання вимог КЗпП України, подавав відповідачу відповідну заяву, а відповідач своїх обов`язків щодо оформлення розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю, не виконав, у зв`язку з чим позивач не може реалізувати своє право працевлаштування в подальшому, зокрема на здійснення перерахунку його пенсії, тому вимоги позивача є обґрунтованими та законними.

Враховуючи конкретні обставини вказаної справи та факт порушення права ОСОБА_1 на розірвання трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.05.2019 у справі № 757/61865/16-ц.

Також, у своєму рішенні №201/1384/16-ц від 25.11.2019 року Верховний Суд України визначив, що ефективним і таким, що не суперечить закону є спосіб захисту, як припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, викладені позивачем у позовній заяві є достовірними, підтверджені належними письмовими доказами, сумніву у суду не викликають, у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод» про розірвання безстрокового трудового договору підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 698,96 грн., у зв`язку з документальним підтвердженням їх понесення позивачем.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву адвоката Чекменьова Дениса Миколайовича, поданою в інтересах ОСОБА_1 , до Товариства з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод» про розірвання безстрокового трудового договору - задовольнити.

Безстроковий трудовий договір, укладений 27.08.1979 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Товариством з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод» розірвати у відповідності до вимог ст. 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» з 17.06.2022.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник позивача: адвокат Чекменьов Денис Миколайович, місцезнаходження: м. Київ, вул. Г.Сковороди, буд. 21/16.

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Херсонський електромеханічний завод», місцезнаходження: м. Херсон, вул. Паровозна, буд. 12, код ЄДРПОУ 00901631.

Повне рішення складене 29.10.2024.

Суддя О. Б. Кокошко