Ухвала

від 23.12.2024 по справі 753/25042/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/25042/24

провадження № 2-о/753/915/24

У Х В А Л А

"23" грудня 2024 р. суддя Дарницького районного суд м. Києва Трусова Т. О., вивчивши справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 р. ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , заявниця), від імені якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Москва.

Заінтересованою особою у цій справі заявниця зазначила Дарницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), а метою встановлення факту - отримання свідоцтва про смерть відповідно до законодавства України.

За результатами вивчення заяви та доданих до неї документів суддя встановив, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Статтею 2 ЦПК України установлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина перша статті 4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства, а цивільне судочинство здійснюється у порядку наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного) та окремого провадження.

Згідно з частиною сьомою цієї норми окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Аналогічне визначення поняття окремого провадження як виду непозовного цивільного судочинства наведене у частині першій статті 293 ЦПК України.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (частина третя статті 294 ЦПК України).

Згідно зі статтею 315 цього Кодексу суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Вимоги до змісту та форми заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, визначені статтею 318 ЦПК України.

Згідно положень цієї процесуальної норми у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.

До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

З огляду на зазначене можна дійти висновку, що юридичний факт може бути встановлений в судовому порядку лише у разі відсутності документів, що посвідчують цей факт, неможливості їх одержання або відновлення та за умови, що закон не визначає іншого порядку їх встановлення.

Правові та організаційні засади державної реєстрації актів цивільного стану в Україні визначає Закон «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

За приписами статті 9 цього Закону державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Актовий запис цивільного стану є безспірним доказом фактів, реєстрація яких посвідчується, до спростування його в судовому порядку.

Сучасна держава Україна утворилася внаслідок розпаду Радянського Союзу і проголошення нею незалежності 24.08.1991, що було скріплено результатом всенародного волевиявлення 01.12.1991.

Офіційно Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) припинив своє існування 26.12.1991 (дата прийняття Радою Республік Верховної Ради СРСР декларації № 142-Н про припинення існування СРСР у зв`язку з утворенням СНД).

В СРСР діяло єдине союзне громадянство (кожен громадянин союзної республіки був громадянином СРСР), столицею цієї держави була Москва, а Україна була однією з 15 союзних республік у складі СРСР.

Після відновлення незалежності Україна визнала дійсними на своїй територіїусі офіційні документи, видані в установленому законом порядку щодо громадян колишнього СРСР, у тому числі й свідоцтва, що їх видавали державні органи запису актів громадянського стану.

Як убачається зі змісту заявлених вимог, заявниця просить встановити факт смерті її чоловіка ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто ще до припинення існування СРСР, а факт його смерті підтверджується свідоцтвом про смерть (свидетельством о смерти) НОМЕР_1 , виданим Севастопольським відділом ЗАГС м. Москви.

Отже аналізуючи вищенаведені обставини утворення сучасної України як незалежної держави в контексті предмету заяви ОСОБА_1 суддя дійшов висновку, що заявлені останньою вимоги не мають під собою жодного юридичного підґрунтя, оскільки факт смерті її чоловіка підтверджується офіційним документом, який визнається в Україні.

Та обставина, що згідно з пунктом 4 Правил проставлення апостиля на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав (затверджених наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України № 125/209/293/139/999/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 21.03.2023 за № 478/39534) оригінали офіційних документів, виданих установами колишніх союзних республік у складі СРСР, окрім документів про освіту та вчені звання, виданих УРСР, не можуть бути прийняті на території України для проставлення апостиля, на вирішення справи не впливає, оскільки з наведених у заяві обґрунтувань не вбачається, що метою установлення факту смерті чоловіка заявниці є необхідність використання документа про смерть на території іншої держави.

Отже за наведених вище обставин заява ОСОБА_1 не підлягає судовому розгляду, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України є підставою для відмови у відкриття провадження за даною заявою.

Керуючись статтями 2, 10, пунктом першим частини першої статті 186, статтями 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвалу суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя:

Ухвала підписана суддею 23.12.2024.