Рішення

від 17.12.2024 по справі 757/42688/23-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/42688/23-ц

пр. № 2-4137/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Литвинової І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Когут Н. В.,

позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) ОСОБА_1 , представника відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) Куценко А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування, Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про повернення малолітньої дитини батьку та за зустрічним позовом Печерської районної в м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав,

УСТАНОВИВ:

І. Позиція сторін у справі.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив повернути його малолітню доньку ОСОБА_2 йому на виховання, припинити стягнення аліментів /а. с. 1-10/.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач прагне виховувати та піклуватися про свою доньку, продовжує роботу над покращенням житлово-побутових умов для проживання родини, створює обстановку, яка спрямована на всебічний розвиток і життєдіяльність дитини. Причини, які перешкоджали належному вихованню дитини та слугували підставою, для її відібрання у батька, відпали, а отже є можливість повернення дитини батьку, яка була відібрана за рішенням суду, без позбавлення батьківських прав, а також припинення стягнення аліментів з позивача.

Відповідач позов не визнав, не погоджуючись з позовом ОСОБА_1 , представник відповідача подала зустрічний позов з вимогами про позбавлення його батьківських прав щодо малолітньої доньки.

В обґрунтування зустрічного позову вказано, що дитина не виявляє бажання до спілкування з батьком, він також не цікавиться її життям, здоров`ям та інтересами. Батькові були надано рекомендації щодо проходження курсів кривдників, підвищення батьківського потенціалу та необхідність приведення житлового приміщення до стану, придатного для життя та розвитку дитини. ОСОБА_1 мав достатньо часу для створення належних умов для проживання, навчання та розвитку доньки, однак не скористався ним. Мати гарні характеристики для виховання дитини - недостатньо, дівчинка росте, у неї змінюється характер, фізіологічні потреби тощо. Малолітня ОСОБА_2 проживає у дитячому будинку сімейного типу, має гарну соціалізацію, прийняла всіх вихованців як рідних братів, любить маму-виховательку, відчуває себе повністю щасливою та має можливість спілкуватися з батьком.

ІІ. Процесуальні дії і рішення суду.

21 вересня 2023 року вказана позовна заява надійшла до Печерського районного суду м. Києва, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано 27 вересня 2023 року, для вирішення питання про відкриття провадження у справі, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

27 вересня 2023 року ухвалою судді Печерського районного суду постановлено відкрити провадження у справі, для розгляду у загальному порядку /а. с. 63-64/.

20 грудня 2023 року засобами поштового зв`язку до суду від представника відповідача до суду надійшла зустрічна позовна заява з вимогами про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо малолітньої доньки ОСОБА_3 (2017 року народження) /а. с. 92-117/.

02 січня 2024 року також засобами поштового зв`язку від відповідача до суду надійшов висновок, підготовлений Службою у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про недоцільність повернення малолітньої дитини, яка має статус «позбавленої батьківського піклування», батькові /а. с. 118-121/.

Ухвалами суду, постановленими 25 квітня 2024 року на місці, після заслуховування думки представників сторін, без виходу до нарадчої кімнати, внесеними до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи акт обстеження від 13 лютого 2024 року, поданий представником відповідача, прийнято до спільного розгляду зустрічний позов Печерської районної в м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, а також долучено до матеріалів справи письмові докази за клопотанням представника відповідача /а. с. 157/.

Ухвалами суду, постановленими 06 червня 2024 року на місці, після заслуховування думки представників сторін, без виходу до нарадчої кімнати, внесеними до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи письмові докази за клопотанням представника позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) ОСОБА_1 - ОСОБА_4 та задоволено клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) про виклик і допит як свідка ОСОБА_5 /а. с. 157/.

05 червня 2024 року ухвалою суду у справі закрито підготовче провадження і призначено до розгляду по суті /а. с. 172-173/.

У судовому засіданні 17 грудня 2024 року мати-вихователь ОСОБА_5 за допомогою відеоконференції надала суду пояснення по суті спору, що ОСОБА_2 вона вивезла з України у листопаді 2023 року, зараз вона знаходиться в Іспанії, відвідує школу, в неї все добре. Дитина не згадує про батька, не намагається йому зателефонувати. Аліменти від батька мати-вихователь отримує. Повернення дитини не буде відповідати її інтересам через війну і їй зараз більше потрібна мати.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) ОСОБА_1 у судовому засіданні просив його позов задовольнити, відмовити у зустрічному позові, додав, що можливо зараз і краще, щоб дитина перебувала за кордоном у безпеці.

Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним) ОСОБА_6 у судовому засіданні позов про позбавлення батьківських прав щодо малолітньої ОСОБА_7 підтримала і просила задовольнити, посилаючись на подані докази і доводи у заявах по суті, одночасно відмовивши у задоволенні первісного позову.

Суд, заслухавши обґрунтування і заперечення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_8 народилася донька ОСОБА_2 , що посвідчено свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 02 листопада 2017 року Печерським районним в м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за актовим записом № 5584 від 02 листопада 2017 року /а. с. 12/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 настала смерть ОСОБА_8 , про що видано свідоцтво про смерть за актовим записом № 71 від 02 вересня 2019 року Виконавчим комітетом Чабанівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області серії НОМЕР_2 /а. с. 13/.

27 вересня 2022 року рішенням Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/38347/21-ц, яке набрало законної сили 07 лютого 2023 року на підставі постанови Київського апеляційного суду, за позовом Печерської районної у місті Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про відібрання малолітньої дитини, позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задоволено частково: малолітню ОСОБА_3 відібрано у батька ОСОБА_1 , без позбавлення його батьківських прав щодо дитини, дівчинку передано Службі у справах дітей та сім`ї Печерської районної у місті Києві державної адміністрації для її подальшого влаштування у встановленому законом порядку, присуджено стягнення з батька аліментів на користь особи або закладу, де буде влаштована його малолітня ОСОБА_3 , аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частки його доходу (заробітку), але не менше п`ятдесяти процентів від встановленого законом на дитину відповідного віку прожиткового мінімуму, починаючи з дня подання позову (19 липня 2021 року) і до досягнення дитиною повноліття, в іншій частині позовних вимог - відмовлено. Судом роз`яснено ОСОБА_1 , що у разі, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню його малолітньої доньки ОСОБА_3 , він має право звернутись до суду з позовом про повернення йому дитини, відібраної за цим рішенням, попереджено ОСОБА_1 , що у разі невжиття ним заходів щодо усунення причин, які стали підставою для відібрання у нього малолітньої доньки ОСОБА_3 орган опіки та піклування або інша заінтересована особа відповідно до закону матиме право звернутись до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав щодо цієї дитини /а. с. 14-21, 22-27/.

20 листопада 2023 року малолітня дівчинка ОСОБА_3 передана мамі-виховательці ОСОБА_5 , яка виїхала з дитиною за кордон і наразі перебувають в Іспанії, за місцем перебування дитячого будинку сімейного типу.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 Сімейного кодексу України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другої статті 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з частиною четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан із 05:30 год. 24 лютого 2022 року, який триває станом на час розгляду справи і на день постановлення рішення.

Загальновідомим є той факт, що внаслідок ракетних ударів по Україні з боку країни - агресора в Україні масово гинуть люди, зокрема діти; тому дитина не може бути повернута тоді, коли повернення суперечитиме її інтересам, оскільки створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я, тому власне опікун, діючи з міркувань безпеки дитини, і виїхала з нею закордон, де перебуває і дотепер - в Королівстві Іспанія.

З метою безпеки та задля збереження життя та здоров`я дитини на час воєнного стану в Україні є доцільним її перебування зі своїм опікуном закордоном.

Суд також врахував, що дитині створені належні та безпечні умови для проживання, дитина вже відвідує школу.

Згідно з частиною першою ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною другою ст. 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та / або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

В пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Пунктом 16 зазначеної постанови роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Цей захід впливу є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 Сімейного кодексу України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

В обґрунтування позову про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо його малолітньої доньки ОСОБА_2 , позивач за зустрічним позовом вказала, що батько не цікавиться життям, здоров`ям та інтересами доньки. Батькові були надано рекомендації щодо проходження курсів кривдників, підвищення батьківського потенціалу та необхідність приведення житлового приміщення до стану, придатного для життя та розвитку дитини. ОСОБА_1 мав достатньо часу для створення належних умов для проживання, навчання та розвитку доньки, однак не скористався ним. Мати гарні характеристики для виховання дитини - недостатньо, дівчинка росте, у неї змінюється характер, фізіологічні потреби тощо. Малолітня ОСОБА_2 проживає у дитячому будинку сімейного типу, має гарну соціалізацію, прийняла всіх вихованців як рідних братів, любить маму-виховательку, відчуває себе повністю щасливою та має можливість спілкуватися з батьком.

Що стосується ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків, то належних доказів таких тверджень стороною позивача за зустрічним позовом суду не надано, навпаки, матеріали справи містять докази, які частково їх спростовують: батько працює над усуненням причин, на підставі яких доньку було відібрано, та намагався організувати умови, для її життя і розвитку, також мама-вихователь ОСОБА_5 підтвердила, що він постійно сплачує аліменти на утримання його доньки.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Згідно з висновком Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 07 грудня 2023 року малолітню доньку ОСОБА_2 недоцільно повертати батькові /а. с. 118-120/, який за змістом абсолютно ідентичний висновку від 04 грудня 2023 року про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав щодо доньки /а. с. 154-155/.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно з висновком Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 04 грудня 2023 року ОСОБА_1 доцільно позбавити батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_9 /а. с. 154-155/. У висновку вказано, що після відібрання дитини батькові були надані роз`яснення щодо можливості повернення доньки на виховання, але він не скористався наданим часом і можливістю.

Обидва висновки Служби у справах дітей Печерської районної в м. Києві державної адміністрації суд оцінює критично, вони не є об`єктивними і тому суд не може з ними погодитися, оскільки позивач за первісним позовом надав докази протилежного - здійснення ним певних кроків у напрямку виправлення неналежного виконання своїх батьківських обов`язків, що мало місце і потягло за собою відібрання доньки, які містяться у матеріалах справи, у першу чергу на підтвердження підстав свого позову разом з позовною заявою.

Отже, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів доходить висновку про відмову у задоволенні і первісного позову про повернення дитини батькові, оскільки передусім суд враховує інтереси дитини, безпека якої в умовах воєнного стану не може бути забезпечена абсолютно, і створення належних умов для її комфортного перебування закордоном з опікуном, розвитку відповідно віку, і зустрічного позову про позбавлення батьківських прав щодо малолітньої доньки ОСОБА_2 , так як підстави, передбачені статтею 164 Сімейного кодексу України, не підтверджені стороною позивача за зустрічним позовом.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у задоволенні первісного і зустрічного позовів суд відмовив, розподіл судового збору серед сторін не здійснюється.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст.ст. 3, 8, 21, 55, 61, 129, 129-1 Конституції України,

ст.ст. 1-16, 29 Цивільного кодексу України,

ст.ст. 7, 19, 150, 152, 164 Сімейного кодексу України,

ст.ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства»,

ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Печерської районної в м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування, Служби у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про повернення малолітньої дитини батьку залишити без задоволення.

Зустрічний позов Печерської районної в м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 24 грудня 2024 року.

Суддя І. В. Литвинова