Постанова

від 19.12.2024 по справі 524/3603/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/3603/23 Номер провадження 22-ц/814/2827/24Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

суддів: Кузнєцової О.Ю., Пікуля В.П.

при секретарі Філоненко О.В.

за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» - Жилко Е.О., представника ОСОБА_1 адвоката Костянецького А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргоюпредставника Товаристваз обмеженоювідповідальністю «КонсалтСолюшенс» -адвоката КоваленкаСергія Олеговичана рішенняАвтозаводського районногосуду м.Кременчука Полтавськоїобласті від01травня 2024року,дата складанняповного тексту 10травня 2024року, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за користування грошовими коштами, -

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних за користування грошовими коштами.

Позов мотивованотим,що 24.01.2012 Автозаводським районним судом м. Кременчука ухвалено рішення у справі №2-201/2012 за позовом ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №014/6211/2/22387 від 03.09.2008, договором поруки №014/6211/2/22387/1 від 03.09.2008 у розмірі 101 477 дол. 47 центів, а також судові витрати.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 вересня 2021 року заяву ТОВ «Консалт Солюшенс» було задоволено та замінено сторону стягувача Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс». Борг відповідачами не погашений.

У зв`язку із цим позивачем було проведено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу за період з 23.02.2019 по 23.02.2022. Просило стягнути з солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» з урахуванням зменшення позовних вимог грошову суму у розмірі 7386,64 долар США, що станом на 21.07.2023 становить 270119,08 грн., також стягнути судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.

Повернуто ТОВ «Консалт Солюшенс» суму переплаченого судового збору в розмірі 962,49 грн, яка внесена відповідно до платіжної інструкції № 73 від 13.02.2023.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вимога про стягнення коштів за рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука по справі 2-201/12 від 24.01.2012 є натуральним зобов`язанням, оскільки не може бути захищена в примусовому порядку, однак добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» - адвокат Коваленко С.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 травня 2024 року скасувати. Ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У своїй скарзі апелянт посилається на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Позиція інших учасників справи

07.08.2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Костянецький А.Г. надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що рішення є законним, ухваленим відповідно до норм матеріального та процесуального права.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до ч.1 ст.367Цивільного процесуальногокодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» - Жилко Е.О., представника ОСОБА_1 адвоката Костянецького А.Г., дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24.01.2012 по цивільній справі № 2-201/2012 позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено; стягнуто з солідарних боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» заборгованість по Кредитному договору з фізичною особою № 014/6211/2/22387 від 03 вересня 2008 року, яка станом на станом 30 вересня 2011 року складає 101 477 (сто одна тисяча чотириста сімдесят сім) дол. США 47 центів, а також судові витрати: держмито1700 грн, витрати на ІТЗ120 грн, витрати за публікацію оголошення в газеті630 грн.

Ухвалою Автозаводського районного суду м.Кременчука від 24.09.2021 замінено позивача (стягувача) у цивільній справі № 2-201/12 за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», правонаступником якого є ПАТ «Фідобанк», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на його правонаступника-Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс».

20.10.2014 державним виконавцем органу державної виконавчої служби Комсомольського управління юстиції прийнято постанову про повернення виконавчого листа, боржником в якому зазначено ОСОБА_1 у зв`язку із недостатністю коштів від реалізації майна боржника для задоволення вимог стягувача.

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що натуральним є зобов`язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном; конструкціястатті 625 ЦК Українищодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року по справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18).

Апеляційний суд із висновками суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

Положеннями ст.263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст.81 ЦПК кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змістуст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК Україниналежними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Згідно зі ст.79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Предметом даного спору є стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 3 % річних на суму 334284,90 грн.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 757/44680/15-ц (провадження № 61-32171сво18), та від 23 листопада 2022 року у справі № 285/3536/20 (провадження № 61-261св22) сформульовані висновки про те, що конструкція ст.. 625 ЦП України щодо нарахування трьох процентів річних розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку.

Кредитор не має права нараховувати три проценти річних та інфляційні втрати у зобов`язанні, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. У зазначених постановах Верховного Суду сформульовані висновки щодо застосування положень ст. 625 ЦК України у взаємозв`язку з положеннями ст. 3 ЦК України, які зводяться до того, що задоволення вимог кредитора про стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов`язання можливе у тому разі, якщо основна вимога у грошовому зобов`язанні може отримати захист у примусовому порядку.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що ТОВ «Консалт Солюшенс» заявлені вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих за період коли позивач не був кредитором у зобов`язанні, і які не нараховувались та не відступались попереднім кредитором позивачу.

Згідно з наданою позивачем копією договору про відступлення прав вимоги, укладеного 03.02.2021 року між Публічним акціонерним товариством «Фідобанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», банк відступив новому кредитору належні банку, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців, та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців, боржників, або інших осіб до яких перейшли права і обов`язки боржників, за кредитними договорами, (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами або контрактами з урахуванням усіх змін доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, а новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку визначених цим Договором.

Відповідно до наданої позивачем копії Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги від 03.02.2021 року, пунктом 169 визначений боржник ОСОБА_1 , зазначений кредитний договір №014/6211/2/22387 від 03.09.2008 року, а також визначений розмір заборгованості у валюті кредиту станом на дату відступлення прав: основний борг 68247,90 доларів США , відсотки 13632,81 доларів США, комісії -0,00 доларів США , борг усього 81882,71 доларів США.

Зазначене підтверджує, що у відповідності до Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги, первісний кредитор не скористався правом нараховувати 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України та не передавав новому кредитору у зобов`язанні права за нарахованими 3% річних у будь-якому розмірі та за будь-який період.

Передбачені статтею 625 ЦК України 3% річних носять компенсаційний характер та полягають у отриманні кредитором певної компенсації за несвоєчасне повернення коштів за кредитним договором, та застосовуються залежно від волевиявлення кредитора.

ТОВ «Консалт Солюшенс» набуло прав кредитора у зобов`язанні на підставі Договору про відступлення прав вимоги, укладеного 03.02.2021 року. Разом з тим 3% річних у сумі 7386,64 доларів США було нараховано позивачем за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року. Тобто нарахування 3% річних проведено позивачем частково за період коли позивач не був кредитором у зобов`язанні (з 23.02.2019 року по 03.02.2021 року).

ТОВ «Консалт Солюшенс» не має будь-яких законних підстав вчиняти дії у зобов`язанні за період коли у цієї особи не було правомочностей кредитора, оскільки у відповідний період такі права належали іншій особі, яка мала можливість розпоряджатись ними на власний розсуд.

Позивачем не надано доказів того, що попередній кредитор скористався своїм правом нараховувати 3% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання і передав такі права новому кредитору. Право отримати 3% річних могло виникнути у ТОВ «Консалт Солюшенс» лише після того, як воно набуло прав кредитора у зобов`язанні, інакше нарахування за час до набуття прав кредитора буде суперечити змісту компенсаційного характеру нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України, оскільки за період коли позивач не був кредитором він не міг зазнати втрат в результаті несвоєчасного виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 3% річних є незаконними і задоволенню не підлягають також і з тих підстав, що останні були частково нараховані до дати набуття прав кредитора у зобов`язанні.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення 3% річних нарахованих на вимогу, яка не може отримати захист у примусовому порядку, оскільки суд правильно застосував до спірних відносин положення ст. 625 ЦК України у взаємозв`язку зі ст. 3 ЦК України та врахував висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Незгода апелянта з оцінкою судом першої інстанції доказів, не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки відповідно до вимогст. 89 ЦПК Українивиключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту першого частини першоїстатті 374 ЦПК Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375,381, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргупредставника Товаристваз обмеженоювідповідальністю «КонсалтСолюшенс» -адвоката КоваленкаСергія Олеговича залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2024 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді О.Ю. Кузнєцова

В.П. Пікуль