Постанова

від 17.12.2024 по справі 545/1996/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1996/24 Номер провадження 22-ц/814/2794/24Головуючий у 1-й інстанції Потетій А.Г. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О. І., Чумак О. В.

за участю секретаря Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Нікітенка Дмитра Юрійовича

на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 17 травня 2024 року у складі судді Потетія А. Г.

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 17 травня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала суду мотивована тим, що заява не підлягає вирішенню у судовому порядку в окремому провадженні.

Не погодившись з даною ухвалою, представник ОСОБА_1 - адвокат Нікітенко Д. Ю. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що при винесенні ухвали суд першої інстанції поверхнево підійшов до дослідження змісту заяви, а саме прохальної її частини, в якій заявник не просить суд визнавати право власності ОСОБА_3 на 57/100 частини житлового будинку в АДРЕСА_1 , а просить встановити факт належності ОСОБА_3 57/100 частки вказаного будинку.

Вказує, що місцевий суд не навів обґрунтування свого висновку щодо наявності спору про право, не з`ясував коло зацікавлених осіб, які мають право на отримання спадщини після померлого та не зазначив між якими особами, на його думку, виник спір про право, обмежившись передчасним висновком про ймовірність виникнення такого спору.

Звертає увагу на те, що в абзаці 10 поданої заяви вказано про відсутність інших спадкоємців за законом чи заповітом, на підтвердження чого подано відповідні докази, що вкотре підтверджує поверхневий підхід суду до аналізу змісту поданої заяви.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, згідно пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

По справі встановлено, що 08.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до Полтавського районного суду Полтавської області із заявою в порядку окремого провадження, у якій просила суд встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Велика Михайлівка Роздільнянського району Одеської області, є рідним племінником ОСОБА_1 (до укладення шлюбу - ОСОБА_5 ), встановити факт того, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Велика Михайлівка Роздільнянського району Одеської області, є рідним батьком ОСОБА_1 (до укладення шлюбу - ОСОБА_5 ) та ОСОБА_6 (до укладення шлюбу - ОСОБА_5 ), встановити факт належності ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Велика Михайлівка Роздільнянського району Одеської області, частки в розмірі 57/100 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у відкритті окремого провадження у справі за вказаною заявою, місцевий виходив з того, що метою встановлення факту родинних відносин є набуття заявником права власності на майно, а тому із заяви та доданих до неї документів вбачається спір про право, який має розглядати в порядку позовного провадження з дотриманням правил виключної підсудності.

Проте, такі висновки суду першої інстанції є помилковими, не відповідають нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Статтею 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

До таких віднесені справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами та належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті (пункти 1, 6 частини першої статті 315 ЦПК України).

Відповідно дочастин другої,третьої статті315ЦПК Україниу судовомупорядку можутьбути встановленітакож іншіфакти,від якихзалежить виникнення,зміна абоприпинення особистихчи майновихправ фізичнихосіб,якщо закономне визначеноіншого порядкуїх встановлення,крім справпро встановленняфакту належностіособі паспорта,військового квитка,квитка прочленство воб`єднанні громадян,а такожсвідоцтв,що їхвидають органидержавної реєстраціїактів цивільногостану,які судовомурозгляду вокремому провадженніне підлягають.

Згідно частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 442/1904/20 (провадження № 61-7816св21) зазначено, що під спором про право в справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. Визначальним при розгляді заяви про встановлення певних фактів, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки, має значення наявність чи відсутність спору між спадкоємцями. Процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року в справі № 640/10329/16.

У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі № 760/5425/17 (провадження № 61-18392св19) вказано, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

У даній справі заявник просить встановити факт родинних відносин між фізичними особами та належності спадкового майна спадкодавцю, що необхідно для оформлення її спадкових прав на 57/100 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадщину якого відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України прийняла його дочка та сестра заявника - ОСОБА_7 , але не оформила своїх спадкових прав, та після смерті якої ІНФОРМАЦІЯ_4 спадщину прийняв ОСОБА_4 , який постійно проживав разом із спадкодавцем (своєю матір`ю ОСОБА_6 ) на час відкриття спадщини, проте не встиг оформити її на себе, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказувала, що у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 племінника ОСОБА_4 нотаріусом їй відмовлено через розбіжності у написанні по батькові ОСОБА_3 у свідоцтвах про народження заявника та спадкоємця - ОСОБА_7 , а також даних Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Матеріли справи не містять доказів існування спору про право на спадкове майно між позивачем та будь-якою іншою особою, а висновки суду про можливість такого спору ґрунтуються на припущеннях та належним чином не мотивовані.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті окремого провадження з підстав, передбачених частиною четвертою статті 315 ЦПК України, є передчасним, оскільки відомості, які б спростовували викладені заявником обставини та свідчили б про наявність спору про право, у справі наразі відсутні.

За таких обставин, оскаржувана ухвала суду, яка постановлена з порушенням норм процесуального права, не може залишатися у силі та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Нікітенка Дмитра Юрійовича - задовольнити.

Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 17 травня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Чумак