Постанова

від 02.12.2024 по справі 712/10557/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/821/120/24 Справа № 712/10557/23 Категорія: ч. 1 ст. 483, ч. 1 ст. 485 КУпАПГоловуючий у І інстанції Бащенко С. М. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 року м. Черкаси

Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю захисника Слободянюка А.І., правопорушника ОСОБА_1 , представників Черкаської митниці ДМС України Горбенко О.М. та Жука М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу захисника Слободянюка А. І. на постанову Соснівського райсуду м. Черкаси від 23.01.2024 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в

м. Черкаси, громадянина України, який має серед-

ню освіту, не одружений, є особою з інвалідністю

2 групи, ФОП, проживає

АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адмінправопорушень, передбачених ч. 1 ст. 483 та ч. 1 ст. 485 МК України, та на нього накладене адмінстягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 483 МК України, у виді штрафу у розмірі 50 відсотків вартості безпосередніх предметів порушення митних правил на загальну суму 2 355 490,07 грн. (два мільйони триста п`ятдесят п`ять тисяч чотириста дев`яносто грн. 07 коп.), без конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до постанови суду ОСОБА_1 , в порушення вимог ч. 1 ст. 198, ч. 2 ст. 334 МК України, за період з 28.03.2019 р. по 11.07.2020 р., через митний кордон України на митну територію України з приховуванням від митного контролю перемістив наступні транспортні засоби:

«KIA Sorento» (рік виготовлення - 2011, VIN: НОМЕР_1 ),

«Volkswagen Passat» (рік виготовлення - 2015, VIN: НОМЕР_2 ),

«Toyota RAV 4» (рік виготовлення - 2008, VIN: НОМЕР_3 ),

«Renault Megane Scenic» (рік виготовлення - 2014, VIN: НОМЕР_4 ),

«Toyota Land Cruiser 150» (рік виготовлення - 2012, VIN: НОМЕР_5 ),

«Honda CR-V» (рік виготовлення - 2011, VIN: НОМЕР_6 ),

«Volkswagen Passat» (рік виготовлення - 2015, VIN: НОМЕР_7 ),

«Renault Kangoo» (рік виготовлення - 2011, VIN: НОМЕР_8 ),

«Renault Trafic» (рік виготовлення - 2009, VIN: НОМЕР_9 ),

«Renault Trafic» (рік виготовлення - 2014, VIN: НОМЕР_10 ),

«Volvo V 90» (рік виготовлення - 2017, VIN: НОМЕР_11 ),

«Mercedes-Benz V- Klasse» (рік виготовлення - 2017, VIN: НОМЕР_12 ),

«BMW 320D» (рік виготовлення - 2013, VIN: НОМЕР_13 ),

«Renault Megane» (рік виготовлення - 2015, VIN: НОМЕР_14 ),

«Skoda Octavia» (рік виготовлення - 2008, VIN: НОМЕР_15 ),

«Dacia Duster» (рік виготовлення - 2015, VIN: НОМЕР_16 ),

«Skoda Octavia» (рік виготовлення - 2012, VIN: НОМЕР_17 ),

«Renault Master» (рік виготовлення - 2015, VIN: НОМЕР_18 ),

«Skoda Octavia» (рік виготовлення - 2011, VIN: НОМЕР_19 ),

«Skoda Octavia» (рік виготовлення - 2010, VIN: НОМЕР_20 ),

«Hyundai IX 35» (рік виготовлення - 2010, VIN: НОМЕР_21 ),

«КІА Ceed» (рік виготовлення - 2013, VIN: НОМЕР_22 ),

загальною вартістю 4 710 980,13 грн, а також в порушення вимог ч. 1, ч. 2 ст. 51, п. 2 ч. 2 ст. 52, ч. 1 ст. 53, ч. 1 ст. 257 та ст. 368 МК України, п. 36.1 ст. 36, п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України вчинив дії, що призвели до несплати митних платежів за митними деклараціями № UA902010/2019/109402, № UA401050/2019/009212, № UA401050/2019/008319, № UA100670/2019/110549, № UA902010/2019/108172, № UA100670/2020/100905, № UA100670/2020/101809, № UA100670/2020/103727, № UA100670/2020/102592, № UA100670/2020/103915, № UA100670/2020/102591, № UA100670/2020/101386, № UA100670/2020/102589, № UA100670/2019/110550, № UA100670/2019/110547 на загальну суму 409 431,34 грн. (ввізне мито -127 947,31 грн., ПДВ - 281 484,06 грн.).

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник Слободянюк А.І. подав апеляційну скаргу (т. 35 а. пр. 2-16), в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі на підставі п. 1 п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП та стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати з Черкаської митниці, а саме судовий збір в сумі 908,40 грн.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що як підставу для ввезення транспортних засобів та їх подальшого оформлення в митний режим імпорту ОСОБА_1 митному органу України були надані відповідні договори купівлі-продажу, укладені між іноземною компанією-продавцем та покупцями, які були відмінні від особи правопорушника, і які надавали відповідні довіреності на ім`я ОСОБА_1 для ввезення вказаного товару, здійснення його декларування, нарахування та забезпечення сплати митних платежів.

Саме на вказані договори купівлі-продажу послався суд як на такі, що містили неправдиві відомості щодо ціни, яка необхідна для визначення митної вартості вказаного товару.

В постанові суду є посилання на визначення митної вартості товарів за другорядним методом резервним методом (ст. 64 МК).

Разом з тим суд не звернув увагу що при митному оформленні автомобілів ОСОБА_1 надав для митного органу усі автентичні документи, що були необхідні для проходження митних формальностей. Митна вартість автомобілів не визначалася виходячи з її фактурної вартості (резервний метод).

Оспорювані договори жодним чином не впливали на митну вартість автомобілів, а отже і на митні платежі, тому не були і не могли бути інструментом для приховування товарів від митного контролю.

При митному оформленні ОСОБА_1 подавав оцінки вживаних автомобілів, виконані незалежними експертами, в яких вказувалася вартість автомобіля станом на дату їх купівлі (копії вказаних оцінок наявні в матеріалах справи).

Підставою для переміщення предметів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митних органів на пропуск через митний кордон, це може бути вантажна митна декларація на переміщувані товари, міжнародна автомобільна накладна (CMR) або товаротранспортна накладна; рахунок-фактура (інвойс), інші документи, якими підтверджується вартість товарів та які дають можливість ідентифікувати зазначені товари, тощо.

Зворотній висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 перемістив автомобілі з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення договорів купівлі-продажу, що містили неправдиві відомості щодо ціни, яка необхідна для визначення митної вартості вказаних товарів є необгрунтованим та не підтверджується наявними доказами.

ОСОБА_1 вніс до декларації достовірні дані з документів, що підтверджують вартість товару, належним чином виконав свої обов`язки з митного декларування та не вчиняв будь-яких дій, що містять склад адмінправопорушень, передбачених ст. ст. 483, 485 МК України. Митне оформлення, в тому рахунку і визначення митної вартості, нарахування і сплата митних платежів завершене, його результати не оскаржені та не скасовані. В матеріалах наявні всі товаросупровідні документи для здійснення митного оформлення та випуску товарів у вільний обіг, подані для переміщення товарів через митний кордон України.

У суду першої інстанції не було підстав вважати, що митному органу, як на підставу для переміщення товарів під час їх митного оформлення, подано документи, які містять неправдиві відомості необхідні для визначення його митної вартості.

Висновок митного органу, який ґрунтується виключно на отриманій інформації що міститься в листі митних органів Швеції не може слугувати обґрунтованою підставою для складання протоколу про порушення митних правил та зокрема розглядатися як доказ вини особи.

Жоден поданий митному органу документ при митному оформленні товару, як підстави для переміщення товарів, підробленими або одержаними незаконним шляхом, або такими, що містять неправдиві відомості, не визнавалися.

Суб`єктивна сторона адмінправопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України передбачає наявність прямого умислу. Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 р. (справа № 725/3788/16-а) зазначив, що склад адмінправопорушення ст. 483 МК України передбачає з-поміж іншого те, що особа яка його вчинила, діяла умисно.

В абз. 6 п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 3.06.2005 р. «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» зазначено, що не можна розглядати як порушення митних правил дії особи, яка переміщуючи товари через митний кордон України, надала митним органам супровідні документи, що не відповідають дійсності, без умислу порушити митні правила.

Захисник наголошує, що зазначення в договорах купівлі-продажу, наданих ОСОБА_1 як підставу ввезення товару відомостей щодо ціни автомобілів, не було необхідним для визначення митної вартості вказаних товарів, тобто його дії не були спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Зазначає, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні адмінправопорушення.

Вважає, що вина ОСОБА_1 не доведена органом, який склав протокол, а тому провадження по справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адмінправопорушення.

Також зазначає, що судом надана неналежна правова оцінка доказам, які не могли бути визнані належними і допустимими, неможливість здійснення ідентифікації підписувача документу кваліфікованим електронним підписом.

Судом першої інстанції не враховано, зокрема, що документи надані митними органами королівства Швеції, на який посилається митний орган, як на доказ вини ОСОБА_1 , є неналежними доказами з огляду на наступне.

1. З листа Шведського відділу митних зборів від 22.05.2023 р. у відповідь на запит митної адміністрації України, Шведський відділ митних зборів Схід провів розслідування стосовно експорту 53 автомобілів до України, в ході якого «ми були не в змозі виявити жодної інформації, пов`язаної з автомобілями у нашому реєстрі».

2. Шведська митниця зазначила, що одержала від продавців інформацію щодо ціни продажу лише 29 автомобілів, виявила розбіжності, але не в змозі завірити дані як автентичні.

Вважає, що посадовими особами Черкаської митниці на припущеннях зроблено висновок, що надіслана митною службою Швеції інформація підтверджує, що в діях особи є склад адмінправопорушення.

Крім того, лист Шведського відділу митних зборів Схід від 22.05.2023 р. підписаний з використанням електронного цифрового підпису.

Черкаською митницею не надано жодних документів, які б надавали можливість здійснити ідентифікацію підписувача документу, пересвідчитися, що на момент створення кваліфікованого електронного підпису був чинним кваліфікований сертифікат електронного підпису.

Зазначає також про пропуск строку притягнення до адмінвідповідальності.

Відповідно до листа Черкаської митниці від 6.01.2023 р. митницею здійснювався аналіз митних оформлень, а саме транспортних засобів ввезених на митну територію України в митному режимі імпорт ОСОБА_1

20.01.2023 р. підготовлено запит Державної митної служби України (на дату такого запиту є посилання в листі Шведського відділу митних зборів Схід від 22.05.2023 р.). Станом на 20.01.2023 р. митна служба володіла інформацією щодо порушення митних правил та розпочала розслідування. 22.05.2023 р. Шведський відділ митних зборів Схід завершило розслідування стосовно експорту 53 автомобілів до України, зазначений лист надійшов до Черкаської митниці 15.06.2023 р.

Протоколи про адмінправопорушення складені в період з 31.07.2023 по 19.09.2023 р., передані до суду у жовтні 2023 р., що суперечить ст. 494 МК України, яка передбачає невідкладне складання посадовою особою протоколу, а в разі виникнення сумнівів, відповідно до ст. 45 МК України, орган може звернутися до компетентного органу із запитом.

Запит про проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про проходження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв`язку з кримінальним провадженням.

Запит поданий Державною митною службою України до компетентного органу Шведського відділу митних зборів Схід не відповідає вимогам ст. 45 МК України, а відповідь, покладена в основу доказування вини ОСОБА_1 , не підтверджує ті обставини, на які посилається Черкаська митниця при складанні протоколів, оскільки затягування у направленні відповідного запиту унеможливлює проведення перевірки з огляду на встановлені терміни зберігання документації.

Декларуючи наявність сумнівів щодо документу про походження товару посадові особи митниці тривалий час не вчиняли жодних дій на підтвердження чи спростування їх обґрунтованості після спливу 3 років. Вважає, що Черкаська митниця діяла свавільно, оскільки склад порушень митних правил, передбачених ст. ст. 483 та 485 МК України, характеризується наявністю дій, а з суб`єктивної сторони у формі умислу та спеціальної мети неправомірного звільнення від митних платежів.

На момент розгляду справи про адмінправопорушення закінчилися строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ч. 1 ст. 467 МК України, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Щодо відсутності зворотньої сили нормативно правового акту по факту скоєного правопорушення зазначає наступне.

5.01.2024 р. набрав чинності Закон України № 3475-IX від 21.11.2023 р., яким ч. 1 ст. 483 МК України викладено в новій редакції.

Нова редакція санкції ч. 1 ст. 483 МК України не підлягає до застосування в даному випадку, так як нею встановлюється відповідальність особи з 5.01.2024 р., згідно ч. 1 ст. 483 МК України абз. 2 повністю визнаний таким, що не відповідає Конституції України рішенням Конституційного Суду України № 5-р (ГІ)/2023 від 5.07. 2023 р. у справі № 3-46/2022 (95/22,170/22,233/22), чим може бути погіршене становище особи, яка притягується до адмінвідповідальності, що суперечить положенням ст. 58 Конституції України, ст. 8 КУпАП України та ст. 3 МК України.

Такого висновку дійшов і Волинський апеляційний суд у постанові від 16.01.2024 р. у справі 163/1961/23.

Щодо судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 р. в справі 543/755/17 зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адмінправопорушення у розумінні положень ст. ст. 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, що розглядаються судом в порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. ст. 2-5 ЗУ «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг на ці правовідносини не передбачають. Чинне законодавство містить ставку судового збору, тому при зверненні до суду з апеляційною скаргою має бути сплачено судовий збір. Захисник порахував розмір судового збору за подання апеляційної скарги та сплатив 908,4 грн. судового збору, що підтверджено квитанцією доданою до матеріалів справи (т. 35, а. пр. 20), а тому просить стягнути на користь ОСОБА_1 зазначений судовий збір. (т. 35, а. пр. 2-17, а. пр. 23-42).

В доповненні до апеляційної скарги (т. 35, а. пр. 51- 54) захисник Слободянюк А.І. просить врахувати рішення Конституційного Суду України № 5-р (ІІ) 2023 р. у справі № 3-46/22 (95/22,170/22,233/22) під час розгляду справи.

Зазначеним рішенням визнано неконституційним абз. 2 ч. 1 ст. 483 МК України, суд встановив що зміст безальтернативної санкції ч. 1 ст. 483 МК України включає оцінювання індивідуальної ситуації судом, чим створює перешкоди для судової дискреції, а тому застосування до ОСОБА_1 стягнення, передбаченого абз. 2 ч. 1 ст. 483 МК України, положення якої визнані не конституційними, суперечить засадам правової держави, принципу верховенства права, суспільним інтересам та є непропорційним втручанням держави в права громадян.

Вважає що в діях ОСОБА_1 відсутні об`єктивна та суб`єктивна сторони складу адмінправопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 460 МК України, перевізники несуть відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості (ст. 483 МК) виключно у разі якщо ці відомості стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів.

Згідно приписів п. 67 ч. 1 ст. 4 МК України, уповноважена особа (представник) особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого декларантом, наділена правом вчиняти дії, пов`язані з проведенням митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані чи належні докази на підтвердження того що саме ОСОБА_1 вчинив протиправні дії та має нести відповідальність за дані, що містяться в товаросупровідних документах на переміщення товарів на територію України, тобто за дії, які були спрямовані на приховування від митного контролю та які б утворювали об`єктивну та суб`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Митним органом не надано належних та допустимих доказів скоєння ОСОБА_1 дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання до митниці, як підстави для переміщення товару, документів що містять неправдиву інформацію, що виключає наявність в його діях складу порушення митних правил, відповідальність за яке встановлено ч. 1 ст. 483 МК України, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі на підставі п. 1 п. 7 ч. 1 ст. 247 МК України.

Окремо захисник подав клопотання про закриття провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, яке обґрунтовує тим, що на підставі ч. 1 ст. 467 МК України справи про порушення митних правил, відповідно до ст. 522 цього Кодексу, розглядаються митними органами або судами, адмінстягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше ніж через шість місяців з дня виявлення правопорушення ( т. 35, а. пр. 61-63, а. пр. 65-67).

Строк накладення адмінстягнень у справах про порушення митних правил зупиняється на час розгляду таких справ судом. Процесуальні строки накладення адмінстягнень обчислюються з моменту виявлення правопорушення. 20.01.2023 р. підготовлено запит ДМС України та фактично розпочате митне розслідування (з цієї дати з 31.07.2023 по 19.09.2023).

При цьому саме правопорушення згідно протоколів про адмінправопорушення датоване 1.11.2019 р. 22.05.2023 р. отримано відповідь від Шведського відділу митних зборів, а 15.06.2023 р. вказаний лист переданий до Черкаської митниці. Днем виявлення правопорушення слід вважати 22.05.2023 р., а тому уповноважений орган повинен був невідкладно скласти протокол про адмінправопорушення.

Натомість протоколи були складені не відразу, а в період з 31.07.2023 р. по 19.09.2023 р., що суперечить вимогам ст. 494 МК України, передані до суду в жовтні 2023 р., судом справу розглянуто та винесено постанову 23.01.2024 р., хоча адмінстягнення могло бути накладене не пізніше ніж через 6 місяців після виявлення правопорушення, а саме 22.11.2023 р., а тому сплили строки для накладення адмінстягнення.

В додаткових письмових поясненнях захисника Слободянюка А.І. (т. 35, а. пр. 73-76, а. пр. 81-84) зазначено, що на час складання протоколів та на час розгляду справи судом не встановлено що ОСОБА_1 під час митного оформлення вчиняв будь-які дії спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю. Більш того, ОСОБА_1 не вчиняв будь-яку дію із дій, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 виступав декларантом транспортного засобу, останній лише переміщував транспортні засоби на підставі нотаріальної довіреності, з визначенням прав та повноважень.

ОСОБА_1 був уповноваженою особою для перевезення транспортних засобів, самих договорів купівлі-продажу автомобілів самостійно не укладав, усі документи пов`язані з реєстрацією транспортних засобів оформлювали інші особи, а тому не може нести відповідальність за надання митному органу, як підстави для переміщення автомобілів, документів, що містять неправдиві відомості як відправника так і одержувача.

Суб`єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу. Посадовими особами не надано доказів, що саме ОСОБА_1 вносив відомості у супровідні документи або здійснював їх підроблення, чи заявив неправдиві відомості щодо товару, які б свідчили про умисне надання неправдивих відомостей митному органу, які не відповідають дійсності, в яких саме документах ОСОБА_1 вносилися такі відомості із зазначенням назви документу, графи та змісту неправдивих відомостей.

Зазначене свідчить про відсутність умислу на подачу неправдивих відомостей, які б свідчили на умисне надання відомостей митному органу, тобто приховування товару від митного контролю встановлено не було.

Митним органом не спростовано, що митне оформлення товарів проведено у відповідності до МК України та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа та на підставі документів, отриманих від продавця для митного оформлення та відповідно до умов укладення контрактів.

Посадовими особами Черкаської митниці не надано жодного документу які б спростували чинність зовнішньоекономічних договорів та інвойсів.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження митної вартості зазначений ст. 53 МК України, декларування відбулося на підставі товаросупровідних документів відповідно до ст. 335 МК України.

Посадовими особами Черкаської митниці на припущеннях зроблено висновок, що надіслана митною службою Швеції інформація підтверджує наявність у діях особи складу адмінправопорушення.

Документи митних органів Королівства Швеції не містять офіційного перекладу на державну мову.

Митним органом не доведено обставин вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на переміщення товарів з приховуванням від митного контролю шляхом подання документів, що містять неправдиві відомості щодо відправника, одержувача, ціни, а тому не доведено наявність об`єктивної та суб`єктивної сторони інкримінованого адмінправопорушення.

Шведський відділ митних зборів Схід провів розслідування стосовно 53 автомобілів до України, в ході якого «ми були не в змозі виявити жодної інформації пов`язаної з автомобілями в нашому реєстрі», також у вказаному листі вказано, що Шведська митниця одержала від продавців інформацію щодо продажу 29 автомобілів та виявила розбіжності щодо ціни наданої продавцем та ціни вказаної в запити митної адміністрації України. Проте митниця Швеції зазначила, що одержала інформацію з бізнесової системи продавців, через це митна служба Швеції не в змозі завірити дані як автентичні, тобто не може перевірити достовірність наданих даних.

Натомість посадовими особами Черкаської митниці на припущеннях зроблено висновок що надіслана митною службою Швеції інформація підтверджує наявність в діях особи складу адмінправопорушення.

Долучені до матеріалів документи, отримані від митних органів Королівства Швеції не містять офіційного перекладу на державну мову. Матеріали справи не містять безумовних та беззаперечних доказів підтвердженням вчинення адмінправопорушення та виключають можливість притягнення до адмінвідповідальності.

В додаткових письмових поясненнях захисник Слободянюк А.І. (т. 35, а. пр. 119-139), з додатками, зазначає, що в ході розгляду справи встановлено, що Черкаська митниця після отримання відповіді від Королівства Швеції, інформація була надана іноземною мовою, зокрема шведською.

З метою встановлення інформації, викладеної в листі митних органів Королівства Швеції Черкаською митницею 13.02.203 р. укладено із ФОП ОСОБА_2 договір № 20-23 з надання послуг з письмового перекладу та направлено документи для здійснення перекладу.

Перекладений ФОП ОСОБА_2 лист митних органів Королівства Швеції від 22.05.2023р. № UTR2023-27 з додатками не був засвідчений у встановленому законом порядку, який не можна вважати належним доказом, а зроблений переклад не відповідає реальному змісту первісного документу.

З метою доведення зазначених обставин ОСОБА_1 здійснено замовлення на проведення перекладу зі шведської на українську мову рахунків-фактур №02/11 від 20.11.2019 р., № 93 від 1.11.2019 р. та № 5/10 від 22.10.2019 р.

В ході співставлення отриманого перекладу встановлено невідповідність текстів перекладу вказаних документів, зокрема є розбіжності в графі «дійсний до», в той час як у здійсненому перекладі ФОП ОСОБА_2 вказано «дата оплати», не переведені відомості про відправника.

Відповідно до листа ВС України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 16.05.2013 р. № 24-754/0/4-13 «Про практику розгляду судами цивільних справ з іноземним елементом» суд приймає документи складені мовами іноземних держав, за умови супроводження їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

У разі коли письмові докази подаються до суду іноземною мовою додається їх засвідчений у встановленому порядку переклад українською мовою. Відповідність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально посвідчена в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат».

Переклад, зроблений Черкаською митницею, не відповідає вимогам закону, без нотаріального посвідчення, що унеможливлює прийняття зазначеного перекладу як доказу.

Рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом який містить тільки платіжні реквізити на які потрібно перерахувати кошти в якості оплати за надані послуги, тобто носить інформаційний характер (Постанова Верховного Суду України від 29.04.2020 р. справа № 915/641/19).

Лист митних органів Королівства Швеції від 22.05.2023р. № UTR2023-27 з додатками не є виключним, беззаперечним та визначальним доказом винуватості ОСОБА_1 в порушенні митних правил та не доводить наявності у його діях умислу на переміщення товарів з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу документів, що містять неправдиві відомості, а тому зазначений лист не міг слугувати підставою для визнання ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил та розглядатися як доказ вини. Відсутність належного перекладу відповідних документів на українську мову, здійсненого відповідно до норм чинного законодавства, унеможливлює визнання їх належними доказами по справі.

В додаткових поясненнях захисник Слободянюк А.І. (т. 35, а. пр. 143-145), з додатками, знову акцентує увагу суду на відсутність перекладу листа Шведської митниці. До письмових доказів викладених іноземною мовою повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.06.2019 р. у справі № 910/4473/17.

Переклад рахунків-фактур № 02/11 від 20.11.2019 р., № 93 від 1.11.2019 р. та 5/10 від 22.10.2019 р. здійснений всупереч встановленому порядку за відсутності нотаріального засвідчення, а тому зазначені документи не можуть вважатися належним доказом в розумінні процесуального законодавства, а відсутність перекладу унеможливлює визнання їх належними доказами в справі.

Посадовими особами Черкаської митниці не надано жодного доказу які б спростували чинність зовнішньоекономічних договорів. Всі надані контракти на КТЗ були домовленістю двох, належним чином зареєстрованих суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Зауважує, що посадовими особами Черкаської митниці не надано жодних доказів про те, що саме ОСОБА_1 вносив відомості у супровідні документи або здійснив їх підроблення, чи заявив неправдиві відомості щодо товару, які б свідчили про умисне надання неправдивих відомостей митному органу, які не відповідають дійсності, в яких саме документах ОСОБА_1 вносилися такі відомості із зазначенням назви документу, графи та змісту неправдивих відомостей.

В додаткових поясненнях захисник Слободянюк А.І. (т. 35, а. пр. 175-177, а. пр. 179-181) звертає увагу на недопустимість доказів по справі, оскільки вони зібрані у невідомий спосіб, до порушення провадження у справі про порушення митних правил, без дотримання вимог ст. 488 та 508 МК України, що вказує на недопустимість доказів.

Висновок суду першої інстанції про визнання ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил за ч. 1 ст. 483 та ч. 1 ст. 485 МК України є передчасним, оскільки вина ОСОБА_1 не доведена належними та допустимими доказами і ґрунтується лише на власних свідченнях суб`єкта владних повноважень, а тому постанова суду підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушення.

В додаткових поясненнях захисник Слободянюк А.І. (т. 35, а. пр. 184-194, з додатками, а. пр. 189-194) зазначає, що він звернувся з адвокатським запитом № 221 до ОСОБА_3 , митного брокера та керівника ТОВ «Брокер Центр», з проханням надати інформацію про те скільки разів та з яким саме змістом запитів зверталося до вказаної особи особисто або до ТОВ «Брокер-Центр» Черкаська митниця стосовно ОСОБА_1 , які були надані відповіді на звернення, з наданням відповідних копій.

На адвокатський запит ОСОБА_3 надано попередню митну декларацію на автомобіль «Kia Sorento» яка додається та не була долучена до матеріалів, вантажоодержувачем та особою, відповідальною за фінансове врегулювання (графи 8, 9) є ОСОБА_4 , а декларантом (графа 14) є ТОВ «Брокер-Центр».

При цьому в графі 44 «Додаткова інформація/форм. Документи/сертифікати та авторизації» 0380 вказує на договір купівлі-продажу КТЗ, презумпцію правомірності яких так і не спростовано, 2800-техпаспорт, d4207-договір власника ОСОБА_4 з ТОВ «Брокер-Центр» яке надавало послуги брокера, 7017-техпаспорт, який підтверджує країну походження товару і що цей товар не походить з країни агресора, 9000-заява та паспорт власника ОСОБА_4 .

В графі 47-вартість, в графі 23-курс валюти, при цьому розрахунки по розмитненню авто включали в себе сплату мита, акцизу 20%, відтак всі необхідні платежі сплачені в повному обсязі. По закінченню митних процедур надається дозвіл на заїзд автомобіля в пункт призначення Волинська митниця ДФС (графа 29) та присвоюється номер декларації.

У вказаних документах ОСОБА_1 взагалі не згадується.

Черкаською митницею не доведено що ОСОБА_1 виступав декларантом транспортного засобу, а під час митного оформлення вчиняв будь-які дії на переміщення товарів через митний кордон з приховуванням від митного контролю чи сприяв їх вчиненню.

Також, захисник Слободянюк А.І. подав клопотання про долучення до матеріалів справи постанови КАС від 1.04.2024 р. (т. 35, а. пр. 199-200, 195- 197, 201-207).

В узагальнених письмових поясненнях захисник Слободянюк А.І. просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі з огляду на наступне (т. 35, а. пр. 217-226).

На думку захисника в діях ОСОБА_1 відсутня наявність умислу. У встановленому законом порядку не доведено і не надано доказів, що саме ОСОБА_1 вносив відомості у супровідні документи або здійснив їх підроблення, тощо, в яких саме документах ОСОБА_1 вносилися такі відомості із зазначенням назви документа, графи та змісту неправдивих відомостей.

Докази зібрані у позапроцесуальний спосіб, що є підставою для визнання їх недопустимими. При цьому більшість доказів (запити, опитування свідків, тощо) зібрані до часу складення протоколів про адмінправопорушення, що вказує на те, що такі докази зібрані в позапроцесуальний спосіб та є недопустимими. В матеріалах містяться копії документів які засвідчені посадовими особами митниці при відсутності оригіналів, що є процесуальним порушенням засвідчення копій документів в установленому порядку.

Також, звертає увагу на недоведеність та неспростовність укладення контрактів, в яких визначена вартість колісних транспортних засобів. Не надано жодних доказів які б спростували чинність зовнішньоекономічних договорів вартості КТЗ.

Відсутність відомостей про ОСОБА_1 як відповідальну особу за перевезення КТЗ у попередніх митних деклараціях. Прізвище ОСОБА_1 , як вантажоодержувача та особи яка відповідальна за фінансове врегулювання, ніде не згадується, в той час як в попередніх митних деклараціях фігурували прізвища інших осіб, зокрема ОСОБА_4 , декларації митного оформлення подавав саме митний брокер, у ОСОБА_1 не має відповідного доступу для оформлення і заповнення попередніх митних декларацій. В матеріалах відсутні попередні митні декларації на транспортні засоби. Попередня митна декларація є документом, який надає дозвіл на перетин державного кордону та оформлення митних формальностей.

Стосовно автомобіля «Toyota Land Cruiser 150» зауважує, що зазначений автомобіль доставлено до Вінницької митниці ДФС за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UА401050/2019/009212 від 1.07.2019 р. на підставі договору купівлі-продажу від 18.06.2019 р., який задекларовано в митний режим імпорту за ціною 90 000,00 шведських крон. Вказана декларація не була остаточною. 24.06.2019 р. митним брокером ОСОБА_5 подавалася заява про внесення змін щодо коригування митної вартості, з урахуванням консультацій з митним органом. Автомобіль весь час перебував на території митниці. З урахуванням проведених консультацій брокером подано остаточну декларацію, яка була повністю узгодженою, натомість зазначені документи не долучені до матеріалів справи, що привело до передчасного визнання ОСОБА_1 винним у порушенні митних правил.

Наголошує, що розмитнення автомобілів проводилось по каталогу Schwacke.

Зауважує на відсутність засвідченого належним чином перекладу листа митних органів Королівства Швеції та неможливість визнання наявного перекладу належним та допустимим доказом.

Рахунки-фактури не можуть слугувати доказами беззаперечного вчинення ОСОБА_1 порушення митних правил. Рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, має лише інформаційний характер. Рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати оплату за надані послуги та носить інформаційний характер.

Неавтентичність наданої інформації із митних органів Королівства Швеції.

Закінчення терміну зберігання окремих документів, що свідчить про необґрунтованість і недоведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил, відтак притягнення останнього до відповідальності за порушення митних правил відбулося за відсутності прямих та безпосередніх доказів, строк зберігання яких сплив.

ОСОБА_1 не є суб`єктом відповідальності за порушення митних правил, оскільки є перевізником, а не декларантом та митним брокером.

Із закінченням митного оформлення дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України є завершеними, а не тривають протягом невизначеного періоду часу до виявлення порушення. Подання митної декларації це одноразова дія та саме з цього моменту слід обраховувати строк передбачений законодавством для притягнення особи до адмінвідповідальності.

Строк накладення адмінстягнення - не пізніше шести місяців з дня виявлення правопорушення.

В даній справі імовірне вчинення дій листопад 2019 р., протоколи складено з липня по жовтень 2023 р. тобто після спливу більш ніж 6 місяців виходячи із дати події.

Просить врахувати відомості про особу ОСОБА_1 , який всіляко підтримує військовослужбовців ЗСУ, активно включився у волонтерську діяльність, працює задля забезпечення енергетичної безпеки в Монастирищенській міській територіальній громаді, координує направлення допомоги у громаду посередництвом благодійних фондів і громадських організацій, крім того має численні подяки та відзнаки. Проводить перемовини з фінськими партнерами щодо будівництва житла для ВПО та школи патріотичного виховання в Монастирищенській МТГ, продовжує робити внесок у підтримці обороноздатності та захисту по відсічі збройної агресії територіальної цілісності України.

В клопотанні про приєднання документів захисник Слободянюк А.І. зауважує, що згідно протоколів 0039/90200/23, № 0043/90200/23 та 0046/90200/23 від 14.08.2023 р. встановлено що порушення митних правил за ч. 1 ст. 483 МК України, датою ввезення транспортних засобів було 25.04.2020 р. (т. 35, а. пр. 227-249).

З 12.03.2023 р., в зв`язку з розповсюдженням хвороби COVID-19, на всій території України було оголошено карантин, під час якого всі контракти укладалися і оплата по ним проводилася дистанційно.

Перетин державного кордону із зазначеними транспортними засобами відбувався автовозом марки «Scania-JZD 546», причеп НМ452, водієм автовозу був громадянин Литовської Республіки. ОСОБА_1 в цей час не перетинав державний кордон, що підтверджується копією паспорту, а тому особисто не міг надавати жодних документів, що виключає притягнення його до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 483 МК України.

Захисником ОСОБА_6 подано клопотання про приєднання документів, а саме копії перекладу свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на КТЗ марки BMW з перекладом зі шведської мови на українську.

Згідно зазначеного перекладу, ( т. 36, а. пр. 12) власником автомобіля є АТ «Лісова служба Берслаген». Проведено детальний опис автомобіля. Покупцем є ОСОБА_7 , отримувачем є також вона, а особою, яка присутня при проведенні митного огляду ОСОБА_1 (т. 36, а. пр. 4-14, 5-19).

Також, захисник Слободянюк А.І. подав до суду ще одне клопотання про приєднання документів, в якому зауважує, що ОСОБА_1 передчасно визнано винним у скоєнні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України. На підтвердження того, що ОСОБА_1 не перебував на державному кордону України просить приєднати до матеріалів лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, згідно зазначеного листа ОСОБА_1 у період з 11.07.2019 р. по 13.07.2019 р. через пункт пропуску Ягодин в`їхав 12.07.2019 р. та 9.12.2019 р.

Також зауважує, що рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документу, оскільки в них не фіксується будь-яка господарська операція, вона носить лише інформаційний характер, тобто форма рахунку-фактури не містить можливості визначення змісту правочину та не визначає вид договірних зобов`язань. Це документ який надається продавцем покупцеві і вміщує перелік товарів, послуг, робіт, їх кількість, пропоновану ціну, по якій вони можуть бути доставлені покупцеві. Інвойс не є рахунком за фактично проданий товар. Документами що підтверджують оплату можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, тощо, що узгоджується з положеннями п. 3 с. 2 ст. 53 МК України (т. 36, а. пр. 23-28).

Захисником Слободянюком А.І. подано клопотання про приєднання документів, а саме копію листа ДМС України від 6.09.24 р., копії листів митних органів Королівства Швеції від 22.05.2023 р. та від 18.01.2024 р., копію листа Черкаської митниці від 13.08.2-24 р., копії рахунків фактур, тощо (т. 36, а. пр. 32-97 ).

Також захисником подане клопотання про приєднання матеріалів, які характеризують особу ОСОБА_1 (т. 35, а. пр. 101-115), а саме позитивної характеристики ОСОБА_1 , копії подяк від Міністерства оборони України, Старобільської РДА Луганської обл. та РВА Луганської обл., Уманської РВА, та інш., оголошених ОСОБА_1 за активну участь у боротьбі за незалежність України в умовах розширеної збройної агресії рф проти України.

Вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, вислухавши особу яка притягнута до адмінвідповідальності ОСОБА_1 та його захисника Слободянюка А.І., які просили задовольнити апеляцію з підстав, які зазначені в апеляції та доповненнях до неї, скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю події та складу адмінправопорушень, пояснення представників Черкаської митниці Горбенко О.М. та Жука М.В., які вважали рішення суду законним та обґрунтованим, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги та доповнень до неї, додаткові матеріали надані сторонами провадження, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не-обґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суд дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.

Згідно ч. 1 ст. 483 МК України, встановлена відповідальність за переміщення або дії, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів, як підстави для переміщення товарів, підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару, згідно з УКТ ЗЕД, та його митної вартості, його об`єктом є охоронюваний МК України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, об`єктивною стороною є переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, зокрема щодо товарів, їх ваги або кількості, суб`єктивна сторона передбачає прямий умисел, тобто винна у скоєнні правопорушення особа чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України чи вивезти з України з порушенням встановленого порядку.

Згідно вимог ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Відповідно до ч. 1 ст. 485 МК України, встановлена відповідальність за заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23-рп/2010 адмінвідповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.

Відповідно до вимог ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Зазначені вище правові висновки Конституційного Суду України щодо застосування презумпції невинуватості особи відповідають і правовим позиціям Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого при розгляді справ судами в обов`язковому порядку використовується як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, в рішенні від 21.07.2011 р. у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому необхідно відзначити, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адмін-правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

В контексті визначення доказів, обов`язку їх збирання та виконання стандарту доведення поза розумним сумнівом у даній справі, перш за все варто звернути увагу, що єдиним доказом, який на думку митного органу підтверджує винуватість ОСОБА_1 та яким митний орган обґрунтовує наявність в його діях складу інкримінованого правопорушення, є рахунки-фактури надані митними органами Королівства Швеція, з яких вбачається, що автомобілі через митний кордон в якості товару переміщено на територію України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу договору купівлі продажу щодо ціни автомобілів, з метою зменшення розміру митних платежів.

Розглядаючи дану справу, суду фактично належить досить детально дослідити такий доказ з точки зору його належності допустимості та достовірності, а також виконання стандарту доведення вини ОСОБА_1 поза розумним сумнівом на підставі такого доказу.

Здійснюючи оцінку такого доказу, суд першої інстанції не зазначив, чому саме отримані документи від митних органів Королівства Швеція є належними та допустимими доказами, які підтверджують ціну придбання автомобілів, а не документи, які були надані декларантами під час проведення митного контролю на території України, тим більше, що усі зазначені документи не містять посилання на ОСОБА_1 , як на особу, що вчинювала з автомобілем дії, направленні на його придбання, відчуження, декларування. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які запити митного органу, що направлялись безпосередньо продавцям автомобілів та митних органів Королівства Швеція для встановлення дійсних обставин вчинення можливого правопорушення, всупереч вимогам ст. 251 КУпАП, тим більше, що документ, наданий митним органам в Україні, датований пізніше ніж той, що отримано від митного органу Королівства Швеція (27.02.2020 р. та 18.02.2020 р. відповідно).

Суд першої інстанції в постанові вказав, що доводи захисниці ОСОБА_8 про те, що документи, надані митними органами Королівства Швеції, є неналежними та недопустимими доказами вини особи, висновки про те, що митним органам України було надано документи, що містять неправдиві відомості зроблено на припущеннях, ОСОБА_1 не є належним суб`єктом відповідальності за вчинення порушення митних правил, а також те, що митним органом порушено встановлені ст. 45 Митного кодексу України строки митного розслідування та складання протоколів про порушення митних правил є необґрунтованими та визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адмінправопорушень за всіма епізодами.

Проте з такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується виходячи з наступного.

Суд звертає увагу на те, що під час розмитнення всіх транспортних засобів митним органом жодного разу не витребовувалися додаткові документи у осіб які здійснювали декларування товарів для перевірки митної вартості, а також не зазначено підстав для направляння відповідних запитів до інших держав, як і не подано доказів наявності обставин, які слугують підставами для такого витребування.

З приводу отриманих від митних органів Королівства Швеції інформації, документів та направлення до нього запитів митних органів України, суд зазначає наступне.

Ані в запиті до митних органів Королівства Швеції, ані в протоколах про порушення митних правил не зазначено законних підстав надіслання вказаного запиту, як це передбачено п. 1 Порядку направлення запитів Державної митної служби України до митних служб іноземних держав або їх інформування, затвердженого Наказом Державної митної служби України № 639 від 6.07.2005 р.

Посилання суду на ст. 45 МК України апеляційний суд вважає безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону, тому що ця стаття регулює виключно верифікацію (перевірку достовірності) сертифікатів і декларацій про походження товару з України і не може бути застосована при розгляді даної справи, тому що питання країни походження товару не було предметом судового розгляду.

Крім того, правова позиція стосовно запитів до митних органів інших держав була висловлена у постановах Верховного суду України від 7.11.2011 р. у справі №21-223а11, від 4.07.2013 р. у справі №21-202а13, у яких зазначено, якщо митний орган, отримуючи ВМД, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття рішень про перевірку митних платежів, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов`язкових платежів.

Крім того, апеляційний суд не погоджується з висновком суду, що запит Державної митної служби України (лист від 20.01.2023 №08-3/26-04/11/428) та на його виконання від митних органів Королівства Швеція, відповідь від 22.05.2023 №UTR2023-27 було проведено в межах чинного законодавства з огляду на таке. Посилання суду, що цей запит було зроблено в межах п. 8 ч. 1 ст. 336 МК є необґрунтованим, тому що такий запит може бути зроблений виключно для встановлення автентичності документів, поданих митному органу, а предметом подальшої перевірки стали не ці документи, а зовсім інші обставини.

З відповіді митних органів Королівства Швеція встановлено, що будь-яке митне оформлення експорту (вивезення) цих транспортних засобів в митних органах Королівства Швеції не здійснювалося, тобто цей митний орган взагалі не має автентичної інформації, яка цікавила українську митницю. Як вбачається, митні органі Королівства Швеція вчинили певні дії, законність яких апеляційний суд не має можливості перевірити з огляду на надані документи, отримали певну інформацію про господарську діяльність певних фізичних та юридичних осіб, яка також виходить за межі компетенції митних органів цієї країни, та направили її до ДМС України.

Черкаська митниця після отримання первісної інформації щодо обставин продажу вказаних транспортних засобів повинна була, в разі наявності для цього правових привидів та підстав, у визначений МК України чи КПК України процесуальний спосіб перевірити її та закріпити належними доказами.

Проте Черкаська митниця не виконала таких дій, долучила до відповідних протоколів копії договорів купівлі-продажу, копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, копії рахунків-фактур та інші документи навіть без перекладу на українську мову.

Принцип встановлення об`єктивної істини означає, що всі справи розглядаються всебічно, збираються, перевіряються і враховуються всі необхідні матеріали й докази. З`ясування об`єктивної істини є основним завданням провадження у справі про порушення митних правил. Даний принцип зобов`язує посадових осіб органів доходів і зборів, які розслідують і розглядають справи, досліджувати всі обставини в тому вигляді, в якому вони існують у дійсності, і на цій підставі виключити однобічний, упереджений підхід до прийняття рішення.

Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з доводами апеляції, що митним органом при розгляді справи про порушення митних правил не доведено належними та достатніми доказами наявність у діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушень.

Згідно п. 6 Постанови Пленуму ВС України від 3.06.2005 р. № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.

Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправниками одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували про наявність неправдивих відомостей в копіях договору купівлі-продажу автівок, митних деклараціях, та інших документах, зазначених у графі 44 митних декларацій, що стосуються митного оформлення у митному режимі імпорту та переміщення його через митний кордон України.

Посилання Черкаської митниці на надані митними органами Королівства Швеції копії документів, не може бути взято апеляційним судом до уваги тому, що вони не доводять факту скоєння ОСОБА_1 адмінправопорушень, а лише констатують можливий факт вчинення певних господарських операцій чи правочинів в межах території Королівства Швеції у певний момент часу та не мають прямого відношення до обставин даної справи.

Під час апеляційного перегляду судового рішення встановлено, що судом не виконані вимоги ст. ст. 280, 283 КпАП України, ст. ст. 486, 489 МК України не повно розглянуті всі обставини справи, висновок суду про винність особи в порушенні митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 та ч. 1 ст. 485 МК України не ґрунтується на доказах, які зібрані у встановленому законом порядку.

Отже, апеляційний суд вважає, що обставини, які викладені в протоколах про порушення митних правил, всупереч вимогам ст. ст. 494, 495 МК України, не доведені належними та допустимими доказами, не відображають всіх істотних ознак складу правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 483 та ч. 1 ст. 485 МК України, а тому суд вважає за необхідне постанову суду першої інстанції скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адмінправопорушень, у зв`язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги з доповненнями є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 49 ч. 1 ст. 4, ст. 483 МК України, правових висновків, викладених в п. 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 3.06.2005 р. № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» місцем вчинення правопорушення, пов`язаного з переміщенням товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю є саме митний кордон України, тобто пункт пропуску через державний кордон України де митні органи здійснюють митні процедури, пов`язані з прийняттям рішення про пропуск товарів через митний кордон України надання митним органом відповідній особі дозволу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що відповідно до постанови суду першої інстанції (протоколи про адмінправопорушення № № 0039/90200/23, 0043/90200/23 та 0046/90200/23 за ч. 1 ст. 483 МК України) 25.04.2020 р. через ПП «Ягодин-Дорогуск» МП «Ягодин» Волинської митниці Держмитслужби через митний кордон України на митну територію України громадянином України ОСОБА_1 в якості товару було переміщено транспортний засіб «BMW 320D» (рік виготовлення - 2013, VIN: НОМЕР_13 ), вартістю 87000 шведських крон з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення договору купівлі-продажу від 20.04.2020 р., що містив неправдиві відомості щодо ціни, яка необхідна для визначення митної вартості вказаного товару; транспортний засіб «Skoda Octavia» (рік виготовлення - 2010, VIN: НОМЕР_20 ), вартістю 33000 шведських крон з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення договору купівлі-продажу від 20.04.2020, що містив неправдиві відомості щодо одержувача та ціни, яка необхідна для визначення митної вартості вказаного товару та транспортний засіб «Skoda Octavia» (рік виготовлення - 2012, VIN: НОМЕР_17 ), вартістю 33000 шведських крон з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу як підстави для переміщення договору купівлі-продажу від 20.04.2020, що містив неправдиві відомості щодо ціни, яка необхідна для визначення митної вартості вказаного товару.

З 12.03.2020 р. до 30.06.2023 р. на усій території України було встановлено карантин відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами) та було істотно обмежено пересування по території України та здійснення господарської діяльності.

Перетин державного кордону та ввезення цих транспортних засобів відбувалося автовозом марки «Scania-JZD 546» з причепом НМ452, водієм автовозу був громадянин Литовської Республіки ОСОБА_9 , а декларантом вказано ТОВ «САУГОС» (м. Клайпеда, Литва). ОСОБА_1 в цей час на державному кордоні не перебував та не подавав митним органам будь-яких документів, що підтверджується копією паспорту, в якому відсутні печатки про перетин кордону України в цей час ( т. 35, а. пр. 243) та листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, в якому вказано, що ОСОБА_1 у період з 11.07.2019 р. по 13.07.2019 р. через пункт пропуску Ягодин в`їхав 12.07.2019 р. та 9.12.2019 р. ( т. 36, а. пр. 26).

Таким чином, посадова особа Черкаської митниці без перевірки всіх обставин безпідставно склала протоколи про адмінправопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України №№ 0039/90200/23, 0043/90200/23 та 0046/90200/23 та направила їх до суду. Суду першої інстанції під час розгляду справи по суті не були відомі вказані обставини, тому що про них та документи на їх підтвердження були надані захисником під час апеляційного перегляду.

За таких обставин, ці три епізоди вчинення ОСОБА_1 адмінправопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України підлягають виключенню.

Стосовно інших доводів апеляції та численних доповнень до неї, а саме про відсутність кваліфікованого цифрового підпису на листі Шведського відділу митних зборів від 22.05.2023 р., стосовно порушення строків накладення адмінстягнення, стосовно рішення Конституційного Суду України № 5-р (ГІ)/2023 від 5.07.2023 р. у справі № 3-46/2022 (95/22, 170/22, 233/22), відсутність нотаріально завірених перекладів змісту документів з іноземних мов, використання посадовими особами митниці в окремих випадках попередніх митних декларацій або розмитнення автомобілів по каталогу SCHWACKE, то апеляційний суд вважає їх обґрунтованими, але з урахуванням викладених вище висновків, які є базовими для перевірки обставин справи і використання інших правових доводів, не вважає доречним детально їх досліджувати та викладати в своїй постанові. Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 20.05.2010 р.).

Стосовно доводів апеляції про стягнення з Черкаської митниці судового збору, то апеляційний суд вважає, що підстави передбачені законом, для цього відсутні. Сплата судового збору в разі апеляційного оскарження судового рішення чинним КУпАП чи іншими законами не передбачена, тому особа, яка помилково сплатила судовий збір має право звернутися з відповідною заявою про повернення помилково сплаченого судового збору до відповідної установи Держказначейства України.

Керуючись ст. 294 КУпАП, ст. 528 МК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Слободянюка А.І. задовольнити.

Постанову Соснівського райсуду м. Черкаси від 23.01.2024 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 483 та ч.1 ст. 485 МК України - скасувати.

Провадження у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 та ч.1 ст. 485 МК України закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Белах А.В.