Постанова

від 24.12.2024 по справі 760/16466/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 760/16466/23

провадження № 61-9461св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 січня 2024 року в складі судді Волкової Н. Я. та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 травня 2024 року в складі колегії суддів Талько О. Б.,Шевчук А. М., Коломієць О. С.

у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунальна установа «Пугачівський психоневрологічний інтернат», ОСОБА_2 , про призначення опікуном та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив призначити його опікуном ОСОБА_3 . Вказував, що має родичку- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 11 вересня 2000 року рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області ОСОБА_3 визнано недієздатною за заявою її матері.

Зазначав, що ОСОБА_3 тривалий час перебуває в психоневрологічних закладах, на час звернення з заявою - в Пугачівському психоневрологічному інтернаті на повному державному утриманні з 05 жовтня 2022 року. Він вже близько десяти років відвідує ОСОБА_3 , турбується про неї, тому бажає виконувати функції опікуна, хоча орган опіки та піклування відмовив йому в наданні відповідного подання.

ОСОБА_3 має рідного брата ОСОБА_2 , який подав заяву про відмову в наданні згоди на оформлення сестри в домашню відпустку стороннім особам, оскільки має намір у подальшому оформити над нею опіку. У листі також зазначено про заперечення ОСОБА_2 про його призначення опікуном ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

23 січня 2024 року рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_3 відмовлено.

02 травня 2024 року постановою Житомирського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 січня 2024 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном. Відсутність цього подання унеможливлює вирішення судом вказаного питання, так як саме орган опіки та піклування досліджує обставини щодо можливості особи виконувати обов`язки піклувальника чи опікуна. Вирішуючи питання про призначення опіки суд не діє самостійно, а приймає рішення на підставі подання органу опіки та піклування за його заявою чи заявою особи, призначеної піклувальником або опікуном. Оскільки органом опіки та піклування відмовлено в наданні подання про призначення заявника опікуном недієздатної ОСОБА_3 , необхідно відмовити в задоволенні заяви.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28 червня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 січня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 травня 2024 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення заяви.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 336/5652/18 (провадження № 61-1595св20).

Опікуном може бути призначено не лише родича, а й осіб, які є близькими підопічному. Суди не врахували його бажання бути опікуном, наявність майнової і фізичної можливості виконувати обов`язки опікуна, створення належних умов для цього, дружні відносини з підопічною та її інтереси.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 11 вересня 2000 року в справі № 924/2000 ОСОБА_3 визнано недієздатною. Після смерті матері перебуває під опікою Комунальної установи «Пугачівський психоневрологічний інтернат» Житомирської обласної ради.

Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації зробив висновок про неможливість призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_3 , у внесенні подання про призначення його опікуном відмовив. Вказану відмову заявник не оскаржив. Орган опіки та піклування керувався тим, що рідний брат ОСОБА_3 - ОСОБА_2 заперечує щодо призначення ОСОБА_1 опікуном його сестри, оскільки заявник не є родичем ОСОБА_3 . У подальшому ОСОБА_2 має намір оформити опіку над сестрою самостійно.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 41 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Орган опіки та піклування Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації зробив висновок про неможливість призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_3 , у внесенні подання про призначення його опікуном відмовив. Вказану відмову заявник не оскаржив. Орган опіки та піклування керувався тим, що рідний брат ОСОБА_3 - ОСОБА_2 заперечує щодо призначення ОСОБА_1 опікуном його сестри, оскільки заявник не є родичем ОСОБА_3 . У подальшому ОСОБА_2 має намір оформити опіку над сестрою самостійно.

У частинах другій-п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Згідно з частиною першою статті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Під час призначення опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі - Правила).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки.

Згідно з пунктами 2.1, 2.4 Правил опіка установлюється над неповнолітніми, які не досягли п`ятнадцяти років і залишились без піклування батьків, а також над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок психічних захворювань.

Опіка (піклування) встановлюється за місцем проживання особи, яка підлягає опіці (піклуванню), або за місцем проживання опікуна (піклувальника).

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року в справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. Під час внесення подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 28 лютого 2024 року в справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23).

Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно виснував про відмову в задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 (родинні відносини та їх ступінь не підтверджено) за відсутності подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року в справі № 336/5652/18 (провадження № 1595св20), є безпідставними, з огляду на таке.

У справі № 336/5652/18 Верховний Суд погодився з висновками судів щодо призначення опікунів за поданням органу опіки та піклування, однак у цій справі висновок органу опіки та піклування щодо доцільності призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_3 відсутній.

Результат вирішення справи № 336/5652/18 Верховним Судом без урахування встановлених у справі обставин не може бути прикладом неоднакового застосування норм права судами.

Верховний Суд виснував, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими в справі судовими рішеннями та помилковим тлумаченням норм матеріального права.

Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 січня 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська