Рішення

від 23.12.2024 по справі 202/10791/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/10791/24

(2/199/3398/24)

РІШЕННЯ

Іменем України

23.12.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «ТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпровської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, просив стягнути з нього в матеріальні збитки в розмірі 33610,43 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

У підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на те, що згідно електронного Європротоколу, 23 квітня 2024 року, приблизно о 18:35 хвилин, на мапі за координатами 48.497965172; 35.037235283 за адресою: Каруни 131 М у м. Дніпрі, ОСОБА_2 керував автомобілем «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить КП «Теплоенерго», не впорався с керуванням, та скоїв зіткнення з автомобілем «MAZDA 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача, чим порушив вимоги п. 16.11 ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася за участю працівника Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради під час виконання своїх трудових обов`язків.

Автомобіль «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є власністю КП «Теплоенерго».

Відповідно до страхового полісу №ЕР 218739887, згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», укладеному між позивачем та страховою компанією ПрАТ «СК «ПЗУ Україна». Після настання страхового випадку, що мало місце 23 квітня 2024 року ОСОБА_1 на підставі заяви до страхової компанії, 29 травня 2024 року ПАТ «ПАСК «ОРАНТА» було сплачено страхове відшкодування згідно договору №АТ-4314050 від 29.05.2024 року в розмірі 31 657 гривень 98 копійок.

Разом з цим, згідно висновку судового експерта-автотоварознавця Крутінь В.І. №9852 від 25.06.2024 року вартість матеріального збитку, нанесеного автомобілю позивача «MAZDA 3», номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП становить 42759,18 гривень. Через що ринкова вартість вищезазначеного автомобілю у пошкодженому стані суттєво знизилась, враховуючи, що вартість відновлювального ремонту становить 65268,41 грн. У зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача завдані матеріальні збитки в розмірі 33610,43 грн., моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., а також судові витрати по справі.

27 вересня 2024 року ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідачанадав судувідзив,в якомузазначив,що висновокексперта-авторознавця№9852,на якийпосилається позивач,було здійсненочерез більшніж 2місяці післяДТП,тобто начас відсутностідії законодавчовстановленого обов`язкуіз збереженняпервинного виглядупошкодженого врамках ДТПмайна.Позивачем,не булоздійснено викликузаінтересованих осіб,а саме: ОСОБА_2 -водія,який керувававтомобілем МАЗ,та відповідача-КП «Теплоенерго»-власника автомобіляМАЗ длятехнічних оглядівпошкодженого автомобіляMazda3,які відбувались02.05.2024та 13.06.2024р.,а такожне булоповідомлено продати,місця тачас проведенняогляду КТЗ,що суперечитьвимогам п.5.2Методики товарознавчоїекспертизи таоцінки коліснихтранспортних засобів.Жодних доказівтого,що фактичнийремонт автомобілябуло здійснено,а такожтого,що відновлювальнийремонт проведеноавторемонтним підприємством,фізичною чиюридичною особою,в матеріалахсправи відсутні. Позивачем ненадано доказіввідновлення пошкодженоготранспортного засобу«Mazda3»,і доказівфактично понесенихматеріальних витратна йоговідновлення,позивні вимогиє такими,що непідлягають задоволенню. Представник відповідача вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. необґрунтованим.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно електронного Європротоколу, 23 квітня 2024 року, приблизно о 18:35 хвилин, на мапі за координатами 48.497965172; 35.037235283 за адресою: Каруни 131 М у м. Дніпрі, ОСОБА_2 керував автомобілем «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить КП «Теплоенерго», не впорався с керуванням, та скоїв зіткнення з автомобілем «MAZDA 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , чим порушив вимоги п. 16.11 ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася за участю працівника Комунального підприємства «Теплоенерго» Дніпровської міської ради під час виконання своїх трудових обов`язків.

Автомобіль «МАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є власністю КП «Теплоенерго», що підтверджується технічним паспортом на спеціальний вантажний автокран.

Відповідно до страхового полісу №ЕР 218739887, згідно з Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів», укладеному між ОСОБА_1 та страховою компанією ПрАТ «СК «ПЗУ Україна». Після настання страхового випадку, що мало місце 23 квітня 2024 року ОСОБА_1 на підставі заяви до страхової компанії, 29 травня 2024 року ПАТ «ПАСК «ОРАНТА» було сплачено страхове відшкодування згідно договору №АТ-4314050 від 29.05.2024 року в розмірі 31657 гривень 98 копійок.

Разом з цим, згідно висновку судового експерта-автотоварознавця Крутінь В.І. №9852 від 25.06.2024 року вартість матеріального збитку, нанесеного автомобілю позивача «MAZDA 3», номерний знак НОМЕР_2 , пошкодженого внаслідок ДТП становить 42759,18 гривень.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, шо не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961 -IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП. що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961 -IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової згадати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП. відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону №1961-IV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови віл 27 березня 1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі№359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується із відповідним обов`язком боржника - відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас, така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (статті 36, 37 Закону № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за статтею 1194 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто, порушення цивільного права, яке дотягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, то без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування страхової виплати).

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 201 8 року у справі N 754/1114/15-ц (провадження №61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження N 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі №370/2787/18 провадження №61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі №753/4696/16-ц (провадження №61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі №755/5374/18 (провадження № 61-14827св 19) та від 22 квітня 2020 року у справі №756/2632/17 (провадження № 61 -12032св 19).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин: завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змісту глави 82ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває трава зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

У Постанові Верховного Суду від 17.01.2024р. у справі № 554/4401/22 роз`яснено, що для складення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

У постанові від 05.12.2018р. Велика Палата Верховного Сулу № 426/16825/16-й провадження № 14-497цс18) сформулювала висновок щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, в порядку регресу, зазначивши таке. Особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом ,який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового поговору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на зазначене, а також виплату 29.05.2024 року ОСОБА_1 страховою компанією ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» страхового відшкодування в розмірі 31657,98 грн., суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі (42759,18 грн. матеріальна шкода відповідно до висновку експерта № 9852 від 25.06.2024 - 31657,98 грн. кошти сплачені страховою компанією) 11101,20 грн. При цьому суд враховує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів відновлювального ремонту автомобіля, тому шкода визначалась не з вартості відновлювального ремонту автомобіля, визначеного експертом.

Належних доказів порушення Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 при наданні висновку експерта № 9852 від 25.06.2024 року представником відповідача суду не надано.

Позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 10000,00 гривень.

Згідно із п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Разом з тим, з урахуванням викладеного, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в 10000,00 гривень є надто завищеним. Суд враховує, що тяжких наслідків для позивача не настало, а тому, суд доходить висновку, що за вказаних обставин відшкодування моральної шкоди в сумі 2000,00 гривень є достатнім, обґрунтованим та справедливим, і стягує зазначену суму на користь позивача з відповідача.

Враховуючи результат розгляду справи та відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі, що складаються з витрат на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.12,81,133,144,263-265, ЦПК України, ст.ст. 23,1166,1167,1188 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до комунального підприємства «ТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпровської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «ТЕПЛОЕНЕРГО» Дніпровської міської ради (код ЄДРПОУ 32688148, м. Дніпро, пр. Слобожанський,29/504) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) матеріальну шкоду в розмірі 11101,20 грн., моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн., а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 1211,20 грн., а всього 14312 (чотирнадцять тисяч триста дванадцять) гривень 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складення повного рішення апеляційної скарги.

Суддя: Руденко В.В.