Рішення

від 17.12.2024 по справі 204/7875/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/7875/24

Провадження № 2/204/3349/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Карнаух В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Кіровоградської обласної державної адміністрації, яку уточнила 16 серпня 2024 року, в якій остаточно просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування своїх вимог позивач вказала, що позивачем подано до суду позовну заяву про розірвання шлюбу з відповідачем. Від спільного життя сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідач - батько дитини, не приймає участі в вихованні дитини, зі святами батько не вітає дитину, не цікавиться станом та розвитком дитини та не приймає участі в житті дитини. При необхідності батько не супроводжує дитину до медичних закладів. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Вважає, що оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини, то необхідним є позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з викладеним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Олександрівську селищну раду Кропивницького району Кіровоградської області. Службу у справах дітей Кіровоградської обласної державної адміністрації виключено зі складу третіх осіб у справі, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (а.с. 90).

Позивач в судове засідання не з`явилась, її представник - ОСОБА_4 надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити, проти розгляду справи в заочному порядку не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 17 квітня 2021 року Волноваським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, актовий запис № 49, який було розірвано рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 23 серпня 2024 року по справі № 389/898/24, яке міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/121212506.

Позивач ОСОБА_1 є матір`ю, а відповідач ОСОБА_2 , є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 09 листопада 2021 року Волноваським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Волноваському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис № 434 (а.с. 17).

На теперішній час малолітньому ОСОБА_3 виповнилось 3 повних роки.

Дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 25 березня 2022 року № 3520-5000485852 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 18).

Звертаючись у серпні 2024 року до суду з даним позовом ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилалась на те, що ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов`язки щодо сина, не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться станом здоров`я дитини, не займається її розвитком та не приймає участі в житті дитини.

Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності правових підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд виходить з наступного.

Перелік підстав для позбавлення батьківських прав визначений у статті 164 СК України.

Як на правову підставу для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 позивач посилалась на пункт 2 частини 1 статті 164 СК України, відповідно до якого мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

У довідці № 17 від 24 липня 2024 року, виданій Михайлівським закладом дошкільної освіти Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, зазначено, що ОСОБА_3 дійсно є вихованцем Михайлівського закладу дошкільної освіти з 08 липня 2024 року. ОСОБА_3 регулярно відвідує дитячий заклад згідно установленого режиму дошкільного закладу. Дитина має благополучний, охайний зовнішній вигляд, виглядає доглянутою, без особливостей, відповідного віку. Мати дитини - ОСОБА_1 завжди спілкується з вихователями стосовно навчання і виховання сина, цікавиться життям дитини в закладі, цікавиться життям садочка. Батько дитини - ОСОБА_2 не приймає участі у житті сина, зокрема, контакту з дитсадком, де виховується дитина, не підтримує, з вихователями не спілкується, жодного разу не телефонував і не цікавився життям дитини, не приводив і не забирав дитину з дошкільного закладу. Дитину до садочка приводить і забирає мати (а.с. 19).

Відповідно до статті 291 ЦК України фізична особа незалежно від віку та стану здоров`я має право на сім`ю. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім`єю, крім випадків, встановлених законом. Фізична особа має право на підтримання зв`язків з членами своєї сім`ї та родичами незалежно від того, де вона перебуває. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Приписами статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 3 Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частинами 4, 5 статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області № 2270/02.1-16 від 30 вересня 2024 року, враховуючи інтереси малолітньої дитини, враховуючи рішення комісії з питань захисту прав дитини Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області № 1 від 24 вересня 2024 року, орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З вказаного Висновку органу опіки та піклування судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживає без реєстрації по АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_3 . Вихованням дитини займається тільки мама. Відповідно до письмових пояснень односельців, біологічний батько дитину не відвідує, матеріально не підтримує, вихованням не займається, матір самотужки надає піклування та матеріальне забезпечення дитини. Батько дитини зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Відомості про причини невиконання батьківських обов`язків від батька не вдалося з`ясувати, контакти для зв`язку у служби у справах дітей відсутні.

Отже, судом встановлено, що орган опіки та піклування вважає недоцільним позбавлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року № 3 роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав можливе у виключних випадках і лише з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Однак, суд вважає, що за описаних позивачем у позовній заяві обставин, та з урахуванням обставин, встановлених у висновку органу опіки та піклування щодо недоцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, правові підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 відсутні.

Матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у розумінні ст. 77-80 ЦПК України на підтвердження наявності обставин та визначених у статті 164 СК України підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно ОСОБА_3 , в тому числі і доказів умисного ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків щодо ОСОБА_3 .

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Позбавлення батьківських прав слід розглядати як виключний і надзвичайний засіб впливу на недобросовісних батьків. Виходячи з характеру такого засобу, його не можна застосовувати тоді, коли це не викликано необхідністю.

Позивачем не було надано переконливих доказів того, що відповідач умисно та свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками та без поважних причин ухиляються від виховання дитини, а також не надано переконливих доказів, що позбавлення відповідача батьківських прав є необхідною мірою для забезпечення інтересів дитини та відповідає інтересам дитини.

Встановивши обставини справи та правовідносини, які склалися між сторонами, суд приходить до переконання, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітнього ОСОБА_3 не відповідатиме інтересам дитини.

За таких обставин, оцінивши наявні у справі докази та зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, оскільки матеріали справи не містять належних та достатніх доказів того, що невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків щодо малолітнього ОСОБА_3 відбувається з його вини, зважаючи, що доводи, на які посилається позивач, не є таким, що заслуговують на застосування такого крайнього заходу впливу, яким є позбавлення батьківських прав, а також приймаючи до уваги висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , враховуючи, що під час розгляду справи судом не встановлено факту умисного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків щодо дитини та не встановлено наявності передбачених законом підстав для позбавлення його батьківських прав, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з тим, що під час розгляду справи суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, то судові витрати ОСОБА_1 по справі підлягають віднесенню на сторону позивача.

На підставі ст.ст. 19, 164, 170 Сімейного кодексу України, та керуючись ст.ст. 2, 4, 76-81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-282 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Л. Черкез