Рішення

від 17.12.2024 по справі 205/12463/24

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 205/12463/24

Провадження № 2/204/3888/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

за участю секретаря судового засідання Карнаух В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, шляхом скасування обтяження та арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2024 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з Ленінського районного суду м. Дніпропетровська згідно ухвали від 18 вересня 2024 року надійшла цивільна справа № 205/12463/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, шляхом скасування обтяження та арешту майна, в якій позивач просила усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні майном, шляхом скасування всіх арештів, обтяжень та заборон, що були накладені в рамках виконавчого провадження № 50759558 щодо виконання виконавчого напису № 8016, виданого 15 листопада 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про звернення стягнення на нерухоме майно домоволодіння, що належить ОСОБА_3 , на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна». В обґрунтування своїх вимог позивач вказала на те, що як стало відомо позивачу, 23 червня 2020 старшим державним виконавцем Чечілівського ВДВС Кравченком Євгеном Сергійовичем до Державного реєстру обтяжень внесено запис про арешт майна ОСОБА_4 , на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер 50759558. Арешт було накладено в рамках виконавчого провадження №50759558 щодо виконання виконавчого напису № 8016, виданого 15 листопада 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, про звернення стягнення на нерухоме майно домоволодіння, що належить ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Наразі, дане виконавче провадження вже завершено. Однак, арешт, що був накладений старшим державним виконавцем Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на майно ОСОБА_6 так і не знято. У відповідь на адвокатський запит Другим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було надано відповідь, в якій зазначено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 50759558 з примусового виконання виконавчого напису № 8016 від 15 листопада 2013 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО Бондар І.М. про звернення стягнення на нерухоме майно домоволодіння, що належить ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за договором іпотеки. Виконавче провадження № 50759558, було завершено на підставі п. 9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», матеріали провадження знищено, тому надання будь-якої інформації за даним виконавчим провадженням немає можливості. Отже, з даної відповіді вбачається, що виконавчий документ, на підставі якого було відкрито виконавче провадження був повернутий стягувачу (ТОВ «ОТП Факторинг Україна») у зв`язку з тим, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Проте, арешти, заборони та обтяження, що були накладені в рамках даного виконавчого провадження, так і не було знято. Варто зазначити, що всі правовідносини, які виникли між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_7 були врегульовані в добровільному порядку шляхом укладення ряду договорів. Заборгованість позивача перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (що є стягувачем по виконавчому провадженні № 50759558, в рамках якого було накладено арешт) відсутня. Крім того, відкритих виконавчих проваджень, по яким боржником є позивач, ані в провадженні приватних виконавців, ні в провадженні органів державної виконавчої служби, немає. Більш того, навіть теперішній кредитор - ОСОБА_2 не має жодних вимог і претензій до позивача, що підтверджується копією ухвали Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року у справі № 206/3466/18. Враховуючи зазначені вище обставини, та беручи до уваги той факт, що виконавче провадження № 50759558 було завершено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а також відсутність будь-якої заборгованості позивача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (стягувачем за виконавчим провадженням № 50759558) вважає, що арешти та заборони, що були накладені на підставі постанови старшого державного виконавця Кравченка Є.С. в рамках виконавчого провадження № 50759558, на день подачі позову є такими, що порушують права та інтереси позивача, а отже, мають бути зняті за рішенням суду. У зв`язку з викладеним, позивач ОСОБА_1 вимушена звернутися до суду з даним позовом.

30жовтня 2024року відвідповідача -Другого Правобережноговідділу державноївиконавчої службиу Чечелівськомута Новокодацькомурайонах містаДніпра Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)до судунадійшов відзивна позовнузаяву,в якомузазначено,що відповідачпозовні вимогине визнає,вважає їхнезаконними,необґрунтованими татакими,що непідлягають задоволеннюз оглядуна наступне.Перевіркою Автоматизованоїсистеми виконавчогопровадження,спецрозділу таархівних виконавчихпроваджень встановлено,що напримусовому виконанніу ВідділіДВС перебуваловиконавче провадження№ 50759558з примусовоговиконання виконавчогонапису №8016,виданого 15листопада 2013року приватнимнотаріусом Дніпропетровськогоміського нотаріальногоокругу БондарІ.М.,про зверненнястягнення нанерухоме майно,що знаходитьсяза адресою: АДРЕСА_1 ,що належить ОСОБА_5 ,на користьТОВ «ОТПФакторинг України».Держаним виконавцем07квітня 2016року буловинесено постановупро відкриттявиконавчого провадження.Після проведеннявиконавчих дійдержавним виконавцем23червня 2020року винесенопостанову проповернення виконавчогодокументу стягувачуна підставіп.9ч.1ст.37Закону України«Про виконавчепровадження» (закономвстановлено заборонущодо зверненнястягнення намайно боржника).Виконавчі провадження,які булозавершено по2020рік включно,а виконавчіпровадження запостановами пронакладення адміністративногостягнення по2022рік включно,були знищеніна підставіПравил веденняділоводства таархіву ворганах державноївиконавчої службита приватнимивиконавцями. Таким чином, виконавче провадження № 50759558 було знищене. Повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає зняття арешту з майна боржника. Отже, відсутні правові підставі для зняття арешту з майна позивача. Станом на теперішній час позивачем не виконані вимоги виконавчого документу за вищевказаним виконавчим провадженням. Окремо звертає увагу, що ОСОБА_1 не сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. Як свідчать матеріали справи, позивач є боржником у виконавчому провадженій № 50759558. В рамках цього виконавчого провадження було накладено арешт, про зняття якого ОСОБА_1 пред`явила позов. При цьому, законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Таким чином, позовна заява ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, шляхом скасування обтяження та арешту майна, не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у даній справі підлягає закриттю. У зв`язку з викладеним просив закрити провадження у цивільній справі № 205/12463/24 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

15 листопада 2024 року від представника позивача ОСОБА_8 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено наступне. Порушення цивільних прав може проявлятись, зокрема, в: протиправному позбавленні права власності чи його обмежені (стаття 321 ЦК України), створенні власнику перешкод у здійсненні права користування чи розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України). Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осiб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. ОСОБА_1 , реалізуючи закріплене чинним законодавством право, звернулася до суду як власник майна з позовом про усунення перешкод у користуванні таким майном (які спричинені наявністю арештів та заборон, щодо вказаного майна) шляхом скасування всіх арештів, обтяжень та заборон, що були накладені в рамках виконавчого провадження № 50759558. Позов поданий на підставі ст. 391 ЦК України (предметом його є усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном). В той же час, скасування всіх арештів, обтяжень та заборон це спосіб реалізації усунення перешкод у здійсненні права власника у користуванні та розпорядженні своїм майном. Чинним законодавством не заборонено звертатися до суду з позовом про усунення перешкод в рамках цивільного позовного провадження. Більше того, така можливість навіть передбачена нормами діючих законодавчих актів, зокрема ст.ст. 12, 15, 16, 391 ЦК України. Справа за позовом власника майна (фізичної особи) щодо усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном підлягає розгляду виключно в рамках цивільного судочинства. Отже, підстави для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, в рамках розгляду даної справи, відсутні. У випадках неможливості скасування арешту органами державної виконавчої служби, арешт може бути знято за рішенням суду. Крім того, у порушення норм процесуального законодавства, відповідачем не було надано жодного належного та допустимого доказу, що підтвердив би факт того, що: існує постанова (постанови) про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат виконавчого провадження; ОСОБА_1 не виконані обов`язки щодо сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження; ОСОБА_1 має будь-яку заборгованість, яка може завдати збитків державі. Просив також не брати до уваги доводи та вимоги, що містяться у відзиві, як такі, що не відповідають вимогам процесуального закону.

У судове засідання представник позивача Пушок С.В. не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала до суду клопотання, в якому позовні вимоги визнала та не заперечувала проти їх задоволення, розгляд справи просила проводити за її відсутності.

Представник відповідача - Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у поданому до суду відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, вважав їх незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що дошлюбне прізвище позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - « ОСОБА_9 », яке вона змінила на « ОСОБА_10 » у зв`язку з укладенням 11 листопада 2023 року шлюбу з ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 11 листопада 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 653 (а.с. 8).

28 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_12 було укладено Кредитний договір № ML-301/231/2008 (а.с. 9-13).

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором № ML-301/231/2008, 28 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та позивачем було укладено Договір іпотеки №PML-301/231/2008, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кучмій Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 2773, відповідно до умов якого в іпотеку Банку було передано домоволодіння АДРЕСА_1 (на теперішній час м. Дніпро) (а.с. 14-17).

12 листопада 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк», яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «ОТП Банк», та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено Договір купівлі-продажу кредитного портфелю (а.с. 18-21), відповідно до умов якого до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшло, серед іншого, право вимоги за кредитним договором № ML-301/231/2008 від 28 травня 2008 року, укладеним з позивачем.

Також, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 387100004 від 16 липня 2024 року (а.с. 26-28) вбачається, що 12 листопада 201 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» також було укладено Договір відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрований в реєстрі за № 8893, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» стало новим іпотекодержателем за вищевказаним Договором іпотеки.

У відповідності до Договору факторингу № 06-2/10/2022 від 06 жовтня 2022 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» передало, а новий кредитор ТОВ «АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» прийняв право грошової вимоги до боржника ОСОБА_5 за кредитним договором № ML-301/231/2008 від 28 травня 2008 року (а.с. 23-25).

Того ж дня, 06 жовтня 2022 року, міжТОВ «АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП2 та ОСОБА_2 було укладено договір відступлення прав вимоги № 06-2/10/22, де предметом договору є відступ за плату новому кредитору належних ТОВ «АЛЕКС ІНВЕСТМЕНТ ЕНД МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП» прав вимоги за кредитним договором № ML-301/231/2008 від 28 травня 2008 року (а.с. 29-31).

Вищевказані обставини були встановлені в ухвалі Дніпровського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року по справі № 206/3466/18, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/106963672.

Крім того, з відповіді Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 35) вбачається, що у Чечелівському відділі державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), правонаступником якого є Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), перебувало виконавче провадження № 50759558 з примусового виконання виконавчого напису № 8016 від 15 листопада 2013 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, про звернення стягнення на нерухоме майно домоволодіння, що належить ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за договором іпотеки.

З інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що виконавче провадження № 50759558 було відкрито 07 квітня 2016 року (а.с. 33).

В рамках виконавчого провадження № 50759558 старшим державним виконавцем Кравченко Євгеном Сергійовичем було винесено постанову про арешт майна боржника. Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 387100004 від 16 липня 2024 року (а.с. 26-28) вбачається, що на підставі вищевказаної постанови про арешт майна боржника 23 червня 2020 року старшим державним виконавцем Кравченко Є.С. до Державного реєстру речових прав було внесено запис про обтяження № 37011786 (спеціальний розділ), опис предмета обтяження все нерухоме майно.

Відповідно до п. 6, 8 ч. 3 ст. 18 Закону України«Про виконавчепровадження» виконавецьпід часздійснення виконавчогопровадження маєправо: накладати арештна майноборжника,опечатувати,вилучати,передавати такемайно назберігання тареалізовувати йогов установленомузаконодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

Виконавче провадження № 50759558 було завершено на підставі п. 9 ст. ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та згідно наказу Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року № 1829/5 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», матеріали провадження було знищено, що вбачається з відповіді Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 35).

Однак, арешт майна боржника ОСОБА_13 , який був накладений у виконавчому провадженні № 50759558, до теперішнього часу так і не знятий, у зв`язку з чим у вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, шляхом скасування обтяження та арешту майна.

Так, судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

У частинах першій та третій статті 3 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно доКонституції України, цього Кодексу,Закону України«Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа як суб`єкт цивільних, земельних, сімейних правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Тобто, у контексті зазначених норм процесуального права здійснення розгляду справ за правилами іншого судочинства означає наявність у законодавстві чітко й однозначно сформульованих підстав і порядку вирішення відповідних правових питань судом іншої юрисдикції, що дає заінтересованій особі обґрунтовані підстави розраховувати на вирішення ним спору по суті.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливого суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, відповідно до статті 13 Конвенції повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Стаття 391 ЦК України закріплює право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Приписами статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Нормами ч. ч. 1-3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1)отримання виконавцемдокументального підтвердження,що рахунокборжника маєспеціальний режимвикористання та/абозвернення стягненняна такікошти забороненозаконом; 2)надходження нарахунок органудержавної виконавчоїслужби,рахунок приватноговиконавця сумикоштів,стягнених зборжника (утому числівід реалізаціїмайна боржника),необхідної длязадоволення вимогусіх стягувачів,стягнення виконавчогозбору,витрат виконавчогопровадження таштрафів,накладених наборжника; 3)отримання виконавцемдокументів,що підтверджуютьпро повнийрозрахунок запридбане майнона електроннихторгах; 4)наявність письмовоговисновку експерта,суб`єкта оціночноїдіяльності -суб`єкта господарюваннящодо неможливостічи недоцільностіреалізації арештованогомайна боржникау зв`язкуіз значнимступенем йогозношення,пошкодженням; 5)відсутність устрок до10робочих днівз дняотримання повідомленнявиконавця,зазначеного участині шостійстатті 61цього Закону,письмової заявистягувача пройого бажаннязалишити засобою нереалізованемайно; 6)отримання виконавцемсудового рішенняпро скасуваннязаходів забезпеченняпозову; 7)погашення заборгованостііз сплатиперіодичних платежів,якщо виконаннярішення можебути забезпеченов іншийспосіб,ніж зверненнястягнення намайно боржника; 8)отримання виконавцемдокументального підтвердженнянаявності наодному чикількох рахункахборжника коштів,достатніх длявиконання рішенняпро забезпеченняпозову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, про що зазначено у частині 5 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України«Про виконавчепровадження» виконавчий документповертається стягувачу,якщо: законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (ч. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

При цьому,відповідно доч.ч.1,2 ст.40Закону України«Про виконавчепровадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Але, після повернення виконавчого документу стягувачеві та до теперішнього часу арешт (обтяження, заборона відчуження) на майно, яке належить боржнику ОСОБА_14 , який був накладений в рамках виконавчого провадження № 50759558, державним виконавцем не був скасований.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

З інформації з Автоматизованої системи виконавчих проваджень станом на 03 вересня 2024 року (а.с. 33) вбачається, що відкриті виконавчі провадження, в яких боржником є позивач, а стягувачем Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», відсутні.

При цьому, суд враховує, що метою застосування заходів примусового виконання рішення є забезпечення реального виконання останнього.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Водночас, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту майна боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм рухомим та нерухомим майном.

При цьому, у ч. 1, 5 ст. 12 Закону України«Про виконавчепровадження» виконавчі документиможуть бутипред`явлені допримусового виконанняпротягом трьохроків,крім посвідченькомісій потрудових спорахта виконавчихдокументів,за якимистягувачем єдержава абодержавний орган,які можутьбути пред`явленідо примусовоговиконання протягомтрьох місяців. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Частиною 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що на час звернення з даною позовною заявою до суду за наявності арешту, обтяження та заборони відчуження, накладених на майно позивача, порушується право позивача як власника майна на розпорядження майном, а тому наявні передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування обтяження та арешту майна.

Враховуючи викладене, оскільки позивач ОСОБА_1 в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування обтяження та арешту майна, захистити своє порушене право не може, з урахуванням того, що виконавче провадження № 50759558 завершено та при цьому на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» арешт (обтяження,заборона відчуження)майна дотеперішнього часуне скасований, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту її права шляхом скасування арештів, обтяження та заборони відчуження на майно, яке належить боржнику ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які були накладені в рамках виконавчого провадження № 50759558 з примусового виконання виконавчого напису № 8016 від 15 листопада 2013 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, про звернення стягнення на нерухоме майно домоволодіння, що належить ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за договором іпотеки, а отже позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

При цьому, суд не бере до уваги та відхиляє як безпідставні усі наведені у відзиві на позовну заяву посилання відповідача - Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на те, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, та що ОСОБА_1 зобов`язана була звернутися до суду не з даною позовною заявою, а зі скаргою на бездіяльність органу державної виконавчої служби в прядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Передбачені законом підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України відсутні.

Щодо посилань Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на те, що ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 50759558 не сплачено виконавчий збір та витрати виконавчого провадження, то такі твердження сторони відповідача не доведені жодними доказами у розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України, а тому судом до уваги не приймаються.

Оцінюючи усукупності усіінші аргументисторін,наведені нимив обґрунтуваннясвоїх вимогабо заперечень,суд доуваги їхне бере,оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно дост. 2 ЦПК Українизавданням цивільногосудочинства єсправедливий,неупереджений тасвоєчасний розгляді вирішенняцивільних справз метоюефективного захиступорушених абооспорюваних прав,свобод чиінтересів фізичноїособи,суд приходитьдопереконливого висновку,що позовнівимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 321, 391 ЦК України, Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись 2, 3, 4, 19, 81, 82, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, шляхом скасування обтяження та арешту майна задовольнити.

Скасувати арешти, обтяження та заборони відчуження на майно, яке належить боржнику ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , які були накладені в рамках виконавчого провадження № 50759558 з примусового виконання виконавчого напису № 8016 від 15 листопада 2013 року, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, про звернення стягнення на нерухоме майно домоволодіння, що належить ОСОБА_5 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за договором іпотеки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез