Рішення

від 17.12.2024 по справі 205/14795/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

17.12.2024 Єдиний унікальний номер 205/14795/24

Провадження № 2/205/4927/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2024 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Терещенко Т.П.,

за участю секретаря судового засідання Мадьонової Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, з урахуванням заяви про зміну предмету позову мотивуючи свої вимоги тим, що у період з 26 серпня 2011 року по 01 серпня 2024 року позивач перебувала у трудових відносинах з АТ «Дніпроважмаш» та 01 серпня 2024 року позивач була звільнена за ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Під час перебування у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата, а всього заборгованість по заробітній платі на день подання позовної заяви до суду становить 39 135,27 грн. (з урахуванням податків та обов`язкових платежів). Після подання позивачем до суду позовної заяви про стягнення заборгованості по заробітній платі, відповідачем 31 жовтня 2024 року на розрахунковий рахунок позивача було перераховано заборгованість по заробітній платі за серпень 2024 року в розмірі 10 463,08 грн., а тому заборгованість по заробітній платі становить 28 672,19 грн. Зазначає, що загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 серпня 2024 року по 25 листопада 2024 року становить 37 299,69 грн. У зв`язку з вищезазначеним представник позивача просила стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із заробітної плати в загальному розмірі 28672,19 грн. (за березень 2022 року -6 332,56 грн., травень 2024 року 21886,78 грн., червень 2024 року 452,85 грн.) та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 серпня 2024 року по 25 листопада 2024 року включно в розмірі 37299,69 грн., а також витрати зі сплати судового збору.

Ухвалами судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 листопада 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також задоволено клопотання представника позивача про витребування у АТ «Дніпроважмаш» довідки про заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 та про доходи ОСОБА_1 за червень, липень 2024 року.

Представник позивача сформувала в системі «Електронний суд» заяву в якій просила розглянути справу без її участі і без участі позивача, а також підтримала позовні вимоги та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча відповідно до ст. 128 ЦПК України про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, заперечень проти позову суду не представив, лише на вимогу суду надав довідку про заборгованість та доходи позивача, а тому суд вважає за можливе розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів із винесенням заочного рішення.

17 грудня 2024 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська було вирішено питання про заочний розгляд справи.

За таких обставин, суд розглянув справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження з можливістю ухвалення заочного рішення відповідно до ст.280 ЦПК України, оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин, відзиву не подав. При цьому, представник позивача не заперечувала проти такого вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, та враховуючи визнання позову відповідачем, суд дійшов таких висновків.

Положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 26 серпня 2011 року ОСОБА_1 згідно наказу Пр №2516к від 29 серпня 2011 року була прийнята на роботу на посаду машиніста крана (учнем) ПАТ «Дніпроважмаш» та 01 серпня 2024 року на підставі наказу №872/к/тр від 01 серпня 2024 року була звільнена за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а. с. 12-13).

Матеріалами справи підтверджено, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 становить: за березень 2022 року 6582,88 грн. (після утримання податків 5299,22 грн.); за травень 2024 року 22751,93 грн. (після утримання податків 18315,30 грн.), що підтверджується наданою АТ «Дніпроважмаш» довідкою №65 від 25 листопада 2024 року. Нарахована ОСОБА_1 заробітна плата: за червень 2024 року складає 18456,29 грн.; за липень 2024 року складає 1345,04 грн. (а. с. 61).

Частиною 1 статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 21 ЗУ «Про оплату праці» встановлено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України») «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» / «правомірне очікування» стосовно ефективного здійснення права власності.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 2 статті 233 КЗпП України встановлено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналіз норм ст. ст. 47, 116 КЗпП України, ЗУ «Про оплату праці» свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, тощо) належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Така правова позиція викладена в поставах Верховного Суду України N6-1395цс16 від 26 жовтня 2016 року, N6-788цс16 від 14 грудня 2016 року.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Судом з урахуванням вказаної норми надається оцінка доводів позивача в частині обґрунтування вимог про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в заявленому розмірі.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідач не провів розрахунок з позивачем в строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, та фактично повний розрахунок з позивачем відповідач не провів на час розгляду справи.

Крім того, на виконання ухвали суду представником відповідача надано суду довідку з відомостями про заборгованість АТ «Дніпроважмаш» по заробітній платі перед ОСОБА_1 складає 29334,81 грн. (після утримання податків 23614,52 грн.), яка складається з заборгованості по заробітній платі: за березень 2022 року 6 582,88 грн. (після утримання податків 5 299,22 грн.); за травень 2024 року 22 751,93 грн. (після утримання податків 18 315,30 грн.).

При цьому, суд зазначає, що з урахуванням заяви про зміну предмету позову сторона позивача посилається на існування заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 становить 28672,19 грн. та складається з заборгованості по заробітній платі: за березень 2022 року 6332,56 грн.; за травень 2024 року 21886,78 грн. грн., за червень 2024 року 452,85 грн.

Разом з тим, посилання сторони позивача на заявлений ними розмір заборгованості по заробітної плати належним чином не обґрунтовано, а також відсутні належні докази заявленого розміру заборгованості по заробітній платі.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що позов у частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає задоволенню саме в заявленому стороною позивача розмірі 28 672,19 грн., оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача просила суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 02 серпня 2024 року по 25 листопада 2024 року включно в розмірі 37299,69 грн.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

За змістом пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

З довідки АТ «Дніпроважмаш» №65 від 25 листопада 2024 року слідує, що загальний розмір заробітної плати ОСОБА_1 за останні два місяці (червень - липень 2024 року) перед звільненням становив 19801,33 грн. (а. с. 61).

Таким чином, середньоденний заробіток позивача ОСОБА_1 , який підлягає врахуванню при оплаті вимушеного прогулу, становить 460,50 грн. (19801,33 грн. : 43 робочі дні).

Враховуючи наведене суд зазначає, що середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 02 серпня 2024 року і по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Таким чином, оскільки відповідач так і не провів з позивачем остаточний розрахунок, середній заробіток має бути розрахований за період з 02 серпня 2024 року по 25 листопада 2024 року, тобто в межах пред`явлених позовних вимог.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 02 серпня 2024 року по 25 листопада 2024 року складає 37300,50 грн. (460,50 грн. х 81 робочий день).

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, за висновками Верховного Суду у постанові Великої Палати від 08 грудня 2021 року, викладеними у справі №9901/407/19, слідуючи усталеній судовій практиці, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу за цими висновками підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню з цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів.

При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків).

Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу.

Суд зауважує, що справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких у подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що на користь позивача з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку з 02 серпня 2024 року по 25 листопада 2024 року включно, саме в заявленому стороною позивача розмірі 37299,69 грн., оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, з утриманням із вище визначених сум установлених законодавством України податків і зборів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі п. 7 ч. 1 ст.264,ст.430ЦПК України суд вважає необхідним допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з АТ «Дніпроважмаш» підлягає стягненню 1211,20 грн. судового збору на користь держави, а також 968,96 грн. на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 47, 94, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 280, 354, 355,430 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (код ЄДРПОУ 00168076) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 28672,19 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 серпня 2024 року по 25 листопада 2024 року в розмірі 37 299,69 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (код ЄДРПОУ 00168076) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) понесені та документально підтверджені судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 968,96 грн.

Стягнути з Акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (код ЄДРПОУ 00168076) на користь Держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Дніпроважмаш», код ЄДРПОУ 00168076, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сухий острів, буд. 3.

Суддя: Т.П. Терещенко