Рішення

від 09.12.2024 по справі 183/9565/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/9565/24

№ 2/183/4055/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2024 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Черкаська селищна рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в :

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що вона, на підставі ордеру Міністерства оборони України №192 від 30 жовтня 2000 року, виданого Черкаською квартирно-експлуатаційною частиною району, та дозволу, наданого начальником КЕВ м.Дніпро від 05.01.2023 року за № 525/54, являється наймачем квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач посилається на те, що з усіма комунальними службами та обслуговуючими організаціями уклала договір, здійснює оплату за надані житлово-комунальні послуги.

Відповідачка не проживає у вказаній квартирі з 2012 року, а сам е з того часу, коли переїхала проживати до с.Піщанка Тульчинського району Вінницької області.

Остання не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не приймає, особистих речей також в спірній квартирі не має, тому позивач наполягає на тому, що відповідачка фактично втратила інтерес до житлового приміщення, що є підставою для визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження по справі (а.с. 18).

Позивач в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду із заявою про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала.

Відповідачка відзив на позов не подала, в судове засідання не з`явилася, звернулася до суду із заявою про розгляд справи у її відсутність, позов визнала.

Представник третьої особи Черкаської селищної ради також надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

30 жовтня 2000 року Гвардійською КЕЧ району видано ордер 192, за яким ОСОБА_3 , у складі сім`ї ОСОБА_1 (дружини) та ОСОБА_4 (дочки) надано право на зайняття житлової квартири АДРЕСА_2 (а.с. 6).

Листом начальника КЕВ м.Дніпро від 05.01.2023 року за № 525/54 ОСОБА_1 надано дозвіл на переоформлення особистого рахунку на квартиру на своє ім`я, в зв`язку зі смертю чоловіка ОСОБА_3 (а.с. 7).

06.01.2023 року між Будинкоуправлінням № 2 Гвардійської КЕЧ району та ОСОБА_1 укладено Типовий договір найму житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8-9).

З витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні осбі вбачається, що у квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованими значаться: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 (а.с. 10).

Суду надано акт перевірки фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 від, у відповідності до якого ОСОБА_2 у зазначеній квартирі не проживає з 2012 року (а.с. 11).

Правовідносини, що вникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону, а саме.

Основним законодавчим актом у сфері регулювання житлових відносин є Конституція України та Житловий кодекс України, прийнятий у 1983 році. (далі - ЖК України).

17 липня 1997 року Україна ратифікувала римську Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенцію), а також Перший протокол та протоколи №№ 2, 4, 7 та 11 до цієї Конвенції. Певна увага приділена у Конвенції правам людини, що пов`язані з житлом. Так, п. 1 ст. 8 Конвенції встановлює, що кожна людина має право на повагу до її житла. Цим правом закріплена недоторканність житла, яка проголошена також ст. 30 Конституції України. Відповідно до цього ніхто не може перешкоджати особі у законному володінні, користуванні чи розпорядженні своїм житлом, а будь-які порушення цих повноважень захищаються у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його родини за ним зберігається житлове приміщення на протязі шести місяців, а ст. 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, проводиться виключно в судовому порядку.

У відповідності до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Як випливає із зазначеної норми закону, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно при позбавленні права власності на житлове приміщення, позбавленні права користування житловим приміщенням, визнанні особи безвісно відсутньою, оголошенні фізичної особи померлою.

З огляду на те, що Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15).

У відповідності до п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.04.85 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.

Згідно з ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Подана відповідачем заява про визнання позову не викликає у суду сумніву щодо добровільності визнання позову.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 з 2012 року фактично не проживає за місцем реєстрації.

Суд вважає доведеним, що відповідачка ОСОБА_2 понад 6 місяців не проживає за місцем реєстрації, що відповідно до ст. 71 ЖК України, є підставою для визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Визнання особи такою, що втратила право користування житлом, тягне за собою зняття цієї особи з реєстрації в даному приміщенні.

А тому позовні вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв`язку з тим, що позивачка не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на її користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Черкаська селищна рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ;

третя особа Черкаська селищна рада, код ЄДРПОУ 21927787, адреса: вул. Лісна, буд. 24, селище Черкаське, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51272.

Суддя Сорока О.В.