Рішення

від 12.12.2024 по справі 363/2863/24

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12.12.2024 Справа № 363/2863/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м.Вишгород

Вишгородский районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Шубочкіної Т.В.,

за участю секретаря Воронюк А.І.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

представника заінтересованої особи: Овод А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгород цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту загибелі внаслідок поранення, одержаного під час безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони України у період воєнного стану, заінтересовані особи Міністерство у справах ветеранів України, Міністерство оборони України, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просить встановити факт смерті свого брата, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , добровольця, який загинув внаслідок поранення, одержаного під час безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони України у період воєнного стану, що мав місце 13 березня 2022 року поблизу села Червоне Бучанського району Київської області.

В обґрунтування заяви зазначає, що її брат, ОСОБА_3 , з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну до моменту загибелі ОСОБА_3 добровольцем долучився до військової частини НОМЕР_1 , здійснював заходи із забезпечення національної безпеки і оборони на території Бучанського та Вишгородського району Київської області. ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок розриву снаряду ОСОБА_3 загинув поблизу села Червоне Бучанського району Київської області. Причиною смерті стало вогнепальне осколкове поранення голови. ОСОБА_3 не перебував у складі військових частин, ЗСУ, ДПС України Національної поліції, Національної гвардії, СБУ чи іншого утвореного відповідно до законодавства військового формування чи правоохоронного органу. У заявника відсутні документи передбачені абзацами 9-10 Пункту 5 Порядку № 685, оскільки загиблий ОСОБА_3 не встиг стати на облік та перебувати у складі військових частин, ЗСУ, ДПС України, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ чи іншого утвореного відповідно до законодавства військового формування чи правоохоронного органу. Заявник позбавлений можливості скористатись своїми сімейними, цивільними і соціальними правами, пов`язаними із смертю брата зокрема: отримання статусу членів сім`ї загиблого військовослужбовця.

13.06.2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження. Залучено до участі у справі у якості заінтересованої особи Міністерство оборони України.

05.07.2024 до суду, через підсистему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи Міністерства оборони України, ОСОБА_4 , надійшло клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що заявниця, як сестра, не належить до кола осіб, які мають право на отримання статусу члена сім`ї загиблого ОСОБА_3 , тому встановлення юридичного факту в цій справі не призведе до реалізації визначеної мети звернення до суду. Крім того, для юридичного факту, що є предметом розгляду в даній справі, передбачено позасудовий порядок його встановлення. Вказує, що рішення міжвідомчої комісії Міністерства у справах ветеранів України стосовно факту, встановлення якого ініціювала ОСОБА_1 , було прийнято у позасудовому порядку, а тому відмова в його встановленні могла бути оскаржена лише до адміністративного суду. Таким чином, заява, яка є предметом розгляду в даній справі, не підлягає розгляду судами загальної юрисдикції, а тому провадження підлягає закриттю.

17.09.2024 до суду, через підсистему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи Міністерства у справах ветеранів України, Максимчука О.О., надійшли пояснення наступного змісту. Заявник ОСОБА_1 в розумінні частини третьої статті 101 Закону № 3551 не належить до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України. Вказує, що факт загибелі (смерті) ОСОБА_3 під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, може бути встановлений судом у разі якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублені чи знищені документи. Просить розглядати заяву за відсутності представника Міністерства у справах ветеранів України.

Заявник ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні вимоги викладені у заяві підтримали повністю та просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України, ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо задоволення вимог заяви заперечував з підстав викладених у клопотанні щодо закриття провадження.

Представник заінтересованої особи Міністерства у справах ветеранів України в судове засідання не з`явився, на адресу суду надійшли пояснення разом із клопотанням про проведення розгляду справи без участі представника.

Розглянувши заяву, вислухавши доводи сторін, дослідивши надані до суду докази суд прийшов до наступного.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 ст. 19 ЦПК окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на даний момент.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним братом заявника ОСОБА_1 . Вказане підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 та копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_3 був учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , копії лікарського свідоцтва про смерть №69, копії довідки про причину смерті, ОСОБА_3 , 1987 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув поблизу села Червоне Бучанського району Київської області, причиною смерті стало вогнепальне осколкове поранення голови.

Згідно копії висновку експертного дослідження №69тр-2022 при судово-медичному досліджені трупа ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виявлені наступні тілесні ушкодження: вогнепальне осколкове поранення голови (з раною: у лобно-тім`яній ділянці зліва з переходом на верхню половину обличчя, що проникає у порожнину черепа); уламковий перелом кісток склепіння та лицевого черепа, розчавлення речовини головного мозку. Комплекс вищезазначених тілесних ушкоджень, утворився від дії вогнепальної зброї, а саме осколків, мас ознаки тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння) та перебуває в прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , настала внаслідок вогнепального осколкового поранення голови, на що вказують, описані в пункті №1 даних Підсумків, ушкодження.

Як убачається з копії посвідчення № НОМЕР_6 Петрівським сільським головою батьку ОСОБА_3 . ОСОБА_5 було видано нагороду «За заслуги перед Петрівською громадою» (посмертно) за участь у силах оборони Петрівської громади .

Національним музеєм-заповідником Української військової звитяги та БО БФ «Вільні та щасливі родини» видано сертифікат родині ОСОБА_6 про долучення до створення алеї пам`яті про воїнів.

Фото ОСОБА_3 розміщено на алеї Слави в селі Нові Петрівці та на меморіалі «Янголи Перемоги» в с.Мощун, що підверджується фотографіями.

Як убачається з листа №27/10/1/5-Є-1370 від 24.04.2024 року заявник ОСОБА_1 зверталась до НГУ ГУ МВС України з заявою стосовно проведення службового розслідування з метою встановлення факту участі в бойових діях ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , які брали участь у захисті територіальної цілісності і незалежності України в якості добровольців у складі Збройних Сил України. У відповідь було повідомлено, що зазначене питання не належить до компетенції Головного управління Національної гвардії України, оскільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військову службу в Національній гвардії України не проходили та у її складі до участі в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ, не залучалися. Та запропоновано звернутись до Міжвідомчої комісії з питань встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ.

Відповідно до протоколу від 16 травня 2024 року №4 засідання комісії Міністерства у справах ветеранів України Євдокименко С.М. відмовлено у встановленні факту безпосередньої участі у заходах ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю документів, що містять підтвердження факту безпосередньої участі у заходах, відповідно до підпункту 1 пункту 9 Порядку встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2023 № 685.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , показав що він був зарахований до військової частини НОМЕР_1 24.02.2022 року. З 28.02.2022 року він перебував на позиції в с. Гута Межигірська, біля річки Ірпінь та с. Червоне, Вишгородського району разом із ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , які прийшли на позиції добровільно захищати батьківщину. Вони не були зараховані до військової частини, але документи для цього збиралися командиром відділення. 13.03.2022 року останні загинули під час артилерійського обстрілу позицій розташування військових ВСУ біля с.Червоне. Він отримав поранення, а ОСОБА_3 , який був разом із ним, загинув внаслідок поранення.

Свідок ОСОБА_10 , також показав, що 24.02.2022 року він був зарахований до 72ої бригади. 28.02.2022 року до 13.03.2022 року вони разом із ОСОБА_3 перебували в одному окопі під обстрілами. 14.03.2022 року дізнався, що останній загинув виходячи з іншим підрозділом біля с. Червоне, Вишгородського району. Вказав, що ОСОБА_3 та ще двоє людей пришли із села та були добровольцями.

Надані фото та відеодоматеріали підтверджують факт участі ОСОБА_3 у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони України у період воєнного стану.

Відповідно до підпункту 6 ст.10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать: сім`ї осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до абз. 7 п. 2 «Порядком надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740 статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, згідно з цим Порядком надається сім`ям осіб, які загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно з п. 4 Прядку №740, підставами для надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, для осіб, зазначених в абзаці сьомому пункту 2 цього Порядку є: свідоцтво про смерть (копія) та довідка за формою згідно з додатком, видана Мінветеранів.

Так, Додатком до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740 є Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, видача, якої регулюється «Порядком встановлення факту безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, деяких категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2023 р. № 685.

В силу вимог абз. 1 п. 5 зазначеного Порядку № 685 для встановлення факту безпосередньої участі у заходах особи, яка загинула під час безпосередньої участі у заходах, кожен повнолітній член сім`ї, зазначений у підпункті 2 пункту 2 цього Порядку (його уповноважена особа), подає особисто чи надсилає поштою Мінветеранів письмову заяву про встановлення факту безпосередньої участі у заходах за формою згідно з додатком.

За змістом вказаного п.5 Порядку №685 до заяви додаються такі документи: копія паспорта громадянина України, копія свідоцтва про смерть особи, копія свідоцтва про народження особи - для батьків загиблого (померлого), копія свідоцтва про шлюб - для дружини (чоловіка), копія свідоцтва про народження дитини - для дитини, висновок судово-медичної експертизи, що засвідчує факт смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, або копії первинної медичної облікової документації, форми яких затверджені МОЗ, довідка про безпосередню участь у заходах у період воєнного стану особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, видана командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил, Держприкордонслужби, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ та/або іншого утвореного відповідно до закону військового формування та правоохоронного органу, у взаємодії з якими особа брала безпосередню участь у заходах у період воєнного стану, свідчення (заява) командира підрозділу, в зоні відповідальності якого перебувала особа, або свідчення (заяви) не менше ніж двох свідків, які разом з особою брали безпосередню участь у заходах, про безпосередню участь у заходах у період воєнного стану особи, яка загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах, - у разі відсутності довідки, передбаченої абзацом дев`ятим цього пункту.

До уваги беруться свідчення (заяви) осіб, справжність підпису на яких засвідчено нотаріально або командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) та печаткою військової частини (органу, підрозділу), в якій (якому) особи проходять військову службу, які брали безпосередню участь заходах, за період, за який вони свідчать; інші документи, які містять докази та підтверджують факт безпосередньої участі у заходах у період воєнного стану; рішення суду яким встановлено, що особа загинула (пропала безвісти), померла внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у заходах у період воєнного стану, - у разі відсутності документів, передбачених абзацами восьмим - десятим цього пункту.

Міжвідомча комісія розглядає подані документи, надсилає у разі потреби необхідні запити за підписом її голови, уточнює інформацію про осіб, стосовно яких подані документи, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів і в місячний строк з дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення про встановлення факту безпосередньої участі у заходах або рішення про відмову у встановленні факту безпосередньої участі у заходах.

Враховуючи те, що заявник, яка є сестрою загиблого ОСОБА_3 , не може отримати довідку про безпосередню участь у заходах у період воєнного стану особи, яка загинула (пропала безвісти) під час безпосередньої участі у заходах, видану командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) Збройних Сил, Держприкордонслужби, Національної поліції, Національної гвардії, СБУ та/або іншого утвореного відповідно до закону військового формування та правоохоронного органу, у взаємодії з якими особа брала безпосередню участь у заходах у період воєнного стану (необхідну для встановлення сатусу члена сім`ї загиблого Захисника України), оскільки ОСОБА_3 не перебував у жодному з перелічених органів чи військовому формуванні, вона в силу вищенаведених вимог Порядку №685 має право звернутися до суду за встановленням факту загибелі її брата внаслідок захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Оцінка таких дій ОСОБА_3 як безпосередня участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони України у період воєнного стану також ґрунтується на наступних нормах закону.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», у період дії воєнного стану громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - цивільні особи), можуть брати участь у відсічі та стримуванні збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав, у тому числі отримати вогнепальну зброю і боєприпаси до неї відповідно до порядку та вимог, встановлених Міністерством внутрішніх справ України.

ОСОБА_1 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 поблизу села Червоне Бучанського району Київської області, внаслідок дії вибухів та осколків, тобто від дії вибухового предмету.

З урахуванням обставин цієї справи, іншим, окрім як судовим шляхом, встановити такий факт неможливо через відсутність у заявника необхідних на те документів.

Встановлення цього факту необхідно завнику для звернення із заявою до міжвідомчої комісії Мінветеранів для вирішення питання про отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 258, 259, 263-265, 268, 273, 294, 315, 319, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту загибелі внаслідок поранення, одержаного під час безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони України у період воєнного стану, заінтересовані особи Міністерство у справах ветеранів України, Міністерство оборони України - задовольнити.

Встановити факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внаслідок поранення, одержаного під час безпосередньої участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони України у період воєнного стану, що мав місце 13 березня 2022 року поблизу села Червоне Бучанського району Київської області.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення проголошено 17.12.2024 року о 16.00 год.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Заінтересовані особи: Міністерство у справах ветеранів України, ЄДРПОУ 42657144, адреса місцезнаходження: пров. Музейний 12 ,м. Київ ,01001; Міністерство оборони України, ЄДРПОУ 00034022, місце знаходження 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6..

Суддя Т.В. Шубочкіна