Ухвала

від 09.12.2024 по справі 953/3852/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/3852/22

н/п 4-с/953/52/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

судді Єфіменко Н.В.,

за участі секретаря Лущан В.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні скаргу ОСОБА_1 надії державноговиконавця,заінтересовані особи:державний виконавецьКиївського відділудержавної виконавчоїслужби умісті ХарковіСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції Романа Владислава Вадимовича, Комунальне підприємство «Харківводоканал», -

встановив:

18 вересня 2024 року до суду надійшла, направлена поштою 16.09.2024, скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романа В.В., Комунальне підприємство «Харківводоканал, відповідно до змісту якої вона просить суд: визнати неправомірними дії державного виконавця щодо відмовити у задоволенні заяви про визначення поточного рахунку боржникафізичної особи для здійснення видаткових операцій; зобов`язати державного виконавця здійснити всі належні дії щодо визначення поточного рахунку боржникафізичної особи для здійснення видаткових операцій.

Одночасно просила суд поновити строк на подання скарги посилаючись на дізнання про відмову у задоволенні заяви про визнання поточного рахунку боржникафізичної особи для здійснення видаткових операцій 05.09.2024.

В обґрунтування скарги заявник зазначив, що 02.10.2023 відкриті виконавчі провадження №72906424, №72906569, з виконання заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2024, в рамках якого накладений арешт на її рахунки. 15.11.2023 за відсутності у боржника майна, на яке можливе звернути стягнення для задоволення вимог стягувача, виконавчі листи повернуті стягувачу. Постанови про закінчення або зупинення виконавчих проваджень не ухвалювались. У порушення ст.28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов їй не направлялись. Також зазначила, що 01.07.2024 її представник звернувся до державного виконавця із заявою про визнання поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, однак їй було відмовлено, що змусило звернутися до суду з даною скаргою.

Державний виконавець проти задоволення скарги заперечував посилаючись на ч.3, ч.5 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

До судового засідання стягувач, боржник та державний виконавець, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились.

Відповідно до ч.2 ст.447 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності стягувача, боржника та державного виконавця.

Обставини, встановлені судом при розгляді даної скарги:

22.09.2022 заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь КП «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 40985, 63 грн.

30.08.2023 на виконання вищезазначеного рішення видані виконавчі листи.

20.09.2023 представник позивача звернувся до виконавчої служби із заявами про відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих листів, виданих Київським районним судом м. Харкова у справі №953/3852/22.

02.10.2023постановою державноговиконавця відкритевиконавче провадження№ 72906424 про стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судових витрат у розмірі 2481,00 грн. в рівних частках, тобто по 620, 25 грн. з кожного.

02.10.2023 постановою державного виконавця у виконавчому провадженні № 72906424 накладений арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1

03.10.2023 постановою державного виконавця відкрите виконавче провадження № 72906569 про солідарне стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» 40985,63 грн.

03.10.2023 постановою державного виконавця накладений арешт у виконавчому провадженні № 72906569 на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1

15.11.2023 постановами державного виконавця виконавчі листи №953/3852/22 виданий 30.08.2023 про солідарне стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» 40985,63 грн., стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судових витрат у розмірі 2481,00 грн. в рівних частках, тобто по 620, 25 грн. з кожного повернуті стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».

01.07.2024 заявник звернулась до державного виконавця із завою про визнання поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій.

У задоволенні вищезазначеної заяви державним виконавцем відмовлено, про що свідчить лист №83999 від 10.07.2024.

Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні даної скарги та застосовані норми права:

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Тобто, з метою забезпечення реального виконання судового рішення та ефективного захисту порушених прав ЦПК України передбачає спеціальні форми реагування, зокрема розділом VІІ «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України визначено порядок судового контролю за виконанням судових рішень в цивільних справах.

Так, ст.447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі ст.447 ЦПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Відповідно до ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Щодо клопотання заявника про поновлення строку для подання скарги суд зазначає таке.

Згідно зі ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Вивчивши доводи клопотання про поновлення строку для звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, суд вважає їх обґрунтованими та визнає причини пропуску процесуального строку для подання скарги, передбаченого ч.1 ст.449 ЦПК України, поважними, а тому доходить висновку про можливість поновлення строку для подання скарги.

Щодо скасування арешту.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п.7 ч.3 ст.18 цього ж Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному ст.35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.

Відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з п.1 ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У розділі XIX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №512/5від 02.04.2012 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №489/20802 02.04.2012 року, наведені особливості взаємодії органів державної виконавчої служби та приватних виконавців при визначенні поточного рахунку боржника фізичної особи у банку для здійснення видаткових операцій. (далі - Інструкція).

Так, у період дії воєнного стану в Україні фізична особа - боржник, на кошти якої накладено арешт, може звернутись до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти цієї особи, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, без урахування такого арешту.

Відповідно доп.4 розд. XIX Інструкції, виконавець відмовляє боржнику у визначенні поточного рахунку в банку для здійснення видаткових операцій у разі, якщо виконавче провадження, у якому накладено арешт на кошти боржника, закінчено на підставі статті 39 Закону або виконавчий документ у цьому виконавчому провадженні повернуто стягувачу відповідно до ст.37 Закону.

Про відмову в задоволенні заяви боржника про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій виконавець письмово повідомляє боржника в порядку, визначеному ст.28 Закону.

Судом встановлено, що накладаючи арешт на грошові кошти боржника державний виконавець у постанові зазначив, що арешт накладається на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Таким чином, державний виконавець визначила порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або кошти, що мають спеціальний режим використання та звернення стягнення на які заборонено законом.

У відповідності до ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, заявник зверталась до державного виконавця із заявою про визнання поточного для здійснення видаткових операцій відповідно до положень закону.

Вищезазначені заяви заявника виконавцем залишені без задоволення за відсутності у відділі відкритих виконавчих проваджень стосовно заявника.

З огляду на вищезазначене скарга про визнання неправомірними дії державного виконавця щодо відмовити у задоволенні заяви про визнання поточного рахунку боржника-фізичної особи для здійснення видаткових операцій, зобов`язати здійснити всі належні дії щодо визначення поточного рахунку боржника-фізичної особи для здійснення видаткових операцій є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема п.4. розд. XIX Інструкції.

Згідно з ст.ст. 79-80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріали скарги не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження порушень державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження.

Враховуючи вищевикладене скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, у відповідності до вимог ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 447, 260 ,261 ЦПК України, суд, -

постановив:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання скарги, задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на подання скарги.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи: державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романа Владислава Вадимовича, Комунальне підприємство «Харківводоканал», - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня підписання її повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду.

Суддя Н.В. Єфіменко