Рішення

від 23.12.2024 по справі 698/848/24

КАТЕРИНОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 698/848/24

Провадження № 2/698/318/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 р. Катеринопільський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Лазаренка В.В.,

при секретарі судових засідань Триліс Я.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні заправилами загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Єрківської селищної ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів спілкування батька з дитиною,

ВСТАНОВИВ:

15.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів спілкування батька з дитиною, в якому просить суд зобов`язати відповідачку не чинити йому перешкод у спілкуванні з його донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначити такі способи його участі у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 : спілкування телефонним зв`язком та за допомогою СМС-повідомлень та повідомлень в інтернет-застосунках, у період з 14 до 20 год. в будні дні та з 10 до 20 год. у вільні для дитини від навчання дні (вихідні та дні шкільних канікул); особисте безперешкодне його спілкування з дитиною тривалістю до 4-х год. без присутності відповідачки, в дні перебування позивача у населеному пункті проживання дитини.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 02.07.2013року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, в якому в них народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 26.07.2016 року. Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 04.12.2023 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. Відмовлено у задоволені позовних вимог щодо визначення місця проживання дитини з батьком. Після розірвання шлюбу за згодою сторін їхня донька ОСОБА_3 залишилася проживати разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 . Він добровільно сплачує аліменти на утримання малолітньої дитини, що підтверджується довідкою про його доходи виданою ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» від 23.08.2024 року.

Зазначає, що відповідачка свідомо перешкоджає йому спілкуватися з дитиною шляхом контролю за його телефонними дзвінками до доньки та забороняє малолітній дитині розмовляти та обмінюватися інтернет-повідомленнями з батьком, що підтверджується доданими роздруківками з Viber мережі, внаслідок чого 14.06.2024 року він змушений був звертатися із письмовою заявою до органу опіки та піклування виконавчого комітету Єрківської селищної ради, однак відповіді йлму направлено не було. Крім того, з метою досудового врегулювання цього питання він 19.06.2024 року звернувся через інтернет-застосунок «Viber» до селищного голови Єрківської селищної ради, але відповіді від нього також не отримав, тому він змушений звернутися до суду із цим позовом.

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15.10.2024 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі, призначено підготовче судове засідання на 18.11.2024 року.

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 18.11.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 23.12.2024 року.

Позивач у судове засідання не з`явився. До суду надав клопотання, відповідно до якого просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася. До суду надала заяву, відповідно до якої просить справу розглядати без її участі. Позовні вимоги визнає у повному обсязі та не заперечує проти їх задоволення.

Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Єрківської селищної ради Філоненко В.В. у судове засідання не з`явилася. До суду надала заяву, відповідно до якої просить справу розглядати без участі представника. Позовні вимоги визнає у повному обсязі.

За змістомч.2ст.247ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч. 4ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем, оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить вимогам закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення справи по суті та на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази на предмет належності, достовірності та допустимості у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з пунктом 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених устатті 43цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 206ЦПК України,зокрема,передбачено,що відповідачможе визнатипозов набудь-якійстадії провадженняу справі,зазначивши проце взаяві посуті справиабо вокремій письмовійзаяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову за сукупності таких умов: визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України; відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин; якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або непорушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.09.2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) вказано, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

За змістом ч.ч. 7-10 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

У ч. 3 ст. 51 Конституції Українипередбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства»визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно дост. 15 Закону України «Про охорону дитинства»дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.

За змістом ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства»на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Стаття 141 СК Українивизначає, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом ст.ст. 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом ч. 1 ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зіст.158СКУкраїни за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

За правилами ч.ч. 1-4 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Крім прав батьків щодо дітей, діти згідност.142СКУкраїни тежмають рівніправа таобов`язкищодо батьків,незалежно відтого,чи перебувалиїхні батькиу шлюбіміж собою, у тому числі, й на рівне виховання батьками.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Olsson v. Sweden» (№ 2) від 27.11.1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі «Johansen v. Norway» від 07.08.1996 року, § 78).

Отже, визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Судом встановлено, що 02.07.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрований шлюб, про що у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві вчинено актовий запис № 1390. Після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище ОСОБА_5 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Єрківської селищної ради Катеринопільського району Черкаської області 26.07.2016 року, актовий запис № 25, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 04.12.2023 року у справі № 698/333/23 розірвано щлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 02.07.2013 року у Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1390. Відмовлено в задоволенні позову щодо визначення місця проживання дитини з батьком.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 ,виданою керівникомДП «Східнийгірничо-збагачувальнийкомбінат» від23.08.2024року, ОСОБА_1 за період з серпня 2023 року по липень 2024 року отримав загальну суму доходу 196403 грн. 85 коп., за виключенням аліментів 160405 грн. 57 коп.

Відповідно дозаяви ОСОБА_1 дооргану опікита піклуванняв особівиконавчого комітетуЄрківської селищноїради від14.06.2024року,останій просить орган опіки та піклування вжити заходів, щодо припинення ОСОБА_2 цього порушення та у встановлений законом термін повідомити його про результати цих заходів.

Згідно заяви ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_6 від 09.10.2024 року посилаючись на те, що ОСОБА_2 свідомо перешкоджаєйого спілкуваннюз дитиноюта участіу їївихованні, просить видати та направити до органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Єрківської селищної ради Акт реагування на порушення конституційних прав громадянина для вжиття цим органом заходів щодо усунення цього порушення.

Із роздруківок скріншотів листування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в месенджері «Viber» вбачається, що він постійно просить ОСОБА_2 дати йому можливість поговорити з дочкою.

З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи принципрівності батьківу реалізаціїправа навільне спілкуванняз дитиноюта участьу їївихованні, суд, діючи насамперед в якнайкращих інтересах малолітньої дитини, а також враховуючи те, що малолітня дочка потребує спілкування з батьком, а позивач не позбавлений батьківських прав, свої обов`язки щодо дитини виконує, має стабільне бажання брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю малолітньою дочкою, відповідачка визнала позов в повному обсязі і таке визнання є безумовним та не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

На підставівикладеного,керуючись ст.ст.10,12,81,141,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Єрківської селищної ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів спілкування батька з дитиною задовольнити.

Визначити наступніспособи участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

-спілкування телефонним зв`язком та за допомогою СМС-повідомлень та повідомлень в інтернет-застосунках, у період з 14 год. до 20 год. в будні дні та з 10 год. до 20 год. у вільні для дитини від навчання дні (вихідні та дні шкільних канікул);

-особистебезперешкодне спілкування ОСОБА_1 здитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю до 4-х год. без присутності ОСОБА_2 , в дні перебування ОСОБА_1 у населеному пункті проживання дитини.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційногосуду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Лазаренко