Рішення

від 16.12.2024 по справі 757/33169/24-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/33169/24-ц

пр. 2-7272/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року

Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі судових засідань: Ємець Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу 757/33169/24-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська група»</a>, за участю третьої особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська група»</a>, за участю третьої особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про визнання кредитного договору недійсним.

В обґрунтування своїх вимог, позивач вказує, що не підписував кредитного договору, не здійснював жодної реєстрації на сайті відповідача з метою отримання кредитних коштів, не вносив на такий сайт жодні відомості, які можуть бути відомі лише позивачу та не отримував кошти від відповідача на рахунки, що, на думку позивача, є підставами для визнання договору №3327314594/528476 від 05.07.2020 недійсним.

З врахуванням зазначеного, позивач звернувся до суду та просить суд визнати недійсним договір №3327314594/528476 від 05.07.2020, що був укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська група».

24.07.2024 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яку передано судді Ільєвій Т.Г. 25.07.2024, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвалою судді від 01.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених недоліків.

20.08.2024 ухвалою суду було відкрито провадження та призначено до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

15.09.2024 представником відповідача було подано пояснення по справі, в яких зазначено, що вимоги позивача викладені в даній позовній заяві є необгрунтовані, оскільки позивачем було вчинено всі необхідні дії, з метою набуття кредитних зобов`язань, а наявність кримінального провадження не свідчить, що кредитний договір є недісним.

08.10.2024 ухвалою суду було витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська група»</a> копію договору №3327314594/528476 від 05.07.2020, що був укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європейська група», а також інших документів, що підтверджують укладання позивачем зазначеного договору.

В судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся належним чином.

Разом з цим, було направлено заяву про розгляд справи без участі позивача, вимоги підтримав.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення про судове засідання на сайті Печерського районного суду м. Києва.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення про судове засідання на сайті Печерського районного суду м. Києва.

З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку про розгляд справи по суті за наявними матеріалами, без фіксування технічними засобами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Так, встановлено, що 23 вересня 2020 року та 20 серпня 2021 року на адресу позивача надходили листи про те, що він є боржником за кредитним договором №3327314594/528476 від 05.07.2020, який було укладено між ним та ТОВ «КУ «Європейська кредитна група».

Позивач зазначає, що на підставі Договору відступлення права вимоги №ГФГ-2 від 20.08.2021 право вимоги по кредитному договору №3327314594/528476 від 05.07.2020 відступлено від ТОВ «КУ «Європейська кредитна група» до ТзОВ «ФК «Кредит Капітал».

Позивач вказує, що він не укладав кредитного договору, готівкових коштів не отримував, свої персональні дані, у тому числі дані паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків не поширював, повноважень для укладання даного кредитного договору від його імені третім особам не надавав.

Таким чином, на його думку, треті особи протиправно користуючись його персональними даними, без спеціальних на те повноважень уклали від його імені цивільно-правову угоду.

Поряд з цим, за згаданими вище фактами Солом`янським відділом поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві було внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12020105090001156 за ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України, а позивача, ОСОБА_1 , визнано потерпілим у даному кримінальному правопорушенні.

З врахуванням зазначеного, позивач звернутався до Франківського районного суду м. Львова в рамках справи № 760/2822/23 з позовом про захист прав споживачів та визнання кредитного договору недійсним.

Проте, рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10 червня 2024 року було відмовлено позивачу у задоволенні позову з причин того, що він невірно визначив відповідача по справі № 760/2822/23.

На зазначене позивач вказує, що під час судового розгляду по справі № 760/2822/23 - до суду було подано акт повернення Права вимоги до Договору відступлення прав вимоги №ЕМ-7 від 20.08.2021 від 17.06.2022 року, новий кредитор повернув, а кредитор прийняв, згідно з вимогами пунктів 9.1, 9.2, 9.3 Договору відступлення прав вимоги №ЕМ-7 від 20.08.2021 права вимоги щодо позивача, номер кредитного договору №3327314594/528476 від 05.07.2020.

Отже, належним відповідачем повинен був бути первісний кредитор "ТОВ "Європейська група", оскільки йому було повернуто право вимоги за кредитним договором №3327314594/528476 від 05.07.2020.

Вищезгадані факти були встановлені рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10 червня 2024 року.

Відтак, позивач звернувся з позовом до належного відповідача, а саме до ТОВ "Європейська кредитна група".

Таким чином, позивач стверджує, що не підписував кредитного договору, не здійснював жодної реєстрації на сайті відповідача з метою отримання кредитних коштів, не вносив на такий сайт жодні відомості, які можуть бути відомі лише позивачу та не отримував кошти від відповідача.

Окрім цього, позивач зазначив, що 09 вересня 2020 року внаслідок укладення шлюбу було змінено прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », даний факт також є преюдиційним та встановлений рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10 червня 2024 року.

На зазначені обставини представник відповідача подав додаткові пояснення, в яких зазаначив, що Договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.

Тобто, представник вказує, що без отримання листа на адресу електронної пошти або смс- повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ Європейська група та відповідачем не був би укладений. Кредитний договір є укладеним в електронній формі. При укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання.

Позивач здійснив волевиявлення щодо укладення договору, шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір.

Позивач передбачав всі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору.

Тобто, підписання позивачем договору про надання кредиту свідчить про ознайомлення його з правилами надання коштів у позику та вимогами ч. 2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", так як ознайомлення із даними правилами передують укладенню договору.

Також представник відповідача зазначив, що без отримання листа на електронну адресу чи SMS - повідомлення на номер телефону позивача, відповідно до якого було здійснено вхід на сайт ТОВ «Європейська група» за допомогою логіна та пароля, договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Європейська група» не був би укладений. Тобто, даний Кредитний договір відповідає внутрішній волі позивача.

Всі документи знаходяться в особистому кабінеті позичальника, з якими він був ознайомлений на момент укладення договору, погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами Договору в цілому та підтверджує, що: він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього Договору.

Окрім цього, представник відповідача зазначив, що досудове розслідування не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки не було направлено обвинувального акту до суду та винесення судового рішення, тому підстав для для визнання кредитного договору недійсним - недостатньо.

З врахуванням зазначених обставин справи, суд прийшов до наступних висновків.

Так, статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають на підставі договору або правочину.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина 1 статті 575 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними», роз`яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним необхідно перевіряти додержання ст.ст.215,1048-1052,1054-1055 ЦК України, та ст.ст.18,19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями15 і 23 цього Закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Згідно частини першої статті 626, частини першої статті 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За правилами статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно статті 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строку та умов кредитування, що свідчить про наявність волі позивача для укладення укладання такого договору шляхом вчинених дій зазначених вище.

Окрім цього, цього Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.

Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів, не скористався.

Окрім цього, позивач, оскаржуючи кредитний договір, не надає суду жодних доказів, які б вказували на те, що такий правочин є недійсним, оскільки позиція позивача є узагальненою, неконкретизованою, а відтак необґрунтованою.

Відтак, станом на день розгляду справи, не надано позивачем доказів того, що не були вчинені всі дії для отримання кредитних коштів та укладення кредитного договору відбулось поза його волею.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновків, що позивач ознайомився та погодився на умови договору, що дозволяє дійти висновку, що позивач будучи повнолітньою, дієздатною особою в повній мірі розумів взяття на себе зобов`язань та настання наслідків їх не виконання.

Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору.

Також, суд погоджується з доводами представника відовідача, що наявність кримінального провадження ще не свідчить про те, що кредитний договір є недійсним, оскільки досудове розслдіування триває, а позивачем не надано доказів, що, станом на день розгляду справи, встановлені обставини, які б підтверджували його доводи.

При цьому, суд вважає, що в подальшому, в разі встановлення обставин, на які посилається позивач в рамках кримінального провадження, останній не буде позбавлений права на відновлення своїх прав в разі доведеності їх порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, перевіривши матеріали справи, з`ясувавши усі фактичні обставини, дослідивши наявні докази, надавши їм належну оцінку, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з урахуванням тих обставин, що позивач не надала належних та допустимих доказів на підтвердження передбачених чинним законодавством правових підстав, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.82 ЦПК України визначено, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску» проти Румунії» встановлено, що «існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-83, 92, 95,141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ст.ст.11,203,627,628,634 ЦК України,Законом України «Про захист прав споживачів», суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Європейська група»</a>, за участю третьої особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» КРЕДИТ-КАПІТАЛ» про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 20.12.2024.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА