Рішення

від 19.12.2024 по справі 759/16947/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16947/24

пр. № 2/759/5327/24

19 грудня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Корецької М.С., представника позивача, адвокатки Басараб Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

І. Позиції учасників справи

Аргументи позивача

16 серпня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана адвокаткою Басараб Наталією Володимирівною, до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Позов обґрунтований тим, що:

- ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 (далі - квартира);

- ОСОБА_2 зареєстрована у вказаній квартирі з 2017 року, проте ніколи у ній не проживала;

- у лютому 2024 року позивач погодився на зміну договору найму і визнання ОСОБА_2 наймачем;

- попри наведене, ОСОБА_2 у квартирі не проживає, її речей у квартирі немає і ніколи не було, витрати з утримання квартири не несе, інтересу до житла не виявляє; її місце перебування позивачеві невідоме.

У судовому засіданні представник позивача, адвокатка Басараб Н.В. позовну вимогу підтримала в повному обсязі, з підстав, викладених у позові, просила її задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Додатково пояснила, що квартира була надана в користування на умовах найму житлового приміщення батькам позивача, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Відповідачка є племінницею позивача, дочкою його брата ОСОБА_5 , який помер. Відповідачка була зареєстрована у квартирі, але ніколи там не проживала. Після смерті брата позивач погодився на зміну договору найму і визнання відповідачки наймачем, адже розраховував, що вона буде проживати в квартирі брати участь в її утриманні. Проте ОСОБА_2 інтересу до житла не виявляє, у квартирі не проживає, житлово-комунальні послуги не сплачує.

Позиція відповідачки

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, причини неявки не повідомила, про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Відзив на позовну заяву відповідачка не подала.

Позиція третьої особи

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За змістом положень частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, за умови, що її належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

ІІ. Процесуальні дії суду

28 серпня 2024 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, у якій визначив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання на 03 жовтня 2024 року.

У зв`язку з неявкою відповідачки судове засідання, призначене на 03 жовтня 2024 року, суд відклав на 07 листопада 2024 року.

07 листопада 2024 року представник позивача подала клопотання про долучення до матеріалів справи заяви ОСОБА_2 від 31.01.2024 про зміну договору найму житлового приміщення, в якій вказаний номер телефону відповідачки. Суд долучив вказану заяву до матеріалів справи і відклав судове засідання на 27 листопада 2024 року.

У зв`язку з відсутністю електроенергії в суді судове засідання, призначене на 27 листопада 2024 року, суд відклав на 19 грудня 2024 року.

У судовому засіданні, до початку розгляду справи по суті, представник позивача заявила про допит як свідка ОСОБА_6 . Зазначену заяву суд задовольнив без виходу до нарадчої кімнати.

Інші заяви чи клопотання учасники справи не подавали.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставінаявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вирішуючи питання про проведення заочного розгляду справи, суд зазначає таке.

Два поштові конверти, якими відповідачу на його зареєстроване місце проживання суд направив ухвалу про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками (а.с. 29, 37), повернулися до суду без вручення. На довідках про причини повернення / досилання стоять відмітки «повертається» та «за закінченням терміну зберігання».

Суд зауважує, що листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.

Указана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22).

Також суд повідомляв ОСОБА_2 про розгляд справи телефонограмою та через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

З огляду на викладене, суд ужив всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи.

Оскільки відповідачка відзив на позовну заяву не подала, у судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином, а також ураховуючи те, що представник позивача проти ухвалення заочного рішення не заперечила, суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив провести заочний розгляд справи.

ІІІ. Обставини, які встановив суд

На підставі ордеру на жиле приміщення серії Б № 16706, виданого Виконавчим комітетом Ленінградської районної Ради народних депутатів міста Києва 30.03.1983, ОСОБА_3 отримала право на вселення до двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . Разом з нею право на вселення до квартири отримали члени її сім`ї: ОСОБА_4 , чоловік, і ОСОБА_1 , син (а.с. 9, 10).

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади міста Києва № 2024/009555089 від 09.08.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 04.07.1989 по теперішній час (а.с. 8).

Відповідно до розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації № 150 від 09.02.2024 внесені зміни до договору найму жилого приміщення на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; визначено укласти договір найму з ОСОБА_2 , у зв`язку зі смертю наймача, ОСОБА_7 (а.с. 11).

Відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи № 117686834 від 19.08.2024 ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 18).

Відповідно до рахунку повідомлення серії ІД 1787609 станом на 01 серпня 2024 року заборгованість за житлово-комунальні послуги становить 46 386,33 гривень (а.с. 14).

Відповідно до акту про непроживання особи від 12.08.2024 ОСОБА_2 , 1984 року народження з 23.10.2017 не проживає за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку з іншим місцем проживання. Акт засвідчений житлово-експлуатаційною дільницею № 3 Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» (а.с. 12).

Допитана як свідок у судовому засіданні ОСОБА_6 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 , проживає в сусідньому під`їзді на першому поверсі, у квартирі АДРЕСА_3 . За вказаною адресою проживає з 1970-х років, з підліткового віку. Родину ОСОБА_8 знає приблизно сорок років, в юності товаришувала з братом позивача, ОСОБА_5 . На сьогодні у квартирі проживає позивач разом з матір`ю, яка через похилий вік і стан здоров`я з квартири не виходить. З позивачем спілкуються як сусіди. Відповідачку в квартирі ніколи не бачила, про її існування знає зі слів її батька ОСОБА_5 .

ІV. Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Аналогічна за змістом норма наведена у частині першій статті 4 ЦПК України.

Між сторонами у справі виникли правовідносини з приводу користування квартирою, яка належить до державного житлового фонду.

Згідно із ч. 1 ст. 64 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

У статті 71 ЖК України встановлено загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами.

При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом (частини перша та друга статті 71 ЖК України).

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку (стаття 72 ЖК).

Згідно із ч. 3-6 ст. 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадках:

1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров`я та перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров`я або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в закладах охорони здоров`я, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою;

2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання;

3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Якщо з будинку, квартири (їх частини) вибула дитина (діти) і членів її (їх) сім`ї не залишилося, це житло може бути надано за договором оренди іншому громадянину до закінчення строку перебування дитини (дітей) у дитячому закладі або до досягнення нею (ними) повноліття і повернення від родичів, опікуна чи піклувальника, в окремих випадках - до закінчення навчання в загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, а також в професійно-технічних чи вищих навчальних закладах або до закінчення строку служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях;

4) виїзду у зв`язку з виконанням обов`язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу - протягом усього часу виконання таких обов`язків;

5) влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей з інвалідністю, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги - протягом усього часу перебування в них;

6) виїзду для лікування в лікувально-профілактичному закладі - протягом усього часу перебування в ньому;

7) взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі - протягом усього часу перебування під вартою або відбування покарання, якщо в цьому будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім`ї.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім`ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину до звільнення таких осіб з-під варти або до відбуття ними покарання.

У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті.

Відповідно до законодавства України може бути встановлено й інші умови і випадки збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами на більш тривалий строк.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 19 травня 2021 року в справі № 759/19579/17 Верховний Суд виснував, що: «аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Подібні правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12834/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 289/2299/18, від 30 листопада 2022 року у справі № 755/1139/18, від 04 вересня 2024 року у справі № 756/1384/20.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

V. Оцінка і висновки суду

У справі, що розглядається:

- ОСОБА_1 пред`явив вимогу про визнання ОСОБА_2 такою, яка втратила право користування квартирою;

- надані позивачем письмові докази та показання свідка з достатнім ступенем переконливості свідчать, що відповідачка не проживає у квартирі понад шість місяців без поважних причин, інтерес до квартири не виявляє, витрати з її утримання не несе;

- відповідачка у судове засідання не з`явилася, не скористалася своїми процесуальними правами учасника справи, не подала відзив на позов та не навела суду будь-яких аргументів, якщо у неї такі існували, що спростовують доводи позивача і надані ним докази в обґрунтування позовних вимог. Будь-яких доказів заінтересованості у квартирі ОСОБА_2 суду не подала.

Наведене свідчить, що ОСОБА_2 , попри зареєстроване місце проживання у квартирі, втратила право користування нею, а тому порушене право ОСОБА_1 підлягає судовому захисту.

За таких обставин, суд задовольняє позов повністю

VІ. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач при поданні позову сплатив судовий збір у сумі 1 211,20 гривень, що підтверджується квитанцією АТ «ТАСКОМБАНК» № 6160-2172-6591-5758 від 15.08.2024 (а.с. 4).

Доказів понесення інших судових витрат сторони у справі не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки сторони не заявляли вимоги щодо відшкодування судових витрат, суд не вирішує питання їх розподілу.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 280, 282, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 , такою, яка втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідачка: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація (місцезнаходження: місто Київ, проспект Берестейський, будинок 97).

Повне рішення суду складене 24 грудня 2024 року.

Суддя Ю.В. Кравченко