Рішення

від 24.12.2024 по справі 761/47818/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/47818/24

Провадження № 2-о/761/700/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2024 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савчук Ю.Н.,

при секретарі: Габунії Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту смерті на окупованій території,-

ВСТАНОВИВ:

21.12.2024р. ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, заінтересована особа: Шевченківський ВДРАЦС у м.Києві ЦМУ МЮ (м.Київ), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, у якій просить встановити факт, що її чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Донецьк Донецька область Україна.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що вона позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть свого чоловіка у відділі ДРАЦС, оскільки він помер на тимчасово окупованій території України, де неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом ДРАЦС для здійснення реєстрації смерті відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», а тому звернулась до суду з даною заявою.

Ухвалою від 23.12.2024 р. відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Заявник в судове засідання не з`явилась, однак зі змісту поданої заяви вбачається, що її представник у ній просила суд розглянути заяву за її відсутності.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 02.08.1975 року.

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Донецьк та був зареєстрований: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер в м. Донецьк, про що зазначено у свідоцтві про смерть № НОМЕР_3 виданому 01.11.2024 р. Донецьким районним відділом РАЦС.

Смерть ОСОБА_2 також підтверджується довідкою про причини смерті від 01.11.2024 року № 8211; лікарським свідоцтвом про смерть № 8211 від 01.11.2024 року.

З метою державної реєстрації смерті представник заявник ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

Листом № 3558/33.10-87 від 20.12.2024 року Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовив представнику заявника у проведенні державної реєстрації смерті у зв`язку із відсутністю правових підстав.

Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки, факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України.

Згідно положень Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. № 52/5, за заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника.

Пунктом 1 розділу 5 зазначених вище Правил визначені підстави для державної реєстрації смерті, однією з підстав є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовій режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими Російською Федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією Російської Федерації) починаючи з 7 квітня 2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.

П.1 постанови Верховної Ради України № 254-VIII від 17.03.2015 року визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства

з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за № 1668/39004, вся територія Кальміуського району Донецької області є тимчасово окупованою .

Стаття 4 цього Закону України передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Частинами 2-4 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

При оцінці наданих заявником документів як доказів в даній справі, суд враховує вимоги міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

При цьому, в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

За таких підстав, надані заявником медичні документи у вигляді довідки про причини смерті № 8211 від 01.11.2024 року та лікарського свідоцтва про смерть № 8211 від 01.11.2024 року суд бере до уваги в сукупності з іншими доказами на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 , що мало місце 31.10.2024 року.

Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Враховуючи, що встановлення факту смерті має для заявника юридичне значення, оскільки безпосередньо породжує юридичні наслідки, зокрема надасть можливість здійснити державну реєстрацію смерті її чоловіка, отримати свідоцтво про смерть та в подальшому оформити спадщину, при цьому встановлення вказаного факту в позасудовому порядку за даних обставин не вбачається можливим, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що заявлені вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а тому вважає за необхідне встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець міста Донецьк Донецької області, громадянин України, яка був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Донецьк Донецької області Україна у віці 73 роки.

У відповідності до положень ч.4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 293-294, 315-319, 352-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець міста Донецьк Донецької області, громадянин України, який був зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Донецьк Донецької області Україна у віці 73 років.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Рішення підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя: