Рішення
від 10.12.2024 по справі 448/751/18
МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/751/18

Провадження № 2/448/3/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

10.12.2024 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Тхір О.Т.,

за участю представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Дашинича І.Б.,

відповідачки ОСОБА_2

представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Бердара С.В.,

та представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування, -

В С Т А Н О В И В:

І.Короткий зміст позовних вимог за первісним позовом, пред`явлених позивачкою ОСОБА_1 (згідно заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст.49 ЦПК України, яка прийнята до розгляду ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 14.08.2019р.).

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р.С. про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

Покликається на те, що майно, а саме житловий будинок з належними до нього господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належав до суспільної групи - колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_8 . Відповідно до довідок Дидятицької сільської ради №226 і №227 від 01.03.2018р. зареєстрованими у даному дворі станом на 01.07.1990 року були ОСОБА_8 (голова двору) та ОСОБА_9 (дружина). Відповідно до ст.120 ЦК УРСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Частиною 2 ст.123 ЦК УРСР, визначено, що розмір частки членів двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Згідно п.6 «а,б» постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили право на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Відтак, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 набули право на власність на будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рівних частках, а саме по 1/2. |

Зазначає, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а після його смерті відкрилася спадщина на наступне майно: на 1/2 частину будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,66 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №377 від 09.05.1997р., зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №377.

Стверджує, що спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_8 прийняли його дружина ОСОБА_9 та вона (позивачка ОСОБА_1 ) шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки вони фактично проживали з спадкодавцем, доглядали житловий будинок, проводили поточні ремонти, обробляли земельну ділянку, сплачували податки і комунальні послуги, мали на руках правовстановлюючі документи. Вважає, що кожен з них успадкував по 1/4 частці будинковолодіння та по 1/2 частці зазначеної земельної ділянки.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9 , а після її смерті відкрилася спадщина на наступне майно: на 3/4 частини будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 (1/2 частина такого належала їй як члену колгоспного двору + 1/4 частина, яку вона фактично успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 ); на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 2,18 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, яка належала ОСОБА_9 відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №378 від 09.05.1997р., зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №378; на /1/2 частину земельної ділянки (середньої земельної частки) площею 1,66 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №377 від 09.05.1997р., зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №377, яку ОСОБА_9 фактично успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 .

Стверджує, що спадщину, яка відкрилась внаслідок смерті ОСОБА_9 прийняла саме вона (позивачка ОСОБА_1 ) шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки вона фактично проживала зі спадкодавцем, здійснювала за нею догляд, доглядала житловий будинок (мала від нього ключі), проводила поточні ремонти, обробляла земельну ділянку, сплачувала податки і комунальні послуги. Будучи донькою, а відтак спадкоємцем першої черги та вступивши в управління та володіння спадковим майном спадкодавця ОСОБА_9 , ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Яксманицького Р.С. з приводу спадкування. Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що ним не може бути визначено, хто із спадкоємців вступив в управління та володіння спадковим майном, а також роз`яснено, що будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить до суспільної груш колгоспний двір, де частки не є визначені, а сертифікати про право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №378 та ЛВ №377 є документами старого зразка.

Покликається на те, що орган місцевого самоврядування, на території якого знаходиться спадкове майно, - Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області, всупереч фактичним обставинам та невідомо чим керуючись видала довідку про вступ в управління володіння спадковим майном і ОСОБА_2 (внучці спадкодавців), яка не вступила в управління та володіння спадковим майном, що і породило даний цивільний спір. Будучи зацікавленою та/або діючи виключно на користь ОСОБА_2 , Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області, знаючи про наявність спадкоємців (яким видавала довідки), як і про те, що спадкове майно - спірний будинок юридично не має власника та діючи всупереч вимогам ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто не об`єктивно, незаконно та упереджено відносно інших спадкоємців, своїми рішеннями надала перевагу та можливість одному із спадкоємців ( ОСОБА_2 ) набути у власність земельну ділянку в АДРЕСА_1 , на якій знаходиться спірний житловий будинок, що належав спадкодавцям ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , як членам колгоспного двору, тим самим порушуючи її (позивачки) права, яка фактично вступила управління та володіння спадковим майном і є спадкоємцем. Орган місцевого самоврядування - Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області - не зважаючи, що процедура спадкування не завершена та фактично відсутній власник житлового будинку, що знаходиться на такій земельній ділянці, прийняла незаконні рішення, зокрема рішення №9 від 20.10.2016р. «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 » та рішення №6 від 07.08.2018р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 », що стали підставою для видачі Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, реєстрації даної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та реєстрації речових прав на таку земельну ділянку, що дає підставу їй (позивачці ОСОБА_1 ) просити суд скасувати такі рішення та державну реєстрацію.

Зазначає, що з наявних в матеріалах справи документів стало відомо, що ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку з призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), якій присвоєно кадастровий номер 4622482000:08:001:0001, площею 0,105га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в реєстрі речових прав 1624438846224). В матеріалах справи також наявні Витяг з Державного земельного кадастру, з якого вбачається проведення реєстрації прав в Державному земельному кадастрі, рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області №6 від 07.08.2018р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 », а також Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Даними документами, а також органами, якими такі документи видавалися, порушено її (позивачки ОСОБА_1 ) права, а тому вона вимушена просити суд ухвалити рішення, яким скасувати документи та державну реєстрацію речових прав, які порушують її права.

Крім того, вона (позивачка ОСОБА_1 ) вважає за необхідне просити суд встановити факт її (позивачки) родинних відносин з ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що з належного їй (позивачці) свідоцтва про народження ОСОБА_10 серії НОМЕР_1 вбачається, що прізвище, ім`я та по батькові в графі «мати» записано як « ОСОБА_11 » замість правильного « ОСОБА_9 », як зазначено в свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 . Така розбіжність викликає необхідність встановити фат родинних відносин. Той факт, що ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , являлася її ( ОСОБА_1 ) мамою, стверджується також довідкою виконкому Дидятицької сільської ради №294 та довідкою виконавчого комітету Ралівської сільської ради №419, які додані до матеріалів позову.

З огляду на наведені обставини, просить суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області №9 від 20.10.2016 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 »; визнати незаконним та скасувати рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області №6 від 07.08.2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 »; скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ; скасувати рішення державного реєстратора Мостиської районної державної адміністрації Львівської області Процак Наталії Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 42591349 від 17.08.2018р. та запис про державну реєстрацію речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на земельну ділянку кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), номер запису про право власності 27535622; встановити факт родинних відносин, а саме те, що вона ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) є дочкою ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що вона ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за нею ( ОСОБА_1 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в цілому; визнати за нею ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,66 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №377 від 09.05.1997р., зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №377; визнати за нею ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 2,18 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №378 від 09.05.1997р., зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №378; визнати за нею ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ІІ. Короткий зміст позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 (згідно заяви про зміну предмета позову, подану представником ОСОБА_2 - адвокатом Бердаром Сергійом Васильовичем, яка прийнята до розгляду ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 09.02.2024р.).

ОСОБА_2 звернулася з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р.С., про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування.

Покликається на те, що предметом спору у цій справі є визнання права власності на спадкове майно, що належало ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а саме будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки (земельні частки) площею 1,66 та 2,18 га, які розташовані на території Дидятицької сільської ради.

Зазначає, що житловий будинок належав до суспільної групи колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_8 . Відповідно до довідок Дидятицької сільської ради №226 і №227 від 01.03.2018р., станом на 01.07.1990р. зареєстрованими за вказаною адресою були ОСОБА_8 (голова двору) та ОСОБА_9 (дружина), а тому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 набули право власності на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рівних частках, а саме по 1/2. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину зазначеного будинковолодіння та земельну ділянку площею 1,66 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка належала спадкодавцю на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №377, зареєстрованого в книзі записів сертифікатів за №377 (по даних Головного управління Держгеокадастру у Львівській області).

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом сторона ОСОБА_2 зазначає, що такою, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_8 , відповідно до ст.549 ЦК УРСР, була його дружина - ОСОБА_9 , яка на час смерті спадкодавця була зареєстрована та постійно проживала разом з ним у будинку. Після смерті ОСОБА_8 саме ОСОБА_9 продовжила проживати та доглядати за будинком, що підтверджується довідкою Дидятицької сільської ради від 08.09.2016р. за №1053. Після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина на належне їй майно: на будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 2,18 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, яка належала ОСОБА_9 відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №378; на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,66 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №377.

Стверджує, що спадщину після смерті ОСОБА_9 прийняла саме ОСОБА_2 , яка вступила в управління та володіння спадковим майном, а саме здійснювала догляд за будинком, проводила поточні ремонти, сплачувала комунальні послуги і податки, підтримувала у належному стані прибудинкову територію.

Також вказує, що з матеріалів спадкової справа №704/2016, відкритої після смерті ОСОБА_9 , вбачається, що ОСОБА_2 до заяв про видачу свідоцтва про право на спадщину, окрім іншого, долучила сертифікати на право на земельну частку (пай) серії РН №496027 та РН № 496028. Стверджує, що вона вважала, що сертифікати серії ЛВ №377 та серії ЛВ №378, які підтверджують право ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на земельні частки (паї), - втрачено. Відтак, у 2016 році, на підставі її ( ОСОБА_2 ) заяви, Мостиською районною державною адміністрацією видано на ім`я ОСОБА_9 та ОСОБА_8 нові сертифікати на право на земельну частку (пай), а саме: сертифікат серії РН № 496028, який зареєстровано 29.08.2016р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 873 - взамін сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №377; сертифікат серії РН №496027, який зареєстровано 29.08.2016р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 872 - взамін сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №378.

Зазначає, що після смерті спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 приватним нотаріусом Яксманицьким Р.С. заведені спадкові справи, а саме: спадкова справа №704/2016 (номер у спадковому реєстрі 59468948), відкрита після смерті ОСОБА_9 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ; спадкова справа №286/2018 (номер у спадковому реєстрі 62359430), відкрита після смерті ОСОБА_8 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з матеріалів спадкової справи №704/2016 (номер у спадковому реєстрі 3468948), відкритої після смерті ОСОБА_9 , із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину, окрім ОСОБА_2 , зверталися ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 . Водночас, згідно матеріалів спадкової справи №286/2018 (номер у спадковому реєстрі 62359430), відкритої після смерті ОСОБА_8 , із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом звернувся ОСОБА_7 , який просив видати таке свідоцтво на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та на право на земельну частку (пай), розташовану на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області. Однак, ОСОБА_7 не прийняв спадщину, адже не подавав відповідну заяву і не вступав у володіння та управління спадковим майном. З 17.06.1998р. до 04.11.1999р. ОСОБА_7 проходив строкову військову службу.

З огляду на наведені обставини, ОСОБА_12 просить суд ухвалити рішення, яким встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт прийняття спадщини ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , в цілому за чоловіком ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт прийняття нею ( ОСОБА_2 ) спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; визнати за нею ( ОСОБА_2 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок та належні до нього господарські будівлі і споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , право наземельну ділянку (середню земельну частку) площею 2,18 га без контурноговизначення зовнішніх меж на місцевості, яка розташована на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, призначення для селянського (фермерського) господарства з земель ПАФ «Хлібороб», яка належала ОСОБА_9 на підставі сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №378 (зареєстрованого в книзі записів сертифікатів за №378), взамін якого видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН N496027 (зареєстрований 29.08.2016р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за N872); право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,66 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка розташована на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, призначення для селянського (фермерського) господарства з земель ПАФ «Хлібороб», яка належала ОСОБА_8 на підставі сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №377 (зареєстрованого в книзі записів сертифікатів за №377), взамін якого видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН N496028 (зареєстрований 29.08.2016р. у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за N873).

ІІІ. Короткий зміст інших заяв по суті справи.

Адвокат Бердар С.В. в інтересах своєї довірительки ОСОБА_2 (яка є відповідачем за первісним позовом ОСОБА_1 ) подав відзив на позовну заяву позивачки ОСОБА_1 , подану нею в порядку ст.49 ЦПК України, яка прийнята до розгляду ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 14.08.2019р., де покликався на наступне. Будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 належало до суспільної групи колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_8 . Відповідно до довідок Дидятицької сільської ради №226 і №227 від 01.03.2018р., станом на 01.07.1990р. зареєстрованими за вказаною адресою були ОСОБА_8 (голова двору) та ОСОБА_9 (дружина), а тому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 набули право власності на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в рівних частках, а саме по 1/2. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину зазначеного будинковолодіння та земельну ділянку площею 1,66 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка належала спадкодавцю на підставі сертифіката на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №377, зареєстрованого в книзі записів сертифікатів за №377 (по даних Головного управління Держгеокадастру у Львівській області). Після смерті ОСОБА_8 спадкоємцем на частину спадщини стала ОСОБА_9 . ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_9 . Після її смерті відкрилася спадщина на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку (середню земельну частку (пай)) площею 2,18 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка розташована на території Дидятицької сільської ради, з призначенням для селянського (фермерського) господарства з земель ПАФ «Хлібороб», який належав спадкодавцю на підставі сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №378, зареєстрованого в книзі записів сертифікатів за №378 (по даних Головного управління Держгеокадастру у Львівській області); земельну ділянку (середню земельну частку (пай)) площею 1,66 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка розташована на території Дидятицької сільської ради, з призначенням для селянського (фермерського) господарства з земель ПАФ «Хлібороб», який належав спадкодавцю на підставі сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №377, зареєстрованого в книзі записів сертифікатів за №377 (по даних Головного управління Держгеокадастру у Львівській області). Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, відносини спадкування регулюються правилами ЦК України 2003 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності. ЦК України 2003 року і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються ЦК України 2003 року. Відповідно до вимог ч.1 ст.524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Відповідно до вимог ч.1, ч 2 ст.529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю. Згідно правового висновку Верховного суду України, який наданий у постанові від 7 червня 2017 року у справі № 523/8165/15-ц, «відповідно до частини другої статті 529 ЦК УРСР онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем: вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю». Аналогічна норма міститься й в частині першій статті 1266 Цивільного кодексу України. Спадкування за правом представлення - це спадкування за законом, яке передбачає появу в певних спадкоємців права на спадкування за умови смерті до відкриття спадщини того з їхніх родичів, хто був би спадкоємцем. Таким чином, його власні спадкоємці ніби представляють у спадкових відносинах особу, яка б одержала права на спадкування, якби була живою на час відкриття спадщини. Отже, під спадкуванням за правом представлення розуміють особливий порядок закликання до спадкування спадкоємців за законом, коли одна особа у випадку смерті іншої особи, яка є спадкоємцем за законом, до відкриття спадщини ніби заступає на її місце і набуває право спадкування тієї частки у спадковому майні, яку отримав би померлий спадкоємець, якби він був живий на момент відкриття спадщини.» У той же час, ОСОБА_2 є внучкою ОСОБА_9 . Матір ОСОБА_2 - ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до вимог ст.548 ЦК УРСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Відповідно до статті 549 ЦК Української РСР, спадкоємець є таким, що прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 1994 року № 18/5, яка втратила чинність 14 березня 2004 року, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (статті 549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Як випливає із довідки №864 від 28.07.2016 року, виданої Дидятицькою сільською радою Мостиського району та відповідно до Довідки №1040 від 05.09.2016 року, виданою Дидятицькою сільською радою Мостиського району, внучка ОСОБА_2 після смерті бабусі ОСОБА_9 є головою господарства в АДРЕСА_1 , сплачує земельний податок, доглядає за житловим будинком, обробляє землю (копії довідок містяться у матеріалах справи). Тому, ОСОБА_2 є єдиною законною спадкоємницею спадщини ОСОБА_9 , яка прийняла спадщину. У той же час відповідно до повідомлення приватного нотаріуса Яксиманцього Романа Степановича від 19.11.2018 року №1567/02-14, ОСОБА_14 відмовлено у спадкуванні за відсутності усіх правовстановлюючих документів, а також із зв`язку із оспоренням її права на спадщину іншими особами у судовому порядку. У той же час відповідно до змісту первісного позову позивачі наголошують на той факт, що вони вступили у спадщину. Проте, на запит ОСОБА_2 щодо невідповідності даних обставин справи дійсності, Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області надала довідку №584 від 19.06.2019 року, згідно якої вбачається, що «оскільки, довідки видані за інформацією, повідомленою із слів ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , то виконавчим комітетом здійснено опитування сусідів померлої ОСОБА_9 та померлого ОСОБА_8 . З метою підтвердження чи спростування факту вступу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 в управління спадковим майном опитані сусіди померлої ОСОБА_9 та померлого ОСОБА_8 : ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .. Опитані особи повідомили, що до моменту смерті та на момент смерті ОСОБА_9 та померлого ОСОБА_8 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не проживали із померлими. З моменту смерті ОСОБА_22 , останні не проживали у житловому будинку, не здійснювали жодного догляду. Із слів сусідів, ремонтом та доглядом будинку займалася ОСОБА_2 , її чоловік та ОСОБА_5 . Оскільки, відомості, надані із слів ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не підтвердженні жодними документами та спростованні показаннями сусідів, виконавчий комітет вважає, що довідки №293 та №294 від 03.04.2018 року не відповідають дійсності та видані помилково». А відтак, позивачка ОСОБА_1 не вступила у спадщину, що виключає підстави для задоволення поданого нею позову.

Представник відповідача (за первісним позовом) Головного управління Держгеокадастру у Львівській області скерував на адресу суду відзив на позовну заяву ОСОБА_23 , у якому покликався на те, що позивачем не вказано, які дії вчинялись відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області, що могли б бути предметом судового розгляду; до компетенції державних кадастрових реєстраторів не належить здійснення перевірок достовірності документів, тому враховуючи вищенаведене, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області виступає неналежним відповідачем. Крім того, такий покликався на наступне. Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний земельний кадастр», державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера. Згідно із ст.204 Земельного кодексу України, ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону. Відповідно до ст.202 Кодексу, державна реєстрація земельних ділянок у Державному земельному кадастрі здійснюється у порядку встановленому законом. Статтею 3 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах, зокрема: як внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Відповідно до ст.9 Закону України «Про державний земельний кадастр», внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні, має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Статтею 24 Закону встановлено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності). Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації. Щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідача, представник зазначив наступне. Підп.10-11 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» чітко визначені підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, а саме у разі: - поділу чи об`єднання земельних ділянок; - якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника. У разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених в абзаці третьому цієї частини, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний термін повідомляє про це особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки. Поруч з цим, відповідно до п. 60 Постанови КМУ від 17 жовтня 2012 р. №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду. Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги, які засвідчуються: в електронній (цифровій) формі - електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора; у паперовій формі - підписом Державного кадастрового реєстратора та скріплюються його печаткою. Державний кадастровий реєстратор письмово повідомляє протягом трьох робочих днів особу, на яку зареєстрована земельна ділянка. Відповідно до ст.25 Закону України «Про державний земельний кадастр», поземельна книга є документом Державного земельного кадастру, який містить такі відомості про земельну ділянку: кадастровий номер; площа; місцезнаходження (адміністративно-територіальна одиниця);склад угідь; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); нормативна грошова оцінка; відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; дата державної реєстрації земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей; інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; дані про бонітування ґрунтів. Поземельна книга відкривається одночасно з державною реєстрацією земельної ділянки та закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Відповідно до п.56 Постанови КМУ від 17 жовтня 2012 р. №1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» державний кадастровий реєстратор несе відповідальність за: ведення Поземельної книги відповідно до вимог, зазначених у цьому Порядку; відповідність відомостей, зазначених у Поземельній книзі, відомостям, зазначеним у документах, що є підставою для їх внесення; тотожність відомостей, зазначених у паперовій та електронній (цифровій) формі Поземельної книги. Відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у документах, що є підставою для їх внесення до Поземельної книги, несуть особи, які видали (склали) такі документи. Відповідно до ст.39 Закону України «Про державний земельний кадастр», дії або бездіяльність Державного кадастрового реєстратора можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому законом. Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Інші відповідачі за первісним позовом не подавали відзиву на заяву позивачки ОСОБА_1 , подану в порядку ст.49 ЦПК України, яка прийнята до розгляду ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 14.08.2019р., ні будь-якої іншої заяви по суті справи, перелік яких визначено ст.174 ЦПК України. Статтею 174 ЦПК України передбачено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідачі за зустрічним позовом не подавали відзиву на зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 з врахуванням поданої в її інтересах заяви про зміну предмета позову, яка прийнята до розгляду ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 09.02.2024р., ні будь-якої іншої заяви по суті справи, перелік яких визначено ст.174 ЦПК України.

IV. Позиція учасників справи, зміст показань свідків.

В судовому засіданні представник позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 - адвокат Дашинич І.Б. у повному обсязі підтримав позовні вимоги, заявлені його довірителькою ОСОБА_1 з підстав та мотивів, що наведені позивачкою у письмових заявах по суті справи. Крім того, покликався на те, що сторонами справи визнається той факт, що ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , являлася мамою ОСОБА_1 . Дані обставини визнані учасниками справи і не підлягають доказуванню з урахуванням вимог ч.1 ст.82 ЦПК України. Ствердив, що такими, що прийняли спадщину, яка відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема вступили в управління та володіння спадковим майном: фактично проживали з спадкодавцем, доглядали житловий будинок, проводили поточні ремонти, обробляли земельну ділянку, сплачували податки і комунальні послуги, мали на руках правовстановлюючі документи - є його донька ОСОБА_1 , яка здійснювала за ним догляд до дня його смерті (та члени її сім`ї, які діяли за її дорученням (вказівкою), а також його дружина ОСОБА_9 , що вбачається з довідок Дидятицької сільської ради №167, №293. Такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її донька ОСОБА_1 , яка вступила в управління та володіння спадковим майном: фактично проживала з спадкодавцем, здійснювала за нею догляд, доглядала належний їй житловий будинок (мала від нього ключі), проводила поточні ремонти, обробляла земельну ділянку, сплачували податки і комунальні послуги, що підтверджується довідкою Ралівської сільської ради №419 від 12.02.2018р. та довідкою Дидятицької сільської ради №294 від 03.04.2018р., а також наявними в неї оригіналами Сертифікатів на право приватної власності на землю, що є підтвердженням прийняття нею спадщини згідно п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мінюсту N18/5 від 14.06.1994р. Для підтвердження наведених доводів в частині прийняття позивачкою ОСОБА_1 спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті її батьків, її представник надав суду оригінали правовстановлюючих документів - Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №377 від 09.05.1997р., виданого на ім`я спадкодавця ОСОБА_8 та Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №378 від 09.05.1997р., виданого на ім`я спадкодавця ОСОБА_9 . Представник ОСОБА_1 просить звернути увагу на те, що орган місцевого самоврядування, на території якого знаходиться спадкове майно спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , - Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області, всупереч фактичних обставин та невідомо чим керуючись видала довідку про вступ в управління та володіння спадковим майном і ОСОБА_2 (внучці спадкодавців), яка не вступила в управління та володіння спадковим майном, що і породило цей спір. З пояснень даних сторонами (в тому числі і ОСОБА_24 ) та з показань свідків сторони відповідача (допитаних в ході судового розгляду) з`ясовано, що відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 нібито почала догляд спадкового майна - будинку з 2015 року, тобто не відразу після смерті спадкодавців. Що стосується сумнівних довідок (про вступ в управління та володіння спадковим майном) органу місцевого самоврядування, які голова сільської ради «роздав» всім спадкоємцям, не встановлюючи фактичних правовідносин спадкоємців щодо спадкодавців і навпаки, то такі з урахуванням ст.79 ЦПК України не є достовірними. Також просить суд не враховувати документи, які стосуються позову спадкоємця ОСОБА_7 , оскільки його позов було залишено без розгляду, а Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає врахування документів до позову, що залишений без розгляду. З показань, даними свідками сторони позивача встановлено, що саме ОСОБА_1 після смерті батьків здійснювала користування та догляд спадковим майном. Тобто, факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті батьків підтверджується не тільки документально, а й показаннями свідків. В ході підготовки справи до судового розгляду Мостиським районним судом Львівської області витребувано ряд документів, з яких стало відомо, що ОСОБА_2 набула у власність земельну ділянку кадастровий номер 4622482000:08:001:0001, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на якій знаходиться спірний будинок. В матеріалах справи також наявні Витяг з Державного земельного кадастру, з якого вбачається проведення реєстрації прав в Державному земельному кадастрі, рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області №6 від 07.08.2018р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 », а також Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Даними документами, а також органами, якими такі документи видавалися, порушено права позивачки ОСОБА_1 . Будучи зацікавленою та/або діючи виключно на користь ОСОБА_2 , Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області, знаючи про наявність спадкоємців (яким видавала довідки) і про те, що спадкове майно - спірний будинок юридично не має власника та діючи всупереч вимог ст.4 Закону України «Про місцеве самоврядування і Україні», тобто необ`єктивно, незаконно та упереджено відносно інших спадкоємців, своїми рішеннями надала перевагу та можливість одному із спадкоємців ( ОСОБА_2 ) набути у власність земельну ділянку в АДРЕСА_1 , на якій знаходиться спірний житловий будинок, що належав ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , як членам колгоспного двору, тим самим порушуючи права позивачки ОСОБА_1 , яка фактично вступила в управління та володіння спадковим майном і є спадкоємцем. Відповідно до ч.2 ст.373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Відповідно до ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності або право користування в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Аналіз змісту норм статті 120 ЗК України та норм Земельного кодексу в цілому у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку після виникнення права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені (правовий висновок ВСУ у справі № 6-3059цс16). Отже орган місцевого самоврядування - Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області, не зважаючи, що процедура спадкування не завершена і відсутній власник житлового будинку, що знаходиться на такій земельній ділянці, видала ряд довідок однакового змісту «про вступ в володіння та управління спадковим майном» спадкоємцям, а також прийняла незаконні рішення, зокрема рішення №9 від 20.10.2016р. «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 » та рішення №6 від 07.08.2018р. «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 », що стали підставою для видачі Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, реєстрацію даної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та реєстрації речових прав на таку земельну ділянку. Зазначене беззаперечно вказує на незаконність дій органу місцевого самоврядування та на незаконність прийнятих ним рішень. Відповідно до ст.ст.21,393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Представник просить у повному обсязі задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 , викладені нею у заяві, поданій в порядку ст.49 ЦПК України, яка прийнята до розгляду ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 14.08.2019р. З приводу позовних вимог та доводів ОСОБА_2 , викладених у зустрічній позовній заяві, то адвокат Дашинич І.Б. в судовому засіданні вказав, що сторона позивача за первісним позовом заперечує зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 , просить у задоволенні таких відмовити.

Відповідачка за первісним позовом (позивачка за зустрічним позовом) ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечила щодо задоволення первісного позову ОСОБА_1 , просить у задоволенні такого відмовити. ОСОБА_2 підтримала поданий в її інтересах зустрічний позов та просить такий задовольнити. Пояснила, що ще у 1993р. ОСОБА_9 провідувала у м.Львові свою хвору дочку (а її ОСОБА_2 - матір) ОСОБА_25 та обіцяла останній, що належні їй будинок та земельну ділянку під будинком в с.Кульматичі залишить у спадок саме своїй внучці - їй ( ОСОБА_2 ). ОСОБА_25 з п`ятнадцятирічного віку працювала і допомагала будувати спірний будинок в с.Кульматичі. У 1998р., коли у ОСОБА_9 погіршився стан здоров`я, вона ( ОСОБА_2 ) займалася діагностуванням і лікуванням ОСОБА_9 . Спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_8 , прийняла його дружина ОСОБА_9 , що підтверджується матеріалами справи. У 2000р. ОСОБА_9 виїхала зі свого дому з с.Кульматичі в с.Ралівка Самбірського району, щоб провідати своїх внуків. Під час даної поїздки погіршився стан її здоров`я та вона звернулася в лікарню. Вона ( ОСОБА_2 ) двічі провідувала її в лікарні, а 28.03.2000р. ОСОБА_9 у лікарні померла та цього ж дня її перевезли в рідний будинок в с.Кульматичі, де відбувалось і її поховання. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 отримували пенсію в с.Кульматичі. Ні ОСОБА_8 , ні ОСОБА_9 ніколи постійно не проживали в с.Ралівка Самбірського району разом з ОСОБА_1 , а лише тимчасово перебували за вказаною адресою, відтак довідки, видані сільською радою с.Ралівка, на її ( ОСОБА_2 ) переконання, - не відповідають дійсності. У її ( ОСОБА_2 ) розпорядженні є ключі до спірного будинку, які вона отримала від своєї матері ОСОБА_25 . З моменту смерті ОСОБА_9 по даний час саме вона ( ОСОБА_2 ) доглядає будинок спадкодавців і землю, з 2000р. робить поточні ремонти, нею та членами її сім`ї здійснено капітальний ремонт будинку. З приводу належної їй на праві приватної власності земельної ділянки за вказаною адресою, ОСОБА_2 ствердила, що всі документи оформлені через державні установи у відповідному порядку. Крім того, у зв`язку з тим, що нею виявлено втрату сертифікатів про право спадкодавців на земельні ділянки (середні земельні частки), нею з дотриманням встановленої законом процедури було поновлено такі. Також покликалася на наявні в матеріалах справи довідки виконавчого комітету Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області №864 від 28.07.2016р., №№1053, 1054 від 08.09.2016р., №584 від 19.06.2019р.; договір про користування електричною енергією №089/32 від 08.09.2016.; технічний паспорт на спірний будинок; довідку з ГУ Пенсійного фонду України від 28.09.2020р.; факт реєстрації за нею права власності на земельну ділянку площею 0,105 га, кадастровий номер 4622482000:08:001:0001, на якій знаходиться спірний житловий будинок.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Бердар С.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, пред`явлені ОСОБА_2 . Зазначив, що предметом спору у цій справі є спадкове майно, що належало ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Спадщину, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_8 , прийняла його дружина - ОСОБА_9 , а спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9 прийняла спадкоємець першої черги за правом представлення - ОСОБА_2 , яка вступила в управління та володіння спадковим майном. Факт прийняття спадщини ОСОБА_2 підтверджується такими доказами: довідками виконавчого комітету Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області №864 від 28.07.2016р., №1040 від 05.09.2016р., №1054 від 08.09.2016р., №584 від 19.06.2019р.; договором про користування електричною енергією №089/32 від 08.09.2016., укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Львівобленерго»; відповіддю ГУ Пенсійного фонду України на запит суду про місце виплати пенсії ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ; фактом реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,105 га, кадастровий номер 4622482000:08:001:0001, на якій знаходиться спірний житловий будинок; показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 . Покликається на те, що ОСОБА_2 є єдиною законною спадкоємицею спадщини ОСОБА_9 , яка прийняла спадщину. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог, пред`явлених позивачкою ОСОБА_1 з тих підстав, що ОСОБА_2 не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, оскільки вважає, що ОСОБА_1 не прийняла спадщину у встановленому законом порядку, така не вступила в управління або володіння майном після смерті спадкодавців, надані ОСОБА_2 докази спростовують твердження ОСОБА_23 , що вона вступила в управління спадковим майном.

Представник відповідача (за первісним позовом та за зустрічним позовом) Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області - Сувала І.М. в судовому засіданні зазначив, що Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області є правонаступником Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області. З приводу наявності у матеріалах справи довідок Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, які видані різним спадкоємцям спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , та які є суперечливими по змісту, представник відповідача зазначив, що, на його думку, діючий на той час сільський голова Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області ймовірно хотів «догодити» усім спадкоємцям, тому і видавав такі різні і суперечливі довідки. Щодо рішень Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, які є предметом оскарження у первісному позові ОСОБА_1 , зокрема рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області №9 від 20.10.2016 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 » та рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області №6 від 07.08.2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 », то такі не можуть вважатися законними, бо прийняті передчасно, оскільки на час прийняття зазначених рішень ще ніхто із спадкоємців спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не оформили у належний спосіб дану спадщину, до складу якої входило і спірне будинковолодіння, для обслуговування якого спірними рішеннями Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області відводилась земельна ділянка, давався дозвіл на виготовлення та затверджувався проект землеустрою. З приводу спірного спадкового майно, яке залишилося після смерті спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , то таке, на його (представника відповідача) думку, слід розділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у рівних частках (по /1/2).

Відповідач (за первісним позовом та за зустрічним позовом)ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, натомість його представник - адвокат Марчук А.М. скерував на адресу суду заяву, у якій вказав, що ОСОБА_7 у повному обсязі визнає первісний цивільний позов ОСОБА_1 та у повному обсязі не визнає зустрічного позову ОСОБА_2 . Крім того, представник просив розглянути дану цивільну справу у його відсутності та у відсутності відповідача ОСОБА_7 .

Відповідачка (за первісним позовом та за зустрічним позовом) ОСОБА_6 в судовому засіданні ствердила, що визнає первісний позов, пред`явлений позивачкою ОСОБА_1 та повністю заперечує зустрічний позов, заявлений ОСОБА_2 . Також в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснила, що її батьки - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проживали в с.Кульматичі. Позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_4 постійно приїжджали та допомагали батькам по господарству. Коли батько ОСОБА_8 захворів, то з метою його лікування та догляду, позивачка ОСОБА_1 забрала його на проживання до себе в с.Ралівка Самбірського району Львівської області. Відповідно і їхня матір ОСОБА_9 переїхала разом з батьком до позивачки ОСОБА_1 . Батько цілий рік не вставав та був лежачим, відповідно позивачка ОСОБА_1 постійно його доглядала. ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючи на час смерті разом з позивачкою ОСОБА_1 . Їхня мати ОСОБА_9 , проживаючи на той час в с.Ралівка, періодично їздила в с.Кульматичі, де їй по господарству допомагала інша дочка ОСОБА_4 . Натомість ОСОБА_2 не помагала батькам по господарству, а приїжджала лише на «празник». Їхня матір ОСОБА_9 померла в 2000 році у лікарні у м.Самбір Львівської області, після чого матір завезли в с.Ралівка за місцем проживання ОСОБА_1 , де священик відправив відповідну службу. Поховали матір в с.Кульматичі. Після смерті ОСОБА_9 , її дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_4 домовились про те, хто саме і у який спосіб доглядатиме батьківське будинковолодіння та саме вони тим займались. В той час, коли ОСОБА_1 не мала можливості особисто приїхати в с.Кульматичі, то її чоловік та син допомагали їй у догляді за спірним майном. Відповідачки ОСОБА_2 там не було. Вся родина, ще за життя батьків з їхніх же слів, знала, що батьківський будинок належатиме їхній дочці - позивачці ОСОБА_1 . З приводу доводів ОСОБА_2 , що вона зробила ремонт в спірному будинковолодінні, то такий ремонт здійснений нею набагато пізніше по часу після відкриття спадщини (смерті батьків), вже перед зверненням до суду з даним цивільним позовом.

Відповідач (за первісним позовом та за зустрічним позовом) ОСОБА_5 в судовому засіданні ствердив, що визнає зустрічний позов, заявлений ОСОБА_2 та заперечує первісний позов, пред`явлений позивачкою ОСОБА_1 . Також ОСОБА_5 пояснив, що він живе в сусідньому селі поруч з с.Кульматичі, де проживали його батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .З 1997 року він ( ОСОБА_5 ) перебував під арештом, а з 2000р. по 2003 рік він перебував в місцях позбавлення волі. Йому відомо, що мама ОСОБА_9 мала проблеми зі здоров`ям, зокрема мала хворе серце, що така в 1999-2000 роках проживала в с.Кульматичі, деякий період проживала в с.Ралівці, де їй допомагала ОСОБА_1 . Коли мама померла, то ОСОБА_1 не було, бо вона перебувала в Італії. Після смерті ОСОБА_9 за батьківським будинком доглядала ОСОБА_2 , вона підтримувала город. Три чи чотири роки тому ОСОБА_2 робила ремонт в батьківському будинку. Про заповіт і волю батька щодо спадкового майна, як і про волю матері з цього приводу йому ( ОСОБА_5 ) нічого не відомо.

Відповідач (за первісним позовом та за зустрічним позовом) ОСОБА_4 в судові засідання по справі не з`явилася, подала до суду заяви, в яких зазначила наступне. Вона ( ОСОБА_4 ) визнає позовні вимоги, пред`явлені позивачкою ОСОБА_1 , оскільки саме вона вступила в управління та володіння спадковим майно, а також здійснювала догляд за їхніми батьками-спадкодавцями ОСОБА_8 і ОСОБА_9 та здійснила їх поховання. Щодо вимог, заявлених ОСОБА_2 , то такі вимоги вона ( ОСОБА_4 ) заперечує, вважає їх безпідставними, виходячи з того, що воля спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не виражалася в користь ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_2 пропустила строк щодо вступу в дану спадщину.

Представник відповідача (за первісним позовом) Головного управління Держгеокадастру у Львівській області повідомлявся судом про дату, час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явився, а скерував на адресу суду відзив на позовну заяву ОСОБА_23 . Будь яких інших заяв чи клопотань на адресу суду не скеровував.

Представник відповідачів (за первісним позовом та за зустрічним позовом) - Мостиської районної державної адміністрації Львівської області та Яворівської районної державної адміністрації Львівської області (яка є правонаступником Мостиської РДА Львівської області, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.12.2020р. №1635-р. «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» постановлено здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-IX "Про утворення та ліквідацію районів", шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, згідно з додатком 1; утворити районні державні адміністрації в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою, як нові юридичні особи публічного права згідно з додатком 2; здійснити реорганізацію районних державних адміністрацій районів, ліквідованих зазначеною постановою, шляхом їх приєднання до районних державних адміністрацій, утворених згідно з абзацом третім цього пункту, згідно з додатком 3. Цим же розпорядженням встановлено, що юрисдикція районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених постановою Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-IX, поширюється на всю територію відповідних новоутворених районів. Згідно Додатку №1 до вказаного Розпорядження, реорганізація Мостиської районної державної адміністрації підлягає здійсненню шляхом її приєднання до Яворівської районної державної адміністрації, яка розташована в адміністративному центрі утвореного Яворівського району Львівської області) в судове засідання не з`явився, скерував на адресу суду заяву про розгляд даної справи без їх участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (за первісним позовом та за зустрічним позовом), - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович в судові засідання по справі не з`явився, а скеровував на адресу суду заяви про розгляд даної цивільної справи у його відсутності.

Свідок ОСОБА_31 в судовому засіданні повідомила наступне: вона (свідок) є дочкою ОСОБА_4 та відповідно внучкою спадкодавців ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ; вона (свідок) до досягнення шістнадцятирічного віку проживала в м.Судова Вишня, що недалеко від с.Кульматичі, де проживали її дід ОСОБА_8 та баба ОСОБА_9 ; коли помер дід, то їй (свідку) було п`ятнадцять років; дід помер в с.Ралівка Самбірськогго району, де проживав у своєї дочки ОСОБА_1 ; в 2000 році померла і баба ОСОБА_9 , вона померла в лікарні м.Самбір, а її похороном займалась ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком; у період перед смертю, як дід, так і баба проживали в с.Ралівка Самбірськогго району, де ними опікувалась позивачка ОСОБА_1 та члени її сім`ї; позивачці ОСОБА_1 у всьому допомагав її чоловік ОСОБА_32 ; після смерті діда та баби сім`я ОСОБА_1 доглядала за будинком і господарством в с.Кульматичі, вони здійснювали ремонт вікон, сходів; їй (свідку) відомо, що воля діда ОСОБА_8 та баби ОСОБА_9 була така, щоб їхній будинок перейшов у власність саме ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_33 в судовому засіданні повідомила наступне: вона (свідок) є дочкою ОСОБА_4 та відповідно внучкою спадкодавців ОСОБА_9 та ОСОБА_8 ; вона (свідок) проживає в с.Новосільці; її дід ОСОБА_8 два роки перед смертю був лежачий та у цей період проживав у своєї дочки ОСОБА_1 в с.Ралівка Самбірського району Львівської області; ОСОБА_8 помер в с.Ралівка Самбірськогго району; в 2000 році померла і баба ОСОБА_9 , вона померла в лікарні м.Самбір; у період перед смертю, як дід, так і баба проживали в с.Ралівка Самбірського району, де ними опікувалась позивачка ОСОБА_1 та члени її сім`ї; вона (свідок) пригадує, що позивачка ОСОБА_1 була на похоронах і діда, і баби; після смерті діда та баби спочатку ОСОБА_1 доглядала за будинком і господарством в с.Кульматичі, а коли вона поїхала в Італію, то на її ( ОСОБА_1 ) прохання догляд за вказаним будинковолодінням здійснювала вона (свідок), у 2005 році ОСОБА_1 вислала грошові кошти, щоб поставити пам`ятники; їй (свідку) відомо, що воля діда ОСОБА_8 та баби ОСОБА_9 була така, щоб їхній будинок перейшов у власність саме ОСОБА_1 ; щодо ОСОБА_2 , то вона в 2000-2005 роках не приймала жодної участі в догляді за спірним будинком та в обробітку землі, належних ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; ОСОБА_2 ніколи не приїжджала на могилу баби, а просила (її) свідка доглядати ще й за могилою її ( ОСОБА_2 ) матері; ОСОБА_2 в 2015 році самостійно, без їхнього (родичів) відома та всупереч волі діда з бабою переписала на себе землю під будинком в с.Кульматичі; саме від того часу відносини з нею погіршилися; до 2015 року ОСОБА_2 не могла доглядати за будинком в с.Кульматичі, бо доглядала за таким вона (свідок); лише з 2015 року ОСОБА_2 стала туди приїжджати та постаралась переоформити все на себе.

Свідок ОСОБА_34 в судовому засіданні повідомила наступне: її (свідка) чоловік та чоловік позивачки ОСОБА_1 є рідними братами; вона (свідок) проживає в с.Ралівка Самбірського району, де проживає і ОСОБА_1 зі своєю сім`єю; їй (свідку) відомо, що коли батьки ОСОБА_1 стали старшими, то вона забрала їх до себе в с.Ралівка; ОСОБА_9 та ОСОБА_8 постійно проживали саме там разом з ОСОБА_1 близько трьох років; ОСОБА_8 був неходячим та ОСОБА_1 його «обходила», доглядала за ним; матір ОСОБА_1 - ОСОБА_9 на той час була особою похилого віку та не могла належним чином здійснювати догляд за ОСОБА_8 ; вона (свідок) була знайома з батьками ОСОБА_1 та з їх слів їй (свідку) відомо, що належний їм будинок вони обіцяли та мали намір передати у власність саме ОСОБА_1 ; ОСОБА_9 та ОСОБА_8 проживали в дочки ОСОБА_1 до часу своєї смерті; саме вона (свідок) домовлялася з священиком про організацію похорону матері ОСОБА_1 - ОСОБА_9 ; після смерті своїх батьків ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком їздили в її рідне село до батьківського будинку, де працювали та доглядали за будинком; її (свідка) чоловік також їздив разом з ОСОБА_35 (чоловіком ОСОБА_1 ) в с.Кульматичі, де допомагав йому в різних роботах (косінні трав, обкопуванні, ремонті даху); коли ОСОБА_1 виїхала в Італію, то з її слів їй (свідку) відомо, що вона доручила здійснювати догляд за батьківським будинком комусь із родичів.

Свідок ОСОБА_36 в судовому засіданні повідомила наступне: дід ОСОБА_8 та баба ОСОБА_9 за життя проживали в с.Кульматичі, а кілька років перед смертю такі стали проживати в с.Ралівка разом з ОСОБА_1 ; саме їхня дочка ОСОБА_1 забрала їх до себе та їх доглядала; дід ОСОБА_8 мав проблеми з ногами, не міг ходити; у догляді за дідом ОСОБА_8 та бабою ОСОБА_9 їй ( ОСОБА_1 ) допомагали чоловік ОСОБА_32 , син ОСОБА_37 та дочка ОСОБА_38 ; після смерті діда з бабою ОСОБА_1 , її чоловік, син та дядько ОСОБА_39 їздили в с.Кульматичі, де здійснювали різні роботи по господарству та по догляду за будинком; ОСОБА_1 була на похоронах як діда, так і баби, вона займалася їх організацією; ОСОБА_1 виїхала в Італію в 2001-2002 роках, не швидше.

Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні повідомила наступне: вона (свідок) є дружиною ОСОБА_5 , а померлі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 були відповідно її свекром та свекрухою. В 1975р. у неї з ОСОБА_5 народилась дитина та вони переїхали в с.Кульматичі до його батьків. Ще тоді, в ході однієї із розмов свекруха повідомила їй (свідку), що після їх смерті будинок буде належати ОСОБА_40 , матері ОСОБА_2 . В 1997-2000р.р. вона (свідок) проживала в с.Стоянці, окремо від ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Її (свідка) чоловік - ОСОБА_5 з 1997 року був у місцях позбавлення волі. В 1997 році ОСОБА_9 та ОСОБА_8 переїхали до ОСОБА_1 в с.Ралівка Самбірського району, де ОСОБА_8 проживав постійно до часу своєї смерті, бо його боліли ноги, а ОСОБА_9 їздила то в с.Кульматичі, то в с.Ралівка. Після смерті ОСОБА_9 , ОСОБА_2 доглядала за будинком. В 2015р. ОСОБА_2 зверталась до її (свідка) чоловіка - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , щоб ті переписали на неї будинок з метою ремонту даху будинку. У 2015р. ОСОБА_2 займалась ремонтом будинку, зокрема перекрила дах черепицею, виготовляла документацію на світло. ОСОБА_1 перебувала в Італії на заробітках.

Свідок ОСОБА_41 в судовому засіданні повідомила наступне: вона (свідок) у 1999р. вийшла заміж за ОСОБА_42 , який був внуком ОСОБА_9 ; коли вони одружилися, то ОСОБА_9 ще була живою; вона (свідок) разом з чоловіком їздили в с.Кульматичі, де чоловік різав дерева, очищав подвір`я; після смерті ОСОБА_9 за будинком в с.Кульматичі доглядали ОСОБА_2 та її (свідка) чоловік ОСОБА_43 періодично; які саме роботи в господарстві в с.Кульматичі її (свідка) чоловік та ОСОБА_2 зробили у період 2000-2004 років вона не пригадує, бо не записувала; хоча конкретно по періодах видів робіт не пригадує, але їй відомо, що в будинку міняли дах, ринви, підлогу.

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні повідомив наступне: він (свідок) є внуком ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; останні дні свого життя його дід ОСОБА_8 доживав в с.Ралівка, а після його смерті баба ОСОБА_9 їздила в с.Кульматичі, де білила будинок, обробляла город. Після смерті баби ОСОБА_9 , в 2000-2004р.р. він (свідок) разом з ОСОБА_2 та дядьком ОСОБА_5 приїжджали в с.Кульматичі, де робили поточний ремонт (підправляли вікна, сходи); ОСОБА_2 більше займалася будинком та господарством, ніж він (свідок); ОСОБА_1 він (свідок) там не бачив, вона перебувала в Італії; з приводу пам`ятників бабі та дідові, то такі поставили за кошти, які прислала ОСОБА_1 , але він (свідок) разом з дядьком ОСОБА_5 здійснювали роботи по облаштуванню фундаменту під пам`ятники.

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні повідомила наступне: вона (свідок) проживала в с.Кульматичі по сусідству з спірним будинковолодінням, зокрема до 2000 року; в дитинстві вона зростала з ОСОБА_2 та вони дружили; у 2003 року вона (свідок) переїхала на проживання до м.Львова, а по вихідних їздила в дане село; з розповідей свого батька їй (свідку) відомо, що спірний будинок спадкодавців ОСОБА_22 збудувала їх дочка ОСОБА_44 , яка допомагала грошовими коштами; ОСОБА_8 та ОСОБА_9 хоронили в с.Кульматичі, вона (свідок) була на їх похоронах; після смерті ОСОБА_8 будинок доглядала ОСОБА_9 , саме вона і обробляла землі; ОСОБА_2 приїжджала на цвинтар, прибирала; з 2000р. ОСОБА_2 робила на подвір`ї порядки, підтримувала будинок, а в 2015р. почала капітальний ремонт даху будинку.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні повідомила наступне: вона (свідок) проживала в с.Кульматичі по сусідству з спірним будинковолодіння; згодом виїхала на проживання до м.Львова, однак часто приїжджала в село; їй (свідку) відомо, що ОСОБА_8 помер в 1999р., а ОСОБА_9 померла в 2000р.; після смерті ОСОБА_9 в спірному будинку ніхто не проживав, такий був зачинений; в 2000-2002р.р. туди приїжджала ОСОБА_2 із сім`єю; чотири чи п`ять років тому така почала капітальний ремонт даху будинку; з приводу інших членів родини, в тому числі ОСОБА_1 , чи такі після смерті ОСОБА_9 приїжджали до батьківського будинку, вона (свідок) достовірно сказати не може, але вона їх не бачила; вона (свідок) пригадує, що ОСОБА_8 , хоч і проживав в дочки ОСОБА_1 , але помер такий в с.Кульматичі.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні повідомила наступне: вона (свідок) проживала на одній вулиці з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в с.Кульматичі; в 1985р. вона (свідок) вийшла заміж та стала проживати в іншому селі, але по вихідних приїжджала в с.Кульматичі та допомагала батькам; їй (свідку) відомо, що ОСОБА_8 помер в с.Ралівка Самбірського району; пригадує, що ОСОБА_9 говорила, що допомагала будувати будинок дочкам ОСОБА_1 і ОСОБА_45 , а ОСОБА_46 - ні, тому б хотіла залишити щось внукам ОСОБА_47 та ОСОБА_48 ; весною, після похорону ОСОБА_9 , на цвинтар в село приїжджала ОСОБА_2 та плакала, що бабина хата нікому не потрібна; восени така знову приїжджала, щоб обігріти та прибрати будинок та подвір`я; на даний час така зробила ремонт даху; ремонтні роботи ОСОБА_2 здійснювала або в 2011 або в 2016 році; після 2000 року ОСОБА_2 в спірному будинку не проживала, а ночувала і почала ремонтні роботи у період 2003-2005 років.

V. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 28.08.2018р. залишено без руху позовну заяву ОСОБА_7 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 17.10.2018р. прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та про визнання права власності на спадкове майно; залучено до участі у даній цивільній справі Приватного нотаріуса Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Романа Степановича та Дидятицьку сільську раду Мостиського району Львівської області як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору; ухвалено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 22.11.2018р. до участі у даній цивільній справі залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 21.02.2019р. залишено без руху позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування та визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 22.02.2019р. залишено без руху письмову заяву позивачів ОСОБА_7 та ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог в порядку ст.49 ЦПК України, подану їх представником - адвокатом Дашинич Іваном Богдановичем, до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області та Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 10.04.2019р. позов третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області про визнання заповіту недійсним, визнання права власності в порядку спадкування прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_7 та ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області, ОСОБА_2 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та про визнання права власності на спадкове майно. Вимоги за позовом третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 03.07.2019р. позивачу ОСОБА_7 повернуто позовну заяву ОСОБА_7 , подану в порядку ст.49 ЦПК України, до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області та Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 03.07.2019р. залишено без розгляду позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,- Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення - прийняття спадщини (вступу в управління та володіння спадковим майном) після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; про визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, належних до нього господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; про визнання права власності на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,66 га без контурного визначення зовнішніх меж на місцевості, яка розташована на території Дидятицької сільської ради Мостиського району, яка належала ОСОБА_8 на підставі сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №377, зареєстрованого в книзі записів сертифікатів №377.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 04.07.2019р. прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст.49 ЦПК України, до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області та Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно. Залучено Дидятицьку сільську раду Мостиського району Львівської області, ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області та Мостиську районну державну адміністрацію Львівської області до участі у даній цивільній справі в якості співвідповідачів за позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 14.08.2019р. прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст.49 ЦПК України, до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області та Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 13.09.2019р. задоволено частково заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дашинича І.Б. про забезпечення позову. Накладено арешт на майно: на земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибну ділянку), кадастровий номер 4622482000:08:001:0001, площею 0,105 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в реєстрі речових прав 1624438846224), що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 . В задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 13.09.2019р. задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бердара С.В. про залишення без розгляду позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту від 28.06.1996р., складеного ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 , посвідченого секретарем Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області. Залишено без розгляду позовну вимогу ОСОБА_2 до ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області про визнання заповіту недійсним. Задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бердара С.В. про заміну процесуального статусу ОСОБА_49 , ухвалено вважати позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування - зустрічним позовом у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області та Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 13.09.2019р. задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бердара С.В. про витребування доказів, ухвалено витребувати з Адміністрації Державної прикордонної служби України інформацію про перетин (виїзд і в`їзд) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , ІПН НОМЕР_5 ) державного кордону України у період з 01 січня 1999 року по 31 грудня 2001 року, а також кількість перетинів та тривалість відсутності на території України.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 23.06.2020р. закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області та Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, Дидятицька сільська рада Мостиського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 15.09.2020р. задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бердара С.В. про витребування доказів; ухвалено витребувати з Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10) інформацію та документи на її підтвердження про порядок виплати пенсії ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), протягом 1996-2000 років.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 24.02.2021р. задоволено клопотання представника позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Дашинича І.Б. та клопотання представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Бердара С.В. про залучення до участі у справі співвідповідача. Залучено Судововишнянську міську раду Львівської області до участі у даній цивільній справі в якості співвідповідача.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 29.04.2021р. задоволено клопотання представника позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Дашинича І.Б. про залучення до участі у справі співвідповідача. Залучено Яворівську районну державну адміністрацію Львівської області до участі у даній цивільній справі в якості співвідповідача за первісним позовом ОСОБА_1 .

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 17.09.2021р. задоволено клопотання представника позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Дашинича І.Б. та клопотання представника позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 - адвоката Бердара С.В. про виключення учасника справи. Виключено Дидятицьку сільську раду Мостиського району Львівської області з числа учасників справи у зв`язку з припиненням юридичної особи.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 19.09.2023р. задоволено клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Бердара Сергія Васильовича про повернення на стадію підготовчого провадження. Ухвалено повернутися на стадію підготовчого провадження у цивільній справі ЄУН 448/751/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 16.10.2023р. задоволено клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Бердара Сергія Васильовича про витребування доказів. Ухвалено витребувати у приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицького Романа Степановича наступні докази: спадкову справу №704/2016 (номер у спадковому реєстрі 59468948), заведену після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (або належним чино завірені копії всіх сторінок даної спадкової справи); спадкову справу №286/2018 (номер у спадковому реєстрі 62359430), заведену після смерті ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (або належним чино завірені копії всіх сторінок даної спадкової справи).

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 01.02.2024р. задоволено клопотання представника позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 - адвоката Дашинича І.Б. про залучення до участі у справі співвідповідача. Залучено ОСОБА_7 до участі у даній цивільній справі в якості співвідповідача за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 02.02.2024р. залишено без руху письмову заяву про зміну предмету позову, подану представником ОСОБА_2 - адвокатом Бердаром Сергійом Васильовичем, в межах цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 09.02.2024р. прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову, подану представником ОСОБА_2 - адвокатом Бердаром Сергійом Васильовичем, в межах цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про визнання права власності в порядку спадкування. Залучено ОСОБА_7 до участі у даній цивільній справі в якості співвідповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Мостиського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування.

Ухвалами Мостиського районного суду Львівської області від 12.01.2024р., від 31.01.2024р., від 04.03.2024р., від 08.04.2024р., від 20.05.2024р. задоволено заяви представника ОСОБА_2 - адвоката Бердара Сергія Васильовича про проведення судових засідань у даній цивільній справі з його участю в режимі відеоконференції.

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 20.05.2024р. закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування. Призначено справу до судового розгляду по суті.

VІ. Обставини справи, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків та дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Матеріалами справи та судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносилося до суспільної групи "колгоспний двір", а членами такого, як вважає суд, були: ОСОБА_8 (голова двору) та ОСОБА_9 (дружина), що підтверджується матеріалами справи та чого не оспорювали сторони по справі. Так, із довідок приватної агрофірми «Хлібороб» №4 та №5 від 15.03.2018р. відомо, що колгосп ім.Я.Галана 08.06.1992р. реорганізовано у КСП «Хлібороб»; КСП «Хлібороб» 16.07.1997 року реорганізовано в ПАФ «Хлібороб»; ОСОБА_8 в 1949-1984р.р. та ОСОБА_9 в 1949-1982р.р. працювали різноробочими в колгоспі ім.Я.Галана; ОСОБА_8 був членом даного колгоспу, а будинок, в якому вони проживали, був колгоспним двором. Крім того, зазначені обставини підтверджуються довідками виконавчого комітету Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області від 08.03.2018р. №226, від 21.03.2018р. №227, відповідними виписками із погосподарськиг книг по селу Кульматичі про суспільну групу двору та склад його членів. Зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок, окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок №5-24/26 і №69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Так, у постанові Верховного Суду від 27.10.2021 року у справі № 598/2190/18 прописано, що 15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном. Положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

За змістом частини 1 статті 17 Закону № 697-XII, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Таким чином, виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали: ОСОБА_8 (голова двору) та ОСОБА_9 (дружина), тобто кожен по 1/2 частці будинковолодіння АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

12.04.1999 року відкрилась спадщина внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_8 .

До складу даної спадщини входило наступне майно: 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (що належала йому як члену колгоспного двору), а також право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,66 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області), відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №377 від 09.05.1997р., зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №377.

Спадкодавець ОСОБА_8 на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживав за адресою: АДРЕСА_3 .

З урахуванням пояснень учасників справи, показань свідків, а також матеріалів справи, суд приходить до висновку, що в управління та володіння спадковим майном спадкодавця ОСОБА_8 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступили спадкоємці першої черги спадкування за законом, - його дружина ОСОБА_9 та дочка ОСОБА_1 , що дає підстави для висновку, що обоє спадкоємців на підставі статті 549 ЦК УРСР фактично прийняли дану спадщину у вигляді земельної ділянки (середньої земельної частки) та частки у спірному житловому будинку в рівних частках.

Суд враховує те, що сторони за первісним та зустрічним позовом визнали ту обставину, що дружина спадкодавця ОСОБА_8 - ОСОБА_9 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини дійсно вчиняла дії, спрямовані на управління та володіння спадковим майном та вважається такою, що прийняла дану спадщину.

У даному випадку суд також враховує ті обставини, що спадкодавець ОСОБА_8 на час смерті фактично проживав за адресою: АДРЕСА_3 , де безпосередньо разом з ним фактично проживали його дружина ОСОБА_9 та дочка ОСОБА_1 , яка протягом шести місяців з дня відкриття спадщини вчиняла дії, спрямовані на управління та володіння спадковим майном свого батька ОСОБА_8 .

Зазначені обставини підтверджено наступними доказами: довідкою №418 від 12.02.2018р., виданою виконкомом Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області; поясненнями сторони позивача за первісним позовом; поясненнями відповідачки (за зустрічним та первісним позовом) ОСОБА_6 , яка є дочкою спадкодавця ОСОБА_8 , наданими нею в судовому засіданні; поясненнями відповідачки (за первісним позовом та за зустрічним позовом) ОСОБА_4 , яка є дочкою спадкодавця ОСОБА_8 , викладеними нею у її письмових заявах, скерованих на адресу суду; показаннями свідків ОСОБА_50 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_51 . Кожен з зазначених осіб підтвердив ті обставини, що протягом тривалого часу до часу смерті та на час своєї смерті спадкодавець ОСОБА_8 разом з дружиною ОСОБА_9 проживав за місцем проживання своєї дочки ОСОБА_1 (позивачки за первісним позовом), яка здійснювала за ним (спадкодавцем) постійний догляд, а після смерті ОСОБА_8 його дочка ОСОБА_1 здійснювала догляд за спадковим майном ОСОБА_8 та утримувала таке в належному стані (вона та члени її сім`ї приїжджали до спірного будинковолодіння та періодично користувались таким, вчиняли дії по догляду за даним господарством, ОСОБА_1 володіла ключами від спірного батьківського будинку), тощо. Крім того, доказом вступу спадкоємця ОСОБА_1 в управління та володіння спадковим майном спадкодавця ОСОБА_8 , на переконання суду, була наявність у неї ( ОСОБА_1 ) на руках оригіналу правовстановлюючого документу- Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №377 від 09.05.1997р., виданого на ім`я спадкодавця ОСОБА_8 .

Зазначені обставини у сукупності свідчать про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_1 вступили у фактичне управління та володінням спадковим майном ОСОБА_8 та ця спадщина у рівних частках відповідно до частини другої статті 548 ЦК УРСР належить їм з моменту її відкриття, тобто по 1/2 частині земельної ділянки (середньої земельної частки) та по 1/4 частині спірного житлового будинку кожному з них.

ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина внаслідок смерті ОСОБА_9 .

До складу даної спадщини входило наступне майно: право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 2,18 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області), відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №378 від 09.05.1997р., зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №378; право на 3/4 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області (1/2 частка, що належала їй як члену колгоспного двору, + 1/4 частка, яку вона успадкувала в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_8 ); право на 1/2 частку земельної ділянки (середньої земельної частки) площею 1,66 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області), відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №377 від 09.05.1997р., зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №377, яке вона ( ОСОБА_9 ) успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 .

Спадкодавець ОСОБА_9 за життя своїм майном не розпорядилася, заповіту не склала. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

Факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , сторонами по справі визнавався та не оспорювався. Крім того, даний факт родинних відносин, про ухвалення якого просить сторона позивача за первісним позовом, підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , з якого відомо, що ОСОБА_52 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народилась в с.Кульматичі, у графі батько зазначений « ОСОБА_8 », а у графі матір « ОСОБА_11 »; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 78 років; копією свідоцтва про шлюб між ОСОБА_53 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_54 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; копією свідоцтва про смерть ОСОБА_55 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 ; копією свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_56 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_57 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Спадкодавець ОСОБА_9 на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживала за адресою: АДРЕСА_3 .

З урахуванням пояснень учасників справи, показань свідків, а також матеріалів справи, суд приходить до висновку, що в управління та володіння спадковим майном спадкодавця ОСОБА_9 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини фактично вступила спадкоємець першої черги спадкування за законом - її дочка ОСОБА_1 , яка на підставі статті 549 ЦК УРСР фактично прийняла дану спадщину у вигляді зазначених вище земельних ділянок (середніх земельних часток) та спірного будинковолодіння.

У даному випадку суд також враховує ті обставини, що спадкодавець ОСОБА_9 на час смерті фактично проживала за адресою: АДРЕСА_3 , де безпосередньо разом з нею фактично проживала її дочка ОСОБА_1 , яка протягом шести місяців з дня відкриття спадщини вчинила дії, спрямовані на управління та володіння спадковим майном своєї матері ОСОБА_9 .

Зазначені обставини підтверджено наступними доказами: довідкою №419 від 12.02.2018р., виданою виконкомом Ралівської сільської ради Самбірського району Львівської області; поясненнями сторони позивача за первісним позовом; поясненнями відповідачки (за зустрічним та первісним позовом) ОСОБА_6 , яка є дочкою спадкодавиці ОСОБА_9 , наданими нею в судовому засіданні; поясненнями відповідачки (за первісним позовом та за зустрічним позовом) ОСОБА_4 , яка є дочкою спадкодавиці ОСОБА_9 , викладеними нею у її письмових заявах, скерованих на адресу суду; показаннями свідків ОСОБА_50 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_51 . Кожен з зазначених осіб підтвердив ті обставини, що протягом тривалого часу до часу смерті та на час своєї смерті спадкодавець ОСОБА_9 проживала за місцем проживання своєї дочки ОСОБА_1 (позивачки за первісним позовом), а після смерті ОСОБА_9 її дочка ОСОБА_1 здійснювала догляд за спадковим майном ОСОБА_9 та утримувала таке в належному стані (вона та члени її сім`ї приїжджали до спірного будинковолодіння та періодично користувались таким, вчиняли дії по догляду за даним господарством, вона володіла ключами від спірного батьківського будинку), тощо. Крім того, доказом вступу спадкоємця ОСОБА_1 в управління та володіння спадковим майном спадкодавця ОСОБА_9 на переконання суду, була наявність у неї ( ОСОБА_1 ) на руках оригіналу правовстановлюючого документу - Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №378 від 09.05.1997р., виданого на ім`я спадкодавця ОСОБА_9 .

У даному випадку суд надає перевагу письмовим доказам, наданих позивачкою за первісним позовом, - ОСОБА_1 , які в своїй сукупності та разом з доводами інших учасників справи ( ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , які є дітьми померлих спадкодавців), та показаннями свідків (в тому числі показаннями внуків померлих спадкодавців), на переконання суду, доводять ті факти, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті своїх батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

З приводу доводів позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 з цього ж приводу, то суд вважає за необхідне зазначити, що ОСОБА_2 є внучкою спадкодавця ОСОБА_9 та спадкоємцем першої черги спадкування за законом в порядку представлення після смерті своєї матері - ОСОБА_25 (дочки спадкодавця ОСОБА_9 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , тобто ще до відкриття спадщини спадкодавця ОСОБА_9 , що мало місце 28.03.2000р. Однак, ОСОБА_2 не підтвердила належними доказами факт прийняття нею спадщини, яка відкрилась після смерті спадкодавця ОСОБА_9 в порядку та строки, встановлені статею 549 ЦК УРСР.

Суд не приймає до уваги жодної довідки Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, виданих на ім`я спадкоємців спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з приводу прийняття ними (спадкоємцями) спадщини, оскільки Дидятицькою сільською радою Мостиського району Львівської області з цього приводу видано різні довідки, які за змістом суперечать одна одній. Наявність таких суперечливих довідок, виданих на ім`я різних спадкоємців та подання таких довідок нотаріусу позбавило його можливості встановити, хто із спадкоємців вступив в управління спірним спадковим майном, що мало наслідком необхідність звернення спадкоємців до суду з даним цивільним позовом. Крім того, у судовому засіданні представник відповідача Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, яка є правонаступником Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, - ОСОБА_3 з цього приводу зазначив наступне: з приводу наявності у матеріалах справи довідок Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, які видані різним спадкоємцям спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , та які є суперечливими по змісту, то, на його (представника) думку, діючий на той час сільський голова Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області ймовірно хотів «догодити» усім спадкоємцям, тому і видавав такі різні і суперечливі довідки. З огляду на наведене, зазначені докази - довідки Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, видані на підтвердження факту прийняття спадкоємцями спадщини, яка відповідно відкрилась після смерті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , суд розцінює як сумнівні та необ`єктивні.

З приводу покликань ОСОБА_2 на договір про користування електричною енергією №089/32 від 08.09.2016р. та технічний паспорт на спірний будинок, то з огляду на дату укладення зазначеного договору - 08.09.2016р. та дату виготовлення технічного паспорту - 25.07.2016р., зазначені документи не можуть бути розцінені судом як докази фактично вступу ОСОБА_2 в управління або володіння спадковим майном в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини ОСОБА_9 , тобто у період з 28.03.2000р. по 28.09.2000р. Дії ОСОБА_2 , спрямовані на укладення вказаного договору та виготовлення технічного паспорту були вчинені нею після спливу шістнадцяти років після відкриття спадщини спадкодавця ОСОБА_9 , а не в шестимісячний строк з часу відкриття такої.

Крім того, позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 , як на доказ прийняття нею спадщини, покликалась на пояснення відповідача (за первісним і зустрічним позовом) - ОСОБА_58 та показання свідків. З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердив ті обставини, що з 1997р. він перебував під арештом, а в період з 2000р. по 2003 рік він перебував в місцях позбавлення волі, що відповідно охоплює період смерті його батька та матері, так і період в шість місяців після відкриття кожної спадщини), відтак суд ставить під сумнів достовірність та правдивість його показань за вказаний період часу. На підтвердження факту прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9 , ОСОБА_2 також покликалася на показання свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_41 , ОСОБА_28 , ОСОБА_27 , ОСОБА_20 та ОСОБА_18 . Суд враховує, що зазначені свідки давали пояснення стосовно подій 20-річної давнини. Крім того, аналізуючи показання свідків, суд враховує те, що свідки покликались на дії ОСОБА_2 щодо спірного спадкового майна, в тому числі ремонтні роботи, які, зі слів свідків, мали місце у період 2003-2005р.р., 2011-2016р.р., у 2015р. Суд не приймає до уваги показання свідків в цій частині, оскільки з метою встановлення факту фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном спадкодавців судом досліджуються дії спадкоємців виключно протягом шестимісячного строку після смерті спадкодавця.

В оцінці показань свідків за відсутності будь-яких інших доказів, суд керується висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2020 року (справа № 296/289/19), в якій зазначено таке: «Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, сторона заявника як на підтвердження обставин, що мають значення для справи, посилалася на показання свідків.… суд бере до уваги, що предметом доказування у цій справі є обставини майже тридцятирічної давнини і достовірність та точність повідомлених відомостей свідками можна обґрунтовано поставити під сумнів».

З приводу покликань ОСОБА_2 про наявність у неї на руках ключів до спірного будинку, які така отримала від своєї матері ОСОБА_25 , то суд враховує, що позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 також покликалась на факт володіння нею ключами від спірного будинку, які така отримала саме від своїх батьків - спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Також суд не приймає до уваги доводів ОСОБА_2 про те, що на час смерті спадкодавця ОСОБА_9 , її дочка ОСОБА_1 перебувала за кордоном, оскільки на підтвердження зазначених доводів ОСОБА_2 покликалася виключно на показання свідків з приводу обставин двадцятирічної давнини, які не можуть вважатися належними доказами в цій частині. Будь-яких інших доказів з цього приводу ОСОБА_2 суду не надано. Крім того, показання свідків зі сторони ОСОБА_2 з приводу перебування ОСОБА_1 у зазначений період за кордоном суперечать показанням свідків зі сторони ОСОБА_1 , які стверджували, що ОСОБА_1 виїхала за кордон у 2001-2002рр.

Відтак, суд вважає, що ОСОБА_2 не довела існування обставин, на які посилалася у підтвердження заявлених вимог.

Підсумовуючи, суд вважає, що саме позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 належними та допустимими доказами довела суду, що вона як спадкоємець першої черги спадкування за законом, прийняла спадщину як після смерті свого батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , так і після смерті своєї матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, позивачка ОСОБА_1 стала фактичним власником спірного будинковолодіння та спірних земельних ділянок (середніх земельних часток) площею 1,66 в ум.ка.га. та площею 2,18 в ум.ка.га , однак не може в позасудовому порядку оформити свої спадкові права.

Позивачка ОСОБА_1 не може захистити своє порушене право в інший спосіб ніж шляхом звернення до суду з позовом про визнання права власності на спадкове нерухоме майно.

З приводу позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею в порядку спадкування права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , то така вимога задоволенню не підлягає з тих підстав, що така земельна ділянка на момент відкриття спадщини не увійшла до її складу; стороною позивачки ОСОБА_1 не доведено, що зазначена земельна ділянка входила до складу спадщини, яка відкрилась після смерті її батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; у матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку, кадастровий номер 4622482000:08:001:000, видані на ім`я спадкодавця ОСОБА_8 чи на ім`я спадкодавця ОСОБА_9 , так і докази про те, що спадкодавці за життя розпочали процедуру приватизації даної земельної ділянки.

В Інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України від 16 травня 2013 року №24/753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" судам роз`яснено, що якщо за життя спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку чи на житловий будинок, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно (п.3.1 вказаного листа).

Також судом встановлено, що спірне будинковолодіння, яке належало спадкодавцям ОСОБА_8 та ОСОБА_9 фактично знаходиться саме на земельній ділянці, кадастровий номер 4622482000:08:001:0001, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Сторони по справі зазначеної обставини не оспорювали.

На даний час власником вказаної земельної ділянки, кадастровий номер 4622482000:08:001:0001, є відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 ; у Державному земельному кадастрі земельна ділянка, кадастровий номер 4622482000:08:001:0001, зареєстрована за ОСОБА_2 . У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний номер запису про право власності 27535622, зокрема про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на земельну ділянку кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Дана земельна ділянка, щодо якої у ОСОБА_2 виникли речові права, - сформована на підставі рішень Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області), зокрема на підставі рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області №9 від 20.10.2016 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 » та рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області №6 від 07.08.2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 ».

Зазначені рішення органу місцевого самоврядування є предметом оскарження у даному цивільному спорі з боку позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 .

Відповідачем по справі (за первісним та зустрічним позовом) - Судововишнянською міською радою Яворівського району Львівської області як правонаступником Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області визнано ті обставини, що рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області, які є предметом оскарження у первісному позові ОСОБА_1 , зокрема рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області №9 від 20.10.2016 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 » та рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області №6 від 07.08.2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 », - не можуть вважатися законними з тих підстав, що такі рішення прийнято органом місцевого самоврядування передчасно, оскільки на час прийняття зазначених рішень ще ніхто із спадкоємців спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не оформили у належний спосіб дану спадщину, до складу якої входило і спірне будинковолодіння, для обслуговування якого спірними рішеннями Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області відводилась земельна ділянка, давався дозвіл на виготовлення та затверджувався проект землеустрою.

Судом беззаперечно встановлено той факт, що рішення №9 від 20.10.2016 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 » та рішення №6 від 07.08.2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 » є незаконними з тих підстав, що спірними рішеннями Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області відводилась земельна ділянка, ОСОБА_2 давався дозвіл на виготовлення та затверджувався проект землеустрою земельної ділянки, на якій знаходиться житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що належав спадкодавцям ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; відповідно попередніми землекористувачами даної земельної ділянки були саме спадкодавці ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ; станом на час прийняття органом місцевого самоврядування зазначених рішень на користь ОСОБА_2 , спадщина спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не була оформлена у встановленому законом порядку жодним із спадкоємців; на час звернення ОСОБА_2 до органу місцевого самоврядування із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, така ( ОСОБА_2 ) не була власником житлового будинку та господарських споруд, розташованих на даній земельній ділянці, а така подала технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 , який не є правовстановлюючим документом, а технічним обрисом нерухомості з текстовими та графічними даними, який містить інформацію про технічні дані об`єкта, його складові, об`єм та площу; основним правовстановлюючим документом для спадкоємців є свідоцтво про право на спадщину, якого ОСОБА_2 станом на жовтень 2016 року не мала та не надала органу місцевого самоврядування разом із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, через прийняття органом місцевого самоврядування зазначених вище незаконних рішень та у зв`язку з подальшою реєстрацією за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка ОСОБА_1 як спадкоємець житлового будинку, інших будівель та споруд, розташованих за тією ж адресою, - позбавлена можливості користуватись земельною ділянкою, на якій вони розміщені, оскільки зазначена земельна ділянка належить іншій особі ( ОСОБА_2 ).

Отже, з огляду на те, що рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області №9 від 20.10.2016 року та рішення №6 від 07.08.2018 року, на підставі яких у ОСОБА_2 виникло речове право на земельну ділянку кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), - є такими, що видані з порушенням законодавства, у зв`язку з чим визнаються судом незаконними та скасовуються, відтак і державна реєстрація речового права ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку, яка є похідною, з наведених підстав також підлягає скасуванню.

VІІ. Застосовані норми права та судова практика.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7, спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", "Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно ст.524 ЦК України в редакції 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно із статтею 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Згідно із ст.534 ЦК України 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК України 1963 року при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина (чоловік) і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК України 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст.ст.548, 549 ЦК України 1963 року, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно з пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при вирішенні вимог про встановлення факту прийняття спадщини і місця її відкриття суд має виходити з положень статей 526 і 549 ЦК УРСР, згідно з якими місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме - місце знаходження майна або його основної частини. Діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подання ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

А в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що передбачений ст.549 ЦК ( 1540-06 ) шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.

У постанові Верховного Суду України від 06 лютого 2013 року в справі № 6-167цс12 зроблено висновок, що «відповідно до ст.ст.524, 529 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого. Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Згідно з положеннями ст. ст. 549, 554 ЦК УРСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (ст. ст. 528 і 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках. Якщо спадкодавець заповідав усе своє майно призначеним ним спадкоємцям, то частка спадщини, яка належала б спадкоємцеві, який відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними в рівних частках. Відповідно до статті 553 ЦК УРСР спадкоємець за законом або за заповітом в праві був відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважалося, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини. Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом було правом спадкоємця й залежало виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину».

Аналогічний за змістом висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 145/1448/17 (провадження № 61-46925св18).

Верховний Суд зазначає, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, необхідно розуміти різні дії спадкоємця з управління, розпорядження і користування цим майном, підтримання його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 січня 2023 року у справі № 463/9696/20 (провадження № 61-7014св22) вказано, що «під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо. Ураховуючи наведене, прийняття спадщини може бути підтверджено діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать про те, що в шестимісячний строк із дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном або подали державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17 (провадження № 61-11869св19) зазначено:

«Відповідно до статей 524, 529 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом. Спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого. Статтею 548 ЦК УРСР визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Згідно зі статтями 549, 554 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем».

У постанові Верховного Суду від 14.06.2023р. у справі №559/4056/13-ц (провадження №61-3745св23), з покликанням на постанову Верховного суду від 11 вересня 2020 року в справі № 348/618/15-ц (провадження № 61-9592св19) вказано, що «згідно з частинами першою, другою статті 549 ЦК УРСР спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. За змістом статті 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу). З урахуванням змісту статті 76 ЦПК України прийняття спадщини шляхом вступу в управління чи володіння спадковим майном може підтверджуватися будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Згідно з пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанції про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Пунктом 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5 (чинної на дату відкриття спадщини), передбачено, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім`я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

У постанові Верховного суду від 22 квітня 2020р. у справі №200/14136/17 (провадження №61-15965св19) зазначено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судову порядку можливе у випадку, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав в нотаріальному порядку.

Практика Верхового Суду України (п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року) при розгляді справ даної категорії вказує на те, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.21, 393 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, ЗК України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до вимог ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у ч. ч. 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально. Земельні ділянки можуть бути об`єднані, якщо вони мають однакове цільове призначення. У разі поділу земельної ділянки, об`єднання земельних ділянок сформовані земельні ділянки зберігають своє цільове призначення. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Державна реєстрація прав суборенди, сервітуту, які поширюються на частину земельної ділянки, здійснюється після внесення відомостей про таку частину до Державного земельного кадастру. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Наявність обмежень у використанні земель, у тому числі червоних ліній, в межах земельної ділянки, що формується для обслуговування існуючого об`єкта нерухомості (будівлі, споруди), не перешкоджає її формуванню та визначенню її цільового призначення для потреб, пов`язаних із функціонуванням зазначеного об`єкта з дотриманням встановлених обмежень щодо використання земельної ділянки.

Так, відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація земельної ділянки регулюється нормами Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Згідно частини 1 статті 1 ЗУ «Про державний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Згідно з ст.6 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до ст.16 Закону України «Про державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Статтею 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» встановлено порядок державної реєстрації земельної ділянки. Так, згідно з частинами 15, 89 цієї статті державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У відповідності до ч.6 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: - подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; - невідповідність поданих документів вимогам законодавства; - знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Відмова в державній реєстрації земельної ділянки з підстав, не передбачених цією частиною, заборонена. Державний кадастровий реєстратор зазначає вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації земельної ділянки. У разі повторного подання заяви про державну реєстрацію земельної ділянки не допускається відмова у здійсненні державної реєстрації з підстав, не зазначених у раніше наданій відмові (крім неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що стали підставою для попередньої відмови, або якщо підстави для відмови у державній реєстрації виникли після попередньої відмови).

Згідно ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

VІІІ. Висновки суду.

Аналіз вказаних вище норм права дає підстави для висновку, що спадщиною є сукупність прав та обов`язків, які в разі смерті фізичної особи (спадкодавця) переходять від нього до інших осіб (спадкоємців). Ці права та обов`язки мають належати спадкодавцеві на момент його смерті. Спадкоємці набувають право на спадщину лише за умови, що вони віднесені законом до спадкоємців померлої особи (за законом або за заповітом) та прийняли спадщину в установленому порядку.

Відносини спадкування регулюються тим законом, який був чинним на час відкриття спадщини, зокрема, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року (дата набрання чинності діючого ЦК України) до відносин спадкування застосовуються відповідні правила ЦК Української РСР 1963 року, в тому числі щодо порядку прийняття спадщини.

До спірних правовідносин, зокрема в частині здійснення позивачкою за первісним позовом ОСОБА_1 права на спадкування (прийняття нею спадщини) після смерті її батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також здійснення позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_2 права на спадкування (прийняття нею спадщини) після смерті її баби ОСОБА_9 (в порядку представлення) застосуванню підлягають норми ЦК Української РСР в редакції, чинній на момент відкриття даних спадщин. Відтак, з`ясовуючи обставини прийняття або неприйняття відповідної спадщини позивачами за первісним та зустрічним позовом, суд застосовує положення ЦК УРСР в редакції, чинній на момент смерті спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Суд вважає доведеними факти фактичного прийняття ОСОБА_1 (позивачкою за первісним позовом) спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті її батька ОСОБА_8 та матері ОСОБА_9 - шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном. Як наслідок, з часу відкриття спадщини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 належне їм спадкове майно, зокрема спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_4 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області, та земельні ділянки (середні земельні частки) площею 1,66 в ум.ка.га та площею 2,18 в ум.ка.га без визначення меж цих часток в натурі (на місцевості), що знаходяться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області), - належать спадкоємцю - їхній рідній дочці ОСОБА_1 .

Установивши, що земельна ділянка, кадастровий номер 4622482000:08:001:0001, площею 0,105 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не ввійшла до спадкової маси після смерті спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , тому така не може бути успадкована їхньою дочкою - позивачкою ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом.

Крім того, суд вважає за необхідне здійснити захист порушеного права позивачки ОСОБА_1 як спадкоємця спадкодавців ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , в тому числі на користування спірним спадковим нерухомими майном, шляхом задоволення пред`явлених нею позовних вимог про скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з наведених вище підстав.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

Враховуючи висновки, викладені у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21), у якій вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування», а також з урахуванням того, що даний цивільний спір виник у зв`язку з тим, що у позасудовому порядку неможливо було встановити, хто із спадкоємців вважався такими, що прийняли дану спадщину, суд вважає, що належним відповідачем у даній справі в частині позовних вимог позивачки ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права та про визнання за нею права власності у порядку спадкування, належним відповідачем є саме орган місцевого самоврядування - Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області, яка є правонаступником Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області.

З приводу позовних вимог позивачки ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, то з урахуванням висновків Верховного суду, викладених у постанові від 25 березня 2024р. у справі №338/1188/21, від 22 червня 2022 року в справі № 545/1575/21, від 26 травня 2021 року в справі № 607/2263/16, від 12 травня 2022 року в справі №357/12524/18, суд приходить до переконання, що належними відповідачами в цій частині позовних вимог є особа, за якою зареєстровано право власності на відповідну земельну ділянку, тобто ОСОБА_2 , а також орган місцевого самоврядування, що прийняв незаконні рішення, тобто Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області, яка є правонаступником Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Підсумовуючи вищенаведене, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 та вимоги і доводи позивачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 , оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_1 підлягає до частково задоволення, а у зустрічному позові ОСОБА_2 слід відмовити.

ІX. Розподіл судових витрат між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що за заявлені позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 сплатила судовий збір на загальну суму 8079,70 грн., зокрема: 3073, 60 грн. (768,40 грн. х 4) за заявлені нею чотири позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; 704,80 грн. за позовну вимогу про встановлення факту родинних відносин; 704,80 грн. за позовну вимогу про встановлення факту прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_9 ; 768, 40 грн. за позовну вимогу про встановлення факту прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_8 ; 2828,10 грн. за позовні вимоги майнового характеру про визнання за нею права власності на майно, з них 768,40 грн. за вимогу про визнання за нею права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на земельну ділянку кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за яку сплачено судовий збір у розмірі 768, 40 грн., то суд не вбачає підстав для стягнення такого з відповідачів у справі.

З урахуванням того, що у справах про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання, недійсними та скасування актів про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, належними відповідачами є особа, за якою зареєстровано право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу, то, судовий збір у розмірі 3073,60 грн., який сплачено позивачкою ОСОБА_1 за задоволені судом чотири позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, слід стягнути на користь позивачки ОСОБА_1 з відповідачів - Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області (як правонаступника Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області) та ОСОБА_2 , у рівних частках, тобто по 1536 гривень 80 коп. з кожного.

З огляду на те, що належним відповідачем у даному цивільному спорі за рештою заявлених позовних вимог в межах первісного позову ОСОБА_1 є відповідний орган місцевого самоврядування - Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області (як правонаступник Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області), то судовий збір в сумі 4 237,70 грн. (704,80 грн.+ 704,80 грн.+ 768, 40 грн. + 2069,70 грн.) підлягає стягненню на користь позивачки ОСОБА_1 саме з відповідача Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області.

Підсумовуючи, з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути понесені нею витрати по сплаті судового збору в сумі 1536,80 грн., а з відповідача Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області на користь позивачки ОСОБА_1 необхідно стягнути понесені нею витрати по сплаті судового збору на загальну суму 5774, 50 грн.

X. Вирішення питання щодо заходів забезпечення позову.

В межах даної цивільної справи судом вжито заходи забезпечення позову, зокрема ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 13.09.2019р. частково задоволено заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Дашинича І.Б. про забезпечення позову. Накладено арешт на майно: на земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибну ділянку), кадастровий номер 4622482000:08:001:0001, площею 0,105 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в реєстрі речових прав 1624438846224), що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.ч.1, 7, 8 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

З огляду на наведене, з урахуванням того, що судом задоволено позов позивачки ОСОБА_1 , в інтересах якої вжито заходи забезпечення позову, суд роз`яснює учасникам справи, що вжиті судом заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 133, 141-142, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, Мостиської районної державної адміністрації Львівської області, Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування державної реєстрації земельної ділянки та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області) №9 від 20.10.2016 року «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 ».

Визнати незаконним та скасувати рішення Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області) №6 від 07.08.2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд у АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 ».

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Скасувати рішення державного реєстратора Мостиської районної державної адміністрації Львівської області Процак Наталії Іванівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 42591349 від 17.08.2018р. та запис про державну реєстрацію речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) на земельну ділянку кадастровий номер 4622482000:08:001:0001 площею 0,105 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), номер запису про право власності 27535622.

Встановити факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняла спадщину після смерті батька ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 1,66 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області), відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №377 від 09.05.1997р., зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №377.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну ділянку (середню земельну частку) площею 2,18 в ум.ка.га без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що знаходиться на території Дидятицької сільської ради Мостиського району Львівської області (правонаступником якої є Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області), відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №378 від 09.05.1997р., зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) за №378.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області в користь ОСОБА_1 5774 (п`ять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 50 коп. сплаченого нею судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) гривень 80 коп. сплаченого нею судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Судововишнянської міської ради Яворівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 20.12.2024р.

Відомості про учасників справи:

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , уродженка с.Кульматичі Мостиського району Львівської області, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач за первісним позовом: Судововишнянська міська рада Яворівського району Львівської області, код ЄДРПОУ: 04056233; місцезнаходження: 81340, м.Судова Вишня, пл.І.Франка, 14, Яворівського району Львівської області.

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженка с.Кульматичі Мостиського району Львівської області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженка с.Ново-Чунськ Шиткинського району Іркутської області, РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання зареєстроване за адресою: с.Новосільці Яворівського району Львівської області.

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП: НОМЕР_8 , уродженка с.Кульматичі Мостиського району Львівської області, місце проживання зареєстроване за адресою: с.Стриганка Кам`янко-Бузького району Львівської області.

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , уродженець с.Кульматичі Мостиського району Львівської області, РНОКПП: НОМЕР_9 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_7 .

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , РНОКПП НОМЕР_10 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач за первісним позовом: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, код ЄДРПОУ:39769942, місцезнаходження: 79019, м.Львів, пр.Чорновола, 4.

Відповідач за первісним позовом: Яворівська районна державна адміністрація Львівської області, код ЄДРПОУ:04055883, місцезнаходження: 81000, м.Яворів, вулиця І.Франка, 8, Львівська область.

Відповідач за первісним позовом: Мостиська районна державна адміністрація Львівської області, код ЄДРПОУ:04056434, місцезнаходження: АДРЕСА_8.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович, місцезнаходження: АДРЕСА_8.

Суддя Ю.В. Кічак

СудМостиський районний суд Львівської області
Дата ухвалення рішення10.12.2024
Оприлюднено26.12.2024
Номер документу124013797
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —448/751/18

Ухвала від 18.02.2025

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Копняк С. М.

Ухвала від 07.02.2025

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Копняк С. М.

Ухвала від 28.01.2025

Цивільне

Львівський апеляційний суд

Копняк С. М.

Рішення від 10.12.2024

Цивільне

Мостиський районний суд Львівської області

Кічак Ю. В.

Рішення від 10.12.2024

Цивільне

Мостиський районний суд Львівської області

Кічак Ю. В.

Ухвала від 20.05.2024

Цивільне

Мостиський районний суд Львівської області

Кічак Ю. В.

Ухвала від 20.05.2024

Цивільне

Мостиський районний суд Львівської області

Кічак Ю. В.

Ухвала від 08.04.2024

Цивільне

Мостиський районний суд Львівської області

Кічак Ю. В.

Ухвала від 04.03.2024

Цивільне

Мостиський районний суд Львівської області

Кічак Ю. В.

Ухвала від 09.02.2024

Цивільне

Мостиський районний суд Львівської області

Кічак Ю. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні