Рішення

від 19.12.2024 по справі 450/1198/24

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/1198/24 Провадження № 2/450/1064/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

з участю представників ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третьої особи Служби у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернувся в суд з позовом, у якому просив позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мотивував позовні вимоги тим, що 09 вересня 2017 року між сторонами зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 вересня 2023 року. В період перебування позивача та відповідача у шлюбних стосунках, у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з батьком. Відповідач не виконує покладених на неї законом батьківських обов`язків, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Вказав, що всі питання, пов`язані із вихованням дитини, вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки зі сторони ОСОБА_4 . Вказані обставини підтверджуються, зокрема поясненнями свідків. Зазначив, що з моменту переїзду у м. Львів відповідач не цікавиться навчанням дитини. ОСОБА_3 в добровільному порядку намагався з`ясувати причини злісного ухилення ОСОБА_4 від виконання батьківських обов`язків, однак у відповідь почув лише нецензурні вислови та погрози, внаслідок чого 15 січня 2024 року і 28 лютого 2024 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП. Крім цього, 15 грудня 2023 року ОСОБА_4 зареєструвала у приватного нотаріуса Львівського районного нотаріального округу Львівської області Віблого Л.З. заяву про відмову від батьківських прав, з огляду на що, даючи добровільну відмову від батьківських прав, відповідачем самостійно підтверджено факт свідомого та умисного невиконання материнських обов`язків. З огляду на вказане, просив позовні вимоги задовольнити. Крім цього, заявив клопотання про зобов`язання служби у справах дітей надати висновок щодо доцільності/недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав, а також про виклик та допит свідків.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 березня 2024 року визначено головуючого суддю Добош Н.Б.

Згідно відповіді № 501599 від 20 березня 2024 року відповідач ОСОБА_4 з 31 січня 2018 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , та знята з реєстрації 22 травня 2023 року.

28 березня 2024 року Солонківській сільській раді Львівського району Львівської області скеровано запит щодо надання інформації про зареєстроване місце перебування (проживання) ОСОБА_4 .

Розпорядженням № 31 від 16 квітня 2024 року та протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Пустомитівського районного суду Львівської області визначено головуючого суддю Мусієвського В.Є.

30 квітня 2024 року представником третьої особи Служби у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області Г. Гичка надано відповідь, згідно мотивів якої при здійсненні виїзду за адресою АДРЕСА_2 , факту проживання ОСОБА_4 за вказаною адресою не виявлено. Долучено висновок комісії з питань захисту прав дитини Солонківської сільської ради про доцільність позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та рішення, яким такий затверджено.

Ухвалою від 01 травня 2024 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 27 травня 2024 року клопотання представника позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 про виклик та допит свідків задоволено.

Протокольною ухвалою суду від 24 червня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою від 19 серпня 2024 року судом визнано обов`язковою явку третьої особи Служби у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, зобов`язано таку надати документи, на підставі яких сформовано висновок Комісії з питань захисту прав дитини Солонківської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав та прийнято рішення № 344 від 17 квітня 2024 року про затвердження вказаного висновку. Зобов`язано сторону позивача забезпечити явку дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ст. 171 СК України з метою заслухати думку такої.

В судовому засіданні 19 грудня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених письмово, просив такі задовольнити.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області Фрис В.Я. в судовому засіданні не заперечив щодо задоволення позовних вимог. На виконання вимог суду надати документи, на підставі яких сформовано висновок Комісії з питань захисту прав дитини Солонківської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав та прийнято рішення № 344 від 17 квітня 2024 року про затвердження вказаного висновку, надав Акт обстеження за місцем проживання/реєстрації громадян Солонківської сільської ради від 12 квітня 2024 року, зокрема позивача ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 .

Відповідач ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд такої у її відсутності не подала.

Заслухавши пояснення позивача, його представника та представника третьої особи, допитавши свідків, з`ясувавши думку дитини, розглянувши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу вимог ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Частиною 2 ст. 15 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 09 вересня 2017 року, який розірвано рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 вересня 2023 року.

Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 06 вересня 2012 року Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, встановлено, що сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із витягів з реєстру територіальної громади № 2024/002324444, № 2024/002324573 від 06 березня 2024 року вбачається, що позивач ОСОБА_5 разом із сином ОСОБА_3 зареєстровані за адресою АДРЕСА_3 .

З довідки № 1321-7001442771 від 22 серпня 2024 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що ОСОБА_4 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 .

Як вбачається із заяви відповідача, засвідченої 15 грудня 2023 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Віблим Л.З., зареєстрованої в реєстрі за № 1670, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із Акту обстеження за місцем проживання/реєстрації громадян Солонківської сільської ради від 12 квітня 2024 року, комісією встановлено факт, що за адресою АДРЕСА_3 , проживає ОСОБА_3 та його син ОСОБА_5 . Батько належним чином виконує батьківські обов`язки та дотримується санітарно-гігієнічних норм. ОСОБА_4 , яка юридично відмовилась від виконання батьківських обов`язків, проживає у м. Харків.

З висновку комісії з питань захисту прав дитини Солонківської сільської ради, затвердженого рішенням № 344 виконавчого комітету Солонківської сільської ради від 17 квітня 2024 року, встановлено, що комісія вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до її сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаний висновок мотивований тим, що матір дитини не виконує покладених на неї законом батьківських обов`язків, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні сина. Натомість, батько ОСОБА_3 піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, забезпечує необхідне харчування і медичний огляд. Малолітній ОСОБА_5 знаходиться на повному утриманні батька, який вирішує всі питання, пов`язані із вихованням сина самостійно без участі та підтримки зі сторони матері. ОСОБА_4 не бачиться з дитиною, не здійснює підготовку до дорослого життя та не проявляє інтересу до його внутрішнього світу. Зазначено, що з моменту переїзду у с. Солонка, Львівського р-ну, Львівської обл., матір зовсім не цікавиться навчанням дитини, а припинення спілкування ОСОБА_4 із малолітнім ОСОБА_5 негативно впливає на його розвиток.

У характеристиці № 01-18/13 з місця навчання від 14 березня 2024 року зазначено, що ОСОБА_5 з 01 вересня 2022 року є учнем КЗССР «Ліцей імені Героя України Миколи Паньківа». Батько ОСОБА_3 приділяє велику увагу навчанню та вихованню сина, цікавиться його успіхами і шкільним життям, систематично відвідує батьківські збори, однак матір ОСОБА_4 жодного разу не відвідувала ліцей та не цікавилась навчанням і успіхами сина.

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів викладених письмово, просив такі задовольнити. Пояснив, що проживає за адресою АДРЕСА_3 , разом зі своїм сином та тещею. Вказав, що із заявою про стягнення аліментів з ОСОБА_4 до суду не звертався, оскільки є працевлаштованим як фізична особа підприємець та має особистий автосервіс, місячний дохід від якого складає приблизно 70000-80000 грн., яких достатньо для належного самостійного утримання дитини.

В судовому засіданні заслухано думку малолітньої дитини ОСОБА_5 , який пояснив, що проживає разом із татом, бабусею та собакою. Його матір ОСОБА_4 іноді телефонує до нього через мессенджер «Telegram», однак він її давно не бачив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що з ОСОБА_3 познайомився у зв`язку з роботою у сфері ремонту автотранспорту. Зазначив, що позивач проживає із сином, якого виховує самостійно, та водить на секцію по футболу, де також займається і його син. Із позивачем ОСОБА_3 він бачиться приблизно 2-3 рази на тиждень під час супроводження дітей на спільні заняття. Вказав, що із матір`ю ОСОБА_5 він особисто не знайомий, такої він не бачив, а про спосіб їх сімейного життя йому нічого не відомо.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що із ОСОБА_3 познайомився завдяки бізнесу з ремонту автомобілів. Малолітнього ОСОБА_5 він постійно бачить на автосервісі. Вказав, що він не знає, яку участь у вихованні сина приймає ОСОБА_4 , а що відбувається у сім`ї сторін йому невідомо. Відповідача він ніколи не бачив та з нею особисто не знайомий, однак про факт невиконання нею своїх батьківських обов`язків знає лише зі слів ОСОБА_3 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що з відповідачем по справі особисто не знайома, а із ОСОБА_3 познайомилась під час ремонту власного автомобіля у автосервісі останнього. Вказала, що має економічну освіту, а тому надає позивачу консультації щодо ведення бухгалтерського обліку. Зазначила, що її похресниця, яка перебуває на її утриманні, оскільки матір такої веде аморальний спосіб життя, навчається у ліцеї разом із сином ОСОБА_3 . Зазначила, що позивач відвідує батьківські збори сина.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України проживав у м. Харкові поруч із матір`ю позивача ОСОБА_3 , з яким він знайомий приблизно 18 років, однак дружні стосунки у них склались під час спілкування у м. Львові. Вказав, що часто навідується в гості до позивача, однак його дружини там ніколи не зустрічав. Зазначив, що бачив відповідача кілька разів у м. Харкові, проте ніколи з нею не спілкувався, а інформація, чи приймає участь ОСОБА_4 у вихованні сина, йому невідома, однак зі слів позивача така ухиляється від виконання батьківських обов`язків. На даний час він працює на меблевому виробництві.

В силу вимог ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення наведених положень статті 164 СК України свідчить, що ухилення від виконання обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ст. 181 способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховною Радою України вказаний вище указ затверджено.

Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію» оголошена загальна мобілізація, яка неодноразово продовжувалась.

З мотивів позову вбачається, що ухилення відповідача ОСОБА_4 від виконання покладених на неї батьківських обов`язків розпочалось після введення воєнного стану в Україні та оголошення загальної мобілізації.

За період з 18 серпня 2012 року (дата народження дитини) до 24 лютого 2022 року докази ухилення відповідача ОСОБА_4 від виконання покладених на неї батьківських обов`язків відсутні та в мотивах позовної заяви не наводяться.

Слід вказати, що висновок Комісії з питань захисту прав дитини Солонківської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав та прийняте рішення № 344 від 17 квітня 2024 року про затвердження вказаного висновку, третьою особою подано самостійно з власної ініціативи, без витребування таких судом відповідно до клопотання сторони позивача.

Пустомитівським районним судом Львівської області двічі скеровано на адресу третьої особи Служби у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської областіповідомлення про зобов`язання надати документи, на підставі яких сформовано висновок Комісії з питань захисту прав дитини Солонківської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав та прийнято рішення № 344 від 17 квітня 2024 року про затвердження вказаного висновку, на що службою у справах дітей долучено лише Акт обстеження за місцем проживання/реєстрації громадян Солонківської сільської ради від 12 квітня 2024 року.

Вказаний висновок сформовано лише на підставі єдиного Акту обстеження за місцем проживання/реєстрації громадян Солонківської сільської ради від 12 квітня 2024 року, зокрема позивача та його сина за адресою АДРЕСА_3 , а також документів, які надані ОСОБА_3 , без з`ясування фактичних обставин виховання малолітнього ОСОБА_5 його матір`ю відповідачем ОСОБА_4 .

Окрім наведеного, мотивувальна частина вказаного висновку, зокрема, що матір дитини не виконує покладених на неї законом батьківських обов`язків, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні сина, не бачиться з дитиною, не здійснює підготовку до дорослого життя та не проявляє інтересу до його внутрішнього світу, зовсім не цікавиться навчанням дитини, сформована загальними фразами, які є аналогічними мотивав позовної заяви, без підтвердження вказаних фактів, а тому такі мотиви висновку не можуть братися судом та покладатися в основу рішення про позбавлення батьківських прав.

Окрему увагу слід звернути на мотиви висновку, згідно яких припинення спілкування ОСОБА_4 із малолітнім ОСОБА_5 негативно впливає на його розвиток.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).

З огляду на вказане, позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно її сина ОСОБА_5 не зумовить дотримання найважливіших інтересів дитини, а негативно вплине на його розвиток.

В силу вимог ч.ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню та оцінці судом на основі всіх наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21 (провадження № 61-5203св23), від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 (провадження № 61-10115св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18 (провадження № 61-13690св20).

За ч. 6 ст. 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22 (провадження № 61-951св24) виснував, що висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року). Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Крім цього, пояснення позивача ОСОБА_3 та думка дитини ОСОБА_5 в частині проживання разом з ними тещі/бабусі суперечать Акту обстеження за місцем проживання/реєстрації громадян Солонківської сільської ради від 12 квітня 2024 року, де вказана особа не зазначена.

Заслуховуючи думку дитини, судом встановлено, що малолітній ОСОБА_5 надаючи відповіді на запитання постійно дивився на батька ОСОБА_3 , який уточнював і коригував висловлювання сина, в тому числі проживання разом з ними тещі/бабусі, а тому позивач був видалений із зали судового засідання.

Залишаючи дитину в присутності представників позивача та Служби у справах дітей Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_3 обурювався і висловлював своє незадоволення, що думка дитини буде заслухана у його відсутності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що малолітня дитина ОСОБА_5 завчасно підготовлений батьком ОСОБА_3 до судового засідання, а тому спрямовуючи погляд на позивача намагався пересвідчитись у правильності його відповідей на запитання суду.

Представником позивача у позовній заяві зазначено, що відповідач не бере участі у вихованні дитини, зокрема не надає грошових коштів на її утримання.

Водночас, як зазначено позивачем у судовому засіданні, він не звертався до суду із заявою про видачу судового наказу або із позовною заявою про стягнення аліментів, оскільки самостійно в змозі утримувати дитину.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 20 березня 2024 року у справі № 204/2097/22 (провадження № 61-951св24), 07 лютого 2024 року у справі № 455/307/22 (провадження № 61-16965св23), 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23), 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин, про що зазначено у постановах від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22 (провадження № 61-16164св23), від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21).

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Європейський суд з прав людини також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У справі від 30 червня 2020 року (заява № 70879/11) ЄСПЛ наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) та Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року в справі № 404/9387/21 (провадження № 61-13425св23), від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23 (провадження № 61-15840св23), від 22 листопада 2023 року в справі № 320/4384/18 (провадження № 61-1682св22).

У постановах Верховного Суду від 07 березня 2024 року у справі № 947/7448/22 (провадження № 61-18610св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18 (провадження № 61-1682св22), від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19 (провадження № 61-7357св21) наголошено, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Представником позивача ОСОБА_1 на підтвердження позовних вимог долучено письмові пояснення свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , зміст яких зводиться до того, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 вказали, що про обставини ухилення ОСОБА_4 від виконання батьківських обов`язків їм стало відомо лише зі слів позивача. Від допиту свідка ОСОБА_10 сторона позивача відмовилась.

Долучена до матеріалів позову заява відповідача, засвідчена 15 грудня 2023 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Віблим Л.З., зареєстрована в реєстрі за № 1670, згідно якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не є належним доказом, оскільки зі слів позивача така складена на його прохання, а тому суд не може розцінювати таку в якості особистого волевиявлення ОСОБА_4 .

Крім цього, за ч. 3 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Що стосується долучених до матеріалів позовної заяви копій постанов Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 січня 2024 року та 28 лютого 2024 року, якими ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, слід вказати, що такі жодним чином не підтверджують ухилення відповідача від виконання покладених на неї батьківських обов`язків відносно її сина ОСОБА_5 .

Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач не виконує батьківські права відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду не надано.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене вище, суд не може ґрунтувати своє рішення на основі припущень та неперевірених належним чином тверджень щодо невиконання відповідачем батьківських обов`язків, оскільки позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки поведінки як для батька (матері), так і для дітей.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено необхідність позбавлення батьківських прав відповідача, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 7, 150, 155, 164-166, 180-182 СК України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 24 грудня 2024 року.

Суддя Мусієвський В.Є.