Рішення

від 25.11.2024 по справі 487/5811/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/5811/24

Провадження № 2-о/487/170/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2024 року Заводського районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Нікітіна Д.Г, за участю секретаря судового засідання Сідлецької О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва, у порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті,

ВСТАНОВИВ:

02.07.2024 ОСОБА_1 , звернулася до суду з вищевказаною заявою, у якій просила:

- встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації в Єврейській автономній області м. Біробіджан.

Заявник обґрунтовує свою заяву наступними обставинами.

ІНФОРМАЦІЯ_3 на території російської федерації помер батько заявниці - ОСОБА_2 , який був належний до громадянства України.

На підтвердження факту його смерті Міжрайонним відділом департаменту РАЦС уряду Єврейської автономної області м. Біробіджан російської федерації було складено довідку про смерть № С- 02725 від 31.10.2023 року.

Спадкоємицею першої черги спадкування після смерті ОСОБА_2 стала його донька - заявниця ОСОБА_1 .

У зв`язку з необхідністю оформлення своїх спадкових прав після смерті батька, перед заявницею постало питання отримання на території України свідоцтва про його смерть.

Для реєстрації смерті батька та отримання свідоцтва про смерть заявниця

звернулася до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) але їй було надано письмову відмову №23.19-09/67 від 23.05.2024 року про неможливість проведення державної реєстрації смерті особи за медичним свідоцтвом про смерть, виданим на території російської федерації, для вирішення цього питання рекомендовано звернутися до суду.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення повісток, листів до посольства російської федерації в Україні у зв`язку з припиненням його роботи на території України. Судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняється судовим імунітетом.

Ухвалою суду від 05.07.2024 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку окремого провадження з викликом сторін, а заінтересованій особі визначено строк для подання відзиву.

Заінтересованою особою у визначений судом строк відзиву на заяву не подано. У судове засідання заявник та її представник не з`явились. Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні на підставі зібраних у справі доказів, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, при цьому не здійснюючи фіксацію судового засідання технічними засобами.

Суд, дослідивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 на території російської федерації помер батько заявниці - ОСОБА_2 , який був належний до громадянства України.

На підтвердження факту його смерті Міжрайонним відділом департаменту РАЦС уряду Єврейської автономної області м. Біробіджан російської федерації було складено довідку про смерть № С- 02725 від 31.10.2023 року.

Спадкоємицею першої черги спадкування після смерті ОСОБА_2 стала його донька - заявниця ОСОБА_1 .

У зв`язку з необхідністю оформлення своїх спадкових прав після смерті батька, перед заявницею постало питання отримання на території України свідоцтва про його смерть.

Для реєстрації смерті батька та отримання свідоцтва про смерть заявниця

звернулася до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) але їй було надано письмову відмову №23.19-09/67 від 23.05.2024 року про неможливість проведення державної реєстрації смерті особи за медичним свідоцтвом про смерть, виданим на території російської федерації, для вирішення цього питання рекомендовано звернутися до суду.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення повісток, листів до посольства російської федерації в Україні у зв`язку з припиненням його роботи на території України. Судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняється судовим імунітетом.

Суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану, орган реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території Єврейської автономної області м. Біробіджан російської федерації, заявник зазначає, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся в момент проживання в країні, яка наразі є територією країни-агресора, а медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті - відсутній.

Згідно п. 14 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, зі змінами, у разі введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться будь-яким органом державної реєстрації актів цивільного стану за зверненням заявника.

Відповідно п. 1 Розділу 5 «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням не судових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до ч.ч. 4,7 глави 1 розділу ІІ вищевказаних Правил, у державній реєстрації актів цивільного стану може бути відмовлено, якщо державна реєстрація суперечить вимогам законодавства України; державна реєстрація повинна проводитись в іншому органі державної реєстрації актів цивільного стану; з проханням про державну реєстрацію звернулась недієздатна особа або особа, яка немає необхідних для цього повноважень.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Звертаючись до суду з даною заявою, заявник, на підтвердження смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 території російської федерації, подала свідоцтво про смерть НОМЕР_1 від 31.10.2023, видану в рф. Таким чином, що факт смерті вже зареєстрований іноземним органом реєстрації.

Згідно роз`яснень, викладених у п.1постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Ключове значення, яке має встановлення факту смерті або народження особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог ст. 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Відповідно ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» у редакції від 23.12.2022, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

На час дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, ст. 13 даної Конвенції було передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за встановленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Крім того, документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних сторін доказовою силою офіційних документів.

23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-ІХ«Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993». Цим Законом передбачено зупинення у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України 22.01.1993 та Протоколу 1997 року до Конвенції, вчиненого від імені України 28.03.1997 та вихід України з Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997.

Так, дія Конвенції від 22.01.1993 та Протоколу від 28.03.1997 зупинена з 27.12.2022.

Проте, свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 31.10.2023, видано в рф - видано до повномасштабного вторгнення і раніше цілком користувалося силою офіційних документів на території України.

Отже, заявником обґрунтовано підставу звернення до суду з заявою про встановлення факту смерті, яка настала, на території іноземної держави.

Однак,з заявник позбавлена можливості отримати свідоцтво про смерть її батька ОСОБА_2 у відділі державної реєстрації актів цивільного стану, через те, що факт його смерті відбувся в на території рф.

У цьому контексті суд зауважує, що п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачає можливість встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Суд, оцінивши подані заявником докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається заявник, а в сукупності, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з законом, встановлення вказаного факту породжує юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, а саме: встановлення факту смерті батька заявника дає змогу заявнику реалізувати свої права.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога: встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації в Єврейській автономній області м. Біробіджан, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 293, 315, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті - задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території російської федерації в Єврейській автономній області м. Біробіджан.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Миколаївського апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Заявник: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ЄДРПОУ 23041148, м. Миколаїв, вул. Шосейна, 11.

Суддя Д.Г. Нікітін