Рішення

від 24.12.2024 по справі 478/930/24

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 478/930/24 Провадження № 2/478/246/2024

Р і ш е н н я

І м е н е м У к р а ї н и

24 грудня 2024 року смт. Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області , в складі:

головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря судових засідань Григоренко Н.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача 1 Хандріги А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Казанка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» про визнання дій незаконними, протиправними, стягнення надмірно сплачені кошти та майнову шкоду, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Оператор газотранспортної системи «Миколаївгаз» та ТОВ «Миколаївгаз Збут» про визнання дій незаконними, протиправними, стягнення надмірно сплачених коштів та майнової шкоди, в якому просив суд:

1. Визнати незаконними дії відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» в частині порушення права позивача ОСОБА_2 на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації щодо розрахунків та такими, що порушують статтю 4 Закону України «Про захист прав споживачів»;

2. Визнати протиправними дії відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» щодо припинення позивачу ОСОБА_3 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) з 18.05.2021 року по 24.04.2024 року постачання газу у будинок за адресою: АДРЕСА_1 та такими, що здійснені в порушення Кодексу газорозподільних систем, Правил постачання газу та Закону України «Про захист прав споживачів»;

3. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» на користь позивача ОСОБА_2 надміру сплачені за спожитий газ з квітня 2016 року по кінець 2019 року грошові кошти у розмірі 24995,00 грн;

4. Стягнути з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» солідарно на користь позивача ОСОБА_2 майнову шкоду завдану позивачу незаконними діями/бездіяльністю відповідачів, які обумовили додаткові зусилля позивача щодо організації свого життя внаслідок незаконного припинення газопостачання з 18.05.2017 року по 24.07.2024 року (моменту подачі позову), в розмірі 42997,00 грн;

5. Стягнути з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» солідарно на користь позивача ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн, завдану позивачу внаслідок незаконного припинення газопостачання з 18.05.2021 року по 24.07.2024 року (моменту подачі позову) та інших протиправних дій/бездіяльності, які обумовили додаткові зусилля позивача щодо організації свого життя;

6. Стягнути з відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» та Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» солідарно на користь позивача ОСОБА_2 вартість недовідпущеного об`єму природного газу за період з 18.05.2021 року по 24.07.2024 року (моменту подачі позову) у розмірі 75074,04 грн;

7. Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» відновити за свої кошти та матеріальні ресурси чи компенсувати в повному об`ємі на користь позивача ОСОБА_2 , вартість робіт в сумі 25000,00 грн по відновленню газопостачання домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач ОСОБА_1 на підставі договору № 10000307707 (без дати) про надання послуг газопостачання є споживачем послуг газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .

18 травня 2021 року працівниками АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (далі - відповідач 1) постачання газу позивачеві було припинено у зв`язку з несплатою ним послуг з газопостачання, шляхом механічного від`єднання від газорозподільної системи, встановленням заглушки опломбованої штатною пломбою на фланець газопроводу, розташований на сусідній приватній території домоволодіння. Акт відключення позивач отримав лише разом із позовною заявою відповідача 1 у справі про стягнення з нього заборгованості за газопостачання.

Як зазначає позивач, то відповідач 1 сфальсифікував реальну причину відключення у нього газопостачання проведенням ремонтних робіт по АДРЕСА_1 , і саме цю версію такого відключення йому було повідомлено на його запит від 25.02.2023 року. Проте, після проведення ремонтних робіт не було забезпечено повторне підключення позивача до системи газопостачання, а саме відключення позивача від газопостачання відбувалось не шляхом перекриття передбаченого проєктом газового крану, а фактичним від`єднанням позивача від газової магістралі та розірванням договору про газопостачання в односторонньому порядку.

При цьому, ніяких повідомлень про причину відключення газу позивач не отримував та він на момент подання позову залишається без газопостачання.

Позивач також вказує, що на власні неодноразові звернення до відповідача 1 будь-яких відповідей він не отримав. Відключення газу відбувалось в період поширення коронавірусної хвороби, протягом якого було заборонено припинення надання житлово-комунальних послуг громадянам України у разі їх несплати, а тому відповідач 1 діяв протиправно.

З огляду на наведені обставини, позивач був вимушений звернутися до суду, проте оскільки він не обізнаний щодо того, ким саме було проведено відключення газу, ним заявлено вимоги до обох відповідачів про визнання їх дій протиправними, щодо припинення позивачу з 18.05.2021 року по 24.04.2024 року постачання газу у будинок за адресою: АДРЕСА_1 та такими, що здійсненні в порушення Кодексу газорозподільних систем, Правил постачання природного газу та Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім цього, позивач вказує, що з метою приведення до порядку відносини по поставці газу до свого домоволодіння, на адресу відповідача 1 ним було направлено заяву від 09.09.2023 року, якою він просив скласти акт претензію, прибути в певний період часу на його складання та просив пояснити причину припинення газопостачання із наданням підтверджуючих документів. Проте відповідь на запит він не отримав, що є порушенням Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови КМ України від 27.12.2018 року № 1145 «Про затвердження Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг».

У зв`язку з цим, позивач просить суд визнати протиправними дії відповідачів щодо порушення права позивача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації щодо розрахунків, що порушує приписи ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Як також вказує позивач, за безпідставне припинення розподілу газопостачання споживачу з вини відповідачів, останні повинні відшкодувати йому вартість та об`єм недовідпущеного природного газу, що передбачено п.п. 1 п. 4 глави 2 Розділу ХІ Кодексу ГРС, який обчислюється виходячи з планового місячного об`єму споживання на відповідний період за договором розподілу природного газу та з урахуванням періоду безпідставного припинення газопостачання, що за розрахунками позивача складає 75074,04 грн станом на 24.07.2024 року.

Крім цього, позивач вказує, що постачальник повинен відшкодувати йому вартість робіт з припинення та повторного відновлення подачі природного газу після його безпідставного припинення, які позивач оцінює в 25000 грн.

Також, оскільки в результаті протиправних дій відповідачів, домоволодіння позивача було залишено без опалення ним були понесені додаткові витрати на закупку та встановлення електричних приладів для приготування їжі, нагріву води та обігріву приміщення, а також твердопаливний котел, дрова вугілля та інші необхідні засоби для опалення будинку, вартість яких склала 42 997,00 грн. Позивач вказує, що оскільки конструкція будинку не передбачала пічного опалення, в жилих кімнатах та спальних приміщеннях постійно був присутній запах диму та кіптяви, що відобразилось на його здоров`ї, а в сукупністю із вимушеною організацією нормального життя позивача та його сім`ї в період відсутності опалення призвело до моральних страждань, які позивач оцінює в 10 000,00 грн.

Вказаними обставинами позивач обґрунтовує позовні вимоги щодо: зобов`язання відповідача 1 відновити за свої кошти та матеріальні ресурси чи компенсувати в повному об`ємі на користь позивача вартість розміру робіт в сумі 25 000,00 грн по відновленню газопостачання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача вартість недовідпущеного об`єму природного газу за період з 18.05.2021 року по 24.07.2024 року у розмірі 75 074,04 грн; стягнення з відповідачів солідарно майнову шкоду завдану позивачу незаконними діями/бездіяльністю відповідачів,які обумовили додаткові зусилля позивача щодо організації свого життя внаслідок незаконного припинення газопостачання з 18.05.2017 року по 24.07.2024 року в розмірі 42997,00 грн; стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн, завдану позивачу внаслідок незаконного припинення газопостачання з 18.05.2017 року по 24.07.2024 року та інших протиправних дій/бездіяльності, які обумовили додаткові зусилля позивача щодо організації свого життя.

Як також зазначає позивач, то сплачена ним вартість газу за період з квітня 2016 року по кінець 2019 року була безпідставно завищеною, оскільки вартість газу було незаконно збільшено в 2,68 рази на підставі постанови КМ України від 27.04.2016 року № 315, яку було визнано рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.03.2019 року незаконною.

Виходячи з цього, позивач просив суд стягнути з відповідачів на користь позивача надміру сплачені за спожитий газ з квітня 2016 року по кінець 2019 року грошові кошти в розмірі 24 995,00 грн.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 06.08.2024 року, провадження по справі було відкрито в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

21 серпня 2024 року на адресу суду надійшов відзив від відповідача 1, яким проти позовних вимог відповідач заперечував. Як зазначив відповідач 1 відповідно до Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 2015 року відбулось реформування газової сфери, а саме: розмежовано функції розподілу та постачання природного газу. На момент виникнення спірних правовідносин відповідач 1 здійснював повноваження щодо розподілу природного газу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ та з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ на території м. Миколаїв та Миколаївської області. З 14 вересня 2019 року було проведено реєстрацію змін до установчих документів ПАТ «Миколаївгаз» та змінено назву юридичної особи відповідача 1 на АТ «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз». Отже, АТ «Миколаївгаз» було Оператором газорозподільних мереж (ГРМ).

Доступ позивача, як побутового споживача до ГРМ надавався на підставі приєднання до умов договору розподілу природного газу. Фактом приєднання до такого договору є вчинення позивачем дій, які засвідчили його бажання укласти договір, а саме: споживання природного газу. Позивачеві було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , та присвоєно ЕІС код № 56ХМ24В48853296Р, загальна орієнтовна площа, 120 м.куб. На протязі 2018-2021 років позивач споживав природний газ та сплачував рахунки по 18.05.2021 рік.

14 травня 2021 року працівниками газової установи було проведено облік газопроводів, зокрема вулиці Набережна смт. Казанка та виявлено на вказаній вулиці пошкодження ізольованої втулки на фланцевому з`єднанні (ІФЗ) біля житлового будинку № 120, що потребувало проведення ремонтних робіт ІФЗ на газопроводі. Відповідно до п.п. 8 п. 1 Глави 7 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем, Оператор ГРМ може припинити/ обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єктах споживача, у випадку, зокрема: визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру та проведення ремонтно відновлювальних робіт.

Таким чином, 18.05.2021 року працівниками відповідача 1 було тимчасово припинено газопостачання у АДРЕСА_2 у зв`язку з проведенням ремонтних робіт та робіт з технічного обслуговування ділянки надземного газопроводу низького тиску з відключенням газопостачання. Про проведення ремонтних робіт споживачі не повідомлялись, оскільки вони тривали менше 5 годин, що передбачено п. 6 розділу ХІІІ Кодексу ГРМ. Відповідач 1 вказує, що за п. 7.17 розділу VІІ Правил безпеки газопостачання, всі об`єкти системи газопостачання і газове обладнання перед їх підключенням до діючих газопроводів, а також після ремонту підлягають зовнішньому огляду і опресуванню повітрям. Пуск газу в газопровід без його зовнішнього огляду та контрольного опресування не допускається. Тому, після закінчення ремонтних робіт, газопостачання до будинків по АДРЕСА_1 було відновлено після проведення огляду об`єктів системи газопостачання, окрім будинку позивача, у зв`язку з відсутністю доступу до системи газопостачання для проведення перевірки системи на герметичність. У зв`язку цим, позивачу було припинено газопостачання шляхом установки інвентарної заглушки на газопровід.

Отже, відповідач 1 заперечує, що припинення газопостачання позивачу було проведено через наявну заборгованість з газопостачання та наголошує на тих обставинах, що припинення газопостачання було пов`язано із проведенням ремонтних робіт. При цьому, відновлення газопостачання було неможливим через відсутність допуску до об`єкту газопостачання позивача для проведення огляду, перевірки герметичності системи та опресування повітрям в цілях дотримання Правил безпеки газопостачання.

З приводу позовних вимог позивача про відновлення газопостачання, відповідач 1 зазначив, що відновлення газопостачання (розподілу природного газу) в такому випадку здійснюється Оператором ГРМ протягом п`яти календарних днів в сільській місцевості за письмовим зверненням споживача про відновлення газопостачання та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання, що передбачено п. 6 Глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ.

В свою чергу, з 01.10.2023 року відповідачем 1 припинено господарську діяльність з розподілу природного газу, та з цього періоду таку діяльність проводить ТОВ «Газорозподільні мережі України». Подібної заяви позивач не подавав та вона не розглядалася ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної та моральної шкоди відповідач 1 зазначає, що правові підстави для її стягнення відсутні. Як зазначає відповідач 1, то під майновою шкодою є збитки завдані майну фізичної особи внаслідок наявної шкоди, а під моральною шкодою слід розуміти порушення прав особи, яка полягає у фізичному болі та стражданнях через завдане ушкодження здоров`я; у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи. При цьому, у спорах про захист прав споживачів чинне законодавство передбачає відшкодування моральної шкоди у тих випадках, якщо шкода завдана майну споживача або завдана здоров`ю або спричиненням смерті.

Також, відповідач 1 посилаючись на пропуск строку позивачем позовної давності просив суд відмовити в задоволенні позову.

29 серпня 2024 року на адресу суду надійшла заява позивача про поновлення процесуального строку мотивуючи її тим, що позивач не міг своєчасно звернутися до суду в межах строку позовної давності через початок військової агресії російської федерації проти України, проходженням ним служби в загоні самооборони в м. Києві, проходження лікування у відновлювальному центрі, перебування позивача за кордоном, проведенні волонтерської та благодійної діяльності.

03 вересня 2024 року на адресу суду надійшов відзив відповідача 2, яким останній повністю заперечував проти позовних вимог.

Як зазначає відповідач 2, то Оператором ГРМ є відповідач 1 до повноважень якого на момент виникнення спірних правовідносин було віднесено право припинення постачання природного газу позивачу. Тобто, відповідачем 2 не було здійснено заходів щодо припинення газопостачання позивачу та матеріали справи не містять належних та допустимих доказів порушення прав позивача відповідачем 2.

Відповідач 2 також вказує, що ним не було порушено право позивача на отримання інформації, оскільки безпосередньо до нього позивач не звертався.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 надмірно сплачених грошових коштів за спожитий газ за період з квітня 2016 року по кінець 2019 року у сумі 24995,00 грн, відповідач 2 вказує, що постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків передбачених Законом. Відповідно до постанови КМ України від 01.10.2015 року та постанови КМ України від 07.04.2016 року № 315 роздрібні ціни на природний газ для населення встановлювались в розмірі 6,8790 грн за 1 куб м. з ПДВ за період з 01.05.2016 року по 31.03.2017 року. Нарахування сум до сплати за спожитий газ здійснювалось відповідачем 2 за вказаними тарифами та на підставі обсягів спожитого газу переданих відповідачем 1. При цьому, відповідач 2 стверджує, що позивачем не конкретизується про які суми надмірно сплачених коштів за газопостачання він зазначає та які просить стягнути.

Щодо позовної вимоги про стягнення вартості недовідпущеного об`єму природного газу за період з 18.05.2021 року по 24.07.2024 року, відповідач 2 вказує, що він не наділений компетенцією розгляду питання річної замовленої потужності, а фактично здійснює нарахування сум до сплати за обсяги спожитого природного газу, отриманих від відповідача 1.

З огляду на наступне, відповідач 2 також зазначає, про відсутність з його боку порушень відносно позивача, у зв`язку з чим заявлені до нього вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди є недоцільними.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 26.09.2024 року було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 27.11.2024 року було відмовлено позивачеві ОСОБА_1 у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог.

05 грудня 2024 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення по справі від сторони відповідача 1, згідно яких вказується наступне.

Щодо визнання незаконними дій відповідача 1 в частині порушення права позивача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, відповідач зазначив, що на електронну адресу дійсно отримав електронні звернення позивача, а саме: від 25.02.2023 року щодо надання документів якими підтверджується факт повідомлення позивача про відключення його домоволодіння від газопостачання на яке надано відповідь від 26.02.2023 року на електронну поштову адресу позивача; від 14.03.2024 року щодо надання підтверджуючих документів на підставі яких було припинено газопостачання на яке надано відповідь 11.04.2024 року на електронну поштову адресу позивача. Інших звернень позивача отримано не було.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1 природного газу за період з 18.05.2021 року по 15.04.2024 рік за недоотриманий газ, то відповідач 1 звертає увагу, що Оператор ГРМ компенсує споживачу завданні збитки та здійснює перерахунок наданих послуг за безпідставне припинення розподілу природного газу споживачу. В разі порушень з боку Оператора ГРМ, споживач подає претензію, складену в довільній формі, яка надається в письмовій формі та повинна бути зареєстрована Оператором ГРМ.

Тобто, у разі безпідставного припинення газопостачання споживачу з вини Оператора ГРМ він відшкодовує споживачу вартість або об`єм недопоставленого газу, що обчислюється, виходячи з підтвердженого обсягу природного газу або планового місячного об`єму споживання на відповідний період за договором розподілу природного газу та з урахуванням періоду безпідставного припинення газопостачання. У разі, якщо безпідставне припинення газопостачання завдало споживачеві матеріальної та/або моральної шкоди, Оператор ГРМ відшкодовує її у добровільному порядку або за рішенням суду.

Відповідач 1 звертає увагу на відсутність погодженого позивачу обсягу природного газу за період з 18.05.2021 року по 01.10.2023 рік та, що вказаний обсяг не був оплачений позивачем, що свідчить про відсутність підстав відшкодування вартості недоотриманого газу позивачеві.

З приводу придбання позивачем електрообладнання для опалення будинку, витрати на які просить стягнути позивач з відповідачів, то відповідач 1 вказує, що такі витрати не є майновою шкодою.

09 вересня 2024 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення по справі від позивача, згідно яких останнім було надано довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, проживаючих в домоволодінні позивача у період відключення газопостачання.

Протокольною ухвалою суду від 24 грудня 2024 року додаткові пояснення позивача та відповідача 1, разом з додатками приєднано до матеріалів цивільної справи.

В ході судового розгляду, в судовому засіданні, яке відбулось 27 листопада 2024 року, позивач заявив відмову від позовної вимоги щодо зобов`язання відповідача 1 відновити за свої кошти та матеріальні ресурси чи компенсувати в повному об`ємі на користь позивача вартість розміру робіт в сумі 25 000,00 грн по відновленню газопостачання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , мотивуючи відмову відновленням газопостачання, проведеним іншою організацією з газопостачання. Іншу частину позовних вимог підтримав, просив їх задовольнити з підстав, вказаних в позовній заяві. В подальшому, в судовому засіданні, яке відбулось 24.12.2024 року, позивач відмовився від допиту заявленого ним свідка ОСОБА_4 .

Представник відповідача 1 проти позову заперечувала, просила в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та додатковими поясненнями по справі.

Представник відповідача 2 проти позову заперечував, просив в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як вбачається з позовної заяви та не заперечується сторонами, позивач в період до 18.05.2021 року був споживачем послуг з газопостачання та транспортування газу, за адресою домоволодіння: АДРЕСА_1 , опалювальною площею 120 кв.м., що підтверджується, зокрема, копією витягу з особового рахунку № НОМЕР_2 за період 2020-2022 роки (а.с. 10, 37); копією витягу з особового рахунку по об`ємам споживання ща період 2020-2021 роки (а.с. 11, 38, 82); копією розрахунку річної замовленої потужності за період 2016, 2019-2021 роки (а.с. 26, 51); копією фінансового стану за особовим рахунком № НОМЕР_2 (а.с. 135).

18 травня 2021 року газопостачання в домоволодінні позивача, за адресою: АДРЕСА_1 було припинено, про що свідчить надана суду копія акту № 170 від 18.05.2021 року (а.с. 7, 35, 84). Зі змісту вказаного акту убачається, що припинення газопостачання відбулось шляхом опломбування фланцевого з`єднання з установкою заглушки. Згідно з окремим записом, що міститься в акті № 170 від 18.05.2021 року убачається, що на час відновлення газопостачання після ремонтних робіт, споживач був відсутній для поновлення газопостачання.

Як встановлено судом, 18.05.2021 року працівники АТ «Миколаївгаз» (відповідач 1) на підставі наряду допуску № 109, на період часу з 8 год 15 хв 18.05.2021 року по 12 год 30 хв 18.05.2021 року було направлено для виконання газонебезпечних робіт, а саме: ремонту ізольованих фланцевих з`єднань на газопроводі по АДРЕСА_1 (а.с. 81) з визначеною послідовністю основних операцій, а саме: огородження місця проведення робіт; проведення зовнішнього огляду системи газопостачання; підготовці необхідного інструменту, приладів та пристосування; відключення подачі газу за допомогою вимикаючого пристрою; повідомлення абонентів про відключення газу; встановлення тимчасової шунтувальної перемички; відвернення гвинтів ІФЗ, очистки, які слід замастити; роз`єднання фланців, зняття старої прокладки; очистка поверхні фланців від бруду; установку нової прокладки та відцентрування фланців; встановлення болтів з шайбами та ізолювальними втулками з обох сторін фланця; звернення гайки на болтах; зняття тимчасової шунтувальної перемички; відновлення газу; обмилення місць можливих витоків газу з усуненням витоків газу (при їх виявленні) тощо. Згідно з записом, який міститься на зворотній стороні наряду допуску, роботу було виконано згідно наряду о 12 год 30 хв. 18.05.2021 року.

Виданий наряд було зареєстровано в журналі нарядів допусків на виконання газонебезпечних робіт за номером 109 (а.с. 83).

З наданої відповідачем 1 копії денного завдання на 14 травня 2021 року (а.с. 82) судом встановлено, що напередодні проведених ремонтних робіт по вулиці Набережна в смт. Казанка, а саме, 14.05.2021 року було проведено обхід газопроводів та дворових вводів за маршрутною картою АДРЕСА_3 та при проведеному обході було виявлено зауваження до траси газопроводу, а саме: пошкоджено ізолювальні втулки на фланцевому з`єднанні біля житлового будинку АДРЕСА_4 , що передбачає проведення ремонтних робіт ІФЗ на газопроводі.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами склалися правовідносини щодо надання послуг з постачання (розподілу) природного газу.

14 травня 2021 року в межах житлових будинків по АДРЕСА_1 , було встановлено необхідність проведення ремонтних робіт на газопроводі, який було проведено 18.05.2021 року фахівцями відповідача 1, що включали в тому числі відключення споживачів від газопостачання з подальшим підключенням газу по завершенню ремонтних робіт. Позивачу після проведених робіт не було відновлено газопостачання з огляду на відсутність останнього в домоволодінні.

З матеріалів справи також убачається, що позивачем було складено три запити на адресу відповідача 1, зокрема: заяву від 09.09.2023 року (а.с. 6, 34), згідно якої позивач просив відповідача надати письмові пояснення про причину відключення газу та підтверджуючи документи, витяг з особового рахунку про об`єм використаного газу за період з 01.01.2016 року по 01.09.2023 року, просив надати помісячний розрахунок нарахування та оплати за використаний газ, надати докази приєднання до договору тощо, також позивач просив забезпечити прибуття фахівця відповідача 1 для складання акту претензії; лист на електронну адресу відповідача 1 від 25.02.2023 року (а.с. 20, 47); лист на електронну адресу відповідача 1 від 14.03.2023 року (а.с. 23).

Докази, які свідчать про направлення/отримання відповідачем 1 заяви позивача від 09.09.2023 року матеріали справи не свідчать, відповідач 1 заперечував отримання вказаної заяви.

На інші листи позивача, матеріали справи містять відповіді на електронну адресу позивача, зокрема, від 26.02.2023 року (а.с. 20, 21, 47, 48) та від 11.04.2023 року (а.с. 22, 49).

Встановивши наведені обставини, суд вирішуючи позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дій відповідачів щодо припинення позивачу газопостачання, солідарного стягнення з відповідачів майнової шкоди завдані незаконними діями щодо припинення газопостачання позивачу, а також моральної шкоди, стягнення вартості недовідпущеного об`єму природного газу за період з 18.05.2021 року по 24.07.2024 року суд враховує наступне.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що працює на посаді майстра групи припинення та відновлення в Казанківській дільниці Миколаївської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» (далі ГРМУ) та 18 травня 2021 року був у складі бригади спеціалістів, які проводили ремонтні роботи по вулиці Набережна в смт. Казанка. Свідок пояснив, що того дня проводились ремонтні роботи по вказаній вулиці в смт. Казанка, що передбачало припинення на час проведення ремонту газопостачання в житлові будинку, в тому числі в будинок АДРЕСА_1 . Ремонтні роботи проводились близько двох годин, після чого газопостачання було відновлено. Проте, оскільки в будинку АДРЕСА_1 нікого не було та доступ до об`єкту системи газопостачання був неможливий, відновлення газопостачання у вказаний будинок не відбулося. В результаті чого, газопостачання до будинку було припинено з території сусіднього житлового будинку, про що було складено акт про припинення газопостачання, один екземпляр був вкладений у ворота будинку АДРЕСА_1 .

Свідок ОСОБА_6 , який працює на посаді начальника ГРМУ пояснив, що 18.05.2021 року по АДРЕСА_1 було заплановано ремонтні роботи в межах житлових будинків АДРЕСА_2 . Ремонт передбачав заміну втулки через розгерметизацію, у зв`язку з чим було в обов`язковому порядку тимчасово припинено газопостачання до житлових будинків АДРЕСА_2 . Ремонтні роботи проводились не більше п`яти годин, тому мешканці не повідомлялись. Перед відновленням газопостачання фахівцями ремонтної бригади було проведено обхід житлових будинків та огляд систем, але в будинку АДРЕСА_1 нікого не було, у зв`язку з чим відновлення газопостачання у вказаний будинок не відбулось. Повідомлення про припинення газопостачання було залишено на видному місці, в дверях будинку. В такому випадку, споживач виявивши відсутність газопостачання в будинку, звертається до установи ГРМУ та її фахівці відновлюють газопостачання. Проте, позивач звернувся до ГРМУ лише в березні 2023 року та просив не відновити газопостачання, а певні документи.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що працює слюсарем в ГРМУ та 18.05.2021 року в складі бригади з ремонту проводив ремонтні роботи по АДРЕСА_1 , які передбачали попереднє припинення газопостачання до житлових будинків. Після їх проведення було підключено газопостачання до будинків, крім будинку за АДРЕСА_1 , оскільки в ньому нікого не було.

Свідок ОСОБА_8 , який працює слюсарем в ГРМУ пояснив суду, що ремонтним роботам передував обхід та перевірка газопроводу на підставі завдання майстра ГРМУ. Саме проведеним обходом було виявлено по АДРЕСА_1 пошкодження втулок газопроводу, що передбачало їх заміну. Свідок перебував у складі групи осіб, якими проводився даний обхід та по його завершенню вони доповіли майстру про виявлені дефекти. В результаті, ремонтна бригада отримала наряд на проведення ремонтних робіт, що передбачало припинення газопостачання для проведення ремонту. Ремонтні роботи передбачали розгерметизацію системи газопроводу, тому відключення газу було обов`язковим. В свою чергу, підключення газу без попередньої перевірки об`єкту газопостачання в житловому будинку становило б небезпеку, тому у зв`язку з тим, що в будинку АДРЕСА_1 нікого не було, газопостачання у цей будинок не було підключено.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що працює слюсарем в ГРМУ та на підставі отриманого завдання від майстра ГРМУ проводив огляд газопроводу в смт. Казанка в ході якого, було виявлено пошкодження фланцю між з`єднаннями системи ізолюючих втулок. Про виявлене було повідомлено майстра, в результаті чого отримали наряд на проведення ремонтних робіт та провели заміну втулок. До його функцій не входило проведення припинення та відновлення газопостачання, особисто він проводив ремонті роботи по АДРЕСА_1 .

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою встановлено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У статті 2 ЦПК України визначені завдання та основні засади цивільного судочинства, серед яких змагальність та диспозитивність.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Також суд не може вийти за межі позовних вимог та усупереч принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (що вказується у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справах № 464/4574/15-ц, № 756/17180/147-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц та інших).

Позовні вимоги позивач обґрунтовує протиправним припиненням в його домоволодінні газопостачання, що полягає в припиненні газопостачання через наявну заборгованість зі сплати позивачем послуг з газопостачання. Як наслідок, похідними вимогами позивача від протиправності дій відповідачів є стягнення матеріальної та моральної шкоди, а також вартості недовідпущеного об`єму природного газу за період з 18.05.2021 року по 24.07.2024 року.

Відповідно до статей 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Судом розглянуто справу в межах підстав позову визначених позивачем та з урахуванням доказів, наданих сторонами.

Так,доступ споживачів,у томучислі побутовихспоживачів,до ГРМдля споживанняприродного газунадається заумови тана підставіукладеного міжспоживачем таОператором ГРМ(доГРМ якогопідключений об`єктспоживача)договору розподілуприродного газу,що укладаєтьсяза формоюТипового договорурозподілу природногогазу,затвердженого постановоюНаціональної комісії,що здійснюєдержавне регулюванняу сферахенергетики такомунальних послуг,від 30.09.2015року №2498,яку зареєстрованов Міністерствіюстиції України06.11.2015року за № 1384/27829

(далітиповий договір розподілу природного газу, Договір), в порядку, визначеному цим розділом.

Типовий договір розподілу природного газу побутовим споживачам є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу як товарної продукції постачальником (п. 1.1 Договору).

Відповідно до пункт 1.3. Договору він є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633,634,641,642 ЦК України на невизначений строк шляхом приєднання споживача до умов цього договору. Фактом згоди споживача про приєднання до умов цього договору є отримання постачальником поданої споживачем заяви-приєднання до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам за встановленою формою та/або сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника, на якого в установленому чинним законодавством порядку покладені обов`язки з постачання природного газу побутовим споживачам, факт споживання природного газу відповідно до вимог Правил.

Судом встановлено, що позивач приєднався до умов Договору по факту споживання природного газу по 18 травня 2021 року.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано цивільним кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2494 від 30 вересня 2015 року (далі по тексту - Кодекс ГРС), Правилами безпеки систем газопостачання, затвердженими наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 285 від 15 травня 2015 року (далі по тексту -ПБСГ).

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

За пунктом 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРС Оператор ГРМ відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.

Згідно підпункту 1, 4 - 6 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРС Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об`єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, зокрема, у таких випадках: 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт.

Припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) споживачу здійснюється, зокрема, шляхом перекриття запірних пристроїв або встановлення інвентарної заглушки та їх опломбування.

Відновлення газопостачання (розподілу природного газу) здійснюється Оператором ГРМ протягом двох робочих днів у містах та п`яти календарних днів у сільській місцевості за письмовим зверненням споживача (його постачальника) про відновлення газопостачання (розподілу природного газу) та після усунення порушень (за їх наявності) і відшкодування Оператору ГРМ витрат на припинення та відновлення газопостачання (розподілу природного газу).

Згідно з пунктом 7.1 розділу VII ПБСГвизначено,що догазонебезпечних робітналежать,зокрема: пускгазу всистеми газопостачанняоб`єктів післяремонту; технічне обслуговування і ремонт діючих зовнішніх і внутрішніх газопроводів, споруд систем газопостачання, комбінованих будинкових регуляторів тиску, газообладнання ГРП, ШГРП, ГРУ, газовикористовуючих установок, обладнання насосно-компресорних і наповнювальних відділень, зливних естакад ГНС, ГНП, АГЗС, АГЗП, резервуарів ЗВГ, а також вибухозахищеного електрообладнання.

За змістом пункту 7.4 розділу VII ПБСГгазонебезпечніроботи необхідновиконувати бригадоюу складіне меншедвох працівників.Уведення вексплуатацію індивідуальнихГБУ,а такожокремих газовихприладів іапаратів ужитлових будинках,технічне обслуговуваннята ремонтгазового обладнанняжитлових ігромадських будинківдопускається виконуватиодним працівником.

На виконання газонебезпечних робіт повинен видаватися наряд-допуск, в якому передбачають основні заходи безпеки виконання цих робіт. У наряді-допуску зазначають строк його дії, час початку і закінчення роботи. При неможливості закінчення роботи у встановлений строк наряд-допуск підлягає продовженню особою, що його видала. Всі об`єкти систем газопостачання і газове обладнання перед їх підключенням до діючих газопроводів, а також після ремонту підлягають зовнішньому огляду і опресовуванню повітрям. Пуск газу в газопровід без його зовнішнього огляду та контрольного опресовування не допускається. Роботи, пов`язані з розгерметизацією зовнішніх і внутрішніх газопроводів, обладнання (заміна арматури, фільтрів, лічильників тощо), необхідно проводити на відключеній ділянці газопроводу (п.п. 7.5, 7.10, 7.17 Правил).

Як було встановлено судом з наряду-допуску № 109 на виконання газонебезпечних робіт, в період часу з 8 год 15 хв 18.05.2021 року по 12 год 30 хв 18.05.2021 року було проведено ремонт фланцевих з`єднань на надземному газопроводі по АДРЕСА_1 , які між іншим включали припинення газопостачання з подальшим його відновленням. Згідно з актом № 170 від 18.05.2021 року про припинення газопостачання природного газу, постачання газу позивачу відновлено не було. З огляду на покази свідків, відновлення постачання газу в будинок АДРЕСА_1 не відбулось через неможливість дотримання заходів безпеки через відсутність в домоволодінні мешканців.

Акт № 170 від 18.05.2021 року позивачем не оскаржував ся.

Таким чином, з досліджених судом доказів, отриманих пояснень свідків та з аналізу наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено протиправності дій з припинення газопостачання в його домоволодінні 18 травня 2021 року зі сторони відповідача 1. Судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено посилання позивача на протиправне припинення газопостачання саме з підстав наявної у нього заборгованості за газопостачання (розподіл газу). Напроти, проведений судом аналіз норм законодавства в сукупності з дослідженими доказами, які містяться в матеріалах справи спростовують такі доводи позивача та достовірно вказують на ремонтні роботи, які передбачали припинення газопостачання споживачів з метою забезпечення заходів безпеки при проведенні газонебезпечних робіт, в той час як відновлення газопостачання без дотримання заходів безпеки було неможливим.

Матеріали справи не містять також будь-яких доказів звернення позивача до відповідача 1 з метою відновлення газопостачання, відмови чи ухилення у його відновленні зі сторони відповідача 1, як і пов`язаності припинення газопостачання з наявною заборгованістю позивача за послуги газопостачання.

Надана сторонами постанова Миколаївського апеляційного суду від 24.09.2024 року по справі № 22-ц/812/1195/24, згідно з якою з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за розподіл природного газу наведені вище висновки не спростовує.

Суд також звертає увагу, що в позовній заяві позивач фактично підтверджує відсутність 18.05.2021 року в домоволодінні мешканців на момент відновлення газопостачання, вказує їх місце перебування на роботі, натомість в позовній заяві позивач заперечує саме факт неповідомлення його про виконання ремонтних робіт.

Оцінюючи встановлені обставини в сукупності, аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем підстав припинення в його домоволодінні постачання газу на які він посилається в обґрунтування заявлених в цій частині позовних вимог та протиправності дій відповідача 1.

Що стосується позовних вимог до відповідача 2 в цій частині, то судом встановлено наступне.

За змістом пункту 35 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ оператор газорозподільної системи - це суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу ГРМ оператор ГРМ здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії.

Постановою НКРЕКП від 29 червня 2017 року №853 ПАТ «Миколаївгаз» видано ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ та з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом на території міста Миколаїв та Миколаївської області.

14 травня 2019 року було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів «Миколаївгаз» та змінено назву юридичної особи на Акціонернетовариство «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз».

Постановою НКРЕКП від 04 червня 2019 року №944 внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29 червня 2017 року №853 «Про видачу ліцензії на розподіл природного газу АТ «Миколаївгаз», а саме у назві абревіатуру «ПАТ» замінено абревіатурою «АТ»; у тексті постанови слова «Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації» у всіх відмінках замінено словами «Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи» у відповідних відмінках.

Згідно з підпунктами 1,5 глави 7 розділу Кодексу VІ КГС до повноважень Оператор ГРМ віднесено право припинити газопостачання за наявністю визначених підстав.

Отже, саме відповідач 1, як Оператор ГРМ на території ліцензійної діяльності у Миколаївській області, на момент виникнення спірних правовідносин, здійснював повноваження щодо розподілу природного газу та припинення/відновлення газопостачання.

Судом встановлено, що відповідачем 1 на підставі наданих повноважень з припинення газопостачання побутовому споживачу (визначених Кодексом ГРС), 18 травня 2021 року на підставі проведених ремонтних робіт було припинено газопостачання позивачу.

Доказів того, що відповідач 2 будь-яким чином пов`язаний з припиненням газопостачання позивачу матеріалами справи не підтверджено. Окрім цього, в поданому позові та в ході судового розгляду справи, позивач вказував, що йому достеменно не відомо ким саме з відповідачів було припинено йому газопостачання.

Виходячи з цього, суд враховує, що відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Суд зазначає, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц (п. 40), від 12.12.2018 року у справі № 372/51/16-ц ) п. 31.10), від 30.01.2019 року у справі № 552/6381/17 (п. 39).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

За таких обставин, суд вважає, що на час виникнення спірних правовідносин відповідач 2 не був пов`язаний із припиненням газопостачання позивачу, а тому позовні вимоги про визнання протиправнимидій відповідача2з припиненняпозивачу газопостачання суд вважає необґрунтованими.

Щодо посилання позивача на припинення газопостачання в період короно вірусної хвороби, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 31розділу ІІЗакону України від 17.03.2020 року № 530-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)»було передбачено,що натериторії регіонівУкраїни (областей,м.Києва,м.Севастополя),на якихустановлений"червоний"рівеньепідемічної небезпекипоширення коронавірусноїхвороби (COVID-19),на періоддії "червоного"рівня епідемічноїнебезпеки тапротягом 30днів здня йогоскасування забороняєтьсяприпинення/зупиненнянадання житлово-комунальнихпослуг громадянамУкраїни уразі їхнеоплати абооплати нев повномуобсязі.

Тобто, вказаними правовими нормами передбачено заборону припинення надання житлово комунальних послуг з підстав їх не сплати (повної чи часткової). Оскільки суд дійшов висновку, що припинення газопостачання позивача 18.05.2021 року не було безпосередньо пов`язане із його заборгованістю за розподіл газу, то посилання позивача в даному випадку на Закон № 530-ІХ є хибним.

З приводу заявлених позовних вимог стосовно солідарного стягнення з відповідачів майнової шкоди завданої незаконними діями щодо припинення газопостачання позивачу, а також моральної шкоди, стягнення вартості недовідпущеного об`єму природного газу за період з 18.05.2021 року по 24.07.2024 року, які походять від основної вимоги позивача щодо протиправності припинення газопостачання, то суд зазначає наступне.

Так, відповідно достатті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

З частин першої, другої статті 1166 ЦК Українивбачається, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до роз`яснень, що містяться вп. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Наведене свідчить про те, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування (ч. ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України).

У постанові від 27 січня 2020 року по справі № 466/8067/14-ц Верховний Суд зазначив, що відключення житла громадянина від газопостачання в цілому однозначно слід вважати грубим втручанням в приватне життя особи. Так, відключення позбавляє особу належних умов до існування, призводить до змін у побуті, укладі життя особи, тощо.

Відповідно, таке втручання повинно ґрунтуватись на законі, переслідувати законну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві (стаття 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Між тим, встановлені судом обставини свідчать про необґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, оскільки протиправний характер припинення його домоволодіння від газопостачання не вбачається, в той час як право на відшкодування шкоди (матеріальної та моральної) залежить від умови, що дії винної особи були неправомірними.

Так само, стягнення вартості недовідпущеного об`єму природного газу за період з 18.05.2021 року по 24.07.2024 року, в заявленому позові позивачем, залежить від протиправного характеру дій відповідачів, які б призвели до недоотримання позивачем всього об`єму природного газу.

З огляду на недоведеність перед судом протиправності дій відповідачів щодо припинення газопостачання позивачу, позовні вимоги про солідарне стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди, а також недовідпущеного об`єму природного газу за період з 18.05.2021 року по 24.07.2024 року, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача про визнання незаконними дій відповідачів в частині порушення права позивача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації щодо розрахунків та такими, що порушують ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання)це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян» письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону. Рішення про припинення розгляду такого звернення приймає керівник органу, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Вимоги до звернення визначені статтею Закону України «Про звернення громадян», згідно якої звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв`язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою.

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування кваліфікованого електронного підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Детально проаналізувавши надані позивачем звернення до відповідача 1, судом встановлено, що до письмового звернення (заяви) датованого 09 вересня 2023 року позивачем не було додано доказів надсилання на адресу відповідача 1, що унеможливлює встановлення судом тих обставин, на які посилається позивач як на підставу порушень його права, як споживача на розгляд такого звернення, отримання відповіді, надання інформації тощо.

Суд звертає увагу, що позивач самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорювань право або охоронюваний інтерес, які потребують судовому захисту. Однак недоведеність порушеного права є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Досліджений же судом електронний лист позивача від 25 лютого 2023 року містить скаргу на ненадання документів на попередній (невстановлений судом) запит, на дії з припинення газопостачання та вносить пропозиції щодо врегулювання спірних правовідносин. Вказаний лист направлений на адресу електронної пошти відповідача 1 із зазначенням зворотної адреси електронної пошти для листування.

У відповідь на вказаний лист, відповідачем 1 надано пропозицію позивачу звернутися особисто до газової компанії. Відповідь датована 26.02.2023 року.

14 березня 2023 року позивач повторно звернувся з листом на електронну адресу відповідача 1, де скаржився на чергове ненадання витребуваних документів та інформації. Лише 11 квітня 2023 року, у відповідь на повторний запит позивача, відповідач 1 повідомив позивачу обставини припинення газопостачання в його домоволодінні та надав роз`яснення щодо проведення дій для відновлення газопостачання.

Частиною першою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Частиною другою вказаної статті Закону передбачено, що на обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Частиною другою статті 25 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

За змістом статті 13 Закону України«Про ринокприродного газу» споживач має право, зокрема, на: 3) отримання інформації про загальні умови постачання (у тому числі ціни), права та обов`язки постачальника та споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з постачальником; 5) безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показники власного споживання природного газу.

Захист прав споживачів природного газу - фізичних осіб регулюється цим Законом,Законом України"Про захист прав споживачів" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 31 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від30.09.2015року №2496побутовий споживач має право, зокрема, на: отримання інформації про загальні умови постачання (у тому числі ціни), порядок плати за спожитий природний газ, права та обов`язки постачальника та побутового споживача, зазначення актів законодавства, якими регулюються відносини між постачальником і побутовим споживачем, наявні способи досудового вирішення спорів з постачальником, дані про фактичні нарахування (обсяг та вартість) за послуги з газопостачання та іншу інформацію відповідно до договору постачання природного газу; безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показання власного споживання природного газу; інші права, передбачені цими Правилами та чинним законодавством.

За змістом пункту 4 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на: 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно доЗакону України«Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Частиною другою статті 25 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Таким чином, судом встановлено, що позивач, як споживач послуг з газопостачання, який не був достеменно обізнаним про причини припинення в його домоволодінні газопостачання, мав право на отримання відповідної інформації від постачальника послуг чим обґрунтовувались його запити на електронну адресу відповідача 1 від 25.02.2023 року та 14 березня 2023 року. Звернення позивача на адресу відповідача 1 полягало у встановленні обставин, викладало зміст скарг та пропозицій, які на переконання суду розглянуті не були. Факт надання відповіді на останній запит позивача від 14.03.2023 року не може розцінюватись судом належним розглядом попереднього запиту позивача від 25.02.2023 року.

З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог в цій частині до відповідача 1 та їх доведеність в частині незаконності дій відповідача 1 щодо порушення права позивача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації за зверненням від 25.03.2023 року.

Що стосується пред`явлення даної частини позовних вимог до відповідача 2 у справі, то з встановлених обставин перед судом не було доведено факту звернення на адресу відповідача 2 із будь-якими заявами, скаргами чи пропозиціями, у зв`язку з чим, пред`явленні позовні вимоги до відповідача 2 в цій частині є необґрунтованими.

Щодо позовнихвимог позивачапро стягненняз відповідача2на користьпозивача надмірусплаченого заспожитий газз квітня2016року покінець 2019року грошовікошти урозмірі 24995,00грн.

Заявляючи вказані вимоги, позивач посилається на скасування судом постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2016 року № 315, якою було встановлено граничну роздрібну ціну на природний газ для побутових споживачів з 01 травня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно). Таким чином, позивач вважає надмірно сплаченими рахунки за спожитий газ з квітня 2016 року по кінець 2019 року.

В той де час, судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року, було визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 315 від 27 квітня 2016 року "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2015 року № 758" з моменту її прийняття, а саме з 27 квітня 2016 року.

Вказані судові рішення за результатами касаційного оскарження були скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

В ході нового судового розгляду даної справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року, було відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправною (незаконною) постанови КМ України від 27 квітня 2016 року №315 «Про внесення змін до постанови КМ України від 01 жовтня 2015 року №758».

Таким чином, доводи позивача про наявність переплати за газ за період з квітня 2016 року по кінець 2019 року є необґрунтованими.

Крім цього суд звертає увагу, що пред`явлені позовні вимоги взагалі не містять будь-якого розрахунку можливого розміру переплати позивачем за отриманий газ у заявленому ним періоді.

Виходячи з встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача 2 в цій частині також не підлягають задоволенню.

Враховуючи всі наведені вище обставини, які були встановлені судом, беручи до уваги підстави позову, відсутність у суду права вийти за межі позовних вимог, досліджені судом докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача 1 підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині визнання незаконними дій відповідача 1 в частині порушення права позивача на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації за запитом від 25.03.2023 року. Інші позовні вимоги позивача до відповідача 1 не підлягають задоволенню з огляду їх необґрунтованості та недоведеності перед судом.

В той же час, позовні вимоги позивача до відповідача 2 не підлягають задоволенню в повному обсязі, як безпідставні, заявлені до відповідача 2, як неналежного відповідача по справі, окрім вимоги позовних вимог про стягнення з відповідача 2 на користь позивача надміру сплаченого за спожитий газ з квітня 2016 року по кінець 2019 року грошові кошти у розмірі 24995,00 грн, в задоволенні яких слід відмовити через необґрунтованість.

Щодо заяви відповідача 1 про застосування наслідків пропуску позивачем строку позовної давності.

Згідно з частиною 1статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1ст. 257 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1ст. 259 ЦК України).

Відповідно до частини 1статті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (ч. 5ст. 261 ЦК України).

Згідно із частиною 1статті 262 ЦК Українизаміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4ст. 267 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави (Постанова Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 509/3589/16-ц).

Таким чином, оскільки за результатами розгляду позовних вимог, суд дійшов висновку щодо їх необґрунтованості, підстав для задоволення заяви відповідача 1 про застосування строків давності відсутні.

Окрім цього, суд звертає увагу, що Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», у пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України було внесено зміни, за якими, у період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Що стосується задоволеної частини позовних вимог, то суд не вбачає підстав для висновку про пропуск строку позовної давності за зверненням позивача від 25 лютого 2023 року оскільки на момент звернення до суду позивачем не пропущено строку позовної давності за цією позовною вимогою.

Відповідно до ч. 1статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовної заяви, враховуючи що позивач на підставістатті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»звільнений від сплати судового збору, відповідно до ч. 6ст. 141 ЦПК Україниз відповідача 1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі, пропорційному частині задоволених позовних вимог в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159, ЄДРПОУ 05410263) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. 7 Слобідська, 70В/1, ЄДРПОУ 39589483) про визнання дій незаконними, протиправними, стягнення надмірно сплачені кошти та майнову шкоду задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159, ЄДРПОУ 05410263) в частині порушення права ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на отримання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації за зверненням від 25.03.2023 року.

В задоволенні інших позовних ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. 7 Слобідська, 70В/1, ЄДРПОУ 39589483) відмовити.

В задоволенні позовних ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївгаз Збут» (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. 7 Слобідська, 70В/1, ЄДРПОУ 39589483) про визнання дій незаконними, протиправними, стягнення надмірно сплачені кошти та майнову шкоду відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Миколаївгаз» (Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Погранична, 159, ЄДРПОУ 05410263) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Томашевський